Психологиня Оксана Юрьевна Селезнева м Кам'янське

Вітаю.
"ЯК ВИБРАТИСЯ З ІЛЮЗІЙ?"
Навіщо Вам ця боротьба з собою? Якщо стане дійсно гаряче всі ілюзії самі " повідвалюються". На мою думку, коли на вагах стїть питання змін- з однієї сторони, та необхідність напружуватися- з іншої , Ви, як і більшість людей на планеті, обираєте гомеостаз.
Але, якщо є бажання змін, я вважаю, треба починати з психолога. Бо з його допомогою , існує велика вірогідність того, що Ви заробите гроші на все інше.

Здравствуйте.
"Пару месяцев назад заметила что на меня обращает внимание мужчина, причём никаких действий, только внимание, и меня как током прошибло"
Вы- молодая женщина, и это нормально, что на Вас обращают внимание. Удивительно, что один мужчина. А если и другие мужчины обращают внимание, тогда чем этот так " по особенному" обратил. Что в нем такого необычного?
Почему Вы решили " втянуться" в эту " игру"? Что происходит в ваших отношениях с мужем?
Читая Ваше письмо, у меня возникло ощущение, что Вам скучно в семейной жизни, не хватает эмоций, " страстей". И тут вдруг ,появляется человек, который может добавить красок в Ваши серые будни. И Вас " втянуло".
По- моему, если это и влюблённость, то только в свои фантазии.
"Хочу выйти из этого состояния, прояснить ситуацию, но первых шагов делать не хочу и возможно боюсь. "А какую , собственно, ситуацию Вы хотите прояснить? Мужчина на Вас смотрит- и это всё. Мало ли по какой причине он это делает?

Вітаю.
"Чому я не можу просто не думати про стосунки з чоловіком, а зосередитися суто на дітях, роботі, хоббі, своїх справах?"
Тому що Ви знаходитесь у залежних стосунках. Ну, як алкоголіки. Вони весь час думають про спиртне, а Ви - про стосунки. Ваші відносини з чоловіком ( в такому вигляді як вони є) закривають якусь Вашу психологічну потребу. Якщо розібратися що це за потреба, можливо й вдасться " перестати залежати від його думки".

Здравствуйте.
За три года у вас, как у пары, сложились определённые взаимоотношения, определённый порядок. В том числе, сколько времени вы проводите вместе. Сейчас, Вы увлечены новой работой, проводите много времени за ноутбуком, и я думаю, что Ваш парень чувствует себя брошенным, ненужным, ему банально не хватает вашего внимания ( ну, и обида, что Вы выбираете не его, а свои интересы). И чтобы хоть как-то привлечь Ваше внимание, он Вас старается " задеть", сделать Вам больно.
Как это исправить , я думаю, Вы догадываетесь.
Если это единственный вопрос, который портит ваши отношения, то все вполне поправимо. Если же есть ещё моменты, в которых бы Вы хотели разобраться, тогда лучше обратиться на индивидуальную консультацию.

Вітаю.
Що для Вас означає "прийняти своє тіло"? Якого результату Ви б хотіли?

Якщо Ви не маєте фізіологічних причин (порушень ендокринної системи, прийом АД та ін.), то тіло є показником Вашого невміння витримувати психічні навантаження. В любій, більш- меньше, складній( некомфортній ситуації) Ви починаєте їсти. В цьому випадку, ніякий " боді позитив" не допоможе вирішити питання. Ви будете продовжувати вирішувати питання через їжу.
Можливо скільки завгодно говорити про :
" в дитинстві мої однолітки обзивали «жирною» «коровою»,я вважала себе непривабливою,постійно порівнювала себе протягом життя із подругами,які від природи худі,було боляче чути компліменти в їхню сторону,а про себе не пам’ятаю щоб хтось хвалив мою фігуру"
або :
"Батько теж з дитинства підкреслював на тому,що я товста,верещав,що я їм багато солодкого,коли я при ньому багато їла він показував мені на дуже товстих людей,що я буду скоро такою як вони"
Ображатися на весь світ( ще й тренери туди ж) за те, що не дозволяє Вам бути товстою.
Може, краще спробувати усвідомити, що таким чином весь цей світ( подруги, батько, тренери ) рятують Вас ( в прямому ценсі ), не даючи Вам отримати якийсь складний діагноз.
Визнати ( як алкоголіки), що Ви "обжора" та через їжу ( тіло) вирішуєте ( або не вирішуєте) більшість життєвих ситуацій, тому , Вам потрібна допомога.
Далі, взяти відповідальність за своє життя в свої руки та звернутись до фахівців.

Вітаю.
" Навіщо не пробачаю себе?"

Може, для того щоб
"не можу спокійно жити, розвиватися, працювати, залишилася домогосподаркою і тримаю все в собі"
Припускаю, шо Ви не звикли спокійно жити, бо
"виросла в середовищі де було багато насильства і зрад.." , тому обираєте неспокій у житті, а зрада-це привід турбуватись(також тривога що все може розкритися рано чи пізно про мою помилку).
Думками про провину Ви "прикриваєтете " своє небажання ( або страх) працювати, тому залишаєтесь домогосподаркою.
До того ж :
" Але мені болить минуле – мої вчинки і його вчинки" . Багато образ на чоловіка (я вже не говорю про свекруху) та Ваша звичка до страждання ( таке собі " садо-мазо")
А може, Ви не пробачаєте себе, бо хтось з ваших батьків зраджував, а Ви бачили, як страждав інший. Тому Вам здається, що зраду пробачити не можна.
Кожна людина-це свій всесвіт, тому причини не пробачити, у кожного будуть свої. Тому, відповідь на Ваше запитання знаєте тільки Ви, а допомогти її знайти, може фахівець.

Здравствуйте.
Ваш сын вошёл в пубертат, у него начались возрастные изменения, свойственные этому периоду. И то, что ему "Всё не нравится, всё раздражает. Делать по дому ничего не хочет, приходится со скандалом заставлять", очень типично , даже " нормально" для подростка. Сейчас у Вашего сына сложный период- он из мальчика "превращается " в мужчину и хорошо бы ему в этом не мешать, оставить его в покое. Главное сейчас-наблюдать, быть рядом, чтобы он чувствовал вашу любовь. Не "давить" и самому постепенно привыкать к тому, что сын становиться взрослым.

Доброго дня, Агата.
Судячи з Вашого письма , Ви почали зустрічатися з МЧ , коли були зовсім юні, це були,мабуть, Ваші перші стосунки, перше кохання. Тому зрозуміло, що Вам дуже важко виходити з цих відносин.
Неприбрана квартира та неприготовлена їжа- не є приводом для створення анкети на сайті знайомств. А ось "У мене на нього багато образ і немає мотивації лишній раз радувати його"-може, бо МЧ відчуває це.
За ці 5 років Ви обидва назбирали багато "претензій" один до одного і вже не чуєте один одного по цій причині, вам дуже заважають образи. Тому питання не вирішуються .
На мою думку, варто попрацювати в індивідуальній терапії, тоді в стосунках, вірогідно, будуть змінити.

" В голове постоянно вопросы: для чего мне работать, если я всё равно умру? Зачем париться из-за чего-то, если я всё равно умру? Для чего я вообще живу?"

Да, Вы правы-Вы умрёте и я умру, каждый когда-то умрёт. Но,.. вопрос когда? Вам 19 и это может случиться очень не скоро. А если Вам отмерено прожить лет 90 или больше? Тогда, по моему, это собственными руками( мыслями) устроить себе "ад" на земле. Что ( какие события) привело Вас к таким мыслям?
У меня есть одно предположение ( сложно что-то комментировать, основываясь на небольшой текст): если Вы не пережили какую-то травму (болезнь или смерть близкого человека, несчастный случай и т.п.), то возможно, эти мысли помогают Вам ничего не делать, не принимать важные решения. Вам сложно справиться с какой-то ситуацией, Вы на распутье и мозг предлагает Вам такой" выход".
Это мои фантазии. Как там на самом деле, возможно узнать только на индивидуальной консультации ( и найти решения этих вопросов).

" Банан-це іноді просто банан"
"нормально"- це те, що чоловік дійсно відчуває в цей момент. Він щиро та чесно Вам відповів ( або ні. Має на це повне право). Далі-Ваші фантазії.

"В таких випадках я б хотіла почути відповідь з більшою повагою до моїх почуттів" Коли Ви наполягаэте на поясненнях, в той час, коли Ваш чоловік не в настрої, Ви поважаєте його почуття? Його бажання побути наодинці?
Те, що Вам не байдуже, що Ви дійсно хвилюєтесь за свого чоловіка, це дуже хорошо. Але, може відповісти на його "нормально":
"Я бачу, що ти засмучений. Коли схочеш поговорити, я поруч ", та залишити його в спокої?
Ще хочу звернути увагу на Ваше бажання контролювати ситуацію. Вам не здається, що його забагато?

Відредаговано автором 03-07-2023 22:19:51

Здравствуйте, Александра.
Предлагаю Вам посмотреть на эту ситуацию со стороны, понаблюдать за этим тренером: как он себя ведёт с остальными клиентками в зале? Оказывает ли он кому то ещё знаки внимания, флиртует?
Флирт, сам по себе, человека ни к чему не обязывает. И возможно, это "нормальное" состояние молодого человека- говорить девушкам комплимены, заигрывть с ними. И никакого подтекста в его действиях нет.

"Или я изначально восприняла его серьёзнее, чем стоило? " Вполне возможно. Если за год из вашего флирта ничего большего не получилось, то стоит ли тратить время и "нервы" на этого молодого человека?

Вітаю.
"Коли секс закінчується він стає знову без ініціативним і якимось навіть холодним."
"Чому так? "
Тому що "... зустрічі побудовані на сексі."
" І як мені себе поводити з ним аби він став більш відкритим до мене?"
Не витрачати марно час, бо " Він мені сам майже не пише майже не дзвонить ."

Доброго дня, Cake.

"Як донести собі на емоційний рівень, що це не я винна в його настрої і не переживати так?"
Можливо, подумати про те, що ваш чоловік- Окрема людина, та має окремі від Вас думки та почуття, якими він може з Вами й не ділитися. І що в його житті від Вас не все залежить. Спробуйте дозволити чоловіку сумувати, тревожитись, гніватися. Він має на це повне право.
Запитайте себе: " Чому я повинна відповідати за настрій свого чоловіка? Хто так вирішив? Що з ним станеться, якщо він деякий час побуде у поганому настрої?
" Тут же бажання з'ясувати чи таки винна чи ні" Не витримуєте напруги,тому що не можете чекати, як дитина. Дитина не може чекати: їй потрібно все й зараз. Ще й дуже знайома ситуація : якщо винна, то точно знаю що робити ( можу розслабитися); якщо ні- теж можу розслабитися.
"...ситуація з його настроєм і те що він не ділиться одразу зі мною щиро, не звертається по допомогу як до партнера, це, як я відчуваю на інтуїтивному рівні – ніби він хоче мені сказати щось таке "відчепись від мене, ти мене дратуєш".
Тобто, Ви вважаєте, що доросла людина ( чоловік) коли в нього поганий настрій, повинен прийти до Вас та почати "вивалювати" Вам свої проблеми, "ділитись"? Може, як варіант, дати йому можливість самому вирішити питання?
"...коли я його дратую і йому хочеться щоб я відчепилась) – мені нестерпно, тому що я не знаю як себе безпечно поводити в такій ситуації. "
Вам не здається , що коли Ви так себе поводите, Ви порушуєте кордони чоловіка? Щоб їх зберігти, він відстороняється від Вас. А Вам потрібно знаходитись з ним у "злитті"- тільки так Ви почуваєте себе у безпеці. Це питання з Вашого дитинства, питання Ваших відносин з батьками . Самостійно вирішити це можливо, але довго та не факт,що вийде, бо психологічний захист ніхто не відміняв . З фахівцем Ваше питання вирішується набагато швидше.

Доброго дня, Катя.
"Хочу, щоб він сприймав це нормально, щоб не відносився до цього так болюче..." . Це про Вас, Ваші бажання. А що хоче Ваш син? Що йому зараз потрібно?
" В мене серце розривається, я не можу заспокоїтися, ходжу в постійній тривозі через це". Ваша дитина це бачить, відчуває Ваш розпач, тревогу, розгубленість, провину. Як Ви вважаєте, така ваша поведінка допомогає йому впоратись та прийняти цю ситуацію. То, що Ви зараз трансюєте своїй дитині дає їй впевнененність, що зміни, які відбудуться, це-не страшно?
Мені знайомі Ваші відчуття .Коли я очікувала на другу дитину , була розгублена, бо не знала, як це, любити ще одну дитину . Довгий час вся моя любов належала одному синочку і я боялась, що з появою другої дитини, він буде себе відчувати покинутим. Мене заспокоїла моя бабуся, яка спитала просту річ : " Яку руку ти любиш більше?" Після цього, я заспокоїлась і мій син також, бо перестав відчувати мій страх.
Я б теж радила взяти декілька індивідуальних консультацій, щоб розібратися із своїми почуттями та скорегувати свій спосіб спілкування з сином.

Гіпотеріоз не може бути причиною панічних приступив. Якби в цьому була причина, Ви й вдома б відчували такі симптоми :"Спочатку кидає в жар, потім враження що немає чим дихати немає свіжого повітря І починає все пливти( і здається що зараз знетпритомнішаєш )".

Відредаговано автором 01-07-2023 14:27:56