Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Можу Вам також порекомендувати групи, які ведуть психологи у соцмережах... У всякому випадку, отримаєте підтримку на перших порах... А це якраз те, що Вам потрібно найбільше зараз... А коли з'являться сили, станете рухатися далі... Так само, напишіть мені у приват, підкажу що робити далі...

Доброго дня! Є три життєвих правила: якщо хочеш вийти заміж, ніколи не згоджуйся на громадянський шлюб. І друге: але, якщо так вже сталося, не "тікай" зі стосунків, тому що життя це може сприйняти як дезертирство і просто не дасть іншого шансу... або дасть тільки ще складніший варіант... І третє: на початку всіх стосунків нам дають побачити таку собі демо-версію можливого щасливого сімейного життя... Але, щоб його отримати насправді, потрібно дуже гарно "попрацювати"... Тому що сімейне щастя - дуже недешева річ... Ну, а якщо говорити про Вас особисто, "залипання" на партнері дає ефект розчарування та невдоволення, тому що жодна людина не може бути ідеалом... І чим більше ми ідеалізуємо коханого, чим більше очікуємо від нього щастя, тим менше його отримуємо... Знаєте, яка жінка має вплив на чоловіка і яка стає щасливою в родині? Та, яка розуміє, що по-перше, шлюб це найперше, виконання своїх обов'язків кожним і по-друге, яка самодостатня... Їй однаково добре, що з чоловіком, що без нього! Саме така дівчина стає дуже красивою, бажаною та цікавою! І тільки така має силу впливати на свого партнера...

Дякую за відвертість! Справа в тому, що життєві цілі бувають дуже різні, але велика кількість людей за основні бере лише суто матеріальні. При тому, що матеріальні цілі обмежені... Як би ми не намагалися обійти в житті тему душі, але, перепрошую, вона якараз і є найважливішою в сутності людини... Якщо ми, в погоні за земним щастям, починаємо нею нехтувати, вона нагадає нам тим, що ми раптово втрачаємо відчуття щастя та смак самого життя!... Швидше за все, Ваша душа якраз і почала Вам нагадувати про своє існування ще з дитинства... Тому що Ви вже готові до більш високих життєвих цілей, просто поки що про це не знаєте... Можливо Ви заради цього і зайшли сюди?

Доброго дня! Як правило, енурез, якщо це не фізіологічні зміни, виникає у дитини, як наслідок якогось стресу або травматичної ситуації... І найчастіше, родинних стресів... Школа може тільки бути резонатором... Або, якщо сама школа стала причиною, як мінімум, потрібно цю причину знати і її видалити... Швидше за все, таблетки прописали, а причина залишилася... І потрібно працювати не лише з дитиною, а і з родиною вцілому... Отже, Вам однаково прийдеться працювати зі спеціалістом... Сам по собі він не є захворюванням, але от наслідки від нього дуже невтішні: зниження самооцінки, погіршення стосунків з однолітками, страхи, невпевненість у собі, тривожність... До того ж енурез в майбутньому , може стати причиною зниження статевої сили чоловіка аж до імпотенції...

Ответ отредактирован автором 23-02-2021 17:36:06

Доброго дня! Те, що Ви описуєте навіть читати важко, не те, що так жити... Але навіть у цьому вже є позитивні моменти - Ви любите своїх батьків і заради них намагаєтеся з усіх сил жити далі! Отже, в Вашій душі є величезні запаси любові та доброти - а це вже дуже багато як на сьогоднішній день.. З усіх Ваших слів я б виділила основну прблему - відсутність життєвої мети, все інше, то похідна від неї... Депресія - це якраз і є наслідок втрати життєвих цілей, втрата сесну життя... Та, як на мене, у цьому також можна знайти привід для радості, тому що далі на Вас може очікувати надзвичайно цікавий шлях повернення до своєї основної сутності, шлях повернення до себе... Хто я? Звідки прийшла? І куди іду? Це як відштовхнутися від дна, на яке дуже довго спускалася... І я не просто у це вірю, я це знаю! І те, що Ви знайшли сили написати про свій стан на цьому сайті, також підтверджує те, що Ви не здалися, а шукаєте вихід... І потрібно іти далі у своєму намірі! При чому, депресивні стани не обов'язково потребують медикаментозного лікування... А ефекти бувають набагато сильнішими.

Доброго дня! Вплинути на дану ситуацію Ви і можете, і не можете... Я ще раз запитую у Вас: якщо хтось з близьких почне намагатися Вас змінювати та виправляти, пояснювати як Ви повинні себе поводити, буде безкінечно повторювати, що хоче нормальних стосунків (а Ви впевнені, що стосунки у Вас нормальні), Ваша реакція? Це так само, як тягнути щосили когось за руку... Ви захочете щось змінювати? Друге питання: скільки разів Ви вже намагалися поговорити і розмовами щось змінити? І який результат? Це якраз про те, чи можете Ви щось змінити силоміць... Якщо будете і надалі намагатися змінювати тільки його та його життя - Ви тільки збільшите прірву між вами... Слова "я не мачуха" і бажання відповідно себе поводити ще й повинні співпадати з Вашими реальними почуттями, адже дитина не винна, що її неправильно виховують... Тому, єдиний шанс, щось змінити в стосунках або, загалом їх зберегти - це перестати пред'являти (навіть подумки) претензії до коханого, прийняти ситуацію такою, якою вона вже є на даний момент і зайнятися серйозно змінами в собі... Ніхто у цьому світі не може змінити іншу людину (хіба що святий), але може змінити себе та своє ставлення і завдяки цьому згодом змінити людей навколо себе та саму ситуацію... Ви або станете однією родиною, або розійдетеся і Ви зустрінете того, за кого вийдете заміж та народите дітей...

Доброго дня! На превеликий жаль, більшість з нас просто ще й не розуміє відмінності в особливостях психіки чоловіка та жінки. Те, що жінка робить практично автоматично, вимагає від чоловіка величезних зусиль та напруги... Ваш чоловік сходив до аптеки, згоден прибирати в квартирі (хоча це вже для природи чоловіка невластиве), а Ви все одно незадоволені... Скажіть будь ласка, а як давно Ви дякували йому за допомогу? Як давно Ви дійсно були раді тому, що він намагається Вам допомагати, як вміє та як може? Вам не спадало на думку, що Ви, перепрошую, "допиляли" першого, а тепер взялися і за другого? Знаєте, образи, претензії та невдоволення ще жодного чоловіка не спонукали до змін і дій... Починати потрібно із кардинального переосмислення загалом свого життя та правил побудови стосунків в родині... Той шлях, яким Ви ідете, не приведе ні до чого гарного...

Скажімо так, я не бачу проблем у тому, що дівчинка спить з рідним батьком... Якщо я правильно зрозуміла, там недолюбленість величезна з боку матері і тато якимось чином намагається це компенсувати... А от те, що дівчинка розбещена - проблема Вашого коханого і доволі серйозна... Скажіть, Вас можна змусити щось робити без Вашої волі? Думаю, що навряд чи... До тих пір поки він сам не зрозуміє хибність своїх дій, навряд чи щось зміниться... А чому не склалися стосунки у нього з його дружиною? І чому він не віддає їй дочку? Знаєте, а у явіть, що Ви народили дитину і у Вас не склалися стосунки, Ви віддасте свою дитину? Чи він навіть не будезапитувати Вашу думку? Можливо ще й через свої особливості характеру він і Вас не чує? Нам властиво бачити коханих в роживех окулярах... Але в любому випадку, зустріч з ним не випадкова... Ваші життєві сценарії дуже переплітаються... Хочете змінити свлє життя? Почніть із себе... Іншого шляху просто немає!

Скажіть, а чого Ви насправді хочете, тільки чесно: щоб цієї дівчинки взагалі не було і Ваш коханий належав тільки Вам? Може Ви самі себе обманюєте, коли говорите, що Ви готові прийняти з дитиною? Прийняти з дитиною, це означає стати близькою людиною для дівчинки... Але ж Ви цього не можете... І ще, є життєве правило. Якщо Ви не приймаєте дитину свого коханого, підсвідомість сприймає це як небажання взагалі мати дітей від цього чоловіка... Адже це його дитина...Чи не тому він говорить, що не хоче дітей, і Вам не вдається бути поруч... Життя простих рішень не має. Або ми розв'язуємо проблеми всередині себе, або .. вузлик закручується тугіше...

Ответ отредактирован автором 22-02-2021 18:33:09

Дякую за щирість! Отже, все ж, як я і думала, проблема не у Вашому коханому, він просто "дзеркалить" Ваше ставлення до чоловіків взагалі... А маленька дівчинка уособлює в собі ту ідеальну "картинку" стосунків дочки з батьком, якої у Вас, на превеликий жаль, не було...Я б Вам радила індивідуальну терапіє, в першу чергу потрібно "пропрацювати" стосунки з батьком... Як на мене, все інше, докладеться!

Доброго дня Ірино! Для жінки дуже природньо загалом втомлюватися від будь-якої роботи, особливо, якщо на одному місці багато років... Те, що Ви описуєте, схоже на емоційне виснаження... У такому випадку, не буде менеджера, з'явиться інший подразник... Ви пишете, що діти Вас підтримують, але не знаєте чим зайнятися вдома... Я б могла Вам порадити задатися питанням не роботи, а своєї самодостатності - це перше... Самодостатня людина чітко знає чим зайнятися в будь-яких обставинах і не залежна від тих самих обставин настільки, щоб над собою знущатися...І по-друге, навчитися відновлювати свої сили, тим паче, що з віком їх стає все менше...

А ти сказала мамі, що тебе це дуже сильно образило? Поговори з мамою, скажи, що ти відчуваєш з позиції "Мене образило" "Мені неприємно". "Я боюсь..." і т.д. А загалом, поговори з батькам стосовно індивідуальної роботи з психологом...

Доброго дня! Я Вам співчуваю, судячи з того, що Ви пишете, Ви "недолюблені" своєю мамою. Та й батьком, швидше за все, хоча Ви про нього нічого не пишете...Отже, до тих пір поки не пройдете ритуал "сепарації" (відокремлення) з батьками, просто так позбавитися образи навряд чи зможете... А жити з образою в серці - це руйнувати своє життя... Найкраще, це індивідуаль на робота з психологом... Або хоча б на першому етапі, розсердьтеся на себе, плаксивих та ображених ніхто не любить... Те, що Ви не спілкуєтеся з мамою - Ваш вибір і Ви маєте на це повне право! Єдине не раджу надіятися, що якось воно влаштується само собою... Якщо змінетеся Ви, тоді будуть зміни і в стосунках з мамою...

Доброго дня! Ваша реакція зрозуміла, адже всі люди егоїстичні. Просто ступінь егоїзму буває різна. І впевнена, що Ви були абсолютно щирі, коли вважали, що приймете коханого чоловіка навіть з дитиною... Я правильно розумію, дітей своїх у Вас поки що немає? І Ви ще не були у шлюбі? Чим довше людина живе одна, тим важче їй навчитися думати не про себе та своє щастя, а про щастя коханої людини.. Це закономірність, яка стосується всіх... І ще, Ви самі говорите, що не хочете "конкурировать с маленькой девочкой", але конкуренція вже є.. І ця конкуренція, в першу чергу, у Вашій голові, а не у житті... Чи були варіанти конкуренції у Вас з кимось з Вашої родини в дитинстві? Як склалися стосунки у Вас з Вашою мамаою та батьком?

Ответ отредактирован автором 22-02-2021 17:52:00

Доброго дня Антон! Я запитаю у першу чергу про ваших батьків: Вас виховувала мама? Які стосунки з батьком? Яке місце він займав в родині ( при умові повної сім'ї)...