Під час навчання пішла на роботу, потім змінила на іншу аналогічну, були проблеми в колективі, колектив жіночий мене не хотів приймати, проробила рік і звільнилася так як не вийшла на хорошу зп. Чоловік каже поседь вдома, я була вдома, зайнялася здоровям, потім створила інтернет магазин, і отримувала зп як і на роботі будучи вдома, но зараз продаж майже немає і я задумуюсь про роботу. Но в мене дуже велика незнаю як сказати апатія в тому планні що я себе нігде не бачу, а саме хуже для мене це ранкові підйоми. Я хочу роботу не ранкову і щоб субота і неділя були вихідними але такої не існує, і прийдеться йти на любу яка попадаться, в мене виникає відчуття паніки. Питання! В мене кожного ранку не керована агресія якщо я не висплюся, ми лягаємо пізно і я як не старалася лягати раніше чи пізніше кожен ранок одна реакція.
Ще для мене робота це як тюрма, з 8-19 я в тюрмі а потім приїжджаєш додому вечеря посуд, помить голову і спать і так кожен ден. Мені так добре бути вдома одній.
Ще питання як повернути бажання працювати, йти в колекти? Мені нічого не хочеться, навіть вдома прибрати це для мене важко(но я цим зайиаюся)
Може тема не дуже важлива але все-таки не бажання працювати йти до чогось нового більш в голові чим в плані фізичному, я дуже не впевнена в собі, мені здається куди я не піду в мене нічого не вийде
|