Психологиня Оксана Юрьевна Селезнева м Кам'янське

Вітаю.
1. Яке у Вас запитання до психологів сайту?

2."Хочеться допомоготи їм щоб вони відкрились, а вони ні... "
Жінки мають право не хотіти: відкриватися, веселитися, довіряти Вам, спілкуватися з Вами, "писати свою думку" та ін. Вони Вам нічого не винні та, здається, про таку " допомогу не просили.

Вітаю.
Погоджусь з колегою, що проблема " недовіри"набагато глибже,чем здається й пов'язана скоріше за все з дитячими установками " світ не безпечний" й " нікому не можна довіряти ". Вони формуються в ранньому дитинстві, якщо батьки, з якихось причин, не змогли забезпечити дитині відчуття безпеки.
Скоріше за все, працюючи з психологом, Ви пропрацювали травмуючий досвід аб,юзивних стосунків, Вам стало легше, а далі Ви не пішли. А глибинний процесс вже відбувся. Тому, в новых стосунках Вас й "тригерить", бо проговарюючи та вирішуючи проблему зараз, Ви знімаєте напругу в моменті,а внутрішній процес йде своїм ходом.
Тому, порада одна- знов йти в терапію.

"Останній конфлікт закінчився тим що він попросив мене звернутися до спеціаліста, сказав шо жити зі мною не хоче бо я така ненормальна. "
Іноді, дійсно вистачає порад ( я б назвала це додаткова інформація)на форумі, щоб людина почала рухатися в потрібному напрямку, почала змінюватися. Але, в Вашій ситуації " порад" буде не достатньо. Робота з психологом також включає проживання емоцій в безпечному просторі. На мою думку, це зараз Вам дуже потрібно, бо їх накопичилось забагато. Тому, й відбуваються такі " вибухи". Вам потрібна людина, яка може витримати любі Ваші емоційні прояви та навчити в домашніх умовах екологічно це робити.
З приводу " ненормальності": вагітність, пологи та 2 роки з нормовідмінною дитиною зроблять будь- яку жінку трішки " того". А якщо ще чоловік підливає олійки.. то й не трішки.
Тому, скористайтеся порадою чоловіка ( якщо він це пропонує, то все ж хоче покращити ваші стосунки) та зверніться на індивідуальну консультацію.

"В последнее время мучают сильные перепады настроения, доходит до панических атак.
Я не знаю как бороться с своими страхами, опускаются руки,чувство сильной тревоги, истерики"
И все это продолжается несколько недель, сами справиться не можете.
По- хорошему, с такими симптомами, уже надо обращаться к психиатру.
Но,можно начать с психолога ( не затягивать ) и уже с ним определиться, сможете ли Вы обойтись без медикаментов

"Мне очень сложно говорить про это"
Работая с психолгом, Вам не обязательно говорить. Существуют другие способы , которые может использовать специалист в работе : эмоционально- образная терапия; арт- терапия( рисунок, лепка), сказкотерапия и много чего ещё.

" Я хочу быть сильной"- Для чего Вам быть сильной?

"хочу просто будто перестать все это чувствовать"- перестать чувствовать только плохое нельзя. Тогда и хорошее тоже не будет ощущаться. Зачем себя " замораживать"? Есть другие способы улучшить Вашу жизнь.

"перестать думать о смерти"- это говорит о том, что есть желание и надежда на другую, лучшую жизнь. Так может быть, Вам просто нужно обратиться за помощью индивидуально и самой приложить усилия для того, чтобы перемены в вашей жизни произошли.

Здравствуйте.
Грустно читать такие письма.
Вы когда-нибудь обращались за помощью к психологу или психиатру?
Если нет, то сейчас самое время. Можно начать с психолога,если не поможет, подключить медикаментозную поддержку.
Я думаю, Ваша жизнь может стать другой, такой,которую хочется жить. Если у Вас есть силы,чтобы" пойти на работу и работать абсолютно каждый день и как можно дольше", то используйте хотя-бы их часть чтобы помочь себе .

"Он 3 дня молчит"
А Вы не молчите. Это его выбор,так реагировать. А Вы разговаривайте, спрашивайте ,почему он молчит. Делайте вид,что не понимаете, причину его молчания. Пусть словами через рот озвучит, на что он обижается. Таким образом, не Вы становитесь виноватой, а он сам выбирает обижаться и не решать проблему , и он сам несёт ответсвеность за свое настроение.

Как вариант, просить прощения, когда виновата. Причём, сразу :
" У меня вызвало раздражение, что один и тот же вопрос был задан 4 раза за 30 минут, хотя я на него ответила."
Это не повод оправдывать свою грубость. Думаю,простое : " Извини, сорвалась" было бы достаточно, чтобы муж 3 дня не молчал.

Лучше, действительно взять несколько консультаций и обсудить это с психологом, потому что обрывочная информация не дает возможно увидеть всю картину.

Здрастуйте.
Вы вышли замуж за человека со своей семейной историей, сложившимся паттерном поведения в конфликтных ситуациях и отличным от Вашего способом решать семейные вопросы ( ничего не обсуждать- это тоже способ ). Ваш муж ведёт себя так, потому что , скорее всего...так было в его родительской семье и в силу особенностей его характера. И, чтобы стало по- другому, ему надо время. Но, это " по- другому" не значит, так как Вы хотите- немедленно все обсудить и решить. Может,будет лучше вернуться к вопросу через несколько дней ( часов), когда и Вы и он успокоитесь и сможете без эмоций поискать решение? Т.е . между двумя крайностями: немедленное обсуждение и молчание найти середину.

Я надеюсь, что молчание Вашего мужа все же не злостная манипуляция, а просто привычка и её можно изменить. Как?- сломать привычную схему ваших с ним реакций. И начинать нужно с себя: учиться по- новому реагировать на его молчание, выдерживать игнор, не играть с ним в его " игру".

"Можно ли мне что-то сделать, что б сохранить наш брак? "
Можно подождать ещё лет 10, в надежде на то, что возраст возьмёт свое и чисто физиологически муж не сможет выдержать такой темп. Но, при этом велика вероятность,что появится другая навязчивость, если причина гиперсексуальности -психологическая. Есть вероятность, что у Вашего мужа очень высокое либидо -результат сбоя в работе мозга или вообще " букет" из разных составляющих. И тут, вывод очевиден: от Вас мало что зависит, сделать " что-то " должен он.

Возвращаясь к Вашему вопросу : что Вы собираетесь сохранять? Ваш муж прямым текстом сказал:
"если я вылечусь, то тебя в моей жизни уже не будет"
Для меня это звучит как :" я живу с тобой,потому что ты удовлетворяешь мою потребность. Ты нужна мне только для с...а. Если у меня не будет потребности в сексе, то и в тебе не будет ".
Он не только это говорит, он действиями показывает это:
"После родов, температура, менструация, гости, операция, для него нет проблем"
Он знает, что Вас уже " тошнит " от близости, но все равно настаивает и менять ничего не собирается.
Как Вы думаете, мужчина,который любит женщину, дорожит отношеними будет себя так вести? Думаю,что нет. Он, хотя бы, попробует как-то решить проблему.
И то,что он " в целом он очень заботиться о нашей семье, зарабатывает, старается все желания удовлетворить" конечно большой плюс, но насколько искренне все это делается большой вопрос.

У Вас действительно сложная ситуация. Да, так бывает, что в жизни приходится делать сложный выбор. У Вас- выбрать себя и свое здоровье или мужа и его сексуальные потребности.

"Підкажіть будь ласка чому дитина постійно критикує мою зовнішність, я такої звички взагалі немаю."
А Вам й не обов'язково її мати. Її має хтось інший. Бо, дитина може так поводитися тільки тоді, коли " стоїть на плечах дорослого". І цей дорослий має більше авторитету та влади, ніж Ви. А це вже про відносини в Вашій родині, й з ними ( відносинами) точно не все гаразд, й поведінка доньки- це симптомом, прояв цього не гаразду.
Не донька, а Ви порушуєте сімейну ієрархію, не беручи владу в свої руки. Щоб відчути себе спокійно та впевнено, дитина повинна мати рамки.Ці рамки встановлюють батьки. Як і навчають дитину, що добре, а що погано. І це не тільки про пояснити, поговорити, це ще й про адекватні міри покарання . Дитина повинна розуміти,що за свою поведінку, слова, вчинки треба відповідати. Тому, для свого спокою та безпеки, дівчинка обрала не слабку маму, а іншого дорослого.

Ще раз повторюсь: дитина себе так поводить, бо відчуває ,що так можна та тому що Вас їй не шкода. І це вже питання. Дитину не навчили співчувати? Вона така " не чуйна" до всих або тільки до Вас?

Добре в цій ситуації те, що Ваша донька ще маленька та все можливо виправити. Тому, раджу звернутися до фахівця зараз, бо коли дійде до пубертату, буде набагато гірше.

Вітаю.
Ваша ситуація- це класичний приклад не пройденої сепарації. Й саме неприємне в цьому те,що чим більше Вам стає років, тим важче Вам буде це зробити. Скільки б Вам порад не давали, скільки б інформації з цієї теми Ви не отримали , це нічого не дасть, доки Ви психологічно не подорослішаєте до свого біологічного віку. Самостійно це зробити майже не можливо. Для цього потрібна доросла, психологічно зріла людина поруч, яка пройде разом з вами цей шлях. Бо, для процесу сепарації, необхідною умовою є " зняття з п'єдесталу " материнської фігури. Це можливо зробити за допомогою обезцінювання самої фігури та важливості взаємовідносин з нею. Треба буде робити вибір в свій бік, в бік своєї родини та свого майбутнього. Це будуть конфлікти, образи, маніпулювання, ігнорування та ін.. Дитина ( я маю на увазі психологічний стан) цього всього не витримає. Тому, спочатку дорослішати ( з психологом), потім сепаруватися.

"Тимчасово зараз не працюю, тому періодично мати влаштовує скандал, стосовно того, що я повинна іти працювати, а не сидіти в чоловіка на шиї, навіть доходило до того, що вона вибирає мені сама роботу. "
Ваша мама влаштовує скандал та шукає Вам роботу, бо добре розуміє, що якщо Ви залишаєтесь вдома, то виконуєте свої обов'язки матері та дружини, а їй , тоді , нічого робити в вашій сім'ї. Та Ваш чоловік можливо й не проти, щоб Ви "сиділи в нього на шиї", але йому наврядчи сподобається тримати на ній ще й тещу.
Як на мене, Ваше перебування вдома- це можливість тактовно позбутися мами, делікатно (* а може й не дуже ) показуючи їй, що Ви вже й самі із всим впораєтесь та їй потрібно почати думати про своє майбутнє окремо від Вашої сімї.

Здравствуйте.
А стоял бы так вопрос, если бы вы находились в официальном браке?
И мой вопрос Вам.

"забрать у них ключи я не смогу,"
У Вас один набор ключей? Что мешает сделать дубликат?

"не понимаю зачем" ему приходить в квартиру где он прожил 10 лет? Может, потому что он считает её ( квартиру) своим домом , где он жил с любимой женщиной, где ему все родное. А помыться, он действительно может в любом месте, только почувствовать себя в безопасности - нет. Ваша квартира- это место,где ему спокойно, ничего не угрожает.

Квартира- это только повод. Что стоит за ним?

"Як мені тактовно їй пояснити, що ми її любимо, турбуємось про її здоровя, але не хочемо приймати участь в її релігійних віруваннях і дослідженнях."

Ось так і сказати: мама, ми тебе любимо, турбуємось про твоє здоровя, але не хочемо приймати участь в твоїх релігійних віруваннях і дослідженнях.
Звучить ДУЖЕ тактовно, Ви можете спробувати це сказати, але я думаю, що мама Вас не почує. В неї є навʼязлива ідея ( пунктік), яка до віри не має ніякого відношення. І я дуже раджу звернути на це більш пристальну увагу, бо коли вже йдеться про жорстке нав'язування своїх поглядів та маніпулювання, може вже йтися про психічне нездоров'я. Бачити знаки, прагнути передавати знання,вчити- то вже дуже великий привід замислитися. Тому, потокання в цьому питанні можуть допомогти Вам на деякий час зберігти" добрі" стосунки з мамою, але загальна картина наврядчи покращиться.

Інше питання- це Ваша позиція. Як мені здалося, вона дуже невпевнена. Ви дійсно вірите в те,що "якщо я не передам вам свої знання, то я захворію і помру"? Чи не хочете сварок?

Вітаю.
Погоджусь з колегою. Складається таке враження, що Ви зовсім не розумієте, що відбувається в Вашій родині та з Вашим чоловіком. Він спілкується з іншою жінкою. На питання навіщо? Відповідь: бо він не має друзів. Тоді, в мене до Вас запитання : " Чому б йому для спілкування не обрати чоловіка? Навіщо обирати самотню жінку? Бо, вона потребує турботи та піклування? А це взагалі як ? Коли
чоловік одружився, коло жінок, про яких він має турбуватися достатньо не велике- це рідні, близькі жінки , можливо, де- які виключення. Зовсім " ліва" жіночка, як потрапила туди? На мою думку, не випадково. Як би Вам не хотілося цього не знати, не бачити , писати, що " все було добре", чоловіки не починають спілкування з жінками просто так.

"Мене цікавить чому так трапляється? Чому чоловік почав листуватись"
Вам психологи відповіли, що треба звернути увагу на ваші стосунки, що з ними не все гаразд. Ваша відповідь- завжди так було. Може й було. Й колись, Вашого чоловіка це цілком влаштовувало, а з якогось часу перестало влаштовувати. А Ви це " в упор" не бачите. В нього зявились нові потреби, й замість того,щоб обговорити це з Вами, він шукає можливість їх задовольнити з іншою жінкою. Це не про " хороші " відносини в родині.

"Він лише спілкується, які стосунки... Їх не має"
Коли вони стануться, буде запізно. До того ж, що заважає вашому чоловіку зустрітися з цією жінкою або з іншою?

"Як зберегти нашу сім'ю, і щоб він нікому не писав, а все було як колись?"
Як "колись " вже не буде. Коли Ви це зрозумієте, та зрозумієте, що треба змінюватися та змінювати ваші відносини, бо того потребує ситуація в вашій родині, тоді, можливо, буде шанс зберегти вашу сім'ю. Доки Ви будете заперечувати проблеми в подружніх стосунках та повторювати, як мантру " у нас все добре " позитивних змін точно не буде.

Здравствуйте, Катерина.
Соглашусь с коллегами, что Вам лучше обратиться на индивидуальную консультацию, и вот почему: можно сколько угодно переписываться на форуме и строить гипотезы, а пользы от этого Вам не будет никакой. Мы ( психологи ) в своих выводах полагаемся на Вашу субъектовную точку зрения, на Вашу оценку событий и Ваши выводы, изложенные в письме и ответах. Здесь и подвох- мы смотрим на Вас вашими же глазами. А, поскольку Вы проблему не видите, то и нам её увидеть сложно. Перед нами предстоит красивая картинка ( как и перед молодыми людьми), а что там, за фасадом? Как Вы разговариваете ( тон,манера, выражение лица), как слушаете, как вообще с Вами находиться в одном поле? Только пообщавшись с Вами, можно понять, что отталкивает молодых людей.
Ну, и Ваши убеждения и бурные реакции.
Вы не очень честны, когда говорите, что не знаете откуда это у Вас. И это тоже тема для обсуждения с психологом индивидуально. Не только потому что могут всплыть факты, которые не стоит выносить на публику, но и потому что если с этим не работать, все может усугубиться. Чем старше Вы будете становиться ( если Ваш статус " в поиске" не измениться), тем больше " шлюх" будет вокруг. Ведь все эти девушки- Ваши конкурентки, они " забирают " Ваше счастье, то, что должно принадлежать Вам. И невозможность выдержать эту боль и приводит к истерикам.
Поэтому, чем раньше обратитесь к специалисту, тем быстрее станете
"счастливой и найдёте своего человека"