Травми

Как мне жить если в детстве была родовая травма. Повреждена была шея обвита пуповиной при рождении и мозг не дышал некоторое время. В результате был поврежден участок мозга. В детстве лечился в психоневрологическом диспансере от заикания и вылечился. Залечил также поврежденные участки мозга. Но мне сложно учиться и понимать людей. В 19 лет были галлюцинации на полную катушку и родители залечили. В 37 и 38 это повторилось и родители опять залечили. Были и у психотерапевта и он сказал что это родовая травма тоесть органическое повреждения мозга. И это невозможно вылечить а только залечить.Галюцинации опять начинаютца. Раньше я думал что все смогу что я волшебник. Родители на пенсии и у них нету денег на лечение. А сейчас мне сложно работать. Я пробивал но мне практически невозможно заработать деньги на лечения. Я попал в волокиту не могу внедриться в нормальную жизнь. И мне начинает становиться на все наплевать. Я потерял смысл жизни семьи и детей так не будет. Еще немного и я превращусь в наркомана алкоголика или покончу жизнь самоубийством. Что будет если родителей не будет.

Доброго дня!
Мені 24 роки, більше 23 років в мене не було жодних стосунків. Я дівчина доглянута, з хорошою фігурою та стилем, зі мною є про що поговорити. Завжди було багато уваги від хлопців та чоловіків, але я хотіла знайти одного-єдиного і бути лише з ним. Статевих стосунків теж не було.
Паралельно зі всім я ніколи собі не подобалась. Були періоди анорексії та інших розладів харчової поведінки з якими борюсь з 12 років. Постійно хочу бути ідеальною, але ніколи не могла досягнути цього ідеалу. Постійно все не так. Постійні тренування, дієти, догляд, а дивитись на себе в зникало не можу, хочеться просто плакати . Батьки в мене дуже строгі, все життя під контролем ременя і постійних криків і порівнянь. Навіть коли я найкраща в чомусь, вони завжди знайдуть когось кращого і тикнуть мені пальцем на всі мої недоліки. Закінчила школу з медаллю, два університети. Батьки ніколи не дозволяли гуляти з хлопцями, та і з дівчатами досить рідко, постійно мені говорили щоб я з хлопцями «не лазила по кущах». Це повторяли постійно, говорили мені про контрацепцію, питали чи я з кимось не спала. Я постійно почувала себе шльондрою в їх очах. Хоча ніколи навіть не обійняла і не цілувала хлопця . Одного разу в мене зникнули місячні (період анорексії) мама почала на мене кричати що я шлюха і влаштувала мені таку сцену, яку я ніколи не забуду в своєму житті. Хоча ніхто мене і пальцем не тронув. Коли в мене були періоди анорексії говорили що я страшна як смерть, коли були періоди компульсивного переїдання - що потрібно схуднути (моя максимальна вага була 56 кг при рості 170). Покинула батьківський дім коли мені було 17.
Коли хлопці на мене просто дивились - завжди почувала себе шлюхою. Мені було гидко від себе. Хоча все далі працювала над своїм зовнішнім виглядом. Одразу закінчивши школу почала працювати паралельно з навчання в двох університетах, щоб не брати гроші у батьків. Я почувала себе винною, що вони мені мали давати гроші. Стосунків в мене так і не було. На мене постійно всі (в тому числі і батьки) давили чому в мене немає хлопця, що зі мною не так, говорила мама постійно що я лесбіянка але не признаюсь. Це мене ще більше вбивало. Я не знала що робити, я не навиділа кожну клітинку свого тіла . Коли мені вже було 23 я вирішила що треба щось змінити. Багато хлопців до мене залицялись, але я вирішила знайти когось старшого щоб нарешті закінчити переїзд своєї незайманості. Це сталось. Я себе ненавиділа. Більше я з ним не спілкувалась. Після цього переїхала в іншу країну. Через два тижні після мого першого разу я познайомилась з хлопцем , точніше він жив поряд і постійно хотів познайомитись а я його ігнорувала. З часом ми познайомились і почали дружити. Йому я теж не довіряла. І одного разу, через тижні три після нашого знайомства в нас була дуже душевна розмова, він зі мною поділився всім що його тривожить і я його обняла. Він в сльозах попросив щоб я лишилась з ним цю ніч. Було багато в мене сумнівів і я лишилась. Він почав мене обіймати, тронами і це сталось . Зранку як ошпарена і втікала з його дому. Не відповідала на його дзвінки і смс. Я його ненавиділа, а ще більше себе. Він мене знайшов і почав благати щоб ми були разом, для мене це було неможливо, я його ненавиділа. З часом ми почали бути разом. Зараз ми більше року разом , але коли він намагається мене трогати в різних місцях чи цілувати мені хочеться втекти . Я відчуваю себе шлюхою . Він постійно ображається, що я намагаюсь знайти виправдання постійно, щоб втекти і в нас не було близькості . Я його люблю, і він мене дуже. Я люблю просто коли він мене обійме, але коли він мене цілує чи намагається трогати на мене просто нападає лють. Якщо секс відбувається, часто я відчуваю себе дуже брудною, шлюхою. Мені хочеться відрізати свої груди, я просто ненавиджу що вино в мене є. Ще більше ненавиджу коли він на них дивиться чи трогає. Я змінююсь моментально. Не раз в моменті ненависті до себе я виривала собі волосся, била себе до глибоких синців і роздирала шкіру до крові. Я не розумію чому я так ненавиджу себе і своє тіло. І від думки що воно може когось заводити мене просто охоплює лють і ненависть до себе. Хочеться все що в мене є відрізати . Я постійно почуваю себе брудною шлюхою, хоча по суті за все моє життя в мене був лише один хлопець ( і один раз до нього також це сталось, за що я себе ще більше ненавиджу , хочу стерти це зі своєї памʼяті) . Ми постійно через це сваримось. Я намагаюсь йому пояснити що я не люблю коли мене трогають, все моє життя мене ніхто не трогав, не обіймав і не цілував. Якщо батьки мене торкались то тільки ременем або за волосся головою в стіну або об стіл. А у хлопця була дуже любляча і тактильна мама та сімʼя. Як можна вирішити це питання? Я бачу як наші стосунки рушиться через цю проблему, але я ніяк не можу змінити ці відчуття, навіть коли намагаюсь їх стримати , вони накопичуються і потім стає ще гірше…
Буду дуже вдячна за Вашу допомогу!

С самого раннего детства мой Отец , в числе других наказаний , применял как способ наказания меня : полное игнорирование . Тогда это вызывало смешанные чувства , иногда это казалось болезненным , а иногда облегчало жизнь , потому что общение с ним было то еще удовольствие . Но теперь я начал замечать, что как то особенно болезненно реагирую на тех людей которые специально или даже неумышленно меня игнорируют , не здороваются или стараются не смотреть на меня в компании или отворачиваются при случайной встрече. В такие моменты откуда то изнутри поднимается буря негодования, которую очень сложно заглушить даже спустя длительное время . Я понимаю что этими мыслями и чувствами я делаю плохо исключительно себе , и со временем непроработанные эмоции наростают как снежный ком , но как их проработать и что с ними делать и как объяснить такое несправедливое , на мой взгляд , отношение я не знаю . Буду безумно благодарен за ваш профессиональный совет .