Question

15-02-2025

Можете ли вы ответить что значат следующие чувства по отношению к мужчинам: страх, треовга, злоба, ожидания, ощущение насильственности и нежелание, но тем не менее, у меня возникает к ним ощущение возбуждения(?) но в основном сопутствуется вышеперечисленными ощущения, я уже устала искать ответы и что либо, никак не получается принять данные ощущения, которые я сама(?) обозначаю как влечение, навязчивые кратинки характерного вида по отношению к мужчинам, работают скорее как триггер, а ощущение проверить тяжело контролируется, если неисполнить данное ощущение, оно истолковывается как; убегаешь от правды.

Подскажите пожалуйста, возможно ли навязать самому себе иную так скажем ориентацию, но при этом, не ощущать ни удовлетворения ни в невозможноси в смирении/принятии.
Я имею ввиду, можно ли самого себя убеждать в другом из-за недостатка информации, опыта, длительного стресса, внутренних убеждений подкрепленных определенным эмоциями как подтверждение (влечения)

Питання від: Соня; Вік: 17

подобається запитання?

Знайдіть психолога в Україні: психолог Київ, психолог Дніпро, психолог Одеса, психолог Харків, психолог Львів та інші регіони України або онлайн.

15-02-2025 02:31:14Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 377798 для Іванна Алексєєва

Не знаю, спутанные ли они или все таки навязанные внешними воздействиями и тогдашними обстоятельствами.
Если учесть моральное насилие (попытка принять то, что не хочется, желание запихнуть в себя не беря во внимание нежелание, а то и вовсе подавление и обозначение как "я себе вру что не хочу, на самом деле я хочу", и постоянные проверки, навязчивые мысли) то возможен исход действий связан с травмой, ибо я не могу пояснить то, что мне всё ещё ужасно от вспоминания того, что было.

Дале насчёт мужчин, они меня никогда не привлекали, да и сейчас я не рассматриваю их как потенциальных партнёров, но, каждый раз когда я об этом говорю, мой мозг пытается то ли убедить в обратном то ли доказать что я не права и "ты врешь себе, это на самом деле не так" если оценивать логически, то я ранее думала что правда, проблема в том что меня домагались мужчины, однако меня это ещё больше подавляло и загоняло, что в скоре перешло "Тебя привлекает твой пол, потому что тебя домагались" и ещё множество других отговорок, которые то ли неосознанно искала как аргумент тому "почему девушки" или почему я ощущаю эти чувства (треовги итд) по отношению к мужчинам.

Я пыталась разобраться с тем, что у меня был данный опыт (насилие от м), как то возобновить те возможные ощущения, которые как принято в психологии называть замороженные.
Я могу назвать что меня сейчас (да и до всего этого) это как то трогает или задевает, я не буду спорить что это никак не повлияло на мою жизнь, в принципе любое происшествие с человеком его как то меняет, появляются новые убеждения, которые сплетены с эмоциями как доказательство мыслям, а мысли в свою очередь будут оценивать логически, ну все это, короче, большой механизм в который вбиваться мне пока трудно.

Насчёт формирования в восприятии мужчин, у меня звисел от ситуации, ибо я не оцениваю всю касту мужчин каким то определенными чертами, я понимаю что стереотипы формируют какие то определенные модели поведения, однако мы в первую очередь люди, и бываем слишком разные, вне зависимости от пола.

Вот да, это меня сейчас и интересует, не могла ли я сама трактовать это, как влечение хотя на деле, от него только мнимое появление которое я сама запустила мысленно "у меня не получится с моим полом" и всякими иными с подобным смысл мысли.
Стресс у меня был действительно длительный и острый до панической атаки. Тогда я чувствовала себя так, будто мне вырвали одну из самых основных частей личности и присвоели другую, которую мне как то нужно принять (я до сих пор не понимаю как) помечу слово "Нужно" потому что было действительно не добровольно.
Но так же я не отменяю и того, что я пытаюсь соответствовать ярлыку который принято считать "100% лесбиянка." Ибо я действительно ощущаю себя "недосточной для любви девушки" и "недостойная их"

Вопросы на ответы:
1) я увидела довольно в ранеем возрасте ПА, и впервые в 6 лет просмотрела видое возрослого характера.

2) да у меня гомофобная семья (я установила убеждения) и я понимала что я только могу любоваться девушками, что кастати хоть и огорчало меня, но я была довольна тем, что мое влечение дополняло меня.

3) не восполнила их в отношения вообще, что касается интима то: доминантность, грубость, но и в то же время пассивность и повиновение.

4) к девушкам, возбуждения, желание, любование, восхищение, ухоживание, чуть чуть, ибо в жизни боюсь до сих пор.

Спасибо вам, за ответ, я действительно ценю это.

Виберіть психолога для консультування з приводу перенапруги, виснаження, нервозності

15-02-2025 18:17:20Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 377828 для Соломія Лехіцька

Моє питання полягає в визначенні, чому я відчуваю: Тривогу, злобу, страх, ітд, до чоловіків саме тоді, коли це стосується моєї орієнтації, до цього я лише відчувала злобу, але в ситуативній ситуації, (тобто моє відношення до чоловіків, хочь я і розрізняю і розумію що чоловіки бувають різні, але все одно, залежало що саме вчиняє певний чоловік, якщо він робить щось добре, я відчуваю гордість та повагу, якщо насилля, то агресію та злобу. раніше таки ситуативні емоції розповсюджувалсь на всю стать цілком, але зараз я зовсім розрізняю людей.) Але таке відношення не завжди стосувалось лише чоловіків.

Ні у мене немає сексуального досвіду, тому я думаю, що я тим паче не зможу точно визначитись якщо не спробую з хлопцем, мені здається що я ПОВИНА спробувати щоб дати собі точну відповідь, але я чомусь все одно думаю, що мій мозок придумає іншу відговорку, "чому тобі не сподобалось. Треба попробувати по іншому тощо, "

Звісно гетеросексульні, якщо б я була гетеросексульна, я певно не задавались питання "а що, якщо я не несправжня лесбіянка, і це все нав'язане? Мені треба спробувати з хлопцем, щоб точно визначитись" гетеросексульні люди не будуть задаватись такими питаннями стосовно своєї статті, тому що гетеро – Загальноприйнята норма у всьому світі, і їм ніколи не прийдется приховувати своє відношення до протилежної статі, вони не думають про те що "як відрегує моя сім'я якщо дізнається, що я зустрічаюсь з протилежною статтю" ніхто не хоче бути притиснутим суспільством, тому я впевнена що певна частина гетеро є бі, яки не хочуть себе визначати.

Що до недостойності, то це стосується моєї невизначеності та так, самооцінки, просто коли мене оцінює жінка, мені якось не по собі, а коли чоловіки то по більшій частині байдуже, та і з ними мені легше якось знайомитись в реальному житті, але я просто не хочу, (доречі, із-за цього, я вважаю що мені ОБОВ'ЯЗКОВО потрібно з ними знайомитись, щоб визначитись)
І ні, я не вважаю жінок як цілу касту кращими за чоловіків, просто до жінок у мене особливе відношення.

Я не розумію як саме, скільки не намагайся повернути Забуті емоції з цього нічого не вийде. Я лише відчувала себе якоюсь не чистою, коли намагались повернути забуті емоції, я намагалась приблизно зрозуміти, що я повина відчувати до тих спогадів, але це все бистро накрилось та забулось, просто для мене це не є якись сильно негативні спогади, так це неприємно, але що я можу зробити з тим, що люди не розуміють чужих кордонів та можуть собі дозволити трогати когось іншого без їх на то дозволу, все що я можу, це не спілкуватися з такими та йти від таких по дальше.
Але я не сперечаюсь з тим, що це на мене якось вплинуло, але як казала, любий досвід впливає на нас та міняє в корні, та не обов'язково негативний досвід остається заморожений, іноді він приймає адаптивну поведінку, яка цілком достатньа для функціонування в суспільстві.

15-02-2025 19:53:35Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 377860 для Соломія Лехіцька

Хочу розібратися з цим та розв'язати ще одне питання, яке стосується мого внутрішнього світу та гармонії з собою, тому, іноді я прикладаю велику увагу цьому питанню.

Ну ось, але я відчуваю себе змушеною, ніби я не маю права не хотіти чоловіка, тільки тому що, я відчувала/ю(?) збудження яке обов'язково сплеталося з тривогою та страхом, небажанням, тощо, я вважаю що якщо воно є (не важливо яке) то це обов'язково означає що тебе тягне, тому я довгий час намагалися це прийняти як орієнтацію, незважаючи на те, що мене оточувала нестерпна тривога, страх, ненависть, у мене могло проявитися збудження даже без сенсу, могло тривати неділями на протязі кожного часу, та постійні нав'язливі думки з діями.

Домагання в дитинстві, я помню все, психологі кажуть що там є травма, забуті, емоції тому я намагалася їх повернути, прожити, переглядала відеоматеріал та пробувала терапію Стул, та досі шукаю інформацію.
Щодо батьків, то не дуже би хотілося говорити, але я не жаліюсь, в цілому я задоволена їми, але іноді в них я бачу дітей, які зовсім не розуміють причинно слідчого зв'язку, як внутрішне пов'язане щ якістью життя, та ще декілька нюансів.

15-02-2025 20:23:46Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 377868 для Соломія Лехіцька

Чому обов'язково? Просто я вже була у психолога раз, він сказав що це все, (тяга до жінок) тому що були домагання, мене це ще більше почало дратувати, тому що я дійсно повірила в це, і всі ті відкриття були просто обесціненні.

15-02-2025 21:08:26Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 377870 для Іванна Алексєєва

Гаразд, я знову спробую розблокувати, та підійти до домагань з різних боків.

Майже рік. Нав'язливі ідеї з'являються рідко, але їх важко контролювати, щодо думок то часто, але я навчилась не відповідати бо знаю що не пастка для генерації нових думок та "а если" но мене напружує сама наявність їх, бо я думаю що це стосується моєї орієнтації яку я повина прийняти, щоб позбутися, тривог, страху, злоби, тощо.

Збудження це ж голоная ознака орієнтації, ну я опираюся на те що кажуть інші, та пишуть різні статті, якщо ж від себе, для мене мабуть важливіше відчуття, і це є головним у стосунках, романтичний потяг у мене лише до жінок, але знову таки, у мене виникає думка що мені обов'язково треба спробувати і з чоловіками, я не можу зрозуміти це моє справжнє Бажання чи ні.
Ні я не міркую, я вважаю себе лесбійкую, точніше вважала, але наразі поки ніким не вважаю, бо невпевнена, зараз я намагаюся розібратися з відчуттями. Дискомфорт напевно від уваги, не знаю як пояснити, просто вони гарні таки, і часто у мене все з голови вилітає коли приходиться щось говорити, тому я бажаю уникнути спілкування з ними.
Що до недостойності, це недостойня кохання, тобто, як будто я не не можу вже собі це дозволити, бо я думаю та вважаю, що це все неправда (що всі мої почуття, це тому що мене домагались, що це все ігра, що я собі це пов'язала, хоча я точно можу відповісти, що мої почуття є справжні.)

Важке запитання.
Я думаю, що вони спадуть, бо я точно побачу (якщо побачу) що мені не сподобалося, хоча з великою вірогідністю, мій мозок придумає щось нове.

Так, стовідсоткових гетеро та гомо не багато.

Моє тіло реагує тривогу, страхом, і отим всім, коли я бачу чоловіків мій мозок автоматично надає картинки різного характеру, тривога нагадує та знову запускає механізм думок, і це по колу, іноді я не регую зовсім, але і тут "ти що, тікаєш від правди?" "Якщо тікаєш, значить ти не хочешь приймати потяг до чоловіків"

15-02-2025 22:40:41Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 377884 для Соломія Лехіцька

Дякую за відповіді, але я трішки не розумію, як це, реагувати травматичним досвідом?

16-02-2025 03:21:33Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 377891 для Іванна Алексєєва

Тепер зрозуміло, я не усвідомлюю всю серйозність, тому мені здається що " нічого немає " хоча насправді вона є, тільки виходить абстрактними розуміннями, яки на перший погляд, здаються ніяк не пов'язані з травматичним досвідом. Тільки лишається помічати його та трактовати правильно.

16-02-2025 04:07:33Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 377892 для Іванна Алексєєва

Ви так точно описали мої думки, я дійсно так і вважаю, саме впевнена в цьому, і як будто я втратила особливо важливу частину свого внутрішнього світу, те що приносило мені радість та задоволення, повна гармонія зі своїм внутрішнім світом в цьому питанні.

Якщо чесно, то мені важко сказати, що мені дали батьки, вот прям якщо бути максимально честною, то мабуть основні потреби: дім, їжа, одяг. Я звісно вдячна їм, і ціную те що маю, але більшість поки що, я сказати не можу. Так, я нещодавно почала помічати, що готова завжди допомагати особливо емоційно, я навчилась ставити свої проблеми на стоп, що би допомогти іншим даже незнайомим людям, це якось автоматично, але зараз я трішки відійшла від спілкування і занурилась у внутрішній світ трішки глибше.

Я не проти працювати з психологом, але чекаю повноліття, а поки сама намагаюсь впораються, в цілому я справляюсь, та вмію ставити на стоп проблеми, що зайнятись чимось, що повністю відволікатиме мене від всіх проблем.
О так, воно не просто викликало у мене злобу, це була нестерпна ненависть до всього, настільки сильна, що я знала куда себе подіти.

Дякую вам велике, я знайшла багато нової їжі для роздумів та в цілому категорію по який я надалі буду шукати інформацію, саме сексуальне насилля , та насилля в цілому як явище.

Щоб запитати або відповісти, авторизируйтесь або пройдіть реєстрацію!

Ви можете запропонувати автору цього питання поспілкуватися

Надіслати запит на спілкування можуть зареєстровані користувачі

Щоб відправити автору цього питання пропозицію поспілкуватися, Вам потрібно бути авторизованим.

Поради відвідувачів

Ще немає коментарів. Ви можете бути першим, хто запропонує автору якусь пораду.

Щоб прокоментувати, авторизируйтеся або зареєструйтеся!

Наші психологи

Катерина Вовк
(Київ)

Олександра Соколова
(Дніпро)

Схожі онлайн консультації

31-01-2025 не знаю що робити

25-01-2025 Сомнение в ориентации

23-01-2025 Является ли возбуждения признаком ориентации?

29-12-2024 Хочу быть спокойным

03-12-2024 Как справиться с апатией?

29-11-2024 Апатія та деприсивний стан

26-11-2024 Очень подавленое настроения, все плохо , вспоминаю прошлое и хочу вернуться туда

26-11-2024 Чуть не подрался с отцом

24-11-2024 Розпач

15-11-2024 Чувство пустоты и постоянный стресс

Іванна Алексєєва психолог · Answer 1 · 2025-02-15 01:31:30

Здравствуйте, Соня.

Ваш запрос сложный и затрагивает несколько важных аспектов, поэтому постараюсь разобрать его максимально внимательно и осторожно.

Вы описываете спутанные чувства по отношению к мужчинам:

цитата:

страх, треовга, злоба, ожидания, ощущение насильственности и нежелание

Но при этом, вы также отмечаете появление возбуждения, хотя оно сопровождается описанными негативными эмоциями. Это довольно специфическая реакция, которая может иметь разные причины, и важно внимательно рассмотреть, что за этим стоит.

Психика устроена так, что на травматичные события в нашей жизни она может реагировать двояко. Если в прошлом был негативный опыт, связанный с мужчинами (эмоциональное, физическое или сексуальное давление/насилие, нарушение границ, принуждение, угроза), то организм может бессознательно соединять возбуждение и страх.

Так, например, у некоторых людей, переживших травматический опыт, может возникать автоматическая реакция тела, даже если они чувствуют тревогу и дискомфорт. Это не о настоящем желании или влечении, а скорее, о защитной реакции организма, который "перепутал" эмоциональные сигналы.

Другой возможный вариант — если в семье или ближайшем окружении были установки, формирующие образ мужчин как опасных, агрессивных, подавляющих. В этом случае на уровне сознания может быть страх и настороженность, но тело все равно реагирует возбуждением как реакцией на сильные эмоции.

Еще вы спрашиваете:

цитата:

возможно ли навязать самому себе иную так скажем ориентацию, но при этом, не ощущать ни удовлетворения ни в невозможноси в смирении/принятии

Сексуальная ориентация — это сложное сочетание биологических, психологических и социальных факторов. Она не формируется осознанным выбором, но может восприниматься по-разному в зависимости от внешних и внутренних влияющих факторов.

Если человек находится в длительном стрессе, имеет недостаток информации, опыта или несет в себе установки, продиктованные окружением, то действительно может испытывать сомнения и путаницу. Важно понимать: если ориентация является естественной, она приносит эмоциональное удовлетворение и ощущение гармонии с собой. Если же она ощущается как принуждение, насилие над собой или необходимость «соответствовать» чему-то, то это, скорее, результат влияния травмы, убеждений или внешних обстоятельств.

Попробуйте обратить внимание на следующие вопросы:
- Какие ваши самые ранние воспоминания о теме сексуальности? Как они были окрашены?
- Есть ли у вас в прошлом ситуации, где вам казалось, что вас принуждали или ожидали от вас чего-то, что вам было некомфортно?
- Испытываете ли вы удовольствие, комфорт и безопасность в тех моментах, когда у вас возникают такие мысли, или это всегда сопровождается тревогой и сопротивлением?
- Какую роль в вашей жизни играли установки о мужчинах, отношениях, сексуальности? Кто формировал ваше представление об этом?
- Были ли в вашей жизни ситуации, когда у вас было настоящее влечение, желание близости, комфорт в контакте с кем-то, и если да, то к кому это было направлено?

Понимание своей ориентации — это не быстрый процесс, особенно если в нем присутствует травматический фон или внутренний конфликт. Важно не давить на себя и не требовать немедленных ответов. Важно, что вы сейчас дали себе пространство на исследование своих чувств, не форсируя выводы и не насилуя себя никакими «должен».

Відредаговано автором 15-02-2025 01:33:35

Соломія Лехіцька психолог · Answer 2 · 2025-02-15 16:22:07

Доброго дня, Соня

Чи можете, буд ласка, чіткіше сформулювати ваше питання? Важко зрозуміти питання і якої саме допомоги очікуєте тут на сайті.

Скажіть, буд ласка, чи є у вас реальний сексуальний досвід? Якщо так, то з людьми якої статі і позитивний чи негативний.

Стосовно сексуальної орієнтації, то точної її визначити можна у віці орієнтовно 24-25 років. До того часу, молоді люди можуть досліджувати себе у стосунку, здобувати досвід, експериментувати, визначатися чого саме хочуть. Останнім часом це широко розповсюджено. Хоча, є багато людей, які у віці 15-16 вже чітко переконані у своїй орієнтації, як правило гетеросексульній. Тому, якщо ви поки що сумніваєтеся, то не хвилюйтеся, це нормально, з досвідом прийде розуміння.

Проте, що можна сказати зараз, у вас багато страхів та інших негативних емоцій, повʼязаних з чоловіками, хоч на раціональному рівні ви розумієте, що чоловіки бувають різними. Це потребує роботи з психологом, незалежно від вашої сексуальної орієнтації. Також, варто попрацювати з відчуттям низької самоцінності, це не ок, що ви себе відчуваєте недостойною дівчат, при чому, на скільки я розумію, не якоїсь конкретної, а в цілому. Це навіть має певні ознаки сексизму. Чому саме дівчат? Вони краща, достойна стать, навідміну від чоловіків? Мені здається, що достойною, людину роблять її особистість та вчинки, а не статеві органи.

Також, якщо у вас є досвід сексуальних домагань чи сексуального насильства, то це обовʼязково на роботу психотерапевтом. Такий досвід є справді травматичним.

Відредаговано автором 15-02-2025 16:25:07

Соломія Лехіцька психолог · Answer 3 · 2025-02-15 19:09:58

Спробуйте писати конкретно про себе, власний досвід і як він на вас вплинув, а не абстрактні фрази про те, як щось міняє людей, адаптивну поведінку і т д. Так буде значно ефективніше.

Відчувається, що у вас багато напруги і тривоги в даній темі, думок з ознаками навʼязливості, які йдуть по колу. Тому, наполегливо рекомендую працювати з психотерапевтом, щоб розслабитися і насолоджуватися молодістю, а не хвилюватися і тиснути на себе. Таке враження, що за вами хтось женеться, ви треба спішити, бо за декілька днів мусите обрати партнера, з яким змушені будете прожити ціле життя.

Постарайтеся розслабитися і відкласти питання визначення орієнтації. Живіть собі спокійно своє життя, а коли на вашому шляху зустрінеться людина, яка вас привабить, зʼявиться взаємна симпатія, то проживете свій досвід, зробите з нього висновки, відчуєте себе і свої потреби, бажання. Головне, щоб все було невимушено і природно.

Ви абсолютно точно, не повинні, та ще й обовʼязково, ні з ким знайомитися, а тим більше змушувати себе до якогось досвіду. Очевидно, якщо ви цього не будете хотіти, не буде симпатії і потягу, то цей досвід буде негативний. І справа не в орієнтації, а в примусі.

Про які саме спогади і забуті емоції ви говорите? Якої події вони стосуються?
Які у вас стосунки з батьками? Які стосунки в батьків між собою?

Відредаговано автором 15-02-2025 19:12:55

Соломія Лехіцька психолог · Answer 4 · 2025-02-15 20:11:58

Якщо в дитинстві прожили сексуальні домагання, то це обовʼязково на роботу психологом. Я вам співчуваю стосовно такого болючого досвіду. Це не та тема, з якою можна справлятися за допомогою перегляду відео чи пошуку інформації.
Саме цей досвід міг спричинити такі ваші страхи стосовно чоловіків і сумніви щодо орієнтації.

«Хочу розібратися з цим та розв'язати ще одне питання, яке стосується мого внутрішнього світу та гармонії з собою, тому, іноді я прикладаю велику увагу цьому питанню.» - я вас розумію, але це не питання, яке можна вирішити поспіхом. Трава не почне рости швидше, якщо ви її будете смикати. Потрібен спокій і час. Не вирішуйте дане питання, поки не пропрацюєте з психотерапевтом травматичний досвід.
Чим більше напруги, тим більший ризик прийняти не правильне рішення, не зрозуміти і не почути себе.

Іванна Алексєєва психолог · Answer 5 · 2025-02-15 20:27:28

У ваших текстах багато інтелектуалізації, але майже немає згадок про власні почуття та тілесні відчуття. Це може свідчити про механізм захисту – спосіб захистити себе від глибокого контакту з болісними переживаннями від досвіду травми, про який ви розповідаєте досить відсторонено, ніби про щось чуже. Ви згадували, що намагалися повернути собі емоції, але це не вдавалося, і що ваш досвід травми, хоча і не сильно вас «ранив», залишив слід у вигляді замороженості. Ця замороженість (дисоціація) – поширена реакція психіки на пережитий біль. Вона дозволяє вам функціонувати, але віддаляє від власних відчуттів. Так, свого часу це могла бути необхідна адаптація — дисоціюватись від болю, бо з ним важко було впоратись, але кожна адаптація має свою ціну. Те, що колись було вашим захистом, з часом може стати перешкодою для контакту з собою. І можливо, саме там – у цьому замороженому досвіді – є ключ до ваших почуттів і до розуміння себе.

Помітила, що ви пишете про навʼязливу манеру роздумів/думок: ідеї, що ви повинні спробувати бути з хлопцем, страх, що ваша орієнтація може бути навʼязаною. Як часто ці думки з вами? Чи відчуваєте ви, що можете їх зупинити, чи вони повторюються та виснажують? Нав'язливі думки можуть бути частиною обсесивно-компульсивного паттерну, де бажання "знати напевно" змушує вас шукати відповіді через логіку, а не через відчуття. Але орієнтація – це не про раціональність, а про близькість, комфорт і ваше відчуття себе у стосунках.

Ви також згадуєте про збудження як до чоловіків, так і до жінок, але чи це однакове збудження? Якщо спробувати відкласти ідею статі партнера, що для вас важливо у стосунках з іншою людиною: тепло, довіра, безпека, контакт, підтримка?
При тому, що ви розмірковуєте про варіант того, що можете мати нетрадиційну орієнтацію, все ж зазначаєте, що вам не по собі, коли вас оцінюють жінки. Що саме ви маєте на увазі? Це дискомфорт від уваги, від самої ідеї оцінки чи від почуттів, які ця увага може викликати? Чи це пов’язано з відчуттям своєї недостойності, про яке ви писали? І що це для вас означає - недостойність?

Хочу ще звернути більше увагу на згадану вами думку «спробувати з чоловіком, щоб зрозуміти», подумайте: як на вас вплине досвід близькості, якщо він відбудеться не з бажання, а з примусу? Що тоді станеться з усіма вашими почуттями: страхом, тривогою, злістю, небажанням?

Ще ви розмірковуєте про те, що "гетеросексуальні люди не будуть задаватись такими питаннями". Та хочу зауважити – люди різні. Існує різноманіття орієнтацій: гетеросексуальність, гомосексуальність, бісексуальність, асексуальність та інші варіанти, які є природною частиною спектра людської сексуальності. Деякі гетеросексуальні люди можуть відчувати потяг до своєї статі – це не робить їх іншої орієнтації, а говорить про спектр людських почуттів. Світ набагато ширший за дві крайнощі, і ваша дослідницька позиція абсолютно природна.

Ваш пошук відповідей є глибоким і важливим, але, можливо, найцінніші відповіді знаходяться не у думках, а у ваших відчуттях, у тілі, у тому, як ви реагуєте на людей і контакт з ними. І в тому, як ви самі хочете до себе ставитися – з повагою, бережністю і без примусу.

Соломія Лехіцька психолог · Answer 6 · 2025-02-15 22:29:37

Тому що це травматичний досвід, який згодом може давати в знаки в неочікуваних ситуаціях, деструктивно впливати на різні сфери життя. Ймовірно, ваші тривоги і сумніви, навʼязливі думки, невротичне збудження теж повʼязане з тим, що ви пережили. Поки ви цього не пропрацювали, ви не зможете спокійно в розслаблено підійти до теми власної сексуальності, щоразу будете отак сумніватися, чи ви дійсно зараз хочете чогось з цією людиною, чим саме реагуєте романтичним, сексуальним потягом чи травматичним досвідом.

Не важливо, чи ви гетеро, чи лесбійка, чи бі, сексуальність (на кого б не була спрямована) не має бути повʼязана з тривогою, напругою, страхом та ін.

Як написала колега вище, з вашої розповіді відчувається багато раціоналізації, інтелектуалізації, що може свідчити про такий спосіб захисту вашої психіки. А сексуальність - це не про раціональне, а про спонтанність, розслабленість. Не думки, а проживання моменту тут і тепер. Тому вам на роботу з психотерапевтом, бо вам не вдасться пізнати по справжньому свою сексуальність, допоки ви на неї дивитесь через призму болючого досвіду.

Соломія Лехіцька психолог · Answer 7 · 2025-02-15 23:48:41

Коли в ситуаціях спілкування з потенційним романтичним партнером чи партнеркою, виринають емоції, які стосуються не ситуації, що відбувається в актуальний момент, а ситуації болючого досвіду в минулому. Це несвідомий неконтрольований процес.

Головне, щоб ви зрозуміли, що спочатку потрібно впоратися з минулим, а тоді здобувати досвід романтичних стосунків, експериментувати, досліджувати власну сексуальність.

Іванна Алексєєва психолог · Answer 8 · 2025-02-16 01:50:47

На жаль, не всі психологи працюють однаково, і трапляється, що висновки робляться передчасно або однобоко. І ваша реакція на слова психолога цілком зрозуміла. Адже це прозвучало як спроба звести все ваше «Я» до однієї події, ніби це все, що вас визначає. Це справді відчувається як знецінення. Ваше роздратування — є цінним сигналом. Сигналом про те, що ви відчуваєте, що є щось більше, ніж просто відбиток цього болісного досвіду. Навіть якщо травма вплинула на ваше сприйняття себе, це не означає, що вона визначає вас чи вашу особистість повністю або «пояснює» вашу орієнтацію. Ваші почуття мають право бути такими, як вони є, незалежно від їхнього походження.

Хочу сказати вам важливу річ: ваша травма — це частина вашої історії, але не вся історія. Вона не має права вирішувати, хто ви, але й ігнорувати її теж неможливо.

Тому, я погоджуюся з колегою, що робота з психотерапевтом може бути корисною, оскільки пережитий вами травматичний досвід відчувається у всьому, про що ви пишете тут: ваші думки, почуття, сумніви, реакції. Цей досвід як тінь, проступає у ваших роздумах і відчуває, що ця історія має великий вплив на вас. Тут дійсно можна говорити про реагування травмою (через травматичний досвід).

___Спробую одразу пояснити весь цей процес___

Травма — це психічна рана, яку залишає досвід, що був надто болючим, страшним або непосильним для опрацювання психікою у момент його переживання. Вона виникає, коли наша психіка не в змозі впоратися з тим, що сталося.

Прояви подібної травматизації можуть бути різними: від замороженості почуттів, уникання певних тем або ситуацій до нав’язливих думок, тривоги чи тілесних реакцій. Це не означає, що людина «зламана» чи «неправильно реагує» — це означає, що психіка захищається найкращим способом, який змогла знайти у той момент.

Також варто розуміти, що у кожного буде своя реакція на травму, бо це дуже індивідуальний процес. Те, що для однієї людини може стати глибоким потрясінням, для іншої — лише важким епізодом. І навпаки, іноді неочевидні події можуть залишити глибокий слід.
Так само і вплив травми на життя — індивідуальний. Для когось вона може формувати страхи чи патерни у стосунках, а для когось — викликати сумніви, пошук відповідей або потребу глибшого розуміння себе.

Коли ми кажемо, що реакція йде через травматичний досвід, це означає, що наші відчуття, думки чи поведінка Тут і Зараз частково чи повністю формуються під впливом минулого болісного переживання. Тобто людина, реагує не відповідно до актуальних подій.

Наприклад:
- Людина може припинити їздити на автівці після ДТП. Це класична реакція уникання — психіка асоціює машину з болем і небезпекою. Хоч і не кожна поїздка небезпечна, та тіло і розум реагують так, ніби небезпека існує завжди.
- Неприязнь чи тривога до незнайомої людини, через схожий тембр голосу чи стиль одягу кривдника. Мозок “поєднує” подібні сигнали з минулим болючим досвідом. Об’єктивно ця людина нічого не зробила, але тіло і психіка реагують тривогою, бо певні речі нагадують минулу загрозу.
- Паніка або страх при вигляді собаки після нападу в минулому. Це реакція через тригер — звук, образ або навіть запах запускають автоматичний цикл реагування і відправляє нас в регрес. Об’єктивно ця собака не загрожує зараз, але для тіла сигнал небезпеки реальний.
- Перевірки партнера через досвід зради у минулих стосунках. Психіка намагається запобігти болю, який був пережитий раніше. Теперішній партнер може бути чесним і не робити взагалі нічого, щоб змусило виникнути подібні підозри, але тіло живе у минулому досвіді втрати довіри.
- Якщо на радість або гордість за досягнення дитина чула: "Не хвалися, це некрасиво" — у дорослому віці виникає сором за свої успіхи або страх бути відкинутим за свою радість. Або, Якщо за прояв гніву було покарання: "Злися — значить поганий" — людина може "вимкнути" злість, але натомість мати пасивну агресію або підкорятися там, де потрібно захистити себе.

Все це є реакціями непропрацьованої (непрожитої травми). Травма змушує нервову систему жити у режимі постійної загрози. Вона не "перевіряє", чи справді ситуація небезпечна — вона реагує так, ніби загроза вже відбувається. Такі реакції є автоматичними, емоційними, і часто нераціональними щодо дійсної ситуації, тому здаються нелогічним: ми можемо розумом розуміти ситуацію, але тіло й емоції реагують інакше.

Психіка ніби застряє у досвіді минулого, переносячи його на теперішнє, навіть якщо умови змінилися. Це не про "вигадку" чи "перебільшення", а про незавершену реакцію організму на біль та небезпеку, яка колись була реальною. І тому робота з травмою — це не стирання минулого, а повернення собі права жити у теперішньому, де можна побачити реальність без старих страхів.

Ось чому це називають травматичною реакцією: вона більше про минулий досвід, ніж про теперішній момент. І саме тому робота з травмою полягає не лише в аналізі події, а й у дослідженні того, як вона живе всередині — у відчуттях, реакціях, уявленнях про себе та світ.

___продовження далі___

Іванна Алексєєва психолог · Answer 9 · 2025-02-16 02:00:54

___ Продовження___

Ваші слова: «Я думаю, що все неправда, що це все гра, що я собі це пов’язала» звучать як типовий наслідок травми — сумнів у власній правді, у праві на власні почуття. Це не дивно, бо під час насильства людина втрачає контроль над своїми межами (думками, почуттями, діями, тілом), а іноді — над самим відчуттям реальності. Тому після травми так часто з’являється відчуття: «Я не можу довіряти собі. А раптом я все собі придумала?». Травма буквально навʼязує ідею: «Те, що ти відчуваєш, не має значення».
Тому цілком зрозуміло, чому зараз вам так важко повірити у свої почуття. Але те, що почуття виникають — означає, що вони справжні. Ви маєте на них право, незалежно від того, що вам довелося пережити.

Часто люди отримують травматизацію через патерни поведінки стосунків у сімʼї, які були присутні у дитинстві і це має значний вплив на формування особистості і те, як людина буде реагувати у дорослому житті. І ваша згадка про стосунки з батьками, де ви сказали, що «бачите в них дітей», наштовхує на роздуми про те, наскільки взагалі надійні були “батьківські” фігури у вашому житті? Що вони вклали у вас?
Іноді, коли ми були змушені рано «дорослішати» поруч із батьками, стати тими, хто більше дає, ніж отримує, обмежувати чи забороняти собі щось (в тому числі почуття), то це може впливати на те, як ми пізніше сприймаємо близькість, турботу і довіру. Якщо у стосунках із важливими фігурами було більше обов’язку і обмежень, ніж підтримки, це могло навчити вас ставити потреби інших вище за свої, відчувати себе відповідальною за емоції інших і губити себе у цьому всьому.

Тому ваша внутрішня напруга у темі орієнтації може бути не стільки про орієнтацію як таку, скільки про сам дозвіл на власні бажання, симпатії, вибір — без тиску «повинна» чи «зобов’язана».

Зараз ви у дуже складному процесі — знайти себе у просторі між болем, сумнівами та пошуком істини. Це важкий шлях, бо у вас є багато шарів: біль від травми, звичка сумніватися в собі, досвід «недостойності» та напруга від бажання довести собі «істину».

І можливо, зараз найважливіше — дозволити собі трохи змінити фокус. Не шукати «істину», а слухати себе. Не воювати з сумнівами, а побачити, що за ними стоїть. Бо за ними стоїте ви — жива, чутлива, справжня. І не важливо, що там «правда» — важливо, що там ви.

І останнє: Ви заслуговуєте на підтримку. Працювати з травмою важко самому, і це не питання вашої сили чи слабкості. Це питання безпеки. Ви вже надто довго самі несли цей біль. І ваша злість на той "діагноз-печатку" — це теж голос вашого «я», який каже: «Я більше не хочу, щоб мене зводили до травми. Я хочу, щоб мене побачили цілком».
І ви маєте на це повне право.

P.s. Я могла пропустити якісь частини, бо важко охопити і дати повноцінну відповідь на таку кількість роздумів. Та сподіваюсь, ви знайдете щось корисне для себе у цих відповідях (як моїх, так і колеги).

Іванна Алексєєва психолог · Answer 10 · 2025-02-16 15:45:22

Закриття базових потреб — це справді важливо, але далеко не все, адже окрім дому, їжі та одягу батьки мали б дати більше:
- Безумовне прийняття. Відчуття, що вас люблять і цінують не за досягнення чи правильність, а просто за те, що ви є.
- Емоційна підтримка. Здатність бути поруч із вашими почуттями, визнавати їхню важливість і навчити вас розуміти себе.
- Безпека та захист. Впевненість, що поруч із ними вам нічого не загрожує і що світ може бути місцем, де можна жити без постійної тривоги.
- Повага до ваших меж. Розуміння, що ваші «ні» та ваші почуття мають значення, навіть якщо вони незручні чи неочікувані.
- Приклад здорових стосунків. Можливість бачити, як можна вирішувати конфлікти без знецінення, як просити підтримку і як проявляти любов.

Але ви також уже бачите, що отриманої основи недостатньо для внутрішнього відчуття цілісності. У ваших словах звучить більше — потреба зрозуміти себе глибше.

Ви прийшли до цінного усвідомлення, що варто помічати свої автоматизми та намагатися зрозуміти їх. І ви вже робите це — ви помітили, як легко ставите власні потреби на паузу заради інших. Цей автоматизм — не просто поведінка, він має свою історію. І, можливо, ваша потреба відійти від спілкування та зануритися у внутрішній світ — це якраз спроба дістатися до кореня цього механізму. Запитати себе: чому це відбувається? Яка потреба чи яка частина вас живе під цим автоматизмом? І які почуття є справжніми, автентичними? Це глибокий процес, і він рідко буває швидким. Ви рухатиметеся ніби шарами — крок за кроком, відкриваючи те, що лежить під поверхнею.

Водночас важливо пам’ятати: всьому свій час і своє місце. Вміння поставити проблему "на стоп" — це теж навичка турботи про себе, особливо коли сил недостатньо. Це не втеча, а спосіб дати собі ресурс. Головне — повернутися до цього питання тоді, коли будете готові.

І нарешті — вам не потрібно нести все це самій. Ви заслуговуєте на підтримку. Сподіваюся, у майбутньому ви знайдете того терапевта, з яким почуватиметеся у безпеці. Там, де вас побачать не через призму болю, а цілісно — вас справжню.

Вопрос ориентации.

Поради відвідувачів