Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

З того, що Ви так і не дали відповідь, як склалися стосунки з Вашим батьком, причину потрібно шукати саме у стосунках з ним... Адже, на скільки я зрозуміла, проблема не стільки у цьому теперішньому чоловікові, а загалом у стосунках з чоловіками... А що означає "ровесники Вас не цінують"? Можливо Ви себе просто не вмієте правильно поводти з ровесниками? Адже 20 річним, як правило, потрібний лише інтим і особливо приваблюють у цьому сенсі жінки більш старші... А 40-річним також потрібен здебільшого інтим і лестить, що молодші набагато жінки звертають на них увагу... Тому що ні 20-річним, ні 40-річним серйозні стосунки не потрібні. Перші ще занадто "зелені" для власної родини, а у 40-річних, як правило, родини, дружини і діти вже є... Тобто, Ви притягуєте чоловіків, як це не гірко, але лише для інтиму, як самиця, а не як жінка... Тому, я ще раз запитую, які у Вас стосунки з Вашим батьком? Які стосунки між Вашими батьками? А просто знати "Как правильно построить диалог с этим мужчиной на свидании, чтобы вывела ь женат он или нет?" Вам не допоможе кардинально щось змінити у власному житті... Пошукайте його профіль у соц мережах, як правило, там вказують сімейний статус... А ще можете сказати "А що скаже твоя дружина, якщо довідається, що ми спілкуємося?" Він або одразу від несподіванки скаже правду, типу "вона ні про що не знає" або "нехай тебе це не турбує", що означає також, що він одружений... Але Вам це навряд чи допоможе... У любому випадку, чоловіки одружуються лише на тих жінках, які за ними не бігають, як це робите Ви, вибачте... Чоловіку подобаються жінки, які мають почуття власної гідності, самодостатні, а не принижені...

Ответ отредактирован автором 26-08-2021 08:50:15

Доброго дня! Ви пишете "Испытываю постоянное чувство тревоги за своего мужа". Ви маєте на увазі, що відчуваєте тривогу через свого чоловіка? Через те, що боїтеся його зривів? Чи у Вас тривога за його стан? Вас більше турбує Ваше здоров'я чи те, що з чоловіком відбувається?

То, что Вы уехали от такого мужа - правильно. Другой вопрос, почему Вы "притянули" именно такого человека?... Ведь в отношениях случайностей не бывает... Кроме того, нам только кажется, что маленькие дети ничего не видят и не понимают. На самом деле они "впитывают" в себя все нюансы отношений родителей на уровне подсознания... Если разбираться основательно, надо обязательно сказать, что "гулящие" мужья чаще всего "достаются" женщинам слишком идеализирующим отношения и склонным "залипать" на мужьях. А пьющие - к женщинам внутренне неумеющим принимать недостатки. То есть, опять же "идеализирующим" мужчин.. А если мужья отсутствуют, эти же особенности переносятся на детей... То есть, очень сложно понять ребенка и принять его с его недостатками... Как у Ваших родителей сложились отношения?

Добрый день! Приймите мои соболезнования. Утрата близкого человека - это всегда боль и очень сильный стресс. Ведь надо учиться жить по новому... Другой вопрос, сколько и кому времени требуется на принятие ситуации... Как много времени прошло со дня смерти?

Ответ отредактирован автором 25-08-2021 18:20:50

Доброго дня Юліє! По-перше, два місяці спілкування - це дуже мало. Окрім того, як на мене, у Вас абсолютно неправильне бачення нормальних стосунків, з яких формуються гарні сім'ї. Ви очікуєте якоїсь пристрасті, тоді як варто сили спрямувати на формування дружби... По-друге, в стосунках завжди одна сторона більше віддає, а інша - більше приймає. З часом ролі міняються місцями, коли люди живуть у шлюбі. По-третє, коли людина аж занадто "забігає" всі дороги, це не допомагає іншій закохатися, а навпаки її відштовхує... А як мені здається, Ваш хлопець занадто... Що Вам робити? я б Вам радила не поспішати, і тим паче не поспішати з інтимом... Просто дружіть, спілкуйтеся, зустрічайтеся... Інша справа, чому Ви так гостро реагуєте на його залицяння? Адже - це його бажання Вам допомагати! Ви його не змушували... Як на мене, Ви не вмієте приймати подарунки та турботу... І саме це питання я б визначила як головне у Вашій ситуації... Які у Вас стосунки з батьками?

Ответ отредактирован автором 25-08-2021 18:17:18

Доброго дня Юліано! У Вас, на превеликий жаль, склалися вже емоційно-залежні стосунки з чоловіком. І це не дуже гарний варіант. Бо закохана на стільки дівчина втрачає всі важелі впливу на свого обранця, окрім деструктивних... Як ото відбувається з Вами... Судячи з того, як він себе поводить, він одружений, і йому просто лестить увага гарної молодої дівчини... Тобто, він просто дозволяє себе любити і цим ще швидше "прив'язує" до себе... Щоб Вам допомогти, потрібно зрозуміти звідки у Вас така тяга до на стільки старшого чоловіка, який не виявляє активності у стосунках... Як склалися у Вас стосунки з Вашим батьком?

Добрый день Оля! К большому сожалению, когда принимаются такие серьезные решения как жить вместе, людьми движут изначально благие намерения... Но как известно, благие намерения ведут ... не совсем к счастью... Пожилые люди, а тем более те, которые всю жизнь прожили в паре, а потом эту пару потеряли, требуют к себе усиленного внимания, поддержки, общения... И совсем не учитываются возможности принимающей стороны, котрая тоже имеет достаочно ограниченный внутренний ресурс... И особенно это болезненно для женщины. Ведь дом - имеет женскую энергетику... Это ее территория... И когда появляется другая, эти две энергии сталкиваются... Вот почему именно женщинам так тяжело жить совместно, тогда ка мужчины к этому относятся совершенно по другому... И дело не в Вас лично, поверьте. Это природа женщины...Поэтому, когда у меня спрашивают по поводу "жить вместе" с мамой или свекровью, я всегда предупреждаю о трудностях и советую искать запасные варианты... Другой вопрос, что ситуация уже сложилась... Поэтому на мое мнение, у Вас есть несколько вариантов. Первый - дать возможность свекрови жить в ее старом доме (где она жила до смерти мужа), при этом оказывая ей посильную помощь. Второй - помочь найти дело, увлечение, которое наполнить ее жизнь смыслом и даст возможность не "слипаться" с Вашим сыном. Найдите ей общество людей, общение с которыми сделает ее жизнь наполненной. (Думаю, что свекровь подсознательно начала воспринимать Вашего мужа как "заменитель" своего умершего - так бывает часто). И третий - станьте настолько сильной внутренне, чтобы у Вас хватало сил терпеть присутствие свекрови в Вашем доме. Но для третьего варианта Вам необходимо начать работать с психологом. Потому что пока Вы находитесь в состоянии психо-эмоционального выгорания и совершенно не знаете и не умеете пополнять свои внутренние ресурсы... Судя по тому, что Вы пишете о себе - у Вас депрессивное состояние, а с этим шутить не стоит...Ответ отредактирован автором 25-08-2021 17:57:25Ответ отредактирован автором 25-08-2021 17:58:22Ответ отредактирован автором 25-08-2021 17:59:33

Ответ отредактирован автором 25-08-2021 18:01:03

Родителям не обязательно "давить", достаточно просто жить так, чтобы у ребенка сформировалось желание вначале "всего добиться", а потом создавать семью... И почему то именно такое желание у Вас появилось?Есть такое понятие как природа мужчины и женщины. И для женской природы главное- это семья. Какие бы не были "новые веяния" эти особеннсости сохраняются и влияют на саму женщину... Думаю Ваша проблема заключается именно в Вашем абсолютно неверном видении своих осноных задач... Женщина, которая делает карьеру и семью ставит на второе место всегда оказывается в проиграше... Можно обмануть себя, но не свою природу. И жизнь тому доказательство... Присмотритесь как складывается жизнь у дам отдавших себя карьере и связям... Счастливы ли они на самом деле?

Спасибо за дополнение. Если у Вас основные приоритеты направлены не на создание крепкой семьи, во-первых, семья и не может создаться. А во-вторых, Ваши ли эти самые приоритеты по поводу карьеры, связей и т.д.? Какие отношения между Вашими родителями? Какие у них жизненные приоритеты?

Спасибо за откровенность... Мне не хочется Вас разочаровывать, но без понимания причин, помочь в Вашей ситуации просто невозможно... Вы пишете "Были близкие, она всегда всем делилась со мной, никогда от меня не отходила, всегда хотела быть рядом и если она не могла пойти со мной, всегда спрашивала: куда я иду, с кем, через сколько буду.. ". К большому сожалению, привязанность и нехватку любви у ребенка Вы перепутали с любовью... Это не близость, а привязанность, причем очень болезненная...Если ребенок ни на минуту не может отпустить от себя маму, если включается ревность и болезненное чувство одиночества ("спрашивала, через сколько я буду...") - это говорит только об одном - дефиците внутреннего душевного контакта. И именно это сыграло такую трагическую роль в подростковом возрасте... Девочка подсознательно пытается заполнить недостающее в отношениях с молодым человеком... Кроме того, наши дети очень часто "зеркалят" отношения мамы и папы... Почему не сложились ваши отношения с отцом дочери?

У Вашому випадку я б радила Вам якийсь середній варіант між чотири рази на день і "їсть, коли зголоднів"... А те, що малюк бігає з дітками - чудово! Бо хлопчики розвиваються тільки через рух на віддміну від дівчаток...Мама і дитина пов'язані між собою не тільки зовні, а ще і на рівні почуттів та реакцій... Дитина зможе себе потроху вчитися опновувати, якщо мама навчиться бути трохи зібранішою... А незібранність - це нестача внутрішнього ресурсу, певна психо-емоційна виснаженість... Тобто, щоб допомогти сину, потрібно, спершу, допомогти собі... Бо діти слухаються тільки тих батьків, які самі розуміють що і для чого вони роблять. Тобто, мають чітко визначені життєві орієнтири... Я б все ж радила Вам індивідуальну терапію, щоб Ви змогли розібратися у собі і цим допомогти сину...

Доброго дня Олександре! На скільки я пам'ятаю, Вам на всі питання вже дали відповіді. При чому відповіді були різнопланові і Ви могли обрати ті для себе, які вважали найдоцільнішими... Знєте, Ви двоє дуже схожі на маленьких дітей, які весь час очікують, що за них хтось зробить вибір... Якщо Ви зв'язуєте своє життя з заміжньою жінкою, то повинні розуміти, що до тих пір поки вона заміжня, вона буде мати стосунки зі своїм чоловіком. І це йому зраджує дружина з Вами, а не Вам з чоловіком. І ще дуже дивно ображатися на слово "коханець"... Це так само як ображатися на те, що небо синє, а сонечко жовте... Це просто констатація факту. Тіна та Ви - коханці до тих пір, поки не зміниться ваш офіційний статус... І Вам пропонували індивідуальну роботу з кожним окремо і в парі. І краще це робити у одного спеціаліста, а не "бігати" по різним... Від цього ви ще більше заплутаєтеся... Але Ви знову наполегдиво задаєте одне і те ж питання... Ви хочете почути не те, що є правда, а те, що Вам до вподоби?

Добрый день! Сочувствую! Вы пишете "Она была послушной девочкой и хорошо училась, до того момента как связалась с плохой компанией...". То есть, по факту, проблемы начались, когда начался пубертатный период... Дело в том, что до подросткового момента дети очень зависимы от родителей и поэтому не осознавая этого, стараются подстраиваться под них, чтобы получить необходимую любовь, тепло и поддержку... То есть, делают все то, что может понравиться маме и папе... Но с возрастом эта зависимость уменьшается и поэтому, если не были выстроены доверительные глубокие отношения, ребенок ищет такие отношения на стороне... И очень часто попадает в не очень хорошие руки... Чтобы Вам помочь, надо намного больше информации о ваших отношениях с отцом ребенка, с Вашими родителями, о том, кто и как воспитывал в основном девочку...

Дякую за доповнення! Кожна дитина дуже індивідуальна. І те, скільки їсть одна дитина і у яком режимі, не означає, що буде так їсти інша. Тим паче в наш час, люди загалом стали набагато менше їсти... Але це окрема тема для розмови... Я б Вам порадила робити більші проміжки в часі між їжею. Спробуйте годувати тоді, коли дитина сама захоче їсти. Адже організм набагато мудріший, ніж всі розумні книжки та правила разом. Тим паче, дитячий організм. Силоміць годуючи малюка, Ви тільки ще більше виховуєте у нього відразу до їжі загалом... А привчати годувати під мультики, то загалом неприпустимо. Під час їжі відкривається повністю підсвідомість, і все, що дитина бачить, сприймається нею як інструкція до дії... Тим паче, сучасні мультики... Потім будете дивуватися чому дитина себе так поводить... Старайтеся не просто більше бути на свіжому повітрі, а щоб дитина більше активно рухалася на свіжому повітрі: бігала, лазила, стрибала, гралася... "Набігала собі апетит"... І давайте в руки ложку, навіть якщо поки годуєте сама.. Нехай колупається виделкою чи ложкою в тарілці - рано чи пізно це спрацює і дитина почне їсти самостійно... А от із незібраністю все ж варто було б розібратися окремо... Дитина капризує?

Доброго дня! Це чудово, що Ви намагаєтеся допомогти своїй знайомій, але... Заочно це не робиться - це перше. І друге. Причина того, що з нею не хочуть мати справу не в її фінансовому положенні, однозначно! А у її психо-емоційному стані. Чоловікам подобаються життєрадісні та сповнені силою та оптимізмом дівчата, бо вони самодостатні, а отже - незалежні та красиві. А не принижені та пригнічені, яких депресивний стан робить негарними та сірими. І тим паче тим, хто повертається з війни. Вони пережили дуже багато важких моментів і тепер самі потребують емоційної підтримки, енергії щастя та любові, які можуть дати лише життєрадісні дівчата... Тож, якщо хочете допомогти дійсно своїй знайомій, запропонуйте звернутися до психологів. А окрім цього, "витягуйте" її на свіже повітря частіше і багато ходіть з нею або почніть разом бігати, танцювати... Знайдіть людей. яким ще важче і почніть разом їм допомагати - це найкращий спосіб вийти з депресії. А от те, що сидіння на сайтах ще сильніше погіршить ситуацію - однозначно. Бо вона знаходиться у стані стресу, у стані горювання за своєю мамою... Ніяка людина маму не замінить, а тим паче чоловік - то страшенна іллюзія, яка може мати не дуже гарні наслідки. Спершу їй потрібно "пережити" смерть близької людини, повністю оговтатися, а вже потім думати про знайомство з чоловіками... Ви б самі хотіли мати стосунки з незнайомою людиною, яка в депресії і яка хоче вийти заміж лише для того, щоб забезпечити себе фінансово?