Психологиня Ирина Константиновна Зубиашвили Київ

Вы немного неправильно ставите вопрос : "Кто должен платить?".
Дело в том, что никто никому ничего не должен.
Когда люди в семье понимают друг друга, уважают - то тогда все просто договариваются. Стараются помочь друг другу.
Как могло так получиться, что сын не понимает, что за коммунальные услуги надо платить и что продукты стоят денег?
Может быть он считает, что родители очень обеспеченные люди и просто требуют денег?
Но, если вам трудно платить за все, может быть просто попросить помочь вам?
Вы пишите. что у вас сложные отношения с сыном. а в чем заключается эта сложность?

Відредаговано автором 19-11-2023 23:03:41

Зрада - це завжди біль і шок. Але не надумайте страждати! Не надумайте влаштовувати їй скандал! Не думайте питати її, чому вона так з Вами вчинила.
Пам'ятайте про те, що Ви – чоловік, Ви – воїн, Ви – переможець, Ви – сильна стать! Хіба якась там дівчина може зламати Вас?
Вам дуже допоміг би психолог розібратися в тому, що таке зрада і як подивитися на цю ситуацію з боку.
Деякі дівчата не думають про наслідки своєї зради і багато втрачають. Ось і ваша дівчина, зрадивши Вам, швидше за все втратить Вас. Чи стане їй від цього краще? Невідомо.
Щоб зрозуміти, що сталося у ваших стосунках, треба об'єктивно поглянути на всю ситуацію в цілому, в контексті всього вашого спільного життя з цією дівчиною, що дуже складно зробити під впливом емоцій, тобто самому.
Вам потрібно також зрозуміти, що в собі виправити, щоб у майбутньому не допустити повторення такої ситуації. У цьому психолог Вам також, до речі, допоможе.

Відредаговано автором 19-11-2023 20:30:20

Якщо жінка говорить про розлучення - це не просто слова, це підготовка до дій. Намагайтеся не робити помилок.
Не тисніть на дружину, їй потрібен особистий простір, щоб розібратися у своїх почуттях. Не влаштовуйте драматичних сцен. Не намагайтеся купити її кохання за допомогою подарунків та квітів. Це вже не працює. Не слідкуйте за дружиною та не перевіряйте її телефон.
Лаятися з дружиною чи якось її лякати не треба. Якщо вона запропонувала розлучення – спокійно рухайтесь у цей бік. "Розлучення, так розлучення". А далі Ви з холодною головою плануєте життя після розлучення. Прийміть рішення: Хто і де житиме? Як подати заяву? Що буде з майном?
Хочу наголосити – дружина зрозуміє, якщо Ви блефуєте. Потрібно по-справжньому планувати жити без неї. При цьому не треба себе накачувати злістю та негативом – що голосніше Ваша істерика в цей момент, то більше Ви пошкодуєте про це у майбутньому.
Тому прийміть як факт: розлучатися доведеться в будь-якому випадку і альтернатив у Вас немає. Якщо дружина припускає можливість розлучення, то і психологу допомогти Вам буде складно. Вам здається, що ваші проблеми в цілому вирішуються, але жінка,. можливо, не хоче їх вирішувати.

Відредаговано автором 19-11-2023 17:58:17

Маша, бедность - не приговор и все можно изменить. Потому что состояние богатства — в головах, а не в карманах.
Бедный, ленивый, завистливый человек никогда не разбогатеет, так как его сознание настроено не на изобилие, а на недостаток. Человек, настроенный на успех, добьется многого в жизни. Иначе он и не мыслит своей жизни.
Чем больше вы будете возмущаться и завидовать, тем дальше будете от цели, тем меньше становится ваша собственная ресурсность. Раз вас что-то раздражает — значит, оно воспринимается сознанием со знаком «минус», оно вам не нужно, и вы никогда его не получите.
Если вы чего-то хотите, вам что-то нравится, то не надо ни в коем случае завидовать. Лучше просто скажите волшебные слова - "нравится, беру, мое".
Ну и подумайте, как можно уже начать зарабатывать. Многие студенты подрабатывают. Например, их нанимают отводить детей в школу, раздавать рекламные листы и т.д.
Начните думать в этом направлении и возможности появятся.

Вы напрасно так переживаете. Просмотр порно ― это здоровая привычка, которая никак не угрожает семейной жизни и чувствам пары.
Мужчины смотрят порно, потому что это - расширение сексуального кругозора.
При просмотре порно мужчина также получает заряд энергии. При этом его чувствительность и желание удовлетворять супругу растут в геометрической прогрессии.
Можно сказать, что есть плюсы в том, что мужчина регулярно смотрит порнофильмы.

Дарина, любая зависимость - это болезнь. Любая зависимость требует лечения.
Зависимость деформирует личность. То есть, человек который перестал употреблять остается зависимым, просто не употребляющим. ( не лечится ни наркомания, ни алкоголизм, ни даже игромания, ну никак. Только ремиссия, она может быть до конца жизни, но это - всё равно ремиссия).
Зависимых людей принято считать слабовольными, слабыми.
Симптоматика зависимости такова, что о силе воли или духа речи идти не может.

Кристина, во сколько отдавать ребенка в детский сад — об этом родители готовы долго спорить. У всех свой опыт.
Многие психологи считают, что лучше всего отдавать детей в сад в трехлетнем возрасте. Но, как показывает практика, именно в три года дети реагируют на садик более бурно, чем детки двух с половиной или четырех лет. Потому что большинство малышей переживает кризис трех лет. Он считается одним из самых ярких и сложных в жизни человека.
Если у родителей есть возможность отдать ребенка в сад после трехлетнего кризиса, то это идеальное время.
И еще один важный момент: у деток в три с половиной года психика крепче, чем у малышей в два года, поэтому они будут с большим желанием ходить в детский сад.
Будьте готовы к тому, что Ваш ребенок будет плакать при расставании. К тому же в садике дети начинают часто болеть, потому что наполненность группы большая и воспитатель не может уделить всем детям внимание. Как следствие, Вы. будете часто брать больничный по уходу за ребенком.
Идеальный вариант, если бы Вы выбрали частный садик.

Відредаговано автором 17-11-2023 02:10:32

Ви пишете, що болить живіт та голова. Ось на це і треба звернути увагу насамперед.
І це проблема, швидше за все, не психологічна, а фізіологічна, тобто, медична.
І грамотний психолог мав відправити Вас спочатку до терапевта (сімейного лікаря). а потім уже опрацьовувати дитячі психологічні травми.
Причини Вашого стану можуть бути різні - від проблем з ендокринною системою до проблем з хребтом. Все це має з'ясувати лікар. Ну а далі може підключитись психолог.

Анастасія, є таке поняття - "емоційний інтелект". Ось з ним у Вас проблема. І ліки не допоможуть. Емоційний інтелект - це навички саморегуляції.
Звичайно, легко давати такі рекомендації, як "не кричіть на дитину", "не лайте дитину", "поважайте свою дитину" та ін. А ось виконувати виходить далеко не завжди - практично неможливо в один момент змінити свою поведінку. Залишається лише йти непростим шляхом повільних змін.
Ви зробили дуже важливий крок, коли визнали - "Я дійсно часто кричу на дитину, і я хочу це змінити"
Наступний Ваш крок - "І ось із сьогоднішнього дня я спробую інакше".
А для цього Вам потрібен психолог, який не заспокоюватиме Вас, а допомагатиме рухатися Вам у потрібному напрямку, навчить Вас висловлювати свої емоції без гніву.
. Психолог зараз потрібен Вам, а не дитині. Діти – це відображення проблем батьків.
Усі психологи зараз працюють онлайн. Вибирайте психолога, відповідь якого Вам сподобалась, та починайте новий етап своїх взаємин з дитиною.

Відредаговано автором 15-11-2023 17:13:37

Анастасія, те, що Ви написали – це дуже серйозна проблема і потребує тривалої розмови. Все написати тут неможливо, але обговоримо кілька моментів.
Почнемо з того, що Ви не були готові до материнства. Потрібно було відповісти на запитання, як Ви ставитеся до себе, інших людей і до всього світу. І чи готові любити дитину безумовною любов'ю. Безумовна любов означає, що Ви любите просто так, а не за щось.
Готовність до материнства означає не лише бажання завагітніти і народити, а й виростити психічно здорову, щасливу людину, пройшовши на цьому шляху багато труднощів. Жінка, яка сформувалася для материнства, згодна пожертвувати собою (кар'єрою, хобі, своїм здоров'ям) заради своєї дитини.
З першого дня спілкування з дитиною Ви демонстрували лише своє бажання почуватися комфортно. Новонароджений плаче від того, що в нього щось болить, його щось турбує, і це має викликати у мами тривогу, а не злість та роздратування.
Ну і далі Ви робите помилку за помилкою у спілкуванні з дитиною. Все тут описати неможливо, але це потрібно виправляти. Інакше Ви отримаєте нещасну дочку з невдалим особистим та професійним життям.
Ви вже зараз формуєте у дівчинки комплекс "жертви" і те, що насильство у сім'ї – це норма.
Анастасія, я пишу це не для того, щоб Вас образити, а для того, щоб Ви могли все виправити. Це зробити ще не пізно.

Відредаговано автором 15-11-2023 09:14:25

Вы меня немного удивили. Ну. конечно, я имела в виду защиту ментальную, чтобы у Вас сложилось все удачно. Вы же переживаете, вот я и решила Вам помочь. А Вы что подумали?

Напишите мне на мой эл. адрес.
Я вам объясню, как поставить на себя защиту, чтобы не переживать в дороге.

Вам еще нет 18, поэтому переживать рано. Вы же не уклоняетесь от службы в армии.
Попробовать поехать можно. Дорогу осилит идущий, будет новый опыт.
Сделайте упражнение "гардероб будущего".
Сядьте спокойно и представьте, что Вы уже на новом месте. Какие будут ощущения?
Если надо ехать, в теле неприятных ощущений не будет, и настроение будет хорошее.
Если ехать не надо, то может что-то заболеть или испортится настроение.

Если трудоустройство будет официальным, через компанию, то почему Вы сомневаетесь?
Если бы Вас все устраивало, Вы бы не писали на сайт. Есть что-то, что Вас смущает?

Мне не очень понятна Ваша ситуация.
Друга Вы знаете всего полгода.
Вы собираетесь ехать по его приглашению?
А Вас приглашает работодатель?