Ирина Константиновна 2 години тому: 
Не знаю що робити з цим станом, постійна втома, не бажання до життя, нічого не приносить задоволення
»
Вопрос психологу онлайн (бесплатно)
»
Не знаю що робити з цим станом, постійна втома, не бажання до життя, нічого не приносить задоволення
| Ирина Константиновна Зубиашвили (Киев) 10-09-2021 03:18:10 |
Желательно, конечно, выяснить, какие события предшествовали Вашему такому состоянию. Бояться звонить на "горячую линию" не надо. Вас выслушают и попытаются помочь. И еще желательно проверить уровень гемоглобина в крови, низкий уровень гемоглобина тоже может провоцировать подобное состояние.
|
| Мария Валериевна Радченко (Днепр) 10-09-2021 03:19:47 |
2
Ольга Владимировна Паничева Доброго часу доби. цитата:
Вже певно як пів року немає настрою від слова зовсім, антидепресанти не допомагають, проходила лікування в невропатолога, мій діагноз невроз нав'язливих станів і окр, після лікування нав'язливі думки, тривога, та боязнь суспільства, страх до чогось нового пройшов. Не слід переживати стосовно того, чи можуть Вас "поставити на облік", бо в наш час так не роблять (тим паче, з Вашим, досить поширеним, діагнозом). Бо ОКР, взагалі, лікує психіатр, а не невропатолог. Він допоможе Вам скоригувати схему медикаментозного лікування відповідно до Вашого стану і, можливо, порекомендує звернутися ще й до психотерапевта. Якщо будете у психоневрологічному диспансері, можете спитати, чи можна там отримати ще й безкоштовну допомогу психолога. (В лікарнях часто працюють клінічні психологи, до яких можна звернутись по допомогу.) Ще варіанти безкоштовної допомоги: цей сайт, а також телефони довіри (гарячі лінії на випадок думок про самогубство). Але на телефонах довіри бувають не тільки психологи, а і спеціально навчені волонтери з невеликою кількістю досвіду (розмова з якими, все ж, може бути краща, ніж нічого). І консультації на цьому сайті підходять лише для ситуативної підтримки: для тривалої роботи Вам, все ж таки, потрібні психіатр та психотерапевт. цитата:
Коли мені мені дуже погано в думках подзвонити на гарячу лінії, але кожного разу зупиняю себе, тому що боюсь відкриватись людям. Не дайте психічній хворобі обманути Вас і змусити повірити в те, що Ви нічого не зможете. Я впевнена, що у Вас все вийде. Удачі! Ответ отредактирован автором 10-09-2021 03:24:26
|
А Вы хотите задать свой вопрос психологам прямо сейчас? Или получить приватную помощь психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?
| Алла Григорівна Веленко (Київ) 10-09-2021 08:51:00 |
1
Доброго дня! Те, що Ви пропили антидепресанти - добре. Бо вони притамували Ваш важкий стан. Але антидепресанти не лікують саму проблему, яка викликає такий стан. Сама по собі депресія - це зупинка в русі, нерозуміння сенсу життя, коли організм просто перестає "давати" життєву енергію" через те, що відсутня життєва глибинна мета. Окрім того, Ви пишете "я не відчуваю себе потрібною, здається, що я роблю тільки гірше, низька самооцінка, постійне принижування і обезцінення себе, навіть якщо мені роблять компліменти, чи менн хвалять за щось, я це не сприймають всерйоз, а думаю, що мені так кажуть, щоб в мене просто з'явився настрій". А це, як на мене, з'явилося не зараз, а "родом" з дитинства і потребує прицільної уваги та трансформації дитячих установок, яку зробити самотужки без допомоги психолога неможливо. Так, зрозуміло, що матеріальний стан буває інколи невисокий, але коли мова іде про повноцінне життя або хворобливе існування, і є величезне бажання щось змінити у своєму житті, як правило, знаходяться і сили для трансформацій і необхідні статки... І найчастіше, це просто небажання працювати над собою, своїм світоглядом і надія на те, що просто хтось "випише" чергові пігулки (які,до речі, зовсім не дешеві) і все стане на свої місця само собою... --- Подробнее на «У Психолога»: https://upsihologa.com.ua/ask/ Вопросы психологам онлайн
|
| Владимир Анатольевич Тарасенко (Запорожье) 10-09-2021 10:02:48 |
1
Доброго дня, Guli! цитата:
Вже певно як пів року немає настрою від слова зовсім, антидепресанти не допомагають, проходила лікування в невропатолога, мій діагноз невроз нав'язливих станів і окр, після лікування нав'язливі думки, тривога, та боязнь суспільства, страх до чогось нового пройшов. Але жаги до життя як не було, так і немає, хоча все добре, батьки живі є друга половинка. Також хочу сказати, що відчуваю десь в глибині Вашоі особистості життєві сили, які ще не були задіяні. Треба до них доторкнутися, узяти собі та використати собі на користь. При цьому навіть не намагайтесь одразу швидко повернути жагу до життя. Воно так не працює. Поступово, крок за кроком повертається здатність впливати на маленькі речі і питання, зокрема, буденні справи, догляд за тілом, нормалізация харчування й таке інше. Потроху повертається контакт з ємоціями та простими бажаннями. Отже, Ви, напевно, зрозуміли, що зміни приходять з часом, у відповідь на Ваші зусилля, обережне й турботливе ставлення до себе. Я чомусь вірю, що згодом Ви напишите, як виправляється Ваше буденне життя, як в ньому з*являються фарби світлого кольору))
|
| Анастасия Владимировна Тарадай (Днепр) 10-09-2021 14:40:02 |
|
| 10-09-2021 14:50:11Дополнение от автора |
| Немає, я вже ні з ким не ділюсь в складні моменти, тому що всі просто обезцінюють мої проблеми і переживання, а новим людям страшно відкриватися |
| Валентина Михайловна Жемчужникова (Киев) 10-09-2021 16:57:03 |
цитата:
Але я не відчуваю себе потрібною, здається, що я роблю тільки гірше, низька самооцінка, постійне принижування і обезцінення себе, То, что родители живы и есть любимый человек это здорово, но никак не гарантия того, что будет счастье и хорошее настроение. А из того, что вы пишите, то похоже отношения с ними не самые лучшие. Поэтому стоит обратиться к психотерапевту и работать над своей самооценкой.
|
| 10-09-2021 17:18:09Дополнение от автора |
|
Ну я бы не сказала, что они плохие, у меня прекрасные родители, они меня с детства любили, просто иногда они меня не понимают, но конфликтов и унижения с их стороны никогда не было, а проблемы с самооценкой начались ещё со школы, дети иногда бывают очень жестокие, и молодой человек, это лучик света в моей жизни, я ему за это благодарна, он меня любит, делает постоянно комплименты, просто проблема в том, что я их не умею принимать, но благодаря ему, мое состояние улучшилось, раньше я была очень закрыта и не уверенная в себе через насмешки и издевательства одноклассников, благодаря ему я начала уважать себя, но я никак не могу принять себя полностью, такой какая я есть. Когда я с ним я чувствую себя красивой, когда сама мне кажется что я ужасна, но когда я выхожу с этого состояния, думаю какая ж я дура, что я хорошо виглежу, очень молодо, кто меня не знает думает что мне 16 лет. И фигура у меня обычная, нет ожирения, нормальный вес для моего роста. Просто я привыкла обесценивать себя, наказывать за плохое, видеть в себе только недостатки и изъяны. Молодой человек просто порой не знает как меня поддержать или просто не умеет это делать. Но когда я с ним мне становится гораздо легче, я забываю о своих проблемах на какое-то время. Недавно только все наладилось, и я увидела его переписку с другой девушкой, очень не приятную, хоть это было до меня это меня ранило. То что там было написано было для меня оскорбительным, обидно было больше за то что он говорил, что стеснительный, не с кем не общаться кроме меня, а там такое... Мне было очень обидно, что он говорил какой он, я поверила, хоть он таким не казался, но с моей стороны тоже не правильно ворошить прошлое, он изменился за это. И говорил, если бы я тебе рассказал какой я ты бы со мной не встречалась.... Но за эти 2 года, у нас ничего плохого не было, никакой изменены и даже причин на такое с его и моей стороны. Он принял меня такую, какая я есть, и я его тоже. Но эта ситуация оставила след на мне. Зараз об этом даже не думаю, не вспоминаю... Случайно начала писать на русском, не хотела переписывать, надеюсь вам так будет даже удобнее. |
| 10-09-2021 17:23:36Дополнение от автора |
| В той момент коли я це побачила це, в мене почалася істерика, Я не могла зупинити сльози, але сама винна, якби я цікавилася його минулим, цього всього не було.. Но саса не розумію що на мене найшло, я просто плакала і плакала.. В той момент я не уявляла що робити далі, хоча сама розумію це не нормально, це було до мене, і мене це хвилювати взагалі не повинно. Чи це від постійного стресу. В той день ми плакали обоє. І певно ця ситуація навпаки зблизила нас, ми відкрилися один одномому, розказали все що нас турбує. Я вже відпустила цю ситуацію. Згадуєчи зараз Я би певно прочитала І вийшла, ніяк на це не відреагувала, а тобі просто якась істерика, яку Я не могла контролювати |
| 10-09-2021 17:26:55Дополнение от автора |
| Виговорилася, І аж легше стало, просто не має бажання комусь це розказувати, бо розумію, що в кожного є свої проблеми, набагато складніші від мене, тай ніхто не може підтримати словами, все що я чула це: все буде добре, не переживай, І все в такому дусі.. |
| 10-09-2021 17:30:51Дополнение от автора |
| І відповідь одного з психологів, що: "я вірю, що в глубині душі в тебе є сили щоб цим справитися", ніби рятувальний круг в морі, це ті слова, яких мені давно не вистачало. Після цього я захотіла, щось змінити, почати з малого-з догляду за собою, я змила весь негатив, ніби "очистилася" від всього того що мені заважало цей час, захотілось перший раз за місяць навести лад в кімнаті, хоча до цього мені просто було все одно на хлам та одяг, який там стояв. |
| Валентина Михайловна Жемчужникова (Киев) 10-09-2021 18:41:49 |
Задача не в том, чтобы обвинить родителей или МЧ. А то вы, похоже, их стали защищать.
Разбирают отношения для того, чтобы понять, что и как было в вашем детстве, с какими реакциями вы сталкивались, почему у вас занижена самооценка и тп. Радует, что МЧ даёт вам тепло и любовь, но когда другой для вас лучик света, то это про то, что в себе нет опоры. А это большие риски стать зависимой от другого и если что не так идёт в отношениях, то опора рушится и вся жизнь тоже Нужно учиться опираться на себя
|
Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!
 |
|
Наші психологи
Похожие онлайн консультации
06-01-2021
Очі стомлюються швидко, не знаю що робити.
27-08-2020
Не знаю що робити аби не нашкодити сину
05-10-2019
не знаю що робити далі
14-08-2019
Не знаю, що робити далі
22-02-2019
Не знаю, що робити. Не вистачає його уваги.
29-12-2017
Я не знаю що мені робити в даній ситуації?(
27-09-2017
без досвіду.Симпатія.Не знаю ,що робити
26-11-2016
Не знаю, що робити...Я відчуваю себе чужою.
