Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

А як може допомогти механічна дія, якщо потрібне повне"перезавантаження" Вашої підсвідомості? Можу сказати лише одне: тільки Ви самі вирішуєте як Вам жити далі, а психолог чи терапевт може лише Вам допомогти визначитися з цим рішенням.

Ответ отредактирован автором 04-03-2021 19:40:57

Доброго дня! Згодна з усіма своїми колегами. Хочу лише додати, що чоловік стає впертим та агресивним, якщо відчуває, що жінка його не цінує і з ним не згодна... Ви скажете, що він неправий... Так, чоловіки часто бувають неправими, і це не означає, що потрібно одразу все виконувати, що вони кажуть... Але, щоб не було скандалів, має значення ЯК жінка розмовляє з чоловіком: з якою інтонацією, на скільки голосно та емоційно-забарвлено, які слова використовує... Як на мене, намагаючись довести свою правоту Ви почали діяти фактично як діють чоловіки, а не жінки: напад, оборона, залякування, шантаж... Для чоловіка - це сигнал, що Ви перестали бути жінкою і він розмовляє не з дружиною, а з противником... Любий чоловік перестане бути чоловіком, якщо "підніме білий прапор", отже битися буде до останнього (тому і зателефонував Вашій мамі)...Навіть, якщо буде знати, що неправий... Та Ви і самі перестанете такого "тюфтія" поважати перша! Як на мене, Вам потрібно розібратися в першу чергу не з чоловіком, а з вмінням поводити себе поруч із сильним чоловіком...бо всі результативні покращення починаються з нас самих!

Ответ отредактирован автором 04-03-2021 18:57:54

Доброго дня! Як на мене, у Вас таке "залипання" на своєму чоловіку, Ви так боїтеся його втратити, він настільки став для Ва ідолом, якого не можна "посунути" хоч трошки, що фактично стали бездушною іграшкою у руках розбещеної людини, яка деградує з величезною швидкістю... Окрім того, що Ви вже опинилися у надзвичайно складній ситуації, Ви і самі можете почати деградувати за своїм чоловіком, тому що "приймаєте" його правила гри і цим його розбещуєте ще сильнише... Життя таких речей не пробачає, і заміссть такого очікуваного щастя та насолоди від близької людини можна отримати тільки суцільні зростаючі страждання... Сама Ви з цього, перепрошую "болота", у якому опинилися через прості незнання як правильно себе поводити, Ви навряд чи зможете. Бо окрім знань, як і що потрібно робити, Вам ще конче потрібна елементарна підтримка та віра, що у Вас все вийде виправити! А я в цьому навіть не маю сумнівів, бо Ви вже почали шукати допомогу.

Доброго дня! Ви написали, що приїхали у місто і з того моменту почалися всі Ваші проблеми... Як на мене, потрібно терапію починати саме з цього... Але Ви самі повинні вирішити чи готові Ви до роботи з психологом-терапевтом? Чи хочете просто швидкої "пігулки"? Адже однією просто розмовою Вам навряд чи вдасться допомогти... Це дуже серйозна кропітка робота, яка базується на накопичених важкою працею знаннях спеціаліста, та на взаємодовірі і взаємообміні... Знання, які дійсно можуть допомогти не можуть бути безкоштовними. Бо не принесуть ніякої користі, у першу чергу, людині, яка їх потребує! А вже засобом саме якого оператора це буде зроблено онлайн, як на мене, не має суттєвого значення.

Доброго дня! Абсолютно згодна з колегою! Можу лише додати, що Ваша ПА якось пов'язана з Вашою сесією та "залипанням" на результаті... Ви пишете, що у Вас все було завжди просто чудово і батьки нічого не нав'язували.... "Родители никогда не навязывали мне мысль, что я должна быть лучшей, это само появилось..." Знаєте, само по собі нічого в цьому житті не буває... Можливо Ви рухаєтеся не в тому напрямку? І Вам потрібно більше зайнятися своїм внутрішнім світом, а не іти до магістратури? Якщо у людини душа, дух та тіло знаходяться в гармонії, тоді ніяких обмежень ні Всесвіт, ні тіло створювати нам не стане... А от, якщо баланс серйозно порушений... Починаються всілякі збої, як наприклад, у Вас...

Ответ отредактирован автором 04-03-2021 18:19:51

Ваш стан дуже зрозумілий, бо кожній жінці, особливо під час вагітності, так потрібні і підтримка і теплі слова... Але можу Вам по секрету сказати, що більша кількість чоловіків, коли дізнаються, що його кохана вагітна, впадають у "ступор". Вони лякаються більше, ніж сама жінка! І це абсолютно нормально! Тому що чоловік повинен взяти на себе величчезну відповідальність... Жінка може собі дозволити і сльози, і капризи - це неприємно, але ніхто її і не засудить! А от чоловік коли так себе поводить (бо він же жива людина!), вже викликає у нас роздратування, осуд, гнів, образи... Тому чоловіки стають "ніби байдужими" - це така реакція самозбереження... У жінок від природи дуже високий поріг і больовий, і психо-емоційний, а у чоловіків немає такої "захисної подушки". Як на мене, у Вас класична ситуація, коли пара не вміє себе правильно поводити, пара, яка елементарно не знає природні особливості чоловіка та жінки (і не дивно, нас же цьому в школі не вчать, на превеликий жаль!). Окрім того, заважає елементарний людський егоїзм, який притаманний абсолютно всім людям, просто в різній мірі! І чим більша ота сама міра, і чим більшим було налаштування лише на отримання щастя один від одного, і чим менше генетично правильних моделей поведінки, що повинні передаватися від батьків до дітей, тим складнішими виявляються стосунки! Але я не вважаю Вашу ситуацію програшною! Все можна, якщо є бажання та налаштованість , насамперед, на власні зміни, а не зміни партнера!

Знаєте, а от і не згоджуся з тезою, що "Семью создать уже наверное не возможно...". Ми не боги, щоб знати своє майбутнє... А от у чому я впевнена, так це в тому, що якщо вам двом дали дитину, у вас є багато шансів, щоб разом створити отой самий "будиночок щастя" для малюка! Всі життєві ситуації створюються для того, щоб ми не бездумно у втіхах проводили своє життя, а щоб почали розвиватися!. У Вас просто прекрасний життєвий період, бо, перепрошую, дали "золотого пенделя" для руху вперед.. І тепер буде залежати від Вас, що обрати: хаос, страждання, безвихідь, руйнація можливого сімейного щастя... Чи щаслива дорога пізнання себе: розкриття у собі жінки та матері - берегині сім'ї та роду, а не руйнівниці, що залишає за собою тільки згарище...

Доброго дня! підтримую відповіді колег.. Додам одне питання. А як складалися фінансові стосунки ваших батьків? І звідки такий страх "залишитися без копійки"? Що у Вас було в дитинстві?

Доброго дня! для того, щоб правильно вибудувати кордони, потрібно розібратися із вашою "залежністю" від стосунків з сусідами... Задайте собі питання "Чого ви хочете від такої дружби? Для чого вона вам потрібна?"

Доброго дня! Те, що Ви намагаєтеся, попри все, зберегти дитину - викликає до Вас повагу! Те, що Ви заплуталися у стосунках з батьком майбутньої дитини - також зрозуміло, бо інакше, як на мене і бути не могло по-іншому. Ви до того як завагітніли, думали про серйозні стосунки? Говорили на цю тему із хлопцем? Т е, що Ви не хотіли дітей спочатку, а він, за словами лікаря, не міг їх мати - Вас "дуже об'єднує" схожими життєвими програмами. Ви зараз знаходитеся у знервованому стані, і це зрозуміло! Приймати рішення у стані емоційної дисгармонії - остання справа! Самі навряд чи Ви розберетися з цим "клубком"... Коли ви почали зустрічатися, хотілося насолоджуватися один одним... А життя, воно таке, дає не тільки насолоду, а потрібно ще вміти справлятися і з труднощами...

Доброго дня! Найперше, що загалом можна порадити - це спробувати все ж зберегти себе та свою психіку, а вже потім вирішувати, що робити із залежною людиною. Тому, що як правило, співзалежна на стільки виснажується у намаганні допомогти, підтримати та знайти вихід, що повністю втрачає сили та себе. Адже, допоможете Ви чи ні залежить не тільки від Вас, а ще і від бажання залежної людини щось змінити. Тому, що беручи на себе непомірний тягар, Ви ще й спробуєьте керувати долею залежного... А це вже, перепрошую, переймання на себе, волі іншої людини... І дуже часто такі дії закінчуються плачевно для співзалежної... На моїй пам'яті, як психолога та терапевта, є випадок, коли жінка, нам агаючись здолати алкогольну залежність, втомилася і почала пити сама... Чоловік отямився і пити перестав сам! А от жінці знадобилася джуе серйозна допомога спеціаліста... Так що думайте самі! Але я Вам раджу не тягнути зі зверненням по допомогу... Бо чим далі, тим важчими можуть бути зміни...

Доброго дня! Я правильно Вас зрозуміла, що у родині Ваших батьків, тато повністю забезпечував Вашу маму та родину вцілом? І ще, у мене запитання до Вас, хто був головним в родині: тато чи мама? Хто приймав остаточне рішення?

Ну от бачите, Ви самі підсвідомо говорите: "Мені потрібно розібратися зі своїм минулим!", "Мені потрібно навчитися розуміти себе", "Мені потрібно навчитися правильно висловлювати свої емоції..."... Нвряд чи Вам хочеться жити з таким тягарем далі, тим паче, що на кону, як Ви правильно міркуєте, Ваша сім'я... То чого Ви чекаєте?

Доброго дня! А Ви не пробували просто її підтримати? Сісти поруч, обійняти і сказати - я тебе все одно люблю, незважаючи ні на що! ... Всі її сварять, повчають, хочуть її змінити... уявіть як це, коли все для неї змінюється: тіло, бачення світу, стосунки з близькими людьми, бо вже не потребує підтирання носика... А загалом, як на мене, психолог потрібний Вам хоча б на одну-дві зустрічі, щоб навчитися розуміти, що відбувається із дитиною... А можливо і згадати трошечки себе у цьому віці...

Доброго дня! Як на мене, у Вас ознаки вікової кризи... Коли пройдено вже якийсь життєвий етап, підведено підсумки, але ще дуже невизначені подальші цілі, ми можемо тимчасово впасти у стан безвиході: всі двері зачинені... Мені лише залишається додати: всі двері зачинені, що були позаду, тепер потрібно відчиняти нові двері і рухатися далі... Я б Вам радила зробити таку собі ревізію продешнього... Дуже ефективними бувають розстановки за Хелінгером або їх ще називають - сімейні розстановки...