Доброго вечора, психологи! Допоможвть врятувати мою сім'ю чи просто відпустити чоловіка....ми одружені 3.4р, маємо донечку якій 2.7р, Дойшло вже до того, що на святий вечір вів зібрав своі речі і поіхав жити до своєі любимоі мамасі, без якоі він і кроку не може зробити самостійно....а в лютому йому вже буде 30! Сварка через те, що взяв дитину і поіхав до своіх батьків на вечерю без мене, а я дура ще і калача для свекрухи купила бо так заведено по традиціях. Одним словом, для його мами я погана невістка, нікудишня жінка і тим більше мама....я знаю, яким він хорошим, лагідним, люблячим і самостійним може бути, а зробився насупле им постійно, нервовим, при любій сварці з дому йде....я тоже не свята, маю недоліки як і всі, але він каже, що мій основний недолік це те як я ставлюсь до його мамаші і те що я недоброзичлива до інших людец, гаркаю постійно, незадоволена життям...я вже забулась коли бачила на його обличчі посмішку, коли ми разом гарно час проводили....і донечку він нби любить, але бувають моменти, що я і в цьому сумніваюсь. Я не знаю, як себе поводити дальше, відпускати його не хочу хоча розумію, що він не річ, яку я можу втримати, для мене головне сім'я і я б дуже хотіла іі зберегти.
1-а консультація онлайн психолога
|