Стосунки з хлопцем

Доброго вечора, Ліно!

Шкода, що Ви стикнулися зі знеціненням у стосунках. Знецінення як психологічний механізм захисту так чи інакше притаманний всім людям, але частіше за все його використовують люди з нарцисичною структурою особистості, не впевнені у собі люди (так вони компенсують брак своєї самоцінності, занижуючи чужу) і люди, в чиєму оточенні просто звично так спілкуватися.

Робота в лікарні інтерном об'єктивно не є легкою і ненапряжною. Медики серед інших допомагаючих професій зазвичай на перших місцях по емоційному вигоранню, бо доводиться багато працювати з людьми, ще й такими що знаходяться у вразливому стані, плюс багато паперової роботи, ненормований графік та необхідність постійно підвищувати кваліфікацію роблять професію лікаря складнішою.

Не можу сказати точно, чому саме Ваш хлопець формулює свої думки саме таким чином, але якщо Вам це не подобається. Ви маєте право сказати йому про це, бо це Ваші особисті кордони. Чи казали Ви хлопцю, що Вам неприємно чути знецінення своєї роботи? Якщо так, то як хлопець на це реагує? І чи казали йому, що поки не готові з'їжджатися та знайомити його з батьками? Ви маєте право позначати свої кордони в стосунках, і, якщо їх все одно не дотримуються, припиняти спілкування.

Також доречно було б звернутися індивідуально до психолога, щоб виявити, в які Ваші особисті тригери може попадати знецінення хлопцем Вашої професійної діяльності. І в процесі вже вирішити, що робити конкретно з цима стосунками.

Будь ласка!

Розривати стосунки з хлопцем чи ні - тільки Ваше рішення. Тож орієнтуйтеся, в першу чергу, на те, чи комфортно Вам з партнером, чи довіряєте Ви йому і чи змінюється його поведінка залежно від того, як Ви на неї реагуєте. Розуміючий партнер помічає, коли Вам некомфортно, та коригує свою поведінку.

Я не кажу, що хлопець обов'язково аб'юзер (робота та гроші можуть бути його власним болючим місцем, яке він на Вас проектує), але його ставлення до Вас важливе для Вашого психологічного благополуччя, тож важливо обговорити з хлопцем своє бачення ситуації і розставатися в тому випадку, якщо Вас не чують.

Доброго ранку, Ліно!

Проходить час - знов починаються такі розмови.

Виходить так, що того, що робите, недостатньо!
Натомість хлопець, мабуть, звик робити вигляд, що почув і з розумінням поставився до Вашої відкритості. Проте насправді згодом повертається до укорінілих підходів - тиснути на Вас і залишатись при своєму.

Така звичка загалом притаманна людям, не навченим поважати почуття і думки інших. Щось, напевно, тягнеться з його дитинства.

Та це не вирок, якщо ... Ви навчитесь відстоювати свої особистісні кордони. І зможете це робити конструктивно, тобто не руйнуючи відносин. Тоді з'являється шанс. Ну як з'являється. Це Ви його режисуєте своєю новою позицією і поведінкою.

В чому вони полягають по суті?
В умінні після відкриття почуттів піти далі(!) Це значить вміти своєчасно висловити прохання, а якщо не діє, то і заборону будь-кому (хлопцю, передусім) негативно оцінювати Ваші думки та дії. Коментуючи це своїм ставленням до уяви про себе, про свої цінності, самоповагу тощо.

Коли почнете так себе вести, перед хлопцем постане вибір - змінюватись або ні. Так, йому, ймовірно, буде незвично себе почувати. Він може дратуватись, навіть гніватись, бо Ваша позиція потребує від нього замислитись. Потім переглянути своє бачення і прийняте Ваше. Що зрештою, послугує грунтом для побудови партнерських здорових стосунків.

В іншому випадку він закріпить за собою роль прискіпливого "батька-критика", який ніби апріорі має право критикувати неохайну та ледачу дочку.

Відредаговано автором 05-11-2024 11:45:22

Підкажіть, будь ласка, чи варто продовжувати з ним стосунки ? Може, це просто не моя людина?

На ці запитання ви повинні отримати відповідь від себе самої
І ще-ЩО поєднує вас?

Вчора ще раз повторила, що не час знайомити з батьками. Мій хлопець відповів, що не бачив моїх батьків і не знає, чи достойні люди вони (тобто він ще й їх знецінювати буде).

Відверто кажучи, дивний мотив для знайомства з Вашими батьками, якщо не сказати більш категорично. Ви в нього часом не питали, за кого він себе має?

Але і терпіти недостойну поведінку - не можу, ці зауваження зовсім не додають впевненості.

Якщо їх всі зібрати до купи, то вже йтиметься не про впевненість, скоріше про розчарування чи щось подібне.

Доброго вечора Ліна!
Перечитала Вашу розповідь декілька разів.
І мене зовсім не здивувало, чому Ви не поспішаєте знайомити хлопця зі своїми батьками, і, тим паче, жити разом.
Адже, щоб довіритися та розкритися, потрібна певною мірою довіра та підтримка одне одного. Чого, з того що Ви пишете, зовсім не видно з боку хлопця. Це перше і, власне, те, що на "верхівці айсбергу".
Інша справа, а чому саме такий хлопець "притягнувся" до Вас? Адже, випадковостей у цьому житті не буває.
Судячи з того, що Ви написали про свого хлопця, для нього цілком звично знецінювати, загалом, всіх жінок "До речі, свою сестру він теж не дуже то поважає". Не здивуюся, якщо його батько до матері ставиться (ставився?) не з дуже великою повагою. До речі, які стосунки між його батьками?
А тепер головне. Хто вже у Вашій родині так знецінює одне одного? Чи близькі стосунки між Вами та Вашими батьками? Як часто критикують чи критикували Вас в Вашій сім'ї? Адже, щось змушує Вас терпіти таке ставлення до себе, попри те, що Ви відчуваєте, що це неправильно....

Відредаговано автором 05-11-2024 15:42:05

З того, що Ви написали у доповненні, можна додатково припустити, що в сім'ї хлопця є тенденція до співзалежних стосунків. А це стосується, в тому числі, і взаємин мами з сином. Коли мама дуже прив'язлива, син може ставати доволі зверхнім до жінок. Бо прив'язливість робить людину приниженою. Те. ж саме, в певній мірі, може стосуватися і безпосередньо Вашої сім'ї. Бо чоловіки стають нестримними до алкоголю у більшості випадків, коли дружина дуже внутрішньо прив'язлива, бо робить чоловіка своєю незримою основною опорою. І він у такий спосіб несвідомо може намагатися "тікати" від її "тісних" обіймів.
А сім'я - це єдине ціле. Тому такі тенденції стосуються і дітей, які народилися та виховуються в цій родині. Отже, певною мірою, тенденція до "злипання", а отже, невміння себе правильно поводити, може передаватися і дітям. Що змушує терпіти все, навіть, якщо є відчуття що щось не так. Бо це рівень підсвідомих установок. Які, на превеликий жаль, змінити лише одним знанням чи бажанням дуже складно
і тому потребують серйозних внутрішніх переналаштувань.

Відредаговано автором 05-11-2024 17:55:55

Здравствуйте!
Вы привыкли к прохладным отношениям с родителями, потому и выбрали себе подобного партнера. Уверен, что он тоже несколько прохладен.
От нарциссичных людей всегда идет ощущение некоторого эмоционального холодка. А в том, что Ваш парень нарциссичный, почему-то даже не сомневаюсь. И неуважение к другим, и обесценивание с критикой, и нежелание слушать других, и навязывание своей "правоты" говорят именно об этом.
И самое печальное, что подобное НЕ исправляется. Причем даже при сильном желании у парня, чего не наблюдается.
Так как это такая врожденная структура личности - с очень сильным эго и выраженным самомнением, и слабой эмпатией.
Так что, Ваше нежелание съезжаться с ним, как и знакомить со своими родителями - естественно.

Ліна, доброго дня!

Читаючи вашого листа, не відчула що ваш хлопець саме вас критикує. Скоріш за все у нього є запит на вашу проявленність. І тут ви маєте задати собі питання і пошукати чесні відповіді, чи дійсно вас саму не бентежать ці ж самі питання. Чи вважаєте ви себе достатньо проявленою, чи відчуваєте цінність того чим займаєтесь. І наскільки ваш хлопець цінний для вас.