Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Мені шкода, але "виховувати" і "карати" - це кардинально різні речі "Я вмію бути гарною дружиною, яка піклується й любить, але на фоні образ можу бути дуже холодною і жорстокою! Караю його (і себе також) майже відмовою від близькості з ним"... Ви зараз дуже психо-емоційно виснажені, а у такому стані ще нікому ніколи не вдавалося прийняти правильне рішення... Розлучення, навіть, якщо б Ви не були так матеріально від чоловіка залежні, не допоможе, на мою думку. Адже існують зв'язки набагато міцніші, які от так просто розірвати неможливо... Ті ж самі образи та страхи тримають міцніше за справжні кайдани... І ще, Ви так і не відповіли щодо почуття провини... І це наштовхує на думку, що починати в терапії потрібно саме з нього, як того, що "запустило" саму ситуацію... хіба що Ви на стільки "звиклись" із роллю "жертви", що міняти на роль щасливої самодостатньої жінки ( не плутати з самостійною) вже не хочете...

Ви пишете ""Девочка", которая в свои 36 лет так и не научилась отвечать сама за свою жизнь, как морально, так и материально! Но я хочу нормальные здоровые отношения с отцом своего ребёнка"... За Вашими словами, на мій погляд, окрім болю та відчаю, надзвичайно сильно проявляється неповажне ставлення до себе як особистості та повна відсутність прийняття себе... Як на мене, немає нічого поганого в тому, що дружина знаходиться "за чоловіком" - це цілком нормально та природньо... У родині за стосунки несуть відповідальність в однаковій мірі, що чоловік, що дружина... І ідеальний варіант, коли двоє, розуміючи проблему, ідуть до сімейного психолога... Але, так буває, на превеликий жаль, дуже не часто. Адже чоловік, як правило, намагається до останнього, шукати вихід самостійно або "застрягає" на якійсь, йому одному дуже потрібній думці (Інша справа, для чого вона йому потрібна?) Тоді ситуацію вже має вирішувати сама жінка, щоб зберегти родину... Чоловіка потрібно кохати і турбуватися про нього, але, окрім цього, його потрібно ще вміти правильно виховувати... Без цього, він може просто перетворитися на монстра, який "з'їдаючи" себе, "з'їдає" і близьку людину, що, певне, відбувається і у вас...
P.S. Тобто, якщо я правильно зрозуміла те, що Ви мали на увазі "Занижена самооцінка, на мою думку, йде саме з цієї ситуації" - залишилося глибоке почуття провини, невдоволення собою, що і провокує принижений стан в цілому?

Ответ отредактирован автором 18-10-2021 17:35:27

Доброго дня! Зачасти, думки про самогубство приходять тоді, коли людина знаходиться у стані глибокої депресії і не має внутрішніх ресурсів, щоб з нею впоратися. А сам депресивний стан може бути наслідком якоїсь стресової затяжної ситуації, або бути пов'язаним з повною втратою сенсу життя та абсолютно хибно вибудованим світоглядом... Певне, Ви можете полишити себе свого життя кожної миті... Та чи є сенс "тікати" з "поля бою", якщо вченими вже абсолютно достовірно доведено факт існування душі? (Почитайте книгу лікаря та науковця Раймонда Моуді. "Життя після життя. Дослідження феномену життя після смерті тіла"). То може краще зробити спробу розібратися у тому, що з Вами відбувається і почати шукати вихід?

Доброго дня Natalia! Підтримую повністю Ваше бажання зберегти родину. Адже кризи та проблеми бувають в кожній родині. І виграють ті, хто шукає їх рішення, а не починає "тікати" від них... Ваша історія виявилася фактично довжиною у ціле життя. І зараз продовжується, тому що, насправді, як на мене, внутрішня проблема, яка стосується і Вас також, не вирішена. Все, що відбувається між чоловіком та жінкою має "дзеркальне відображення". Я спробувала виділити з Вашої розповіді, на мою думку, ключові фрази, які можуть дати можливість хоча б трошки зрозуміти, що відбувалося і відбувається "Я его очень сильно любила, боялась потерять... И опять допросы, и опять я пытаюсь что-то доказать... Через несколько лет опять рецидив... Итог: на данный момент я знаю - он самый близкий мне человек и в тоже время то что съедает его, уже наполовину съело меня. Я не могу ему довериться, расслабиться и быть собой, я не хочу с ним близости, и в то же время, я зависима от него и материально в том числе." Величезний страх втратити чоловіка, принижена позиція залежної, невпевненої у собі людини, що весь час намагається виправдатися, довести свою невинність... (Адже до нас ставляться лише так, як ми ставимося до себе...) На мою думку, щоб знайти рішення проблеми, потрібно зрозуміти, звідки у Вас така занижена самооцінка... І чому Ви весь час намагаєтеся довести чоловіку, що Ви - "гарна дівчинка"? Кому в дитинстві Ви весь час це доводили?

Ответ отредактирован автором 18-10-2021 17:04:45

Доброго дня! Згодна з колегами щодо юридичного боку ситуації... Але, як на мене, існують фактори більш глибокі, внутрішні, які і створили дану ситуацію. І справа навіть не у об'ємі виконаної Вами чи Вашою колегою роботи, і не у тому, що Ви показали, що можете справлятися з більшою кількістю завдань... Можливо те, що я напишу, одразу не отримає відгуку у Вашому серці, але не поспішайте і подумайте... Для жіночої природи, головна сфера реалізації - це близькі стосунки з оточуючими, а не робота: батьками, чоловіком, дітьми, друзями... Якщо такі стосунки вибудовані, до дівчини починають ставитися відповідно її природі і тому не переванатажують роботою... У Вашому випадку, Вас сприйняли як людину, яку можна просто експлуатувати, не враховуючи її інтересів... У чому, насправді, Ви бачите реалізацію себе? Які у Вас приірітети в житті?

Добрый день Катя! Вы пишете "если кожа в плохом состоянии то чуствую себя защищенной но в тоже время уязвимой"... Как давно у Вас возникла эта проблема? С какими событиями, возможно, связано ее появление?

Добрый день! К ответам своих коллег, хочу добавить, что сильное увлечение мастурбированием может лишь усилить Вашу проблему. Ведь, если удовлетворять себя самостоятельно, тогда нет причин искать себе партнера. И второе, мастурбация снижает уровень мужской силы, как это ни странно звучит... Поэтому, чем быстрее начать разбираться с психологом в причинах такой реакции, тем больше шансов все наладить в своей жизни.. Каким было Ваше детство?

Доброго дня! Ваше бажання цілком зрозуміле, адже жінка найбільше щастя отримує саме в гармонічних стосунках, до речі, на відміну від чоловіка, якому потрібна насамперед професійна реалізація... Ви пишете "В дорогих клубах бывать нету ни денег, ни таких друзей, которые бы поехали...". Хочу Вас заспокоїти з цього приводу - нічні клуби найменше підходять для того, щоб знайти супутника свого життя... Хіба що для розваги на "одну ніч"... Певне, маленьке містечко має свої мінуси у плані знайомства, але і великі міста зараз у цьому сенсі - не панацея... Та і основна причина того, що Ви без пари, як на мене не у зовнішніх причинах... Як склалися стосунки у батьків? Чи є у Вас близькі подруги?

Доброго вечора Катерино! Перечитую Ваші відповіді на питання спеціалістів... І чим далі, тим більше розумію, що щось не співпадає у Ваших розповідях, не вистачає якогось дуже важливого "пазлу"... Коли дитина виростає, вона несвідомо користується, як правило, тими установками та моделями поведінки, які сформувала в дитинстві під впливом, здебільшого, своїх батьків... Якщо я правильно Вас зрозуміла, у Ваших батьків гарні між собою стосунки? Чи все ж є деякі складності? Тому, що складається така собі ідеалістична картинка ваших стосунків з батьками і між батьками... І, як це не дивно, але та ж сама ідеалізація стосунків прослідковується і на початку Ваших стосунків з коханим чоловіком "я ему доверяла во всем... У меня только работа была,в остальное время я сидела дома. Практически жила только им одним". Така собі повна "зацикленість" на ньому, аж до втрати себе як особистості "У меня очень сильно упала моя самооценка и я зависела от его настроения". Так складається лише тоді, коли близьку людину роблять основним сенсом свого життя. А це - повна втрата справжніх життєвих орієнтирів. По факту, з розлученням, Ви залишили там, з ним, і величезну частку себе. І ніби продовжуєте жити фізично "тут і зараз", але ментально - у минулому... Хто був ініціатором розставання? Він так само один, як і Ви? Чи вже з кимось у стосунках? Ви за щось себе караєте чи, можливо, у чомусь звинувачуєте??Ответ отредактирован автором 17-10-2021 22:41:26

Ответ отредактирован автором 17-10-2021 22:42:14

Добрый вечер! Перечитала несколько раз Ваши откровения, ответы на вопросы психологов...Знаете, складывается впечатление, что что-то очень сильно перепутано в отношениях с мужем. С одной стороны у Вас очень внешне униженная, очень слабая позиция в семье "он постоянно говорит что я ненормальная и так далее ( иногда оскарбляэт) ,а также во всех спорах или разговорах которых ему ненравлятся меня делает виноватой", плюс практически полностью Вы одна занимаетесь детьми... Но с другой стороны, Ваш муж Вас подсознательно боится, как это ни странно, и воспринимает как соперника "Если в каком-то вопросе я знаю больше него ( например при общении в компании людей) он говорит потом мне что мне надо было закрыть свой рот, или я вчомто оказалась права така же реакция...." Так себя ведут мужчины, которые не чувствуют, что женщина с ними считается и их уважает... Или, думает, что не уважает и перестраховывается... (Дело в том, что для мужчины жизненно важно, чувствовать себя первым в семье, главным. Без этого, он просто теряет себя полностью...). Какой характер у мамы мужа? Она авторитарна? Какие отношения у его отца с его матерью?

Ответ отредактирован автором 17-10-2021 22:07:38

Ваша ситуація дійсно складна... І зараз потрібно не звинувачувати себе, а шукати вихід... Скажіть, будь ласка, у вас є можливість на деякий час разом з дітьми переїхати в інше житло, щоб трохи відсторонитися від чоловіка? Бо виходить, він робить що хоче, а Ви просто терпите його витівки і цим ще більше його розбещуєте..

Ви пишете "Сейчас говорит, что ему тяжело самому выйти из этого состояния и попросил найти ему психолога. И вроде как, готов на семейную терапию..." Як на мене - це чудовий знак. Адже далеко не кожний чоловік на стільки розвинутий, що вже готовий працювати зі спеціалістом. Окрім того, Ви для нього дуже важлива і він ставиться до Вашої думки з повагою - отже він розумна, думаюча людина... І у Вас вже склалися достатньо довірливі стосунки. А стосовно труднощів... Сім'я без труднощів в принципі не буває. Кожна родина у певний період свого життя проходить через випробування. Різниця лише у тому, що труднощі бувають різними - кожному Господь дає свої. І виграють ті, хто не "тікає", а шукає вихід і перемагає. І тоді отримує свої життєві бонуси у вигляді сімейного щастя...

Ответ отредактирован автором 17-10-2021 21:35:34

"Скорее всего проблема в моей самооценке и неуверенности", які здебільшого, формуються саме в дитинстві...

Дякую за щирість! Як на мене, Ви ще й досі несвідомо "ведете внутрішній діалог" зі своєю мамою, весь час намагаючись довести, що Ви "гарна дівчинка", яка достойна того, щоб її любили та похвалили... "меня воспитывали только мама, которую я всегда боялась разочаровать". Окрім того, почуття захищеності формується батьком. І коли він відсутній у житті дитини, починають формуватися оті самі страхи, які потім так дошкуляють у дорослому віці
"На самом деле, есть страх, что я буду не нужна, меня отодвинут и заменят"...

Доброго дня Галина! Ви пишете "Все что-то научилась это много работать и спускать деньги на развлечения и все". Ми вміємо робити те, чому навчилися опосередковано, несвідомо від батьків в дитинстві: "отец пил, мама меня не понимала никогда, я для нее всегда была не такой как нужно...жизнь с мамой была просто невыносимой, она все время кричала, ругалась на меня"... А наша психіка використовує здебільшого наш особистісний досвід та досвід наших батьків... Тому і не дивно, що Вам так важко "трансформировать всю эту боль из прошлого и создать свое хорошее будущее...". Окрім того, потрібні певні сили, щоб долати життєві негаразди та вміти правильно себе поводити... Тоді як образи, страхи, претензії ці самі сили "блокують", так само як і дитячі травми, яких у Вас, на превеликий жаль, було достатньо... У кожної людини в цьому житті є певний об'єм внутрішніх задач, з якими їй потрібно впоратися. І те, що Ви змогли знайти сили в собі не просто жити, а і шукати вихід, вже свідчить про те, що ці задачі розв'язати Вам під силу... Просто потрібна підтримка зі сторони...