Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Доброго дня Денис! Те, що Ви намагаєтеся зберегти родину, тільки додає Вам честі. І те, що вже усвідомлюєте свою провину, також гарний знак для того, щоб все ж родину зберегти. Ви пишете "мы с ней общаемся только в переписке.она мне скидывает свои фото,сама пишет.но на вопрос любит ли меня ещё она отвичает,не знаю" і як на мене - це дає надію на те, що Ви зможете з часом поновити сім'ю, але... "Кавалерійськими наскоками" Ви цього не тільки не досягнете, а ще більше зіпсуєте ситуацію, бо Ваша дружина психо-емоціно "вигоріла", Ви її реально замучили своїми приступами роздратування і вона тепер Вас просто боїться. Боїться, що якщо згодиться жити разом Ви знову почнете зриватися... І вона у деякі мірі права, адже Ви самі пишете, що не розуміли чому саме себе так поводили і не могли контролювати свою поведінку... То де гарантія, що Ви дійсно змінитеся, адже навіть не знаєте поки причини своїх зривів... Які події відбувалися у Вашому житті останнім часом? Що могло спровокувати Ваш емоційний стан?

Доброго дня! Співчуваю. Але у таких випадках, пігулки лише можуть трохи на якийсь час полегшити симптоми, але не зняти саму внутрішню проблему, яка і запустила неприємний процес... Як давно почалися приступи паніки? З якими подіями вони на Вашу думку можуть бути пов'язані?

Ответ отредактирован автором 22-12-2021 13:44:08

Дякую за доповнення. Але ж ніхто Вас і не закликає кидати свою дівчину! Мова іде про те, що У Вас немає знань про жіночу природу, тому всі Ваші намагання не приносять користі, і лише все погіршують. Ну, от наприклад, жінкам у стані емоційного мінімуму абсолютно не потрібні поради чи якісь слова, їм просто необхідно відчувати, що їх готові вислухати мовчки, транслюючи любов тільки жестами або очима... Але для цього чоловіку потрібно мати багато внутрішніх сил, щоб терпіти жіночі емоції, яких, судячи з усього, Вам поки що бракує... Я б Ва радила взяти одну-дві консультації у психолога задля того, щоб по-перше, отримати знання у сфері жіночої природи, а друге, знання з того, яким чином Ви можете зміцніти внутрішньо на стільки, щоб відчувати як себе правильно поводити і вміти правильно реагувати у тій чи іншій ситуації...

Ви пишете "Бывает так, что дочь может что-то сделать, и если я пойду скажу об этом папе, то она либо скажет, что не делала( испугается) либо он промолчит либо сделает меня виноватой. ( например во время последней ссоры, он шлепнул ребенка, а потом сказал, что так случилось только потому, что я спровоцировала скандал, а он теперь чувствует вину перед ребенком, а ответственность ( как по мне) перекладывает на меня.)". Так, звісно, за виховання дитини відповідальність несуть і чоловік, і дружина в однаковій мірі, але... Існують певні закони чоловічої та жіночої природи, які існують незалежно від того чи знаємо ми про них, чи ні... Тому поведінкові моделі хлопчик переймає здебільшого від тата, а дівчинка - від мами... Окрім того, чоловіки у більшій мірі більш вимогливо ставляться до синів і більш поблажливо - до дочок. І це - аксіома, тому очікувати, що він зможе карати дочку, як на мене, не варто. Окрім того, пам'ять дитини влаштована таким чином, що вбирає в себе абсолютно всі дрібниці поведінки та стосунків батьків і строку давності не має... Таким чином формуються поведінкові установки, якими дитина керується потім протягом свого життя несвідомо, як повтор того, що побачила...Атмосфера в родині залежить насамперед від жінки, від її вміння розв'язувати конфлікти неагресивним способом. Всі близькі лише знаходяться в цій атмосфері і на неї реагують, навіть зачасти не розуміючи чому так себе поводять... Тому, якщо Ви дійсно хочете вирішити проблему з дочкою (а з віком вона лише може поглибитися, якщо не почати вчасно розбиратися, що насправді відбувається), потрібно зрозуміти, що саме "запускає" той негативний процес, який вже існуєу стосунках з дитиною... Я змушена ще раз задати Вам питання, на які Ви не дали відповіді (як правило, ми не хочемо відповідати тоді, коли саме там і і снує головна проблема): Які стосунки між Вашими батьками? Як до Вас ставилися вони в дитинстві?

Доброго дня Lena! Неприємна ситуація... Але, як на мене, вона виникла далеко не сьогодні.. У Вас, на мою думку, не стільки фінансова залежність, скільки психо-емоційна... Окрім того, відсутні повністю важелі впливу на чоловіка, які формуються лише за умови вміння правильно турбуватися про нього та його виховувати... Насправді, жінка відповідальна за атмосферу в родині. І саме жінка маю таку силу, яка може абсолютно все змінити в домі та у стосунках, просто не знає про це і не навчена це робити своїми батьками... Які стосунки у Ваших батьків? Як вони до Вас ставилися в дитинстві? Тому що якось вже дуже гостро прослідковується схема "жертва-тиран", де Ви виступаєте у ролі "жертви"...

Доброго дня! Ви пишете "Мы с ней много конфликтуем на почве ее хамства ( возможно мне так кажется, что это хамство), я могу крикнуть, могу толкнуть. и тоже грубо ответить. Но чаще всего это только в ответ на агрессию, ибо я не понимаю, каким образом поставить ребенка на место не нарушая ее границ. и дать ей понять, что так нельзя". Як на мене, основна причина проблеми полягає у тому, що Ви сприймаєте свою маленьку дочку як свою рівню і тому вважаєте, що все по відношенню до Вас вона робить спеціально, щоб Вам зробити погано... А звідси нові образи та претензії, які тільки зростають як сніжний ком... У конфліктах з дітьми ( і не має значення, скільки дитині років) основну відповідальність несуть батьки як ті, кому життя доручило виховання нової людини... Є певна аксіома життя - діти ніколи нічого навмисне не роблять! Вони лише "дзеркально" повертають нам все те, що ми в них свідомо чи несвідомо вклали... Тому немає сенсу дитину у чомусь звинувачувати, а є сенс спробувати зрозуміти, що саме заважає гармонічним стосункам з дочкою... Ви пишете "я уделаю ей мало внимания, но во-первых, я ,оказалось, не очень люблю с ней играть, а если и есть время, то постоянно есть какие то бытовые моменты, на которые я отвлекаюсь...." Я б порадила почати хоча б з відповіді на питання, а чому так не любите самі грати? Яким було Ваше дитинство? Які у Вас стосунки з мамою? З татом? Адже ми можемо любити лише так, як нас самих колись навчили любити...

Доброго дня Аркадий! До нас ставляться лише так, як ми дозволяємо це робити. Зрозуміло, що Ви певною мірою почуваєте себе вдячним своїй дівчині за те, що у важкий час вона Вас підтримала... Але. Це зовсім не означає, що Ви повинні терпіти відкрито зневажливе до себе ставлення... Дівчата поважають лише тих чоловіків, які поважають себе самі, а отже ні за яких обставин не дозволяють "витирати об себе ноги", перепрошую... Що Вас змушує терпіти до себе таке ставлення? Чи тільки вдячність та почуття провини? Я б Вам радила індивідуальну зустріч з психологом, щоб належним чином розібратися у мотивах своєї поведінки... Тоді і стосунки з дівчиною можуть нарешті із залежних перейти у розряд гармонічних та щасливих...

Доброго дня! Для того, щоб спробувати Вам допомогти розібратися, потрібно, як мінімум, розуміти, яка саме проблема виникла між вами? Що саме Ви називаєте непорозумінням?

Доброго дня! Ви пишете "с парнем который на 7,5 года старше вместе уже 3,3года и 18 дней ". Що означає "разом"? Ви зустрічаєтеся чи вже почали жити сумісно? Друге. Ви пишете "когда даже общаемся очень сильно ругаемся, при этом я чувствую что очень люблю его". Через що виникають сварки? Хто ініціатор? Як давно почали так сваритися? І третє. Як на мене, варто спершу розібратися у своїх стосунках і тільки потім вирішувати чи Ви хочете починати наступні... Адже не розібравшись з першими, не тільки проблему потягнете за собою, так ще і можете її поглибити...

Якщо я правильно Вас зрозуміла, турботу про чоловіка та займання господарством Ви сприймаєте як щось дуже важке та небажане? І якщо і турбувалися про нього, то лише через бажання щось отримати у відповідь "Едиственная выгода, которую я вкладывала в свои поступки то, что хотела ему показать, что я могу изменится ради него, услышать, понять и воплотить в жизнь, а он нет. Потому что его желания были вполне физические (уборка, готовка и тд) , я же хочу от него внимания как к женщине, объятия, поцелуи и тд, и конечно такие материальные вещи как подарки, цветы". Якщо це так, тоді стає зрозумілим чому у Вас "Рычагов влияния на моего мужа у меня действительно нет."... Атмосфера в домі цілком залежить від дружини, подобається це нам чи ні, адже існують певні закони, які ми не можемо змінити як би це нам не хотілося... Щоб мати важелі впливу на кохану людину, абсолютно не обов'язково бути фінансово незалежною. Вагу має лише вміння любити та турбуватися без образ та претензій... Чим менше користі у любові дружини, тим більше бажання у чоловіка зробити щось приємне для жінки... По іншому не спрацьовує... Тому, як на мене, фінансова незалежність та розлучення не тільки не допоможуть, а лише поглиблять внутрішню проблему... І стосується вона повного нерозуміння законів, на яких насправді будується гармонічна родина... Якщо дійсно хочете у всьому розібратися та налагодити порозуміння, повагу та любов, я б саме Вам порадила звернутися до психолога індивідуально, тим паче, що зараз це можливо онлайн... Ми не можемо силоміць нікого змінити, зате можемо почати змінювати себе і завдяки нашим внутрішнім змінам тоді почне змінюватися і близька людина....

В нашем мире в последнее время понятие нормы весьма размылось... Но если отталкиваться от законов целостности личности, увлеченность мастурбацией само по себе уже должно настораживать, потому что весьма далеко от гармоничного развития человека... Ибо чем сильнее человек хочет таким способом получать удовольствие, тем более зависимым от этого самого удовольствия он становится. И особенно, если есть конкретное "залипание" на чем то - в Вашем случае, порно-дивы в возрасте. Чтобы дать более конкретный ответ на вопрос, связано ли это с его восприятием матери, необходима личная встреча и индивидуальная работа с психологом самого мужа. Потому что все очень индивидуально, а заниматься предположениями в таких вопросах, как мне кажется, просто непрофессионально... Но учитывая, что муж и жена связаны между собой невидимыми нитями и по факту "зеркалят" проблемы друг друга, есть еще один вариант решения проблемы - это индивидуальная встреча непосредственно с Вами. Хотя, возможно, на превый взгляд это может показаться странным. Но разобравшись, что на самом деле происходит между вами, почему только сейчас вскрылась эта сторона отношений и понимание того, что с этим вообще можно сделать - поможет разобраться и в проблеме мужа... Иных вариантов просто не существует, если Вы хотите, конечно, сохранить семью...

Так, Ви вчинили дуже мудро. І дійсно, найкращий варіант - це звернутися до сімейного психолога разом. Тим паче, що зараз це ефективно можна зробити онлайн...

Такі питання як у Вас потребують терапевтичної допомоги психолога однозначно. Але, на превеликий жаль, зробити це в умова сайту просто неможливо. Ви можете обрати собі на цьому сайті професіонала і зв'язатися вже з ним конкретно через особисту сторінку спеціаліста...

Вы пишете "Я понимаю когда и почему он мастурбирует(нет возможности заняться сексом со мной) Меня настораживает именно выбор-зрелая! Зачем ему на таких смотреть и возбуждается, если мы оба молодые, стройные"... А если возникнет ситуация, когда Вы достаточно долгое время будете отсутствовать, что тогда? Или Вас волнует только вопрос зрелости порно-див? Никого силой изменить в принципе невозможно... Само желание разобраться в причинах того, почему мужа интересуют именно такие женщины, вполне понятно, но... Хорошо, вы убедились, что эта проблема связана с отношениями с его мамой и что дальше? Станете ему об этом говорить? В таких вопросах чувство вины или агрессии, которые могут возникнуть, вряд ли поможет ему вести себя по-другому... Единственный способ - это действовать через себя, разбираясь почему вообще у мужа появилось желание мастурбировать имея молодую и красивую жену...

Не хочу Вас засмучвати, але якщо проблема глибинна, зовнішнє "забування" може лише проблему "загнати ще глибше, на рівень "підсвідомості"... І тоді от такі "несподівані" викиди агресії неминучі... Окрім того, діти та батьки пов'язані між собою до кінця життя і переймають від батьків поведінкові моделі, навіть якщо цього не помічають... І як на мене, деякі ознаки вже можна побачити навіть зараз... Ви зовні поводите себе досить виважено та миролюбно, але відчувається, що внутрішньо вже накопичилося багато претензій до чоловіка... Тобто, по факту, проблема ще глибшає, і Ви не помічаючи цього, починаєте вже реагувати на чоловіка як і І Ваша мама... Тобто, якщо хочете допомогти близьким людям, найперше, допоможіть собі. Адже ця ситуація дуже дошкуляє саме Вам... Зможете розібратися у своїх почуттях та реакціях, автоматично допоможете і своїм рідним... Всі інші зовнішні методи навряд чи принесуть якусь користь, бо проблема, загалом, перекосів поведінки насамперед жінки... Для того, щоб чоловік почав поводити себе благородно, потрібно щоб жінка зайняла позицію жінки, а не чоловіка, ментора та авторитета...