Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Доброго дня Марино! Співчуваю Вам, адже жити в атмосфері непорозуміння дуже важко. Але це не означає, що потрібно міняти чоловіка, однозначно! Тому що зміна партнера аж ніяк не вирішить внутрішніх проблем. Чоловік та дружина завжди "дзеркалять" проблеми один одного. І що у одного виявляється зовні, у іншого приховано глибоко всередині. А причина, як на мене, у непрожитих дитячих стресах в стосунках з батьком та батьками загалом. Ви недоотримали батьківської любові та уваги. І підсвідомо перенесли свої очікування на свого чоловіка, який має абсолютно інші функції. Тобто, неправильне вже спочатку сприйняття чоловіка. Те, що чоловік Вами маніпулює та Вас шантажує є можливим тільки завдяки тому, що у Вас присутній підсвідомий страх втратити чоловіка. Тобто, внутрішньо Ви "намертво" прикуті до нього психо-емоційно. Ми реагуємо не на те, що у людини зовні, а на те, що у неї є всередині, як це не дивно. Окрім того, відсутність сепарації у Вашого чоловіка потужно "перегукується" з Вашими дитячими установками в стосунках з батьками. Мама -жертва і батько -тиран. Діти підсвідомо завжди копіюють моделі поведінки батьків і поводять у відповідності себе в дорослому віці, хоча зовні цього може бути і непомітно. Тому всі Ваші зовнішні намагання щось довести чоловіку та щось змінити просто не спрацьовує, він "зчитує" Вас зсередини і діє у відповідності до Ваших внутрішніх установок. На превеликий жаль, У вас так само тандем "жертва-тиран", просто трохи в іншій формі. Тобто, простою мовою, якщо Ви трансформуєте свої дитячі стреси і станете самодостатньою ( не плутати з самостійною) жінкою, Ваш чоловік просто буде змушений мінятися у сторону збільшення відповідальності до Вас та до дітей. Бо на цей момент, Ви не маєте ніяких абсолютно важелів впливу на свого чоловіка. Ваша внутрішня залежність сприймається як слабкість та приниження, а ніхто з такою людиною рахуватися просто не зможе...

Спасибо Мила за откровенность! И это просто чудесно, что Вы ведете себя сдержанно в плане интима! Но... Да, конечно, криминала никакого нет в том, чтобы самой знакомиться. Но дело в том, что существуют особенности мужской и женской природы, которые закладываются с рождения и действуют в соответствии с принадлежностью к к тому или иному полу. И конечно, можно этому не придавать значения, но это не означает, что эти законы перестанут действовать. Помимо этого, существуют так называемые родовые программы, которые ребенок перенимает неосознанно с самого своего рождения от родителей. Если родители живут в гармонии, девочке не надо даже прикладывать какие-то усилия по обретению необходимых знаний - она сама собою с детства уже правильно себя ведет с противоположным полом, автоматически подражая поведению матери. Но в Вашем случае "Отношения у родителей плохие. Детство было трудным. Отношения с конфликтами и я боюсь своего отца" в наявности отсутствие таких гармоничных установок. Кроме того, присутствует непроработання глубинная травма в отношениях с отцом. Но, ведь отец - это первый мужчина в жизни девочки. И чувства к нему автоматически распространяются на всех остальных мужчин без разбору. При чем происходит это без Вашего ведома! И если к отцу есть страх, обиды, претензии, агрессия - нравится нам или не нравится, но эти чувства параллельно "считываются" всеми встречными мужчинами еще даже на подходе, в момент как только Вы захотели познакомиться с ними... То есть по факту, не желая этого, Вы сами мужчин подсознательно и отталкиваете... А дальше, решать уже Вам что делать "Может и не надо пытаться, это не моё?" Или, осознав, что есть обьем внутренней работы, начинать вместе с психологом разбираться со своими детскими установками, которые руководят Вашей взрослой жизнью...

Добрый день! У Вас признаки глубокого психо-эмоционального выгорания, фактически депрессивное состояние. Как по мне, то что "Я прошла лечение по женски которое убило почти все гормоны и может быть это климакс?" и ситуация с невыплатой зарплаты - это уже только следствие. А сама проблема намного глубже. "У меня в голове понятия (либо хорошо либо никак). Понимаю что это неправильно но живу так". Как по мне, в наявности такой себе настрой на то, чтобы всегда быть "хорошей девочкой"... Подсознательное желание постоянно "заслуживать" чью-то любовь, внимание, заботу по принципу, вот я буду стараться и меня обязательно полюбят... С какого времени у Вас это понятие? Не из детства ли?

Добрый день Мила! Мужчинам нравятся те девушки, которых им надо добиваться. Девушка, сама ищущая контактов, становится сразу неинтересной из-за легкой доступности. Но, как мне кажется, причина Ваших неудач с мужчинами намного глубже, чем простое неумение строить отношения (которое тоже присутствует). Как сложились отношения у Ваших родителей? Каким было Ваше детство? Какие отношения у Вас с Вашими родителями?

Доброго дня Ася! У Вас в нявності психо-емоційне виснаження, на превеликий жаль. І, як на мене, причина такого стану далеко не тільки в тому, що рідні не дуже хочуть Вам допомагати. Ви пишете "Нормально не ела пол года, не купалась, не сидела в туалете, дочь всегда на мне (в прямом смысле слова). Но физиологическая усталость ничто, по сравнению с психологической. Я уже готова в окно выйти- так меня всё достало". "Я с удовольствием буду готовить и убирать, если в это время не будет ребёнка, который валяется в ногах и орёт". Дитині тільки півтора рочки, якщо я правильно Вас зрозуміла. У такому віці мама повинна бути з дитиною, а не ходити на роботу. Чоловік працює, отже з голоду Ви не помираєте та і рідні на скільки я зрозуміла, так чи інакше але не дадуть Вам з дитиною голодувати... У чому причина, що Ви вийшли на роботу? Це перше. І друге. Як на мене,в наявності є абсолютна відсутність псих-емоційного контакту з дитиною "который валяется в ногах и орёт". Діти так себе поводять, коли їм катастрофічно не вистачає маминої любові та тепла. І те, що Ви поруч і не можете "Нормально не ела пол года, не купалась, не сидела в туалете, дочь всегда на мне (в прямом смысле слова)" -може говорити, як варіант, про те, що Ви ніби і поруч з дочкою, але по факту Вас немає з нею! Думками та душею Ви далеко від дитини. Адже діти реагують не на зовнішню присутність мами, а на її внутрішнє психо-емоційне "включення". Дитина жити без маминого тепла просто не може і тоді вона несвідомо отакою поведінкою намагається отримати від неї недостаючу енергію, нехай вона і буде не дуже гарної якості. Бо роздратування, гнів, тривогу аж ніяк любов'ю назвати неможливо... І спираючись на те, що батьки не дуже поспішають Вам "підставляти руки", причину Вашої материнської внутрішньої "недороскритості" потрібно, як на мене, шукати у перевтомі (робота і маленька дитина - речі несумісні, завжди потрібно робити вибір) та стосунках Ваших з Вашими батьками. Які у Вас з ними були стосунки в дитинстві? Які у них стосунки між собою?

Дякую Viktoria за щирість! Так, Ви абсолютно праві, проблеми з хлопцем це перенесення невирішених внутрішніх проблем з Вас та Вашого батька на коханого. І найголовніше, що привертає уваги - це невміння спокійно говорити про свої почуття та про те, що Вам не подобається. "А я все держу в себе и обидных слов, претензий ему не говорю.Говорю что скучаю и хочу увидеться". Це найгірше, що тільки може бути, тримати в собі біль та образи. І як тоді? Адже і претензії не варто висловлювати і тримати в собі недоговорене - теж погано. Справа в тому, що дівчина поводить себе з чоловіками так, як поводить себе з чоловіком мама. Це називається родові установки, які діють без нашого бажання, як звички, бо передаються підсвідомо в дитинстві. Просто зовні навчитися щось робити по іншому практично неможливо, бо це буде суперечити Вашій внутрішній природі родових програм. Потрібно починати із стосунків дочка-батько, мама- батько, без цього Ви самі навряд чи зможете вибудувати нормальні стосунки... Хіба ще більше заплутатися... Потрібно пропрацювати разом із досвідченим психологом закладені програми і поміняти за допомогою психолога на ті, що допоможуть Вам правильно себе поводити і з батьком, і з чоловіком...

Ніколи не потрібно поспішати з висновками - адже він дійсно міг бути дуже зайнятим на роботі. Якщо покличе на побачення - ідіть, але утримайтеся від інтиму. А далі, будете бачити за обставинами... Як на мене, Вам не вистачає почуття самодостатності та внутрішньої рівноваги, які є вирішальними у стосунках з чоловіками та і загалом у любих стосунках... І справа не у Вашій недосвідченості, а у Ваших внутрішніх реакціях в критичних ситуаціях... Такі речі не приходять просто так з досвідом. Тому свої запитання щодо батьків я залишаю... Вам не хочеться про них говорити? Якщо так, то відповідь на Ваші питання однозначно потрібно шукати саме там...

Дякую за доповнення! Загалом, якщо чоловік вже отримав інтимні стосунки від дівчини, у нього немає дуже сильної потреби за нею впадати дуже сильно. Тому Ваші нагадування про зустріч нічого окрім роздратування викликати не можуть - Ви знаходитеся вже у достатньо залежному становищі по відношенню до нього. Найкраще, що Ви можете зараз зробити - це спробувати заспокоїтися і перестати відігравати роль людини, яка про щось просить... Уявіть собі, що за Вами бігає весь час хлопець, телефонує, виявляє претензії, образи... Як Ви будете себе почувати? У Вас буде бажання з ним зустрічатися? Це перше. І друге. Як на мене, проблема трохи глибша, ніж Ви думаєте... Невеличкий життєвий "екзамен" у два тижні вибив Вас настільки з "колії", що Ви фактично впали у відчай... Тобто, присутня схильність до "залипання" на близькій людини,і якщо це так - це вже дійсно проблема. Як склалися стосунки у Ваших батьків? Які у Вас стосунки з батьками? Щоб дійсно допомогти Вам створити міцну сім'ю, як на мене, по - перше, потрібно мати знання як стосунки міцні будувати. А по-друге, стати самодостатньо на стільки, щоб притягувати чоловіка. а не відштовхувати його своїми претензіями...

Добрый день! Думаю, что проблема лежит в сфере отсутствия сепарации (психологического разделения) Вас с Вашим братом и Вашего брата с родителями... Такой себе нестандартный треугольник... И как по мне, ситуация с поиском работы - лишь "верхушка айсберга" Ваших взаимоотношений с семьей... Есть очень серьезные причины того, что Вы до сих пор пытаетесь принимать решения за брата. И одними советами - начать жить своей жизнью, не обойтись, по моему мнению. Какие у Вас взаимоотношения с родителями? Как относились родители в детстве к Вам, и как к Вашему брату?

Доброго дня Viktoria! Ви пишете "Я согласилась,все это время мы с ним встречались". Якщо можна, будь ласка уточніть, що означає "встречались"? У вас були інтимні стосунки? Ви проживали разом? Від Ваших відповідей буде залежати і які дії потрібно робити по відношенню до хлопця...

Доброго дня Ольго! Немає сімей, які б у певний час не переживали кризовий стан або ускладнення відносин - це певний процес трансформації стосунків. І те, що Ви намагаєтеся зберегти родину, це абсолютно нормальне бажання. Тим паче, що Ви разом прожили 12 років і маєте двох дітей. Окрім того, практично кожна людина як особистість проживає важкі особистісні періоди в житті. І судячи з того, що Ви пишете, У Вашого чоловіка був саме такий період. Адже депресія та депресивні стани - це зупинка розвитку, втрата життєвих цілей, час "топтання на місці" і початок переосмислення себе та свого існування. Ви пишете зі слів чоловіка "Любовь есть но не как к женщине. Я поняла что если он хочет быть один сейчас то я его отпускаю. Но он все еще настроен что мы не будем вместе .. он принял это решение еще до того как мы начали общаться и принимал то решение в депрессивным состоянии встречаясь с другой..". У мене до Вас запитання. Якщо б Ви впали у стан розгубленості, коли і самі не розумієте, що відбувається, а на Вас почали тиснути, почали Вам щось радити, тягнути до себе.... Як би Ви себе почали почувати? Які б були Ваші рефлекторні дії? Як склалися стосунки, до речі, у Ваших батьків? (Це не риторичне запитання, повірте)

Ответ отредактирован автором 08-07-2021 16:25:24

Вы пишете "А так он человек хороший, интересный"... То есть, по факту из-за отсутствия страстного секса Вы расстались с хорошим интересным человеком...", который мог стать, на сколько я поняла, хорошим другом и возможно со временем, хорошим мужем. "В некоторых парах страсть исчезает через несколько лет и люди расходятся". Как Вы думаете, те пары, которые остаются вместе и им удается построить гармоничные отношения всегда имеют бурный секс? Или их все же связывает нечто более ценное? Сексуальная сила имеет в принципе спадающую тенденцию: от более сильной к уменьшению и периодически, к исчезновению вообще. То, что Вам встретился мужчина, с которым не было страсти изначально, может быть обусловлено тем, что Вы, судя по Вашему рассказу, очень сильно "зациклены" именно на сексуальной стороне отношений. А так устроена жизнь, что если мы на чем-то "залипаем", нам этого как раз и не дают, чтобы не позволить человеку начать деградировать. У животных секс исключительно нужен для размножения. Тогда как человеку дается право выбора. За который он несет и огромную ответственность: платит своей сложившейся или не сложившейся жизнью. В принципе есть два пути. Один путь исключительно только наслаждения, удовольствия, поиска страсти, который вначале кажется очень притягательным и желанным. Но по факту ведет к разрушению и отношений и самого человека.Потому что ничем не скрепляет по сути отношения (Страсть проходит и отношения рушатся. Мало того, чем чаще меняются партнеры, тем быстрее заканчиваются и страсть и сами отношения вообще). И второй путь, на котором надо прикладывать усилия, выстраивать отношения, присматриваться к друг другу как личностям... Поэтому, особенно для девушки, не стоит сразу вступать в интимные отношения, а лучше повстречаться, подружить, присмотреться... Именно из дружеских, а не страстных отношений получаются хорошие крепкие семьи. Потому что, когда более ценностное на первом месте, сексуальная сторона уже не имеет такого неимоверного значения. Мало того, если отношения начинаются с раскрытия личности, развития взаимоподдержки, сочувствия, сопереживания, тогда и сексуальная сторона отношений приходит как правило в гармонию... И еще... Представте себе, что у Вас сложились отношения с чудесным сексуальным партнером и в какой то момент, Вы по какой-то причине просто не смогли поддерживать интимную связь в таком же ритме как раньше (например заболели или жизненный период просто такой)... Что тогда? Как Вы будете себя чувствовать, если Ваш партнер отвернется от Вас и пойдет искать другую страстную девушку? Ведь основа встречи - это секс и ничего более..

Ответ отредактирован автором 08-07-2021 16:07:15

Доброго дня Маргарито! Співчуваю Вам, адже просто так викинути з голови людину, від якої чекаєте малюка, просто так неможливо... Та і не потрібно, як на мене це робити силоміць. А от що потрібно, це зрозуміти звідки таке "залипання" на чоловікові. Адже те, що відбувається зовні - є лише "відзеркаленням" наших внутрішніх проблем. І люди реагують, як це не дивно, не на зовнішнє, а на наш внутрішній стан. Як на мене, коріння проблеми потрібно шукати в Вашому дитинстві. Ви надміру залежите від близьких людей, фактично робите їх основною метою життя, іде таке собі "залипання", прив'язаність, яка нічого не має спільного з коханням... Як склалися стосунки у Ваших батьків? Які у Вас стосунки з батьками?

Добрый день! Как по мне причину Вашего поведения надо искать в Вашем детстве. Мы очень часто ничего не можем изменить в своем поведении, даже если сильно этого хотим, из-за детских подсознательных установок. Завышенный контроль бывает когда мы намертво "привязаны" к своему партнеру емоционально и психологически. И подсознательно боимся его потерять. Так еще бывает, если мы недополучаем любви от родителей и пытаемся ее "добрать" от мужчины... Но мужчина не мать, и не отец и дать того, что мы ожидаем просто не может. Отсюда истерики из-а несоответствия действительного и ожидаемого... Надо разбираться однозначно с детством и делать полную "перезагрузку" детских установок, которые подсознательно руководят поведением.

Доброго дня Інно! Колеги дали багато гарних порад, тому я зупинюся на головному як на мене. існують неписані життєві правила,. які безумовно впливають на дітей. Якщо жінка слухається чоловіка, але чоловік не поважає дружину, діти таку маму слухатися не стануть і виростають, як правило емоційно черствими. Бо енергія любові іде тільки через маму. Те, що Ви захотіли зберегти родину - Вас характеризує як гарну жінку та дружину і це в цілому правильно! Але,як на мене, Ви втратили себе абсолютно як жінка та людина, стали приниженою та дуже залежною від свого чоловіка. А якщо ми самі себе не поважаємо, нас тим паче поважати ніхто не стане: ні чоловік, ні діти. Отже, потрібно навчитися правильно себе поводити в родині: не тільки турбуватися про близьких, але і вміти їх виховувати, ставитися достатньо вимогливо. Але, як на мене, просто так Ви це зробити не зможете, бо Ваша проблема має глибше коріння... І це так зваані "батьківські устаноки", які перейшли несвідомо до Вас від Ваших батьків. Які стосунки у мами з Вашим батьком? Як вони ставилися до Вас в дитинстві?