Психологиня Оксана Юрьевна Селезнева м Кам'янське

Вітаю.
"Він невдало вклався, і потім через невдачу не зміг мені про це сказати і хотів вирішити це самостійно і через затуманення розуму від страху признатися що він втратив стільки коштів він почав залазити в борги щоб це виправити і поступав не раціонально що призводило до ще більших збитків"

Ваш чоловік грає? В цьому проблема?

Відредаговано автором 12-04-2023 19:35:50

Здравствуйте.
Вы живёте с родителями? Работаете? Учитесь?
"Хотя та жизнь, которую мне приходится вести, меня не устраивает"
Какая это жизнь? А какую жизнь Вы бы хотели?

"Але я не можу зрозуміти причому тут відносини з мамою, у мене з нею звичайні відносини."
'Звичайні" вони для Вас, в для інших можуть бути не зовсім звичайні.
Це питання про ваші відносини в дитинстві, бо вони формують подальшу модель поведінки з людьми.

Вітаю.
"він здійснив сексуальне насильство в мій бік". Для певної кількості жінок цього було б достатньо, щоб повністю розірвати стосунки з чоловіком. Інша кількість пробачила б, але дуже замислилась: може цей чоловік не такий, як мені здавалось, може потрібно пильніше до нього придивитись, бо він має схильність до насильства? Він так "кохає" мене , а я дозволяю себе так "кохати"? Це точно кохання?
Є інша категорія жінок, до якої належети Ви, яка вважає, що до них не можливо використовувати насильство ( на словах), але в дійсності погоджуються з цим. Бо не мають "права" та навика захищати себе.

"Заслужив або ні - це питання моралі. Навіть якщо так, я не повинна була відповідати ось так "ти перейшов мої границі, то я перейду твої"." Це зовсім не про мораль, та не про границі. Це-про кримінальний кодекс, бо згвалтування-це не порушення власних кордонів, а злочин .

Ще, Ваші вирази дуже нагадують батьківські настанови : " давати здачі не можна" або " Якщо вдарили по одній щоці , підстав іншу", "треба говорити, пояснувати, а не битися". Вам з ними зручно? Здається, що вони не дуже працюють. Бо, якби працювали, не сталося того, що сталося- Ваше внутрішне відчуття несправедливості, бажання помсти б не перемогли.
Ваш внутрішній конфлікт, на мою думку, заснований на тому, що батьківстки настанови не відповідають ситуації, яка склалась. Вони не були розраховані на таке навантаження. Також, мені здається, Ви дуже ідеалізуєте стосунки з чоловіками, точніше Вашу роль, як жінки в цих стосунках. Я не буду оригінальною, якщо у Вас є потреба в трму, щоб вирішити це питання, потрібна терапія.

Здравствуй, Лиза.
У меня есть дочь, ей 15, скоро будет 16. Я понимаю, о чем ты говоришь , понимаю, как тебе сейчас непросто. Хочу тебя поддержать:
во-первых, это скоро пройдёт
( подростковый кризис закончится) ;
во-вторых, тебе очень нужны принятие, понимание и тепло. Ты должна это найти. Посмотри вокруг внимательно- кто окружает тебя? Люди намного лучше, чем могут казаться на первый взгляд. Проси помощь.
В третьих, ты-сильнее, чем тебе кажется.
В четвёртых, жизнь "полосатая", за чёрной полосой обязательно будет белая.

Вітаю .
"Коли вона мені відмовить буде дуже боляче дивитися на те чого не зможеш взяти". Ви вже впевнені, що вона вам відмовить, тому й не треба й пробувати. Навіщо? Щоб знов відчути себе "невдахою " ? А може для того, щоб відчути себе як у дитинстві?
Які у Вас відносини з мамою? Це дуже важливо, бо на прикладі цих стосунків, будуються стосунки з іншими людьми (особливо з дівчатами). В мене є припущення, що щось таке було у Ваших відносинах з нею.( якщо я не помиляюсь, бажано пропрацювати з психологом відносини з мамою).

На мою думку, Ви дуже схильні фантазувати:сам придумав, закохався, розчарувався, відчув себе відкинутим, впав в депресію".

" в мене вже були випадки коли любов була не взаємна і через це я впадав в дипресію на пару місяців, боюся що цього разу буде так само." Воно й буде так само , бо Ви знов йдете тим же шляхом. Може, діяти якось по іншому? Не тільки спостерігати, а й поцікавитись, що подобається дівчині, чим вона захоплюється, як проводить вільний час. А що Ви можете їй запропонувати, чим Ви цікаві?
Є гарна приказка:" краще жаліти про те що зробив, ніж жалкувати про те, що не спробував". Вам робити вибір: або проявити наполегливість та спробувати "завоювати "дівчину, або знов...

Здравствуйте.
Предложу другой взгляд на Ваш вопрос: МЧ сделал предложение девушке в прошлых отношениях через несколько месяцев, находясь в эйфории влюблённости и получил отказ. Для него это был травматический опыт, поэтому в ваших с ним отношениях он и не торопился. И сделал Вам предложение только тогда, когда стал уверен в своих и ваших к не у чувствах, уверен, что Вы ему не откажите.
Вы бы поступили по-другому?

Год-это тот срок, который необходим , чтобы лучше узнать человека с которым собираешься прожить всю жизнь. Поэтому, я думаю, Вы в более выгодном положении, чем была предыдущая девушка, Вы лучше знаете своего парня.
Другое дело, что эта ситуация подсветила Ваши проблемы с самооценкой, ревностью, страхом потери. И если с таким "багажом" выходить замуж, представьте какая у вас возможна семейная жизнь. Если такие сильные чувства вызывает бывшая девушка, то что может произойти, когда в окружении уже мужа, возникнут другие девушки ( на работе, в компании).
Чтобы сохранить мир и покой в отношениях, создать здоровую семью, очень желательно поработать над этими вопросами в личной терапии.

Вітаю , Іра.
Як я бачу Ваше питання:

" я завжди маю бути хорошою", тому я " не можу розповідати всю правду." Бо коли хтось дізнається яка я справжня, станеться щось страшне . Тому, коли відчуваю, що я "занадто" зближаюся, коли про мене можуть дізнатись "правду ", " мені хочеться втекти і більше ніколи не спілкуватись з людиною". Я колись раніше вже була дуже близька з людиною, довіряла їй, а вона......( вставити потрібне).

"Я раніше теж ходила до багатьох психологів, але кожного разу мені завжди хотілось їх змінити і розпочати все заново".
Може, тому що вони бачили Вас справжню, не такою, якою Ви хотіли
здаватись . Бо бути собою Вам нестерпно соромно. Тому, й "відчуваю себе ніби в пастці,не можу відстояти себе".
Ви вже колись не змогли себя відстояти? Як це було? Якби це трапилось з Вами зараз, що б Ви зробили?

Є другий варіант: Ви не готові щось змінювати в своєму житті( дуже страшно, треба "напрягатись") або не хочете змінюватись самі( шукайте вигоди), тому й не виконуєте рекомендації психолога, щоб мати причину знов його змінити та знов нічого не робити

Відредаговано автором 29-03-2023 22:29:29

"А теперь мне кажется, что если я скажу лечащему доктору пациентки (он является владельцем клиники), что больше не буду переводить, то это покажет меня некомпетентной" ???
Как переводчик или медсестра? Вы зарплату за работу медсестры получаете? У Вас есть трудовой договор в котором записаны Ваши обязанности? Вы с ними справляетесь?

"Коммуникация врача и пациентки проходит через меня, как мне тогда позволить им самим решать их проблемы?" Может, через переводчика, который должен быть с пациенткой?

"как будто каждый из них ждет от меня решений" Как Вы можете что-то решить? Зубы назад пациентке вставить?
Ваше состояние и Ваши переживания-результат давно выработанной стратегии поведения- брать ответсвенность за всех на себя и как следствие-все контролировать. И это прямой путь к неврозу. Потому что, Вы не можете ВСЕ решать и все контролировать, а это вызывает тревогу. И чем дальше, тем больше. Замкнутый круг.

Здравствуйте.
У многих людей болит голова, но у единиц рак мозга. Почему у Вас появилась такая связка: головная боль- рак мозга? Кто-то близкий болел раком?

"думала, как мне решить эту ситуацию"
Это не Ваша ситуация, вам не нужно ничего решать. Это ситуация врача и его пациентки. Позвольте им самим решать ИХ проблемы. Вы-медсестра. К вашей работе у кого-нибудь есть претензии?
Занавес.

Здравствуйте !
Если я правильно поняла, из-за того, что "со мной никто не знакомиться" , Вы чувствуете себя "одиноко" и стали "очень не любить себя"?
Мне кажется, что отсутствие отношений Вы пытаетесь объяснить себе тем, что с вашей внешностью что то не так. Поэтому, "смотрю в зеркало и мне не нравится что я там вижу".
Как Вас оценивают окружающие, подруги, близкие? Ваши претензии к себе обоснованы?
"хочу любви чистой , искренней" . "Кто ж её не хочет?" Очень хорошее, нормальное желание девушки в 18 лет. Только иногда , чтобы что-то получить, нужно подождать. Для таких чувств нужно повзрослеть ( дозреть психологически). Судя по-всему, Вы ещё не готовы, поэтому и
"привязываюсь к каждому кто оказывает мне долю внимания". В таком состоянии Вы будете стремится "слиться" с партнёром, чтобы получить ту любовь, которую не получили от родителей и это будут не очень здоровые отношения.
Поэтому, попробуйте фокус внимания сместить на себя, дать себе то, в чем Вы нуждаетесь, а не искать человека, который собой будет закрывать Ваши потребности. Учитесь выдерживать одиночество, учитесь интересно проводить время сама с собой , учитесь любить себя и мир вокруг.

Здравствуйте, Рина.
"Подскажите, пожалуйста, как мне теперь выйти из этого треугольника?"
Также, как Вы туда вошли . А вошли Вы туда через желание быть "хорошей" : и врачу показать себя с лучшей стороны и соотечественнице помочь. И это нормально. Но, сейчас такая тактика держит вас в конфликте, она не конструктивна.
Что Вам мешает выполнять только СВОИ обязанности медсестры и не ввязываться в этот конфликт? Вы не несете ответственность за действия врача и не виноваты в реакции пациентки. Это их взаимодействие и их ответственность.

"Когда я говорю, приходите с переводчиком, она отвечает, что у нее нет денег, а люди, которые привели ее впервые в клинику, на работе, да и зачем, мол есть я"
Почему Вы с этим согласны? Что будет, если Вы категорески откажетесь переводить? Как Вы будете при этом себя чувствовать: перед врачом, перед пациенткой?
Что для Вас важнее: будущая работа или не быть" плохой" в глазах незнакомой женщины? Хотя, хорошей в её глазах, Вы , наверное, уже вряд-ли станете . А вот сохранить с врачом нормальные отношения сможете , если не будете позволять втягивать себя в ИХ взаимодействие.

Артеме, Ви можете звернутися до шкільного психолога, який допоможе з профорієнтацією. Або самостійно знайти такі тести та зорієнтуватися, в якому напрямку рухатися.
За Вашим "нав,язливим" бажанням вчитися, МОЖЕ стояти страх прийняття рішень, бо Ви ніколи цього не робили. Навчатися-це єдине, що Ви гарно вмієте, тому й ховаєтесь за це. Вам в цьому процесі спокійно, бо все знайомо.
Можливо, страх дорослого життя або страх розачарувати батьків.
Гнів на однолітків, непорозуміння з батьками.
І це все - тільки верхівка айсбергу. Далі, нажаль, тільки у супроводі психолога.
Ми не можемо давати тут поради, бо Ви неповнолітній.

Я не казала про психічне захворювання. Я казала-що треба розібратися. Бо, наприклад:
"Ще у мене проблема - це відсутність бажань"- може бути питанням фізіології (гормони, втома), психологічним( "вивчена безпорадність ") або психіатричним розладом.
Також, Ваші нав'язливі думки та бажання-це про підвищення рівня тривоги. Наскільки цей рівень високий, зможе визначити психотерапевт. Якщо він занадто високий та однією терапією не обійтись,МОЖЛИВО, ще знадобиться медікаментозна підтримка (тоді до психіатра ).
Психотерапевт ( психолог) допоміг би Вам визначитися з майбутньою професією, налагодити стосунки з батьками та однолітками, навчив справлятися з тривогою та ін.