Психологиня Оксана Сенченко Черкаси лише онлайн

«Я могу переехать, это меня не пугает, я НЕ ПОНИМАЮ что именно меня пугает, в этом проблема.»;
Припускаю, що Вас лякає невизначеність ситуації та відсутність базового відчуття безпеки, що йде родом з дитинства, а пропрацьовується це через терапевтичні стосунки (відновлення базової безпечної прив'язаності, якої не було в дитинстві) + наявність установки "Будь ідеальною" та "Радуй інших". Саме із терапевтом Ви будете поступово досліджувати себе (свої "хочу" і "треба") та змінювати свої деструктивні установки - це довготривалий процес, адже Ви жили з цим 25 років + на скільки я зрозуміла, Ви досі живете з мамою, яка має ту саму установку і яку вона підкріплює, тому це ще один додатковий фактор.

Ответ отредактирован автором 15-12-2020 12:01:50

Доброго дня, Tutty.
Ваша поведінка може свідчити про страх близькості і втечу від неї. Скажіть, будь ласка, які у Вас стосунки з батьками і батьків між собою як пари? Де Ви могли спостерігати таку модель поведінки?

Доброго дня, nik449.
Розкажіть, будь ласка, детальніше, а як Ви реагуєте на порушення Ваших меж колишньою? Як би Ви хотіли реагувати? Чи чоловік Вас підтримує?

Доброго дня, Катерина.
Як Ви і самі зазначили, проблема лежить у Ваших дитячо-батьківських стосунках, тому найкраще - це робота із Вашим психологом.

«Своему психологу я тоже не раз об это рассказывала, но мы все время уходим в какую-то другую степь и максимум что мы из этой ситуации выжали на данный момент это то, что нужно понять что я не идеальна и простить себя. Но проще сказать чем сделать. Я же не могу просто перестать так себя чувствовать.
»;
Таке відчуття, що Ви перенесли свій перфекціонізм і на роботу із психологом. Ваше життя зміниться не тоді, коли Ви почнете робити щось інше, а коли Ви сама станете іншою. А для цього не потрібно робити щось спеціально: просто живіть, досліджуючи і залишаючи собі те, що подобається, поступово міняючи те, що не подобається і припинило задовільняти.

«Если я буду не продуктивной/идеальной и тд, то.......... я ничего не добьюсь и так и останусь жить в городе, который ненавижу (но это не точно, думаю нужно еще копать)»;
А що Вам заважає переїхати у інше місто?

Доброго дня, Kate.
Дуже Вам співчуваю. Скажіть, будь ласка, а що б Ви хотіли зробити зараз? Чи є люди, які могли б Вас підтримати? Що Вам давали ці стосунки, а чого у них не вистачало? Якої допомоги Ви хотіли б від психологів?

«С отцом никаких уже - с 12 лет родители в разводе, а в 2013 году он умер. Но до его смерти особо мало ощались. Мама не препятствовала, но и он особо не активничал.»;
Дуже Вам співчуваю. Припускаю, що страх покинутості йде із Ваших дитячо-батьківських стосунків і з цим найкраще працювати індивідуально. А якщо говорити про діалог, то найкраще його проводити відкрито, а не через натяки - це психологічно зріла позиція.

«Якщо він не зовсім хоче брати участь? »;
Тоді подумайте, чи Вам з цим ОК, коли партнер не співпрацює із Вами у стосунках.

Доброго дня, nik361.
У Ваших стосунках відсутній базис - взаємодовіра і над нею повинні працювати двоє партнерів. Ви розглядали варіант спільного звернення до сімейного психолога?

«Оксана, а не может ли конкретика быть как давление? Я просто не хочу давить в то же время и не понимаю, как обсуждать конкретные планы реализации, без давления на парня. Может, я чего-то просто не понимаю в этом, походу. »;
Конкретика - это залог успешной коммуникации, а "недомолвки" и т. д. - это бегство от психологической близости.

«но я очень боюсь быть брошенной по всей видимости, не знаю, откуда это чувство, потому что в отношениях все хорошо, но страх есть, думаю»;
А какие у Вас отношения с отцом? Как переживали предыдущие разрывы в отношениях и кто был инициатором, причина?

«Стосунки з батьками не близькі , з татом ми не є якимись супер близькими друзями не ділимось секретами , але я його люблю і він мене і я це знаю , мені цього достатньо. А от з мамою все по-іншому , мама дуже рідко підтримує мене , особливо у моїх нових починаннях, акцентує на моїх недоліках та рідко хвалить. »;
Припускаю, що корінь Вашої невпевненості у самоцінності лежить в дитячо-батьківських стосунках. Це запит на індивідуальну психотерапію.

«Оксана , то Всетаки справа в мені? »;
Стосунки - це двоє партнерів і сказати, що справа лише у Вас було б не вірно. Ви можете взяти у цих стосунках лише свої 50 % відповідальності, а Ваш партнер - свої.

Тут можна закцентувати увагу на двох моментах:
1. Спільне проживання і, відповідно, зобов'язання мати спільний простір. Це відповідальність двох партнерів.
2. Ваша невпевнеість у собі, яку Ви намагаєтеся компенсувати через стосунки, адже Вам потрібне постійне підтвердження, що Ви ОК, з боку інших значимих осіб. Скажіть, будь ласка, які у Вас стосунки з батьками?

Ответ отредактирован автором 14-12-2020 13:45:25

Основная проблема в том, что Вы не можете заявить о своих потребностях прямо, а парень, к сожалению, не может "читать" Ваших мыслей. Кроме этого, после обсуждения должен следовать план реализации, который также обсуждается.

У Вас дуже хороше уявлення про стосунки, проте є одне "але" - партнери не можуть "читати думок" один одного, адже вони дві окремі особистості, що вирішили бути разом. Так само, у кожного з них є різбожіності, проте партнери приймають це в один одному. Загалом, ідеальні стосунки - це поєднання трьох компонентів: близькість, зобов'язання та пристрасть. Помітно, що у Вас існував дефіцит у зобов'язаннях і близькості. Скажіть, будь ласка, Ви відчували себе у цих стосунках як стосунках, в яких хотіли б перебувати?

Ответ отредактирован автором 14-12-2020 13:33:47

Здраствуйте, Мария.
«Но я уже устала от этой неопределенности.»;
Вы говорили это парню? Обсуждали конкретные сроки переезда?

Стосунки на відстані - це справді тяжко. Ви обговорювали з МЧ плани на майбутнє, спільне проживання? Крім цього, що для Вас є "стосунки"?