Психолог Володимир Анатолійович Тарасенко Запорожье только онлайн

«Меня беспокоит, то, что я несколько недель в плохом настроении и не могу ни о чем думать кроме как об этом.»;
Очевидно, вас задело за живое. Глубоко. То есть, ситуация требует РАЗРЕШЕНИЯ(!)
Что это значит? Ответ весьма прост - разобраться и назвать эмоции, которые переживаете в данное время ПО ИМЕНИ. Выяснить, в связи с какими вашими не закрытыми ПОТРЕБНОСТЯМИ они появились.

Вот вы отметили, что ни о чем думать не можете, кроме той истории.
Попробуйте здесь воспроизвести ход своих мыслей. С чего они начинаются, чем продолжаются и чем заканчиваются, образуя замкнутую петлю?

«Я думаю ему все равно, ему хочется он и поставил. Хотя и обмолвился, что хочет, чтобы я потолстела на 15 кг, тк сейчас на моем фоне он выглядит слишком толстым. И добавил: ваш муж придет со мной драться, если вы поправитесь.»;
Как видим, ему не все равно. Было бы все равно, печенье не появилось бы. Как и упоминание о вашем муже...

«Может быть есть какая-то ответная манипуляция: например вообще не реагировать? Или сказать: ой вы б так не налегали, это приводит к диабету. Или наоборот: ой ну вам можно, вам нечего терять и тд. Как-то его тоже задеть.»;
Это из разряда психологического айкидо. Иногда приемлемо, порой и сам пользуюсь. Однако преимущество отдаю ПРЯМЫМ и ОТКРЫТЫМ отношениям, где беру ответственность за свои слова/действия и чувства. Другой стороне остается брать ответственность аналогично. Если не берет, то чем тут помочь?

Здравствуйте, Валентина!
Внимательно прочел всю вашу тему. В сязи с раскрытыми деталями, возникло несколько соображений. Теперь поделюсь с вами. Возможно, это поможет для начала хотя бы восстановить целостную картину реальности.

Итак. «Я работаю в одном кабинете с руководителем-мужчиной. Последнее время он ставит на мой стол пачки с печеньем, чтобы ела я и все, кто приходит к нам в кабинет. »;
Ваш начальник в роли манипулятора-искусителя зачем-то поставил перед вашими глазами соблазн - пачки с печеньем. Как думаете зачем? На чем был основан замысел искусителя?

Вы невольно поддались соблазну «Сначала я реагировала спокойно: когда была 1 коробка.»;

То есть "одобрили" его манипуляцию. А теперь вопрос - каким образом можно было сразу же прекратить негативное развитие событий? Каких ваших качеств это бы потребовало?

Дальше-больше. Не получая отпора, лицезрея вашу податливость , он решил поиздеваться над вами в особо изощренной форме - «Потом, когда их стало 3, 4 и он по 5 раз в день напоминал мне взять печенье, меня начало это раздражать.»;
И только теперь у вас проявилось ... нет, не возмущение и гнев, а всего лишь раздражение. То есть реакция, свойственная послушному ребенку, в ответ на диктат РОДИТЕЛЯ. Однако начальник не родитель, а модель реагирования на его закидоны осталась все той же - из детства.

Поэтому вывод довольно логичный - из той беспомощной детсткой модели следует вырастать(!) Во врослую, осознанную, предполагающую умение быть собой и быть за себя. Реалистично смотреть на людей вокруг, кем бы они ни были. Уметь постоять за себя и уметь строить доброжелательные отношения с теми, кто настроен подобным образом.

«Растерянность как раз потому что говорят, что общаться хотят. И я не понимаю какой смысл так врать?»;
А вранье ли это в каждом отдельном случае? Для кого-то, может быть, неподходящий момент, а для кого-то неподходящий для общения период. И еще множество причин может быть. Но дело-то не этом, не в ТЕХ людях... Дело, по всей видимости, в вас, точнее, в том, что вы транслируете в общении, как транслируете и т.д.

В своем посте я вам предложил ответить на ряд важных вопросов. «Помимо личностных качеств людей, имеет значение КОНТЕКСТ(!)
Кому вы пишите?
О чем?
С какой целью?
Кто эти люди для Вас?
Любопытно, как вы реагируете в данное время - обижаетесь? нервничаете? злитесь?
И что при этом про себя думаете: какая вы - интересная или наоборот? открытая или больше навязчивая? ваш вариант - ...?»;
А Вы проигнорировали мой интерес к вас, я даже почувствовал неуважение.
Иными словами, вы УКЛОНИЛИСЬ от общения. И чем это можете объяснить? В чем причина?

Доброго ранку!
«важкий стан депресіі»;
Співчуваю вам. Депресія, взагалі-то, лікується, якщо маємо справу не з побутовою апатією, а з клінічною депресією. Причому за допомогою психіатра, відповідних ліків та психотерапії з психологом.
Вихід з апатичних і депресивних станів можливий без фармпрепаратів, проте обов'язково за допомогою психотерапії.

«Я НЕ РОЗУМІЮ»;
Спробуйте розповісти, чого саме ви не розумієте?
А психологи сайту зможуть тоді вас зрозуміти і допомогти.

Доброе утро, Валери!
«Как на это правильно реагировать?»;
Помимо личностных качеств людей, имеет значение КОНТЕКСТ(!)
Кому вы пишите?
О чем?
С какой целью?
Кто эти люди для Вас?
Любопытно, как вы реагируете в данное время - обижаетесь? нервничаете? злитесь?
И что при этом про себя думаете: какая вы - интересная или наоборот? открытая или больше навязчивая? ваш вариант - ...?

«Как понять хочет кто-то общаться с тобой или нет?»;
Казалось бы, чего проще - идут навстречу, значит, хотят общаться. Уклоняются, не отвечают, морочатся, значит, не хотят. Но у вас с этим растерянность. Как думаете, чем ее можно объяснить?

Відредаговано автором 17-04-2025 10:28:42

Доброго ранку!
«Але чи потрібно це все????»;
І справді - дуже доречне питання. А чи потрібно?
Сподіваюсь, згодом дасте сама собі відповідь.

А цей аспект вельми важливий.«Навіщо я туди лізу???»;
Навіть більш важливий, ніж ЧОМУ ви втрутились в ситуацію?

«Я раптом подумала, що діяла, як то кажуть, по совісті....»;
Пробачте, але совість тут ні до чого(!) В даному випадку спрацьовують ваші глибинні потреби, що пов'язані із тим, як ви себе ідентифікуєте. А ідентифікуєте ви себе, не зовсім як дружина (любляча, самодостатня і психологічно зріла особистість), а скоріше як МАМА по відношенню до свого чоловіка - «хто, як не я, чоловіка направить у правильне русло...заспокоїть...допоможе....»;«і хто, як не я.....»;

Тобто старша, розумніша, мудріша, відповідальніша і тому подібне.
Отже, як бачимо, ви реалізуєте певний усталений сценарій, в якому виховуєте/перевиховуєте партнера, керуючись власними уявленнями про совість і як "правильно". Виступаєте в ролі Рятівника. І ще сподіваєтесь на визнання власних благих намірів - «це не цінується свекрухою (як на мене), бо коли ми приїхали, вона на мене навіть не звернула увагу!!»;

Об'єктивно, ви мимоволі КОНСЕРВУЄТЕ нездатність чоловіка розвиватись і самостійно шукати шляхи для налагодження стосунків з мамою. А, може, й не лише мамою.

Ваша "винагорода" очевидна - в його очах, а, передусім, у власних, ви - лідер-рятівниця. Припускаю, що цей сценарій може розгортатись і надалі без прикрих ексцесів. Однак все одно - конфлікти, розчарування і невдоволення, вважаю, немичучі.
Та й на форум ви звернулись не просто ж так, правда?

Відредаговано автором 17-04-2025 10:29:35

Доброго дня!
«Дитина у великій упаковці, не можу до нього достукатись щодо зловживання їжею, замкненого життя. Він просто нічого не хоче. Каже лишить мене в спокої, не хоче думати за майбутнє... А мене розриває з середини, бачу свою дитину яка байдужа до всього, крім їжі та ігор. »;
Дійсно, є від чого хвилюватись. У зв'язку із цим хочу висловити вам всебічну підтримку!
А окрім неї, допомогти відтворити цілісну картину вашого з сином буття і взаємин, щоби привідкрилися відповіді на ваші питання - «Лишити його в спокої і дивитись як він катиться вниз? Яка ж мати це витримає?»;

А тепер до суті справ.
Ви зазначаєте, що «Це триває майже два роки, як почав робити...»;
Отже, виходить, що син проявляє самостійність і відповідальність - працює, значить, не байдикує(!) До речі, варто уточнити: чим він займається? Чому не поставити перед ним практичне питання - аби частину заробленого віддавав на комунальні послуги? Вас щось зупиняє вчинити саме так?

«Він має середньо- спеціальну освіту ( вчився дуже погано ледве закінчив). В ВНЗ не вступив з власної халатности і безвідповідальности. Дуже я тяжко це переживала, і наполягаю зараз на вищий освіті, він каже що вступить, але бачу по ньому, що бажання вчитися нема.»;
Цей аспект теж принициповий. Наполягання обов'язково на вищій може сприйматись сином, як спосіб тиску і поневолення, який полишає його права вибору(!) Ви з цим згодні?
Натомість запитаю у вас - як було раніше? В його дитинстві? Скільки і чи був примус? Як часто ви давали синові право обирати їжу, одяг, спосіб проведення часу і таке інше?

«( родина займається спортом, рахує калорії, стежить за виглядом, але його це не цікавить)»;
Виглядає так, ніби родина окремо, а син окремо. З якого його віку ви почали помічати синову відокремленість? З чого все почалося?
Так само варто прояснити, які стосунки у батька з сином? Як батько розцінює теперішній стан справ в сім'ї і положення сина, зокрема? Чи не було в минулому гострих і прикрих ситуацій, коли на фоні спортивних батьків, син відчував свою фізичну слабкість і безпорадність?

«Руйнує своє здоров'я, не має друзів, деградує.»;
Щось із ним відбувається і це щось потрібно встановити. Маю на увазі його бажання і потреби, домінуючі почуття та емоційні стани. З того опису ситуації, можу зробити припущення, буцімто він своєю поведінкою щось важливе маніфестує, якусь незгоду з заведеним в родині перебігом подій. Ці процеси відбуваються на символічному рівні, проте мають цілком земне, матеріальне підгрунтя, починаючи з того, чи була дитина бажаною, скільки тепла і любові і в якій формі отримала від значимих людей, передусім, матері й батька...

Додатково уточню - чи переживав ваш син так званий підлітковий бунт, як закономірний етап особистісного становлення, під час якого формується здатність покладатись на себе, приймати самостійні рішення, навіть коли вони суперечать "здоровому глузду" усталених соціальних норм?

«Лишити його в спокої і дивитись як він катиться вниз? Яка ж мати це витримає?»;
Зроблю ще одне припущення. Чи може поведінка сина бути помстою батькам за якісь важливі речі, в яких він не був свого часу почутий і прийнятий?

Ви, ймовірно, спитаєте, навіщо стільки уточнень та з'ясувань? Я відповім? Без цього не може бути в принципі просування вперед, оскільки шкідливо оминати історію ваших взаємин з моменту народжння сина і формування його характеру, приховані або непроявлені бажання та мотиви тощо.

Знаючи це все, отримаємо ключі до щирого діалогу та обміну почуттями, до налагодження КОНТАКТУ на рівні дорослі люди мати і батько та доросла людина син(!) Де усі сторони не грають якусь свою особисту гру. Де є ВЗАЄМНА повага і співчуття, розуміння і бажання вести щирий діалог без тиску і звинувачень.

Доброго вечора!
«Я шкодую шо позвонила і сказала шо я місті, краще б сказала шо я неприїхала, краще б зовсім не звонила.»;
Що сталося, то вже сталося. Цей факт треба прийняти(!) Адже нічого змінити не зможете.

«ЯК НЕ ДУМАТИ ПРО ПОГАНЕ В ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ»;
Ви вже цими побоюваннями заганяєте себе в глухий кут. Спробуйте змінити, так би мовити, налаштування - як мені зберігати святковий настрій в день народження?
І відповідно до цієї мети підібрати способи. А їх наразі може бути вельми багато. Справа у вашій винахідливості і увазі до власних бажань.

«Як спілкуватися з таким татом?»;
Хто б вам і що б не казав з цього приводу, ви все одно будете себе вести звичним способом.
Якщо спілкування з батьком вас засмучує/ тривожить/ ображає/ гніває і тому подібне, то психологу потрібно знати, як саме воно на вас впливає. І в разі, коли є бажання змінити спосіб реагування, а самотужки не вдається, то знадобиться індивідуальна консультація. Скоріше за все, не одна, бо ваше сприйняття його вже усталене. Тому на трансформацію потрібен час.

Доброго дня, Roman!
«Звісно, я не думаю що мій організм і весь світ проти мене і все таке, проте я не знаю чи дійсно це не пов'язано з якимось захворюванням в моральному плані чи щось таке.»;
Скоріше за все такі думки майорять на горизонті вашої свідомості. Інакше б, взагалі, про це не згадували. І тому цікаво прояснити. звідки вони приходять? З якого дива і на яких підставах весь світ в змові з вашим організмом постав проти вас?
Ці питання, як бачите, підіймаються вище рівня тілесності, на якому виникає турбуючий вас феномен. Однак вони не менш, а, ймовірно, більш важливі як для розуміння проблеми, так і для її вирішення. Адже вони стосуються символічного рівня, на якому ви функціонуєте. А також вашої ідентичності на тому ж символічному рівні.
Якщо вже організм і весь світ проти вас, то це свідчить про наявність конфлікту, наочним проявом чого є нудота. Вам може бути нудно від того, яким ви себе звично сприймаєте і що з собою робите, намагаючись досягти ідеалу - «коли я концентруюсь на чомусь мій організм думає: "О, тобі різко стане важче думати і у тебе буде якийсь ком в горлі бо... Я не знаю. Просто буде".»;

Від мене пропозиція - дайти 10 визначень того, ХТО ви?
Запишіть відповідь у стовпчик по мірі того, як з'являтимуться у свідомості, тобто не роздумуючи над послідовністю.

Щодо моральних захворювань. Напевно, мали на увазі психічні захворювання/розлади, бо моральних не буває.

Доброго ранку!
«Має приїхати у відпуску,а я незнаю чи хочу знову стелитися,затягувати усмішку,і тішитися ним.»;
Відчувається, що ви на межі якогось важливого рішення про себе і про стосунки. Вчиняти, як раніше, вже несила, втомились і розчарувались в тій моделі, а но-новому ще не знаєте як. Адже в досвіді не було нічого подібного.
До того ж, підтискає думка «Я розумію що він служить,йому важко.»;
Що за цим усим стоїть? На чому побудована ваша модель взаємин зі значимими людьми?
Напевно, наріжним каменем виступає досвід дитинтства, коли за елементарну увагу до себе, а тим більше за добре ставлення, не кажучи вже про любов, доводилось підлаштовуватись та пересувати свої бажання на другий план(!)
Згодом ця модель втілилась у конкретну поведінку «перебувала в стосунках де все робила для того щоб мене любили. Завжди посміхалася,чекала кожної зустрічі,згладжувала всі гострі кути,старалася уникати конфліктів,ковтала те що мені не подобається.»;

Отже, усі ці приклади говорять, що вам бракує ДОБРОГО ставлення, передусім, до себе(!) Тому на часі переосмислення власної історії життя і набутого досвіду. Що вкрай важливо визнати - ніякої вашої вини НЕМА. Так сталося, на жаль.

Що ж робити, спитаєте ви? Бути за себе! Обирати себе! Перестати жертвувати собою! Стати на шлях відновлення власної самоцінності!
Не відмовлятись від своєї доброти і щирості. Натомість вчитись оберігати свій душевний спокій і не давати нікому використовувати вас.
Звісно, самотужки із такими складними завданнями впоратись практично неможливо. Зате у співпраці з психологом - цілком реально.

Від мене вам відео
"Здоровые отношения. Как построить?"
https://upsihologa.com.ua/audio-video-558

Відредаговано автором 14-04-2025 09:07:28

Доброго ранку, Анно!
«Спершу я відчувала від цього піднесення, але з часом мені важко емоційно. Більше всього через те, що він розглядає це як стосунки без обов'язків. А я, мабуть очікувала більшого.»;
В цьому фрагменті ви описали причини свого теперішнього стану - ЕМОЦІЙНЕ ВИСНАЖЕННЯ.
Як же так сталося? А ось як - від невдовлення взаєминами «Мені не вистачало емоцій, адже я вже давно була в стосунках.»; ви побігли шукати розраду в романі з керівником(!) Та ще й з надією, мовляв, він позбавить вас емоційних проблем, візьме з собою у довгу і щасливу подорож життям, зробить вас своєю дружиною. Було таке?

До речі, ви не єдина, хто намагається скористатись цим доволі ПРОСТИМ і, як виявляється, дуже хибним способом. Натомість вам від моєї тези, мабуть, не легше.

«припинити цей роман і продовжувати далі працювати - не можу.»;
Тобто ви посадили себе на розтяжку емоційного шпагату - ні туди, ні сюди. Очевидно, на сьогоднійшній день ані розуміння як діяти далі, ані сил діяти у вас нема. Тож питання, як довго зможете бути підвішеною у невизначеності? Наскільки вистачить внутрішніх ресурсів? Чи не завелика ціна - емоційне виснаження?

Схиляюсь до думки, згідно якої вам допоможе піднятись дослідження ваших страхів, а вони обов'язкого присутні. Наприклад, що зупиняло розбиратись у стосунках із партнером і налагоджувати їх? Або йти від нього?

Що зупиняє зараз узяти відповідальність за крок у напрямку відновлення своєї гідності - «"як можна було до такого опуститися і до чого я себе довела?" »;?

Також, спрацьовують ваші установки щодо взаємин. І чомусь мені здається, що ці установки вельми викривлені.

А ще питання самооцінки...

Отже, іншого шляху, окрім індивідуального звернення до психолога я не бачу. Форум, звісно, гарна штука, проте його можливості суттєво обмежені. Тому набирайтесь сміливості і починайте реально себе РЯТУВАТИ, а не тільки жаліти - «себе шкода, я плачу.»;

Доброго дня!
«Як знати коли вже все, і більше не варто намагатися щось пояснити, прояснити, намагатися змінити?»;
Лише усвідомивши наявні складові обставин і перебігу подій спільного життя.

Перший аспект - «вживання алкоголю і продовження вживання алкоголю навіть коли я пояснила як це негативно на мене впливає і попросила цього не робити чи за потреби звернутися до нарколога;
- продовження вживання алкоголю після того як йому поставили діагноз з яким є ризик втрати працездатності (стати образно кажучи овочем), і на перебіг хвороби судячи з інформації про медичні дослідження в цій сфері, вживання алкоголю безпосередньо впливає;»;
Тобто ваш - чи то законний чоловік, чи то партнер - алко залежна людина. Яка, на жаль, факту своєї залежності не визнає і позбавлятись алкоголізму не збирається. То які добрі перспективи можуть бути в такому разі?

Другий аспект - «- переписки з іншими жінками, дзвінки;»;
Тобто ви для нього одна з числа інших. У Вас не виникає такого відчуття? А якщо виникає, то чи готові ви і надалі перебувати в такому невдячному статусі?

Третій момент - « ігнорування порушення моїх меж його родичами, відсутність захисту і підтримки в цьому;»;
Коментарі, здається, зайві.

Четвертий аспект - « крики на мене замість підтримки в складні моменти;
- критика, зауваження, знецінювання моїх зусиль;
- пасивність, безініціативність в стосунках;
- ігнорування моїх потреб, бажань, почуттів або їх заперечення.»;
Про яку вашу цінність для цього чоловіка свідчать наведені приклади?

«Якась надія що може я не так говорила і якби говорила б інакше, то він би мене краще зрозумів, почув, врахував.»;
З усього видно, що не зрозумів би і не почув. Не та людина, аби почути...

А тепер, нарешті, ГОЛОВНЕ - вам потрібно розбиратись з причинами своєї співзалежністі(!) Адже саме вони являються рушійними силами вашої поведінки у викривлених стосунках. Раджу не гаяти часу і звернутись до психолога індивідуально. Так у вас з'явиться шанс переписати життєвий сценарій.

Відредаговано автором 13-04-2025 17:51:38

Добрый день, Kristina!
«я чувствую что находясь здесь я просто ищу способы скорее умереть...»;
Вот такого развития событий допустить точно нельзя.

Поэтому ответом на ваш запрос «Я не знаю что мне делать.»; будет предложение ВСЕРЬЕЗ отнестись к желанию - «мне хочется их бросить и уехать в другой город и жить там. Снять квартиру, найти другую работу.»;
То есть в сложившейся ситуации выбрать себя, а не роль жертвы, принесенной на заклание печальной родительской истории.
Подумайте о том, насколько будет для вас приемлемо и посильно помогать финансово в уходе за больным отцом.

«Со стороны совести это не правильно»;
Ведете речь о совести... В таком случае стоит не сбрасывать со счетов и совесть мамы, папиной жены, проведшей с ним рядом не один десяток лет. А слова «Твой отец ты и развлекайся.»; выглядят не только цинично, но и крайне жестоко. Явно не по совести так поступать с вами, будто вы козел отпущения.

Рекомендую вам взять несколько консультаций у психолога, чтобы почувствовать понимание и принятие своего состояния. А также поддержку на этот сложный период.

Доброго ранку, Катерино!
«Ця ситуація змусила мене засумніватися в міцності наших стосунків. Я не розумію, чому мене це настільки зачепило, і чому не можу “відпустити” ситуацію.»;
Важко відпускати те, що боляче ранило. Що поставило під сумнів взаємини, в які вкладались, де мали сподівання ... А ще через те, що вашу порядність і цінність поставила під сумнів близька людина, якій ви, напевно, повністю довіряли. Не виключаю, що іноді відсуваючи у бік власні бажання і потреби.

Оці слова хлопця « “я не дружина, а чужа людина”, “сьогодні я є, а завтра можу зникнути з грошима”.»; , по суті, не стільки сумніви, скільки звинувачення у вашій потенційній або прихованій непорядності. А пара слів "чужа людина" здатна будь-кого до глибин травмувати.

До того ж, ієзутським виглядає натяк, мовляв, ви ж не дружина, бо не ПОТЯГЛИ його раніше до РАГСу. Маніпуляція жорстка, без сумніву.
Цікаво, яке значення ви надали цьому моменту?

«Я почала сумніватися, чи мають наші стосунки майбутнє, якщо на п’ятому році разом він все ще вважає мене “чужою людиною”.»;
Очевидно, сумніви абсолютно виправдані. Якщо подібне ви чуєте ще до заміжжя після п'яти років взаємин, то що, скоріше за все, почуєте згодом? Виглядає так, ніби вам увесь час доведеться його запевняти, що ви не шахрайка(!)

«Також хочеться зрозуміти, як мені краще комунікувати свої почуття та потреби в парі, щоб бути почутою й не втрачати себе.»;
Відчувається ваша розгубленість, за якою проглядають деформації у стосунках. Є складнощі доносити свої почуття та потреби, інколи втрачаєте себе. Хлопець багато чого важливого для вас не чує.
І в цих питаннях потрібно уважно розбиратись. Я би навіть сказав - досліджувати, адже листування на форумі суттєво обмежене у способах та інструментах реальної психологічної допомги вам.

Доброго дня, Vita!
«Хочу дізнатись як називаються такі люди і як з ними поводитись»;
Називається проблемна людина або ж людина з суттєвими психічними проблемами. На звичайному рівні цього достатньо, бо на підставі вашого опису можна робити лише приблизні припущення. А питання - навіщо?

Далі ви питаєте, як з ним краще поводитись? Відповідь така - подивіться і проаналізуйте, як на нього впливає вже те, як ви до цього поводились. Які наслідки помічаєте? Що самі внаслідок цього відчуваєте? І робіть висновки.
До речі, обов'язково зважте на те, що з часом його стан може погіршитись, а у вас маленька дитина.
Тому питання безпеки має бути на першому місці.