Мене звати Соломія, мені 14… Навчаюсь в 8 класі, в маленькій сільській школі.Нас в класі 5.Троє дівчат, і двоє хлопців. В нас є класний керівник- Павло Ярославович.Вчитель, який мені як другий батько…Вчитель за якого я не вагаючись віддала б своє життя.Я його настільки поважаю… Він в моєму житті займає перше місце.він для мене все.)
Розумієте, наш клас, ну він такий… вчимося ми чесно кажучи не дуже, тай поведінка в нас не така як має бути…
Але ви не подумайте, я не якась там остання , не розуміюча життя дівчина
Мене турбує дуже багато питань.вчитися я можу, якщо дуже захочу..навіть дуже можу, їжджу на олімпіади, тай мама моя теж вчителька…
Школа в нас маленька, з першого по девятий клас…
Павло Ярославович, наш класний керівник, йому 39 років..він досі не одружений, дітей не має, і все своє життя присвячує школі
В нашій школі він працює, від того часу, як закінчив університет, вже 18 років…Ми його 4 клас, до нас він мав ще три класи…
Для мене особисто, він — людина,без якої я не бачу свого життя.. Все що я роблю, це стараюся, бути блище до нього, дізнатися більше про нього..Він людина З ЯКОЇ Я ХОЧУ БРАТИ ПРИКЛАД.! ВІН ДЛЯ МЕНе ВсЕ!!! багато людей з мене сміються, кажуть що я в нього закохалася ? , але ж це не так.Так, я занадто багато про нього думаю.. Але всеж…
Сьогодні він сказав такі слова :»Я не можу зрозуміти чому ви такі, чому ви не вчитесь,чому ви такі пофігісти,.За 18 років в цій школі, в мене не було ще таких дітей.Ви в восьмому класі, я хочу щоб з вас виросли люди.Якщо я незможу в девятому класі вас змінити, то піду з цієї школи, і ви будете закінчувати її, з чужим класним керівником!)»
Тоді я йому сказала -» Павло Ярославович, не кажіть так»
А він » Я на повному серйозі.
Ця людина для мене є все… Він звертався до цілого класу, але з цілого класу, я одна його ціную і поважаю…клас мій, ну вони пусті
..я незнаю про що вони думають
Я не хочу щоб він погано про мене думав.ВІН НЕ ЗНАЄ, НАСКІЛЬКИ ВІН ДЛЯ МЕНЕ ДОРОГИЙ!)
Я ПРОСТО НЕ ЗНАЮ ЩО МЕНІ ДАЛІ РОБИТИ, ЯК ДАЛІ БУТИ???
Залишився лише один рік??
|