Що робити, якщо я невротик?

Доброї ночі!
І соціальна тривога, і панічні атаки (які теж досить часто пов'язані з соціумом), і залежність від думки оточуючих, недовіра до себе та комплекс меншовартості є наслідками психологічного травмування Вас в дитинстві. Припущу з великою долею ймовірності, що хтось з батьків, або навіть обоє є у Вас досить токсичними у спілкуванні із Вами, через що й були отримані вищезгадані травми. Чи не так?
Тому, запропоную Вам спочатку звернутися до психолога і піти на психотерапію, а потім вже думати про медикаменти, які НЕ лікують в прямому розумінні, а лише трохи пом'якшують стан. Але ж Ви мабуть майбутній медик, бо оперуєте поняттями "прифронтальна кора", "медикаментозна терапія"? Тому й думаєте одразу ж про таке лікування, але ж причини стану - суто психологічні. Тому й звертатися слід до психолога.

Доброй ночи!

"Я не можу визначитися що мені треба, щоб то не було, чи то по життю, чи то у виборі хлібу. Завжди у всьому сумніваюсь. Відчуваю себе як інопланетна істота, що не пристосована до життя на Землі(можливо дуже збільшено, але щось до цього близьке)."
Да похоже на невротические проявления.
Постоянные сомнения... постоянное желание быть удобной для других... чтоб тебя приняли... чтоб не критиковали...
Заслужить похвалу и принятие...
Боятся проявить себя настоящую (и не всегда с хорошей стороны...)
Тонко все чувствовать и ощущать - настроения людей их мотивы. Их переживания...
Боятся им отказать и сказать НЕТ! Отстоять свои границы и желания!
Боятся проявится - именно проявится!

"Є чітке розуміння, що так не повинно бути, і треба щось робити щоб цього позбутися. " - да потому что идет перебор и по эмоциям и по мыслям... вы как будто играете роль... но не живете собой...
Как будто постоянно себя зажимаете...
А причины как всегда с детства - скорее очень конфликтные и холодные родители были или родственники - которые вас ломали под себя и свои желания.
Это все надо на психотерапии разбирать с психотерапевтом.

Возможно да, вам уже и лечение нужно - от сильной тревоги, и тревожного расстройства - это выдает только врач.
Еще посоветую - бегайте или танцуйте - это все снижает тревогу. Или слушайте музыку - тоже помогает правильно настроится.
А еще, ищите людей которые вас, принимают и ценят и уважают - с ними вы будете свою самооценку поднимать, и ценность себя - и тревоги будут уменьшаться.
А все токсичное окружение наоборот от себя - отсеките.
Не оглядывайтесь на прошлое постоянно - не копайтесь слишком сильно в нем не надо... это тоже все только в негатив вгоняет лишний.
Четко определитесь чего от жизни вы хотите? Какой дорогой идти?
Вам надо в будущее - а не в прошлое...
Любви вам!)

Ви правильно розумієте, що у Вас невротичний розлад (невроз).
А невроз – це концентрація на негативних думках плюс сильні емоції.
Не вигадали ще пігулки від ірраціонального мислення.
Не може існувати невроз окремо від особистості.
Тому слід звернутися до психолога, щоб розібратися в тому, що відбувається у Вашому житті та в особливостях Вашої особистості.

Доброго ранку!

Вже пробувала не давати ходу поганим думкам, але дуже важко, всеодно себе накручую.

Накручуєте, бо так звично працює Ваша психіка. Так працювати вона обрала в тих обставинах, в яких формувалась. Тому варто йти в глибину і спочатку дослідити, чого тоді бракувало. Можливо, щирої уваги, підтримки, співчуття, діалогу... одним словом, безумовної любові з боку найближчих рідних та близьких.

Припускаю, що саме церез ці причини щось сформувалось (схильність тривожитись, бо було небезпечно; схильність накручувати і обезцінювати себе, бо найближче коло людей недостаньо цінувало, а, може, й не помічало...), а щось, наприклад, упевненість в собі та оптимістичний погляд на світ, на жаль, на набули сили.
І от, з огляду на це все, постає питання - до чого тут таблетки?!

Натомість, співпраця з психологом - зовсім інша справа. Щоправда, не така вже й солодка, проте дієва. Яка веде до іншої якості переживань і до іншої якості буття, в якому переважають світлі фарби, цікаві зустрічі і звершення самої людини. Вважаю, Вам сюди(!)