Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Абсолютно згодна з колегою, і я Вам про це також вже писала: страхи, образи, залежності, що "сидять" на рівні установок, долаються лише через трансформацію оцих самих установок та моделей поведінки... "А може порібно потрібно кудись переїхати, змінити оточення і все зміниться?" - доводить ще раз лише те, що Ваша підсвідомість "опирається" усіляким внутрішнім змінам, бо ставиться до Вас все ще як до маленької дівчинки, яку потрібно захищатися від надмірної внутрішньої напруги... То може вже прийшов час щось змінити в собі, щоб отримати право на власну родину та власних дітей? Безкінечно тікаючи від своїх страхів, ми тільки ще більше поглиблюємо свою внутрішню проблему...

Ответ отредактирован автором 17-10-2021 11:34:58

Так, думаю, що Ви праві щодо свого припущення... Адже "непрожиті" стреси переходять на рівень психо-соматики. Тобто, починають "нагадувати" про себе через наше тіло. Так, як це відбувається, на мою думку, у Вас. І тоді потрібно за допомогою психолога "повертатися" до больової ситуації, і "проживати" її правильно. Тим паче, що зараз процес роботи з фахівцем спростився за допомогою можливості спілкувати онлайн. І ефективність консультацій від цього не залежить...

Доброго ранку! Ви пишете "Останнім часом живу у постійному страху, що в мене серйозні проблеми з серцем". Які події відбувалися на той момент (або перед тим моментом), коли почалися такі симптоми? Що могло спровокувати біль у серці? Ви пережили якийсь потужний стрес?

Доброго ранку Маріє! Ви пишете "На самом деле, есть страх, что я буду не нужна, меня отодвинут и заменят".. Кому в дитинстві Ви були непотрібною, перед ким боялися бути непоміченою та відторгнутою?

Конкретні пропозиції: потрібно дуже серйозно почати працювати з психологом щодо своєї сепарації з мамою та батьком. Тим паче, що зараз це можна ефективно робити онлайн. Бо Ваші проблеми знаходяться "всередині" Вас,всередині Вашої підсвідомості. І "закріпилися" вони там з дитинства. Тобто, саме тоді сформувалися установки та моделі поведінки, якими Ви керуєтеся на сьогоднішній день. Бо маленька дитина дуже залежна від дорослих і сама не може вижити у цьому світі. Тому вона слухається своїх батьків, щоб вони про неї турбувалися та її захищали. І по факту, у Вас відбулося" застрягання" на дитячому сприйнятті себе та оточення. Тому без повної внутрішньої трансформації, "відірватися" психологічно від батьків неможливо. Тому і не допомагають всі Ваші зовнішні зусилля...Ответ отредактирован автором 17-10-2021 11:05:43Ответ отредактирован автором 17-10-2021 11:06:13Ответ отредактирован автором 17-10-2021 11:07:08

Ответ отредактирован автором 17-10-2021 11:08:32

Так, думаю, що Ви знаходитеся у такому собі "замкнутому колі". З одного боку, надміру "прилипли" до мами, тому не можете бути самостійною. А з іншого боку - не можете стати самостійною, бо зробили маму основним сенсом свого життя. Окрім того, як на мене, сталася така собі "підміна сімейних ролей", коли мама зайняла для Вас позицію керуючого чоловіка... Які у Вас стосунки з Вашим батьком?

Доброго дня! Кожна людина лише сама обирає як вона хоче жити. І ідея, що можна силоміць когось змінити - абсолютно хибна. Єдиний шлях, щоб можна було якось вплинути на кохану людину - це побудова стосунків, які тримаються не на сексі, а на душевній єдності. Але для цього потрібно, щоб, як мінімум у Вас самої, були якісь життєві цілі та цінності, що виходять за межі побутових та психо-фізіологічних проблем..На чому базуються Ваші стосунки?

Доброго дня! Ви пишете "Такое ощущение, что я так и осталась маленький девочкой, только школа сменилась на работу.". І по факту, Ви абсолютно праві - Ви так і залишилися внутрішньо маленькою дівчинкою. Тобто, так і не пройшли до цих пір етап психо-емоційної сепарації від мами. "Говорят, мол поминяйся сам и мир вокруг тебя изменится, но как бы я не старалась, моё окружение не даёт мне поменяться....". А Ви намагалися роз'їхатися з мамою, жити окремо від неї?

Удачі Вам!

Тогда Вы на правильном пути! Осталось только трнсформировать внутренние установки, раскрыть женские каества и выстроить правильное мировоззрение...

Є таке поняття, як чоловіча та жіноча природа і ми з цим повинні рахуватися. Ви пишете "Но не всегда выходит, прошу помощи, что бы не испытывать эту боль, а получается, что только усугубляю ситуацию". І це закономірно, адже для жінки дуже важко бути емоційною підтримкою для чоловіка. Бо, за гармонічних стосунків, емоційну підтримку, рівновагу повинен давати саме чоловік, а не жінка... Яка по своїй природі емоційно нестабільна...

То есть, Вы хотите научиться быть не самостоятельной, а самодостаточной?...

Ви абсолютно правильно налаштовані. У першу чергу, психолог потрібен Вам! Тому що необхідно зробити все можливе, щоб зберегти родину...

Мені чомусь здається, що навряд чи Ви зможете так легко "викинути" з життя людину, з якою були близькі тривалий час... Хто Вам заважає просто дружити з ним? А якщо він почне говорити про сумісне подальше життя, пояснити що ставитеся до нього як до гарної людини і друга, але сумісне життя не плануєте... Як на мене, так дійсно буде чесніше та і менше травми для нього... А от почне він пити чи ні - то вже суто його вибір та відповідальність. Бо він - доросла людина і повинен сам вирішувати як йому бути...

І, як на мене, це дуже правильне рішення... Тим паче, що зараз ефективне спілкування з психологом можливе і в онлайн-режимі...