Психологиня Марта Калина Івано-Франківськ

Аутизм - це не хвороба, а стан, що виникає внаслідок порушення розвитку мозку (схожі ознаки мають і інші розлади психіки дитини). Ознаки зазвичай першими помічають батьки, але зустрічаються батьки, які не реагують на дивну поведінку дитини. І ви не зможете змінити їх думки і дії. Не переймайтеся, бо сспілкування з такою дитиною - це ваша робота і вам треба зберегти свій емоційний спокій.
Ось кілька порад для спілкування з дитиною:
1. Будьте терпимими: не зосереджуйтесь на відмінностях; не намагайтеся «виправити» те, що робить дитину іншою; спробуйте розглядати унікальні характеристики як частину того, ким є дитина.
2. Для дітей з особливими потребами важливо комфортне середовище: джерелом стрессу може бути сенсорні подразники, такі як гучні звуки або яскраве світло.
3. Зберігайте послідовність у щоденних діях, включаючи їжу, сон.
4. Використовуйте позитивне підкріплення. Пропонуйте винагороду, коли «ловите» дитину на правильній поведінці, такі як наклейки або улюблені види діяльності.
5. Хваліть дитину за використання нової навички. Словесне заохочення — це чудово, але ви також можете використовувати нагороди.

Добрий день! Якою б не була причина, смерть котика чи песика, на жаль, є неминучою частиною нашого життя. Незалежно від того, скільки разів ви стикалися зі втратою вихованця, легше не стане. Для більшості людей втрата домашньої тварини схожа на втрату близької людини, смертю друга або члена сім'ї.
Горе від втрати домашнього улюбленця може бути дуже сильним. Іноді пережити втрату буває настільки складно, що доводиться шукати підтримки та звертатися до фахівців. Ви згадали про фобію. Фобії – це не жарти. Найчастіше вони викликані дитячою травмою.
Вам необхідно відпустити почуття провини, пов'язане зі смертю ваших улюбленців, дати собі час та простір, необхідні для скорботи, полюбити себе. Важливо, щоб ви дбали зараз про своє тіло і розум (позбавитись нав’язливих думок, перепрограмувати себе на позитив тощо), щоб ви могли рухатися вперед у здоровий спосіб життя.

Добрий день! Домашні улюбленці - безцінні союзники у пошуках психічної стабільності та емоційної рівноваги людини. Тільки сама їхня присутність є важливими помічниками у зміцненні нашого психічного здоров’я. Вони приносить розраду, особливо в моменти самотності або страждань. Погладжування тварини викликає вивільнення окситоцину, який часто називають «гормоном кохання», що може зменшити відчуття тривоги та покращити настрій. Також погладжування собаки пов’язане зі зниженням рівня кортизолу, широко відомого як «гормон стресу». Тактильний зв’язок з живою істотою може мати терапевтичний ефект. Це відповідь на на те, чому вас тягне до зустрічей з собакою, навіщо з нею ви хочете контактувати. Але господар собаки – не ви. Тому він має право вам відмовити або, як вариант, піти вам назустріч, обговорити термін, на який пес залишатиметься з вами. Без шкоди психіці вихованець може залишатися до 6 годин.

Добрий день! Проживання з батьками має як переваги (відчутна допомога, причому як однією з сторін, так і взаємна, не потрібно витрачати гроші на оренду або придбання окремого житла та інше), так і недоліки (зіткнення інтересів, тотальний контроль, непотрібні та часом надмірно нав'язливі поради, труднощі у побудові власної сім'ї, посилення образ та інше).
Щоб вирішити проблеми, які виникають при спільному проживанні - в ідеалі з'їхати і почати жити окремо. Якщо немає і не передбачається куди переїхати, є сенс задуматися про іпотеку.
Також необхідно позначити свою самостійність і ступінь втручань у ваше життя з боку батьків. Спробувати організувати особистий простір, захищений від усіх. Шукайте компроміси. Спілкуйтеся, вирішуйте проблеми разом і спокійно, обговорюйте плани і вирішуйте, як жити краще і комфортно для всіх. Мовчазне невдоволення зіпсує відносини і доведе до нервового зриву.
Коли з’явиться мужчина у вашому житті, зробить пропозицію, тоді разом будете обговорювати список гостей, кого запрошувати на весілля, а кого ні. Вирішуйте сьогоденні проблеми, а не майбутні.

Добрий день!. Чоловіки з пороком «жадібність» виростають, як правило, з хлопчиків, чиї батьки економили на своїй дитині.
Якщо жадібний чоловік почав чи звик економити на вас, діяти потрібно маленькими, але впевненими кроками. Насамперед варто об’єктивно оцінити ситуацію та власні сили. Чи справді ваші претензії обґрунтовані? Можливо, у чоловіка виникли проблеми про які він не поспішає розповідати вам.
Якщо чоловік цінує ваші відносини, він, обов’язково, хоча б частково перегляне свою поведінку. Внесіть свою частку до сімейного бюджету – влаштуйтесь на роботу, бо він звик до цього.
Також необхідно виключити зі свого лексикону слова «купи», «мені треба», «дай грошей». Це подразники чоловічого вуха краще замінити на «який недорогий светр я бачила», «непогано було б одягнути нові штани», «допоможи підшукати мені роботу».
Потрібен діалог з чоловіком, бо згодом проблема погіршуватиметься, закінчаться будь-які спроби щось змінити, адже без бажання самої людини це просто неможливо. Вам вирішувати, чи готові ви до таких відносин, адже це величезна праця, яка вимагає величезних моральних вкладень. Причому невідомо, чи будуть плоди тяжкої та кропіткої роботи.

Добрий день Деніс! Ви маєте усвідомити, що дитинство – закінчилось, треба ставати більш самостійним і дорослим (навчатися відстоювати свою думку, діяти на власний розсуд, нести за це відповідальність і перестати чогось чекати від мами і тата).
У віці 17-19 років відбувається третій етап сепарації від батьків - автономія. Це і є та сама сепарація, коли людина психологічно відділяється від батьківської сім’ї, починає спиратися на себе, керувати своїм життям сама. Тому вам важко самостійно прийняти рішення. Однак до автономії рідко хто доходить, люди застряють на якомусь етапі – або «симбіозі +» (мама залишається головною людиною вашого життя і основною емоційною прихильністю).
Автономія має на увазі відносини двох дорослих людей без емоційної залежності. Ваша емоційна залежність – це надмірна важливість для вас іншої людини – мами («.в отца я не спрашивал его мнение»). Тому ви відчуваєте сором, провину.
Святкуйте день народження з друзями, бо відокремитися від батьків, обмежити їх вплив і втручання в своє життя – не означає руйнувати зв’язки. Це означає «перезавантажити» свої відносини, налагодити контакт «дорослий-дорослий» на основі взаємоповаги. Безумовно, це процес двосторонній. Дитина відокремлюється і стає дорослою, батьки – відпускають, вашу дорослість визнають і приймають. Ваша мама це розуміє і відпускає (« Мама говорит типо зачем с нами если хочешь празнуй с друзьями»). Удачі.

Добрий день! Вас переслідують нав’язливі думки, присутні постійні роздуми про уявні загрози («нечесть, щось є, я злякалася що там з'явиться щось страшне») – це параноїдальні думки, які часто заважають нормальному життю та роботі.. Самій подолати цей стан неможливо. Вам допоможуть фахівці: пихотерапевт, невропатолог, психіатр. Почніть своє лікування сьогодні, не зволікайте.

Що відносини матері та сина особливі, міцно живе у нашій свідомості - про едіпів комплекс, про те, що мати – перша жінка в житті чоловіка, що, ставши дорослим, він шукатиме жінку схожу на мати.
Можливо, «особливість» стосунків між хлопчиком та матір’ю зумовлена саме початковим злиттям з материнським тілом (декілька місяців він харчувався молоком з її грудей, вона колихала його, він купався в запахах її тіла). Спокуса зберегти символічну пуповину велика як для матері, так і для сина. Втім, фантазії про злиття, про ідеальні стосунки з матір’ю частіше виникають, коли роль батька в житті дитини сильно занижена, деформована або вона взагалі відсутня.
Кого так пристрастно любить ваша жінка насправді? На жаль, вона любить себе і оберігає сина від усіх небезпек життя («она считает, что это лучше, чем если бы он занимался этим где-то в "подворотнях" и заразился») тому, що несвідомо боїться втратити цей чудовий внутрішній стан комфорту і спокою.
Також відносини матері та сина можна розглядати як «психологічний шлюб», жінка уникає своєї реальної проблеми — неможливості встановити здорові відносини з дорослим чоловіком. У результаті вона «закриває» для себе особисте життя, але й особисте життя сина стає також майже неможливим.
Психологія відносить до інцесту секс між матір'ю з сином навіть якщо дитина була навіть усиновлена. Найбільш травмований в цій ситуації – ваш син (не відпущений хлопчик). Інцест матері з сином має далекосяжні наслідки: негативне ставлення до себе, неприйняття свого тіла; аутоагресія (мазохізм), руйнівна поведінка (алкогольна чи наркотична залежність); суїцидальні схильності; хронічне почуття провини та сорому; нездатність встановлювати близькі відносини, одружитися; підозрілість і настороженість стосовно людей протилежної (або своєї) статі. Карл Юнг та інші психологи визначають інцест як інверсію прихильності – хворий спосіб прояву близькості.
Непорозуміння найкраще прояснювати, говорити про те, як ви відчуваєте себе в цій ситуації. Але треба мати сміливість говорити на цю тему, бути підготовленим до такої розмови.
Дуже вдалі поради моїх колег, але ви зациклились на своїй матеріальній неспроможності і психологічно не готові щось міняти. То подумайте не про себе, а про сина. Може йому звернутися до психолога і розібратися в собі?

Добрий день! Згідна з колегами, схоже у вас професійне вигорання, яке пов’язане з емоційним виснаженням. Недотримання балансу між роботою та особистим життям? Відсутність часу на відпочинок? Чи щось інше? Регулярна робота з власним психологом або супервізором допоможе вам обговорити свої проблеми, отримти підтримку.

Добрий день! Ви вірно робите, що зосередились на своєму житті. Але дитинство, ранні стосунки з батьками відіграють ключову роль у психологічному розвитку людини. Попрацювати з минулим, відпустити його - велий крок до покращення життя. Успіху!

Добрий день! Стосунки між дорослими дітьми та їхніми батьками є складними та багатогранними. Вони ґрунтуються на взаємодії між двома поколіннями, які можуть мати різні погляди, цінності та досвід життя. Тому вам важко буде налагодити міжособистісні стосунки між вашим батьком і його дружиною. Спробуйте поспілкуватися окремо з батьком, і окремо з його жінкою. Підтримуйте брата, приділяйте йому більше уваги – дитина страждає більше за всіх. Порадьте їм звернутися до психолога (ненав’язливо). Уникати психологічної допомоги в таких випадках не варто.

Добрий день! Погоджуюсь з колегами: вами керувала в дитинстві емоція - заздрість. В основі заздрості завжди лежить порівняння себе з іншими. Ваша заздрість до брата стала стійкою, тому вона перетворилася на емоційну установку, тобто почуття. Над цим треба працювати.
Крім того, ви жалієте себе. Жаль керує вашим життям. Ви відчуваєте моральний дискомфорт. Кожна людина здатна прожити своє життя без відчуття жалю, те життя, у якому ми вдячні за те, що маємо, Необхідно навчитися визнавати власні помилки і сприймати їх як досвід, Для цього потрібно змінити свій погляд на деякі речі, спрямувати свою енергію на особистий розвиток, щоб досягти успіху

Добрий день! Час тет-а-тет з собою потрібен людині, щоб відновити сили, відпочити розумово й емоційно від соціуму, бо перебування серед людей забирає багато енергії і людина починає відчувати дратівливість, тривогу або стрес.
А нав’язливий страх та боязнь залишитися самому в приміщенні – це топофобія. Людина відчуває тривогу або панічний страх, коли перебуває одна в закритих приміщеннях. Поява такого страху може мати різні причини. Загалом, це серйозна проблема, яка може впливати на якість вашого життя. Важливо вчасно звернутися за допомогою до фахівців,

Добрий день! Все нове — це стрес, а тим більше, якщо йдеться про роботу. Якщо ж вам попався токсичний керівник, що самостверджується за рахунок підлеглих, тут нічого не вдієш. Доведеться терпіти чи звільнятися.
Що робити? Не подобається робота? Душа не лежить? Подумайте, чи цю роботу було знайдено «на бігу»? Таке трапляється часто. Починайте пошук того, що до вподоби. Не забувайте, що людям властивий пошук себе. Робота має приносити насамперед моральне задоволення. Якщо цього немає, жодна заробітна платня не утримає. Але з цієї роботи не йдіть, доки не знайдете те, що сподобається. Це буде непросто. Часом на пошуки йде півроку і більше. Немає сенсу створювати собі ворогів - не говоріть своєму керівнику, що шукаєте іншу роботу. Не здавайтеся, шукайте. Ходіть на співбесіди тільки в ті компанії, в яких він дійсно хоче працювати.
Подбайте про себе. Не втрачайте самовладання, якщо відчуваєте, що щось йде не за планом, Не звертайте уваги на можливі невдачі, однак ніколи не забувайте похвалити себе за те, з чим ви добре впоралися! Уникайте самокритики і ненависті до себе! Не пред'являйте до себе надвисоких вимог. Ви повинні пишатися і відчувати задоволення, навіть коли просуваєтесь тільки на один крок вперед! Відпочивайте, спілкуйтесь з природою.
Звільнення за бажанням роботодавця — це відторгнення і втрата. До розмови з керівником треба підготуватися, потренуватися вдома. Спробуйте самі або зверніться до психолога. Звільнитися з роботи необхідно правильно і з мінімальними емоційними втратами. Між тим, не варто спалювати за собою мости, життя непередбачуване. Звільнення — це майже завжди болючий досвід, але без нього у професійному житті, на жаль, не обійтися.

Добрий день! Відчуття порожнечі життя може призвести до того, що людина перестає керувати власним життям і робить те, чого сама не хоче. Вона не використовує свій потенціал, віддаляється сама від себе. Коли ми не маємо гарних стосунків із собою, важко мати стосунки з оточенням. Знайдіть шлях назад до себе, поволі, маленькими кроками, як пише колега.
• Почніть пізнавати себе — з якими типами людей ви раді проводите час (може онлайн), що вам подобається, а що ні? (ви можете, наприклад, вести щоденник).
• Сконцентруйтеся на тому, що ви відчуваєте і сприймаєте. Спробуйте вийти на природу, побути наодинці з собою.
• Спробуйте записати все, що вас сковує й обмежує.
• Дозвольте собі бути недосконалим. Ми самі творимо своє життя, воно в наших руках.
• Добре мати друга, знайомого чи близьку людину, якій ви можете вільно розповісти про те, що ви відчуваєте.
• Дуже важливо зрозуміти, які цінності важливі саме для вас. Визначити, які нереалізовані сподіваня ваших батьків досі обтяжують вас, і просто їх відкинути..
Кожна людина у житті має моменти сумніву, страху і треба бути готовим до того, що вони супроводжуватимуть вас усе життя.