Психолог Яна Дмитрівна Кузик Черновцы только онлайн

Здравствуйте.

А что из описанного Вас беспокоит? Доставляет проблемы или тревоги?

А что случается или случится, если эти "правила" нарушить?

Перфекционизм, необходимость контроля окружающих и себя., вещей и событий - может проявляться и в таких магических ритуалах, как отправлять в определенное время, не давать какие-то "не правильные" сумы, загадывать желание на 12.12. и т.д.

Доброго дня.

Доєднуюсь до слів, що попри вживання препаратів важливо супроводжувальна лікуванню терапія. Маючи ОКР, Ви і так перебуваєте під великим тиском і напругою, при прийманні ліків, можуть бути як пом*Якшення так і посилення тимчасове певних проблем, як от гидливості.

Можна пропрацьовувати це з психологом, замінювати ці патерни на інші, знімати напругу, що це викликає та дати собі більше простору і свободи в діях.

Доброго дня.

Дуже прикро, що Ви переживаєте складний період і не отримуєте підтримки від свого партнера, а тільки додаткові труднощі.

Проте, хочеться зауважити декілька моментів, можливо вони допоможуть Вам знайти для себе відповіді:

«Та все одно кохаю його й не розумію як мені вчинити аби він як колись був турботливим ,милим хлопцем .»; - від Вашого кохання, яким би щирим та класним воно не було - люди не стають інакшими. Зміни можуть відбуватись, але коли для цього є грунт та бажання самої людини. Якщо Ваш хлопець не мякий, турботливий та милий - Ваша любов і жертва його таким не зробить. Нажаль.

«чи можливо я щось зробила не так як що він зя мною так чинить»; - як Ваша любов не робить його милим, так і Ваші проступки не є єдиною причиною його відношення до Вас. Якщо у людини є претензії чи щось не влаштовує, можна про це говорити прямо, можна говорити як інакше, можна йти - коли тебе щось не влаштовує. Ваш хлопець не робить цього. Він жорстоко маніпулює Вами, кажучи про зраду, і згіршує Вас, аж до того, що Ви сама груба до себе в таких словах.

«говорить що я якась інвалідам й йому соромно за мене »; - в додаток вище - Ви нічого не можете зробити такого, щоб отримати у відповідь такі слова. Справа не у Ваших вчинках. А у його невмінні та небажанні говорити інакше, діяти, взаємодіяти, навіть якщо йому щось не подобається.

Якщо йти в шляху виправлення стосунків та їх збереження - Ви можете разом піти на парну консультацію, і пропрацьовувати Ваші стосунки та те, куди вони можуть рухатись і чи можуть.
Але чому стсоунки в яких Ви плачете по 5 годин - залишаються для Вас такими важливими?
Чи дійсно Ви хочете зберегти реальні Вашу стосунки? А не ті, що можуть бути коли Ваш хлопець стане милим і турботливим?
Почніть принаймні з цього..

Доброго дня.

У Ваших словах так багато тривоги та напруги, можу уявити, як складно Вам зараз.
Насправді, вирішити чи навіть проудктивно відгукнутись на всі ці питання складно - бо тут дійсно краще пройти в психотерапію.
Але, попри все, по Вашим цитатам Вашого хлопця - маніпулятор тут не тільки Ви. (якщо Ви взагалі ним є). Ваш хлопець кидає у Вас досить жорстокі і грубі слова, залишаючи самостійно "рятувати" Ваші стосунки. Але це дуже не вдячна справа, адже одна людина стосунки не витягне.

Ви можете обговорити з хлопцем те, якої поведінки Він чекає. Що для нього "активне" проявлення почуттів? Що він розуміє як відкриту повдеінку в стосунках? Чого йому не вистачає? Але знову ж таки, це будуть зусилля з Вашого боку для нього. І це не погано. Тільки зважте, що отримаєте в замін Ви? Чи є у Вас сили, стільки вкладати в ці стосунки? Чи співмірні вони неприємним почуттям, що Вам доводиться переживати?

Всі міняюються в стосунках, це нормальна практика, бо люди впливають одне на одного. Але Ви говорите про зміну себе Для партнера - і це насторожує. А що залишиться коли Ви так зробите? Що буде з Вами? Як Вам взагалі зараз в цих стосунках?
Ви щасливі? Відчуваєте себе коханою? Відчуваєте себе собою?
Не кажу, що він такий поганий а Ви янгол, я цього не знаю. Але помилки роблять всі, і у Вас видно бажання з ними впоратись, бути кращою версією себе. Але чи є у Вашого хлопця цінність цих стосунків? І цінність Ваша?

Доброго дня.

Давайте спочатку прояснимо, а що це за стан?
«я нічого не можу зробити, я просто рахую дні і чекаю цього дня,»; - як це переживається Вами? Це важко/легко? Які емоції виникають, які переживання? Взагалі нічого не хочеться робити чи не хочеться нічого, не пов'язаного із подією? Розкажіть про нього більш детально.

Часто за таким застиганням стоїть тривога перед майбутніми подіями, що виражається в такий спосіб, як можливість підготуватись чи відстрочити час, "тягнути" його, "не зводити очей" з того, що має статись.
Але це може бути і якось інакше.

Здравствуйте.

«Вопрос в том что мне делать,мне заканчивать отношения и развивать в себе автономность и самодостаточность? »; - заканчивать отношения или нет, это Ваше решение, но заниматься своим состоянием, собственной самоценностью и независимостью - однозначно стоит. Это можно делать и в отношениях.
Подскажите, а как долго Вы встречаетесь? Такая привязанность и желание быть вместе вполне нормально первые периоды отношений, но если Вы не можете быть отдельно спустя время - это уже нужно рассматривать, что бы не свалиться в созависимость с партнером.

«А когда не вместе чтобы он мне писал как можно чаще, и делился всем чем только можно, а не только выслушивал мои проблемы. »; - а чем Вы занимаетесь сама, когда парень отсутствует? Есть ли у Вас увлечения и хобби, собственная занятость или друзья? Что-то, что еще может увлекать Вам, помимо отношений.

«Но меня возмутил тот факт что он переписывался с ней до пяти утра.»; - Ваше возмущение тут вполне понятно. Спрашивали ли Вы у парня, почему он не хотел говорить с Вами? Вы пишете об этом ранее, но говорили ли Вы в принципе о том, насколько искренними можете быть друг с другом? Можете ли Вы получать в нем поддержку и может ли он видеть ее в Вас?

Если ставить в центр внимания именно Вас в этих отношениях - то это один вопрос. Важно понять, что для Вас эти отношения и этот человек? Был ли опыт отношений уже? Какой? Почему нужно так много внимания и как справляться когда его нет? Это вопросы Вашей личной терапии с психологом.

Но если фокус на отношения с парнем как таковые - то к нему так же есть вопросы. С ваших слов парень кажется довольно отстраненным и закрытым. Говорить с незнакомым человеком можно, возможно есть темы, что он не хочет обсуждать именно с Вами. Но если тенденция к общению у него вообще такая - то строить так доверительные отношения трудно. И тут стоит обратить внимание на парную психотерапию. После обсуждения с парнем, конечно же.

Доброго дня.

Дякую Вам за таку відверту і щиру оповідь, на це потрібно багато сил і сміливості. І маю велике співчуття до описаних Вами переживань, і багато злості, в тому числі. Це дуже жорстокі речі, коли Вас позбавляють голосу. В своїх емоціях, переживаннях, думках чи рішеннях.
І це НЕ нормально. Це жорстокість по відношенню до іншого. Жорстокість по відношенню до Вас. При чому, і від Вас також(коли допускаєте, що Ваші емоції це Ваші вади).
Я не знаю про умови Вашого життя і як так сталось, що буття сірим каменем стало безпечним способом жити. І це дуже прикро.
Стати більш стійкою можна, за допомогою технік та вправ по саморегуляції та самоконтролю. Але наскільки сірішим каменем Ви хочете стати? Скільки ще емоцій зможете пригнічувати?

З терапевтичного досвіду, я бачу багато шляхів, якими можна тут рухатись, але Ви маєте обрати який. І чи дійсно саме стресостійкість Вам потрібна.

Здравствуйте. Сочувствую Вашим переживаниям, расставаться с близкими людьми тяжело, тем более расставаться с таким осадком.
Но Ваши неприятные переживания, лишь свидетельство того, что Вам было что-то важно, и как бы отношения не обернулись, стоит быть внимательной к самой себе и дать своим чувствам право быть. Отгрустить и отплакать то, что гнетет, даже если для другого это не так.

«Я сказала что ничего не хочу, так как он меня не любит и без любви это не отношения,»; - и пусть Вам сейчас тяжело и обидно, хочу отметить что Вы приняли такое решение и видели его правильным для себя. Если любовь для Вас важна, отношения где партнер Вас не любит обернулись бы еще худшими последствиями. Это стоит напоминать себе - Вы сделали выбор для себя.

«Хотя я надеялась что будет дальше добиваться, возможно приедет, что за эти дни когда потерял меня, что-то наконец осознает.»; - но получилось так, что осознали Вы. Сейчас Вам больно и Вас это ранило, и это нормально, лелейте свои чувства пусть они переживаются. Но Вы уже знаете, что эти представления оказались иллюзией. ОН не приедет и не любит. И Вы себя уберегли от такого отношения.

« что была с человеком, а оказалось что ценности моей нет и была я непонятно кем, хотя говорил другое.»; - то что он не ценил Вас, не значит что у Вас нет ценности. Это очень важно. Его отношение к Вам, его чувства - результат его опыта и его умения или неумения быть с другими людьми, ценить других людей, любить или быть любимым. Это другого рода тяжесть, но уже только его.

Вам же со временем, когда ощущения поутихнут, стоит обратить внимание на себя. В терапии с псхологом рассмотреть и подкрепить свою самоценность, свои ожидания и понятия любви. Она очень трогательная в Вашем описании, но и довольно радикальна и абстрактна. Сроки и формы любви бывают разные, ограничивая себя только определенными - Вы утяжеляете это чувство.
Пока что дайте себе время, а далее больше любви себе

Доброго дня.
Тут важливим є не тільки казати, що так поводитись не можна, але і виявляти а що у сина провокує таку поведінку? Чому це робить? З яких пір? Раніше теж був таким? Чи передували такій поведінці якісь стреси у дитини? Що саме він робить? Це неслухняність і надмірна активність чи прямі прояви агресії?
Як взагалі у Вас с ним стосунки? Як вдома себе поводить? Чи дружить з кимось в школі?


«як ще балакати з дитиною щоб цього не допустити.»; - а як Ви говорите? Що кажете і як? Зараз важливо слідквати за станом сина та попередженням небезпечної поведінки, що може траплятись у такому віці.

Як бачите, дуже багато питань, і це навіть не всі. Можна спробувати, щоб з дитиною поговорив психолог, але це те треба правильно донести йому.

Відредаговано автором 24-04-2024 15:56:11

Доброго дня.

Доєднуюсь до слів колеги вище. І можу лише уявити, з яким напруженням та тривогою Вам доводиться справлятись, ще й без підтримки батьків і можливості отримати допомогу.

Поки питання з психологом не вирішене, гарним способом буде спробувати замінити цю нав*язливу дію, більш безпечною для Вас. Це може бути жування жуйки, фізичне навантаження чи наприклад, якщо імпульс не відслідковується, то взяти мяку резинку на кисть і тягати її, щоб відчувати напруження до тіла, але не приносити шкоди. Може обрати будь-що інше, щоб торкалось тіла але не наносило шкоду.

Стосовно психолога - Ви вже можете самостійно звертатись до психолога, без відома батьків. Якщо складність є в оплаті, то є терапевти, що лояльні до цього чи центри з безкоштовними послугами.
Сподіваюсь, що мати зможе дослухатись все таки до Вас. Щасти і бережіть себе

Здравствуйте.

Стресс, усталость, тревоги и беспокойства могут очень по разному влиять на состояние, и в Вашем случае вот таким неприятным и пугающим образом. Зрение не портиться только в один период дня, так что это последствия и результат Вашей тревоги и страха. Как и сонный паралич. НО если он повторяется часто и долгое время - стоит обратить внимание, ведь это очень истощает нервную систему.

Возможно, сейчас у Вас не простой период или переживания, которым Вы не уделяете внимания должного, и таким образом они выходят. Хорошим способом будет обратиться к психологу, что бы понизить уровень тривоги и понять, что ее вызывает.
Или если самостоятельно, хотя бы включить расслабляющие техники, сбалансировать занятость и больше давать себе отдыха, что бы снять напряжение.

"Лякає те, що він буде в шоке, для нього стрес щось міняти: шукати бухгалтера наприклад" - цікаво, що для Вас так важливий його стан. Це добре, що Ви поважливо і люб*язно ставитесь до інших, але поки Ви думатимете про комфорт інших, хто в той час думатиме про Ваш?

"і я сама в підвішеному состояніє, не знаю де буде краще" - справді, звільнення це відповідальне рішення і добре, що у Вас є сумніви, адже так Ви уникнете раптових імпульсивних дій. Проте, важливо розуміти, що Ви не знаєте чи буде краще на іншій роботі, або чи буде на краще якийсь інший вибір. Це не можливо знати наперед. Можна розрахувати чи сподіватись, але ніхто не знає.
ПРОте - Ви точно знаєте, що тут Вам щось не підходить. І погано вже зараз. Це про щось та каже.

Крім того, чи розглядали можливість компромісу? Якщо все на роботі окрім запралатні підходить, чи могли б Ви поділитись із керівником цим? Якщо у Вас хороші стосунки, то мова про те, що основною причиною звільнення є необхідність вищої зп - дуже адекватна вимога, щоб залишатись. При чому, з Ваших слів, для обох сторін.
Що стримує в тому, щоб вимагати для себе гідної і вищої оплати вже тут?

Доброго дня.

А в чому страх? Що саме в розмові із керівником Вас лякає? Як Ви собі це уявляєте? Чи розуміієте, що спонукає Вас до звільнення, чому важливо для Вас звільнитись?

Доброго дня.

Співчуваю, что Вам довотиться стикатись із таким складним станом. Ви описуєте дуже не прості переживання і дійсно, відповідні нападам панічної атаки. Нажаль, зарадити із цим тут в формі повідомленнь дуже складно.

З ними потрібно працювати, Вам потрібна підтримка - чи є у Вас можливість звернутись до психолога?

Доброго дня.

Складно сказати, нарцис Ваш батько чи ні, але що більш однозначно так це складність і проблема із Вашою сепарацією від батьківської фігури. Жити окремо це добре, але емоціна прив*язаність іноді буває куди міцнішими путами.
І попри все, Ви знаходите в собі сили його тиску протистояти, хоч і іноді, але дуже важливо і важливо цінувати це в собі.

А те, як зробити це постійним - пропрацювати момент сепарації, віділення повністю від батьків, із психологом. Віднайти Вашу автономність емоційну, те на що можете поиратись в собі і не "оглядатись" на думку батька.
Його ж змінити чи достукатись - справа складна і невдячна. Бо коли людина не готова чути чи мінятись - як на неї вплинути? Можна тільки починати із себе і статит незалежною та стійкою до його тиску та "колючок".