Гендерна психологія

Я недавно попробовал с мужиком в порыве возбуждения оральный друг другу но мне не понравилось теперь я считаю себя гомо но я нехочу быть им у меня небыло ничего с девушкой в плане близости . Теперь незнаю что делать

Здравствуйте, я девушка мне 21 год. Уже как 6-7 лет меня интересует гей порно и геи. Когда я только начинала читать про геев мне не особо беспокоило то, кем они являлись. Мне нравились эмоции при прочтении. Милый романтичные моменты вызывали у меня бабочки в животе, умиление, более горячие сцены - возбуждение. Обычные гетеросексуальные отношения в комиксах, мангах, фильмах меня не интересовали и не вызывали у меня такой бурной реакции. Мне даже не интересно их читать и смотреть. Потом я перешла на гей порно. До этого я смотрела сначала обычное порно ( лет с 10-11), а потом открыла для себя хентай. Это долгое время было моим сексуальным увлечением, пока я не начала читать яой и не решила впервые посмотреть гей порно. Теперь только его и смотрю. И как-то не задумывалась, что это может быть странно. Лесбиянки меня не интересуют. Я и сама гетеросексуальная, но первого раза у меня так и не было. И в отношениях сейчас сложно. Последние отношения у меня были 3 года назад. После этого были попытки что-то построить, но они не увенчались успехом. Все эти попытки меня раздражали и я односторонне выходила из недоотношений. Внешность у меня красивая, я не раз это слышала от моего окружения и мужчин. Я люблю красиво одеться, накраситься, маникюрчик сделать, вкусно пахнуть. Так что думаю, что я довольно привлекательная для противоположного пола.
И вот сейчас я задумалась, что мне 21 год, у меня не было секса, отношения никак не строятся, и возбуждает меня только гей порно… это ведь странно. Вот и хочу узнать нормально ли это? Или это может быть проблемой?

Я дівчина і не хочу, щоб до мене звертались на вона. Чому я повинно бути він/вона якщо моїй особі це не підходить?Я хочу бути нічим.Родичі не приймають мою ідентичність і сприймають мене за дурне.Я дуже боїться осуду і дискримінації.Я не впізнає себе у дзеркалі і думає, що справжнє я виглядає по іншому. Я само на себе не схоже. Але я не знаю, як я повинно виглядати. У мене таке відчуття, що я якась прозора, навіть не прозора, а просто ніяка істота, яка поселилась в тілі випадкової людини і тому має таку зовнішність. Має зовнішність взагалі. Відчуваю, що я не схоже на свою душу. Тому, що вона ніяка. А що тоді це? Я думає: Чому я виглядає саме так? І це можна пояснити звичайнісінькою людською генетикою. Але ви напевно зрозуміли, що мої думки зовсім не пов'язані з реальністю. Я не вважає це тіло собою. Мені огидна його будова. Мені огидна його смертність і слабкість. Все, що є моїм домом, це мої думки. І я вимушене робити забагато речей, щоб забезпечити наше з ними існування. Те, що люди називають самообслуговуванням, насправді є вимушеним обслуговуванням свого тіла. Я ненавидеть їсти, спати, дотримуватись гігієни тільки тому, що це потрібно для виживання цього тіла. Я вважає це дуже виснажливим. Я відчуває себе у пастці із костей і плоті. Життя було б значно довшим, якби не тіло, яке хоче спати. Я всього лишень людина, я ніколи не буде чимось справжнім і достойним. Тим, чого не існує. Чимось безсмертним. Я ніяк не зможе проявити свою ідентичність і свій потенціал. Я дівчина і по моїй зовнішності це можна зрозуміти. Так чому я повинно акцентувати на цьому увагу ще й словесно? Мені доводиться відмовлятись від самовираження.Але так прийнято в циснормативному суспільстві.Я не хоче змінити стать, я просто не хоче надавати їй такого значення, як це робить багато людей. Я змушене буквально відмовитись від себе справжнього на користь суспільному прийняттю, або потерпати від нерозуміння, засудження, зверхності і поблажливого ставлення як до дитини або психічно хворої людини. Я не відчуває зв'язку зі своїм тілом. Я відчуває себе ангелом, примарою, безкрайньою пустотою, повітрям. Це все точно не вписується в поняття він/вона. Мені навіть воно не повністю підходить. А тіло це лише про стать і характерну для неї зовнішність. Якщо я не буде називати себе вона нічого не зміниться.Я розуміє, що соціум не прийме мене таким.