Психологиня Вікторія Миколаївна Цуркан Київ лише онлайн

Ви пишете, що відчули себе, як в дитинстві. І це важливо враховувати: у відносини з хлопцем вплітаються образи, які ви переживали з батьками. Ви як і тоді відчуваєте себе маленькою, безпорадною, а головне «не такою, як потрібно», «ви не сподобались». Процес знецінювання відбувається у вашій уяві, ви нападаєте сама на себе. Переживаєте це як удар на своє Я, що провокує почуття злості, провини і сорому. З'являється душевний біль, бо в такі моменти знижується самооцінка і самоповага.
Треба розбиратися з минулим і відносинами з батьками. Тільки не з реальними, а з тими, що «живуть» у вашій голові.

Доброго вечора.
Схоже на знецінення. Замість подяки і вираження задоволення, ви почули від хлопця слова, що принижують значення вашої уваги та турботи. Ви намагалися порадувати, підняти настрій, а вам у відповідь – відкидання - «мені це непотрібно». Дуже неприємно, коли вам дають зрозуміти, що те, що ви зробили – неважливо.
Хлопець не визнав свої почуття радощі, а вас позбавив емоційної нагороди. Скоріше за все, це невміння виражати почуття та хвалити.
В таких ситуаціях важливо турбуватися про себе і повідомляти партнера про свій стан: "Я відчуваю біль, мені неприємно, коли ти говориш це. Мені буде краще, якщо ти просто скажеш «дякую»". Або підберіть свої слова.
Такі фрази є ефективними, щоб звернути увагу співрозмовника на ваші почуття, пояснити їх. Якщо хлопець знецінює несвідомо, це змусить його замислитись над своїми словами.

Доброго дня.
Розкажіть, будь ласка, як ваші рідні обґрунтовують своє бажання, як вони пояснюють, чому саме ви повинні перейти жити до бабусі. Тут пробіл – не зрозуміло, як вони прийшли до такої думки.
Якщо ви якимсь чином, наприклад фінансово, залежите від батьків, то, на жаль, ви знаходитесь на позиції дитини, а дитина повинна слухатись батьків і виконувати те, що вони вважають за доцільне. Вихід тут один – вийти з під опіки родичів, стати самостійною і дорослою людиною, щоб мати можливість жити за своїми цінностями і бажаннями. А при залежності ви можете мати свою думку, але у вас не має свободи робити вибір, тому що ви можете втратити ту допомогу, яку вам надають.

Якщо ж ви самостійні і незалежні від батьків, то вам потрібно навчитися витримувати почуття провини, яке виникає, коли ви вибираєте жити зовсім не так, як хочуть ваші батьки та рідні. Це складно, бо провина викликає душевне напруження. Але згодом, ваші сили витримувати зростуть. Ви – доросла людина і маєте право будувати своє життя за власним бажанням. Ви можете проговорювати собі: «Я почуваю себе винною, бо роблю не так, як хочуть мої рідні. Але я вибираю себе, тільки я знаю, як буде краще для мене. Мені важко, але я витримаю. І мої рідні теж впораються. Я люблю своїх батьків, мої бажання нічим не шкодять їм. А от якщо я зроблю так, як вони хочуть, то нашкоджу собі».
Вам також треба бути готовою витримувати гнів, злість, образу зі сторони своїх родичів. Дитина не може витримати невдоволення рідних, бо вона боїться, що її покинуть. Але доросла людина вже здатна вижити самостійно, тому страх втратити любов і добре відношення родичів не повинно бути перешкодою до життя, яке ви вважаєте для себе відповідним.

Вы хотите получить безопасность, пройдя через небезопасную процедуру пластической операции. Неудивительно, что у вас не получается.
Очень сложный путь к безопасности - резать свое тело, чтобы рядом был финансово обеспеченный мужчина.
Интересно, что вы ничего не пишите о том, чтобы любить и быть любимой, ни слова о радостях материнства, которые хочется испытать. Цель - безопасность рядом с мужчиной. Больше похоже на маленькую девочку, которой нужен заботливый папа.

Здравствуйте, Мария. Любое оперативное вмешательство никогда не дает 100% успеха. Ни один врач не даст вам гарантий, что все будет хорошо. Если вы решитесь на операцию, вам важно понимать, что вы рискуете. Все действительно может ухудшиться.

Неприятие своего тела складывается из опыта ранних отношений с матерью и с отцом. Например, если мать не смогла обеспечить хорошую заботу за телом младенца, не получала удовольствие в контакте с младенцем, никогда не смотрела на ребенка с восхищением, не умела распознавать его потребности (насильственное питание, грубое отношение с телом, физическое наказание, неверно подобранная одежда, чрезмерная тревога при болезни ребенка).
Отношения с отцом имеют большое значение на то, как женщина относиться к своему телу. Если отца не было или он постоянно отсутствовал, был эмоционально холодным, равнодушным к дочери. От отца необходим восхищенный взгляд и слова признания: «Ты – моя принцесса!». Это дает девочке уверенность в своей привлекательности и способности нравиться мужчинам, спокойное отношение к своим внешним недостаткам, ощущение собственной ценности.

Работа с психологом меняет отношение к себе и своему телу, снижает страхи и тревоги. Возможно, вам стоит прежде, чем решиться на хирургическое вмешательство обратиться за помощью к специалисту.

Ответ отредактирован автором 02-10-2022 20:51:33

Для вашего возраста разочарование родителями – нормальное состояние. Оно говорит о том, что вы переживаете кризис идентичности – идет формирование вашей личности. Это время отделения от родителей, становление независимости и самостоятельности, время искать ответы на вопросы: кто я и куда дальше? Поэтому родители обесцениваются, в них видятся только недостатки, слабости. Внутри идет работа по формированию собственного мировоззрения, ценностей, нравственных принципов, а для этого анализируется жизнь близких людей, «плохое» осуждается и выбрасывается, «хорошее» берется себе. Вместо родителей ищутся новые авторитеты – люди, на которых хочется быть похожим.
Вполне вероятно, что навязчивые мысли перестанут вас беспокоить, когда вы определитесь с планами и целями на будущее, поймете, каким человеком вы хотите стать.
Стыд может указывать на то, что вы не хотите быть похожим на своих родителей. Внутри это может переживаться как предательство, отсюда вина.
Попробуйте поискать ответ на такой вопрос: в чем негативное влияние стыда, вины и навязчивых мыслей на вашу жизнь, как они вам мешают или к чему подталкивают?

Здравствуйте. Вас беспокоят навязчивые мысли об эпизоде, который произошел 4 года назад, и вы о нем совсем забыли. Это означает, что какое-то событие текущей жизни активировало это воспоминание. Поразмышляйте, что произошло полгода назад: встреча с кем-нибудь, чей-то взгляд, просмотр фильма. Как вариант: какой-то человек вызвал у вас возбуждение, сильные переживания, как там и тогда рядом с отцом.

В 14 лет вы из ребенка превратились в подростка, ваше тело изменилось. Стремление продемонстрировать отцу свои гениталии – это желание сказать ему: «Смотри – я уже не ребенок. Я – взрослый. Я – мужчина, такой же, как и ты». Тогда вам хотелось выйти из подчиненной позиции, из под родительского контроля, стать наравне с отцом, занять свое место в мужском мире - нормальное желание подростка.

Избавиться от навязчивых мыслей можно, если пойти в свои фантазии вглубь, докрутить до финала. Что там? О чем ваша фантазия? Что вы переживаете? Если дискомфорт, то с какими вашими убеждениями он связан? Какое свое желание вы подавляете?

Доброго дня, можливо, що ваш дискомфорт пов'язаний з «повним ігноруванням з його боку».
У відносинах ігнорування може означати, що людина засмучена і не знає, як висловити свій розлад словами. Іноді людина відповідає мовчанням, бо надто скривджена, щоб говорити. Або його настільки переповнюють емоції, що він боїться зробити ситуацію ще гіршою.
Однак, іноді ігнор відбувається навмисно: людина відповідає мовчанням, щоб «провчити». Це форма маніпулятивного покарання.
Особливо болісно таке "покарання" переживають люди, батьки яких у дитинстві використовували мовчання як спосіб виховання. Для дитини - це катастрофа, тому що ігнор близькими людьми означає переживання "мене немає", "я не існую" і запускає страх смерті.
По суті своїй, ігнорування – це емоційний аб'юз, оскільки мовчання використовується з корисливою метою - викликати в людини почуття провини, змусити її змінити поведінку (часто на шкоду собі), змусити виконувати бажання маніпулятора.

Ви можете поговорити зі своїм колегою, користуючись "Я" виразами. Тобто: «Мені неприємно, що ти зі мною не розмовляєш, і я хотів би це виправити». Попросіть людину поділитися переживаннями, щоб дати їй зрозуміти, що вона вам не байдужа. Дуже важливо не перейти у наступ, намагаючись одразу вирішити проблему. Спочатку – вислухайте. А потім разом обговоріть, як кожен із вас може на це вплинути.

Проживати почуття провини вкрай важко. Але якщо ви впевнені у своїй правоті, то вам не обов'язково щось проясняти, намагатися порозумітися. Вам важливо навчитися витримувати провину. Ви можете говорити собі: «Я почуваюся винним, бо Вітя мовчить, ігнорує мене. Це неприємно. Але я витримаю. Бо правда на моїй стороні. Так, мені хотілося б, щоб з усіма співробітниками у мене були добрі стосунки. Але я – не всемогутній, я не можу відповідати за почуття та поведінку інших людей. З деякими з них я не зможу порозумітися. І це нормально".

Будьте на своєму боці. Відносини можна будувати, якщо цього хочуть обидва партнери. Будьте з тими людьми, які вас цінують і поважають, а не з тими, хто намагається вами маніпулювати.

Ответ отредактирован автором 28-09-2022 17:44:14

Здравствуйте, Анна
Вы спрашиваете, как помочь парню, «чтобы он вышел из этого состояния». Любая помощь, которую не просили, является нарушением личного пространства человека в лучшем случае, в худшем случае – насилием.
Как вы пишете, парень изменил свое поведение и образ жизни на более пассивный после того, как пошел работать. Два месяца небольшой срок и вполне может быть, что его организм со временем приспособиться, перестроиться и станет лучше переносить нагрузку. Но может ничего и не изменится. Поведение парня указывает на то, что нагрузка для него ощутимая. И он вам проговаривает, что устает. Вы не знаете, каковы его физические и психические возможности и ограничения, вы не можете прочувствовать то, что чувствует он, но почему-то решили, что он должен справляться лучше.
Парень нашел свой способ восстановления после работы. Вы же считаете, что парень должен отдыхать как-то по-другому, вы знаете, как правильно для него. И даже ищете помощи психологов, как на парня воздействовать, чтобы его изменить.
Способы заставить человека делать то, что он не хочет, существуют – это манипуляции, эмоциональное или физическое насилие, шантаж. Вам какой способ подходит? Надеюсь, никакой. Так как эти способы не совместимы с любовью и уважением к партнеру.
Увидьте своего парня таким, какой он есть: устающим на не очень тяжелой работе, выбирающим отдыхать на диване и смотреть ютуб все выходные, отказывающимся принимать душ. Вот этот человек – ваш парень. И переделать его нельзя, пока он сам не захочет что-то изменить.
Вы можете только просить парня о чем-то, а он имеет право отказать. Вам нужно быть готовой к отказу. Партнер не обязан соответствовать вашим ожиданиям.
Предлагаю ваш запрос переформулировать: как вам устроить свою жизнь так, чтобы она вам нравилась, даже если парень выберет жить так, как он живет сейчас?

Вас бентежить не тільки ревнощі. З вашого листа:
«Можливо, якби він був би вдома кожного дня, ось було б по іншому, але такої можливості немає»
«коли він вдома, у нас все добре, звісно якщо я не починаю йому когось приписувати»
Можливо, це про те, що ви не отримуєте достатньо уваги від чоловіка, не відчуваєте його інтересу до вас як до коханої жінки. Щось важливе для вас відсутнє у стосунках, і ви отримуєте підтвердження того, що ви - кохана жінка лише після сцен ревнощів. Інакше ви залишаєтесь невпевнені чи існує ще між вами надійний зв'язок.

«Мені здається що я вже стара, якщо є дівчата яким по 20 років»
Це про вашу особистісну кризу, коли відчуття своєї цінності залежить від зовнішнього вигляду, начебто нічого цінного крім молодості та краси у жінки не має. Чи реалізовані ви в професії, чи є у вас друзі, чи є справа, яка приносить задоволення?
Вважаю, це головна проблема, з якою вам потрібно розібратися в першу чергу. І тільки тоді розбиратися з відносинами з чоловіком. Вирішити проблеми в парі неможливо без вирішення кризи особистості.

«Він від мене одного разу приховав, що коли він із двома знайомими їздив в магазин ввечері, то вона та її подруга їздила з ними, й досі говорить, що це не так, і їх там не було. І приїхав він тоді вночі аж»
Тут йдеться мова про обман. Звідки ж взятися вашій впевненості у стосунках, якщо від вас скривають факти? І тут треба розбиратися, чому чоловік вибирає замовчати правду? Який вклад з вашого боку в те, що краще не все сказати?

«Просто було у нас таке, що я переписувалася з одним хлопцем» - це ж не від щастя ви писали іншому чоловікові? Що змусило вас це робити? Які почуття?

«Після того ще були зради але про це ніхто взагалі не знає» - про це знаєте ви. Якщо ви зраджували, то природно, що ви тепер думаєте, що і ваш чоловік вас зраджує. А якщо зраджували вас, то звідки взятись довірі? Щоб вона з’явилася, партнерам потрібно зробити велику роботу.
Читайте книгу Естер Перель «Право на ліво. Чому люди зраджують і чи можна уникнути зрад»

«Краще хай його вб'є, аніж він мені зрадить, здається швидше переживу» - накопичилось дуже багато злості на чоловіка, а,значить, є багато чого, що вас не влаштовує. І потрібно розбиратися з проблемами, а не з ревнощами.

А якщо ви не хочете нічого змінювати окрім ваших почуттів, то ваш запит можна сформулювати так: що можна зробити, щоб нічого не відчувати, коли роблять боляче, обманюють, скривають правду (додайте своє).

Ответ отредактирован автором 25-09-2022 20:44:31

Ответ отредактирован автором 25-09-2022 20:46:06

Здравствуйте, Максим.
Мне хочется обратить ваше внимание на то, как вы описали свою жизнь: «Женат, с 2015 года. Детей нет, есть животные. На этом и заканчивается вся моя жизнь. Наверное года 3 - 4 уже, мне кажется, что я просто есть, не живу, а просто существую».

Есть семья, есть животные и НЕТ ДЕТЕЙ. Вы 7 лет женаты и 3-4 года у вас состояние «просто есть». У меня такая гипотеза, что вы заняли место ребенка в семье. Ведь именно дети так себя чувствуют «просто существуют». Маленькие дети любят свою жизнь, своих близких и не ходят на работу, находятся дома. Дети часто мечтают, но осуществить свои мечты не могут, так как у них нет еще достаточных сил и знаний. Детям сложно общаться с чужими людьми, им тяжело выражать свои мысли. Если ребенок заболел – врача вызвают на дом, ребенок сам не ходит по больницам. Алкоголь, марихуана – как замена груди или бутылочки с молоком.

Ваше письмо-жалоба как плач малыша, которого бросили и никто не может понять, как ему одиноко и плохо. От вас ждут взрослого поведения, взрослых поступков, но вы не можете сейчас этого сделать.

Почему произошел такой психический откат на более ранний этап функционирования сложно определить по вашему письму. Здесь необходимо изучать вашу историю: что произошло 3-4 года назад, как это связано с вашим младенчеством и детством. Какая потребность маленького ребенка осталась неудовлетворенной и сейчас психика пытается найти способ получить то, чего не было в детстве?

Ваше желание «быть одному, закрыть дверь, лечь на диван, и просто существовать» - ведь так уже было в вашем детстве, наверное не один раз? Возможно, вы до сих пор ждете, что бы пришла мама (папа?), и посидели рядом с вами, обняли, рассказали вам что-то или послушали вас. Возможно, вам нужен близкий человек рядом, его заинтересованный взгляд, забота, тепло?

Ваше состояние тяжелое. Вы можете показать эту переписку своей жене, попросите ее помочь вам обратиться за помощью к врачу, пусть она ведет вас за руку, побудет с вами на приеме у врача, ей придется на первых порах контролировать ваше лечение. Важно преодолеть первые шаги с чьей-то помощью. А дальше, когда лекарства начнут действовать, сможете и сами справляться.
Обязательно подключите к лекарствам психотерапию. Сейчас много проектов, где предоставляется бесплатная психологическая помощь. Можно выбрать парную психотерапию, можно, пойти в работу индивидуально. Поищите в интернете такие проекты или пусть жена вам поможет найти психотерапевта.

Из депрессии, к сожалению, без силы воли сложно выбраться. Вам придется заставлять себя через силу подниматься и что-то делать. Обязательно зарядка, прогулки на свежем воздухе, общение с людьми.
Верю, что вы справитесь.

Ответ отредактирован автором 25-09-2022 18:15:53

Ви описуєте кризу у подружніх стосунках, а ревнощі – це лише сигнал про цю кризу. Будь-яке почуття – важлива інформація від психіки. В вашому випадку ревнощі несуть повідомлення: «у відносинах не все гаразд, велика можливість втратити партнера». Тому боротися тільки ревнощами – це теж саме, як би у вас на кухні прорвало трубу, але ви трубу не ремонтуєте, а тільки вичерпуєте воду з підлоги. Такі дії не зупинять воду, а боротьба з ревністю – не усуне причину того, що її визиває. Вода буде прибувати, а ревність розростатися.
Допоможе – відверта розмова і бажання обох партнерів розбиратися, що між вами відбувається. Немає одного винного, відповідальність несуть обидва партнери.

Доброго дня
Ви пишете «Останнім часом мені почалося здаватися, що він мені постійно зраджує». Якщо вам здається, то на це можуть бути певні підстави. Щось невловиме, що важко виразити словами, але ви відчуваєте зміни у стосунках. Наприклад, зникло тепло з погляду, рідше став обіймати. Або протилежне - стало більше турботи, виникли раптові подарунки. Або щось тонке, інтимне. Ви відчуваєте «щось не так», а от що - сказати не можете. Зовні може бути все гаразд. Як кажуть, форма та сама, а от наповнення змінилося. На жаль, відчуття «мені почало здаватися» - не з’являється на рівному місці.

Наша психіка здатна збирати всю інформацію навколо, органи чуття помічають найменші деталі. Тільки не все потрапляє у свідомість у вигляді думок та слів, іноді висновки про те, що відбувається насправді, потрапляють у свідомість у вигляді тривоги, страхів, нав'язливих думок. Але якщо ваш чоловік і справді вам зраджує, але вирішив це приховати заради збереження родини, то ви навряд чи знайдете інші докази, окрім відчуття «щось не так».

Що ж робити в цьому випадку?
Жити далі, бути уважною до того, що між вами відбувається, намагатися більше розмовляти про ваші стосунки в ті періоди, коли ви не страждаєте від ревнощів.

Хочу вас попередити, хоча ви мабуть, це і самі знаєте, що коли людину постійно звинувачують, то вона не може довго витримувати себе винуватою. Зазвичай чоловік каже: «Якщо я в її очах зрадник, то піду і стану ним. Хоч отримаю задоволення». Тому краще буде, якщо ви навчитеся себе стримувати і не говорити про зради. А щоб витримувати напруження знайдіть спосіб його розряджати: спорт, танці, швидка хода, йога, будь-яка фізична діяльність для задоволення.

Все, що з нами відбувається, має якийсь сенс. Його не завжди можливо розпізнати, але все ж таки поміркуйте, що може бути корисного від зради? Пориньте у свій жах до кінця: що буде далі відбуватися, коли раптом це станеться? Що буде з вами, з родиною, з вашими планами та мріями? Не зупиняйтеся на одній відповіді, запитуйте себе знову і знову: «А що буде далі? А далі? А після цього?». Вам обов’язково зустрінеться щось корисне, що зараз ви не бачите.

Ось ще гіпотези щодо вашої ситуації.

Ви пишете про ревнощі. Але за ними може бути багато інших почуттів. Ваш чоловік зараз в ЗСУ. Це дуже небезпечно для його життя та здоров’я. Можливо, ревнощі покривають більш сильні переживання, на які зовсім не хочеться дивитися? Страх втратити свого чоловіка назавжди, страх залишитися однією з трьома дітьми, страх смерті, що в будь-яку мить може ввійти в ваш дім? І тоді легше переживати через зраду, чим жити у постійному очікуванні жахливих новин?

А тепер більш приємні думки.
«В мене наче перед очима, я уявляю де він, з ким і що робить, і я впевнена, що це правда» - цей момент було б корисно повивчати більш детально. Що саме ви собі уявляєте? Подивіться на сцену у своїй уяві? Кого ви бачите зі своїм чоловіком? На кого схожа ця людина? Ваша увага більше прикута до чоловіка, чи до людини, яка поряд з ним? Що ви відчуваєте, коли ця сцена встає перед вашими очима? Що з вашим тілом? Хотіли би ви опинитися на місці свого чоловіка? Чи може вам би хотілося приєднатися до них?
До чого всі ці питання? Ви пишете, що в сексі у вас все добре. Але з роками секс в парі стає більш рутинним та одноманітним, втрачає іскру. Потреба в насолоді може бути не повністю задоволеною. Хочеться ще «чогось такого». Можливо, ваша уява малює різні картинки аби додати пристрасті до стосунків, роздмухати вогонь там, де почуття згасають.

Іноді ревнощі вказують на те, що сам ревнивець відчуває сексуальне бажання не тільки до свого партнера, але забороняє собі навіть думати про «таке». Заборонені бажання пригнічуються, але нікуди не діваються та згодом знаходять шлях для розрядки - власні бажання приписуються партнеру: «Це не я хочу, він - хоче». Проаналізуйте свої бажання та заборони.

Також дуже важливо думати про своє життя, про задоволення поза родиною: друзі, спорт, хобі, професійна реалізація. У вас повинно бути багато чого цікавого поза відносин з чоловіком.

Здравствуйте.
Вы спрашиваете «стоит ли ожидать продолжения этих отношений?»
Чтобы ответить на этот вопрос, необходимо понимать, что происходит у парня в голове. Однако, его объяснения достаточно туманные:
«ему нужно время подумать» - о чем подумать? об отношениях, о планах на будущее, о смысле жизни? непонятно
«и разобраться в себе» - что значит разобраться в себе, как он поймет, что разобрался, на какие вопросы он должен иметь ответы, чтобы можно было сказать «я разобрался»
«а так же мне нужно повзрослеть» - что означает повзрослеть, какие у него критерии взрослости, чего конкретно вам «не хватает» или что «лишнее» у вас, почему он решил, что вам нужно меняться
«и понять определённые вещи» - какие конкретно вещи вам нужно понять?
Уточнять можно долго. Ваш разговор неконкретный и ни на один ваш вопрос он не ответил. Поэтому мы можем только гадать, чем закончатся эти отношения. Точный ответ вы узнаете только со временем.
А пока можно поразмышлять над тем, что происходит.
Вполне вероятно, что парень переживает кризис, ему самому сложно понять, чего он сейчас хочет. Одно просматривается точно, сейчас вам эти отношения нужны гораздо больше, чем ему: я недоволен, ты не такая, как мне нужно, а какая мне нужно я и сам не знаю, поэтому спрячусь за словами «тебе нужно повзрослеть», сама догадывайся, что это значит, я пошел, а ты сиди и переживай, думай, что в тебе не так.

В отношениях не бывает стабильности, партнеры то приближаются друг к другу, то отдаляются. То теплее, то холоднее. Пульсация - это нормально, это о жизни. Но совсем ненормально, когда один уходит без объяснений, слова, которые он говорит, ничего не проясняют, а только добавляют боли и чувства вины.

Вот так это и выглядит из вашего письма: парень «ударил» вас и ушел со словами «сама виновата». Вам больно, вы не понимаете, за что он так с вами.

Вина в отношениях – это не про любовь. Вина – это про манипуляции, контроль, власть. Вина в отношениях ведет к сильной и разрушительной привязке к партнеру, к истощению психических ресурсов, падению самооценки, заставляет человека усомниться в своей нормальности, уникальности. Вина требует наказания и искупления. Из вашего письма это очень хорошо просматривается, как вы сразу бросились искать у себя ошибки и изъяны, решили срочно меняться и подстраиваться под требования парня.

Отношения, конечно, требуют развития, работы над своими недостатками. Однако, это не должно происходить из состояния: «я все сделаю, только не уходи». Переделывать себя под фантазии другого – означает предательство по отношению к себе. Это удар по самоуважению и чувству достоинства.

Плохой знак, если один из партнеров, становится равнодушным, пускает все на самотек, не пытается разобраться, договариваться, закрывается, избегает выяснения отношений, напускает тумана. Лучше, если ругается, ссорится, обижается, требует. Живые отношения - это про чувства, пусть иногда и не очень приятные, а вот безразличие – признак конца отношений.

Вам важно помнить, что с вами уже сейчас все в порядке. Вы уже замечательная такая, какая есть. Не бывает идеальных людей, у каждого есть свои слабые стороны, всем нужно над чем-то работать, что-то развивать. Ваш парень выбрал сбросить всю ответственность за отношения на вас, он не решился говорить с вами искренне о том, что на самом деле между вами происходит, он выбрал спрятаться, а не вместе преодолевать трудности и строить отношения.

Вам стоит поразмышлять над такими вопросами:
- сколько времени я даю парню на «подумать»: неделю, месяц, год?
- когда пройдет этот срок, а он не вернется, как я позабочусь о себе?
- что я буду делать для себя сейчас, пока парень «думает», чтобы моя жизнь стала лучше, приятней, комфортней?

Ответ отредактирован автором 22-09-2022 20:11:20

Здравствуйте.
У вас вполне нормальная реакция на возникшие обстоятельства. Никто не любит быть в больнице. Конечно, дома лучше и спокойнее. Особенно неприятно, что рядом нет близкого человека, который мог бы вас обнять, выслушать ваши тревоги и жалобы. Это очень важно, чтобы в сложные моменты окружали любимые люди.
Тревога будет. У беременных женщин уровень тревоги повышенный, потому что очень много неопределенности. Есть то, на что вы не можете повлиять и вам остается только ждать, выдерживать сложные переживания, страхи.
Ваш дискомфорт в больнице вполне объясним. Ведь сюда поступают с проблемами, а не от счастья. И важно себе пообещать, что пребывание в больнице временное. Поговорите с собой, обратитесь к вашей детской части личности - маленькой девочке, которая сейчас плачет внутри вас, обратитесь к ней как заботливая мама: «Девочка моя любимая, тебе страшно. Ты одна. Тебе очень хочется домой. Но я с тобой рядом. Мы вместе справимся. Мы побудем здесь. Но это закончится. Я тебе обещаю. Как только все наладиться, мы вернемся домой». Мысленно себя обнимите, пожалейте. А снаружи, если есть возможность, постарайтесь создать комфорт: закутаться во что-то мягкое, приятное на ощупь, оденьте удобную одежду, носочки. Может быть, у вас есть мягкая игрушка, с которой у вас связаны приятные воспоминания – тоже пригодиться.
Сделайте себе чай. Попросите мужа принести вам что-то вкусное и полезное из того, что вы любите.
Сделайте себе легкий массаж стоп и рук, помассируйте голову, погладьте свое лицо. Постарайтесь расслабиться.
Хорошо бы себя отвлечь каким-то занятием. Что вам нравиться делать в свободное время? Читать, смотреть фильмы, вязать, рисовать? Придумайте себе дело. Очень важно переключить свое внимание от переживаний и запустить любопытство.
Прописываю вам смехотерапию. Смотрите смешные ролики, комедии, что угодно, что вас рассмешит.
Включайте себе расслабляющую или медитативную музыку. Мечтайте о том, как появиться ваш малыш и как будете заботиться о нем вместе с мужем.
Верю, что вы справитесь!

Ответ отредактирован автором 21-09-2022 18:07:30