Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Доброго дня Малинка! у цьому житті існують певні правила та закони, незнання про які, нам абсолютно не полегшують, але тільки ускладнюють наше життя. Є таке поняття "внутрішня глибинна залежність" від своїх бажань. "Педагогом еще с детства хотела быть, это моя мечта. Но из-за этих неудач у меня просто опускаются руки". Мати бажання і прагнути їх здійснити - це чудово. А от "залипання" на бажаннях, то вже серйозна проблема. "из-за этого проплакала весь день и чувствую что впадаю в депрессию". Як на мене, причина Ваших невдач полягає у неправильному ставленні до бажань та невмінні приймати поразки. А це вже сфера світогляду людини, який або недосформований. Або сформований неправильно. І таке ставлення, знову ж таки, закладається з дитинства... А як загалом Ви завжди ставилися до невдач?

Ответ отредактирован автором 13-07-2021 20:46:01

Перечитала декілька разів Вашу розповідь. Зовні здається психо-емоційне вигорання, але насправді, як на мою думку, проблема набагато глибша. Не буду повторюватися, адже колеги дали багато корисних порад. Є внутрішні проблеми, які довгий час можна навіть не відчувати. Вони активізуються в певний час та за певних обставин. І особливо так трапляється в моменти найбільшого психоемоційного напруження, коли ми вже не маємо сили контролювати себе. Тобто починає відключатися наш контролюючий розум і на поверхню виходять підсвідомі програми, або приховані дитячі травми, які зачасти, з'являються в дитинстві. І оскільки маленька дитина ще немає ресурсів на те, щоб з ними впоратися, вони "залягають" у підсвідомості до моменту, коли людина подорослішає. Як на мене, у більшій мірі, Ваш стан підвищеної тривожності напряму, як це не дивно, пов'язаний з Вашим батьком, про якого Ви трохи відсторонено написали, що він гуляв і мама з ним розвелась. І з Вашою мамою... Справа в тому, що чоловічі зради напряму пов'язані з тим, що відбувається з його дружиною. Коли в родині гармонія, чоловік ніколи шукати "донора" на стороні просто не стане. Це проблема так званих сімейних трикутників. Саме там, у Вашому дитинстві: у стосунках Ваших батьків та Ваших стосунках із ними і потрібно шукати "корінь" Вашої емоційної нестриманості. Все інше - то супроводжуючий фон, який певним чином загострює проблему, щоб Ви нарешті звернули на неї увагу і почали розбиратися з підсвідомими установками та травмами. І підтвердження мого припущення у Ваших словах: "...Раньше у меня такого никогда не было, я легко управляла своими эмоциями. Контролирую всех и вся, причем сама понимаю что превращаюсь в какую-то ужасную тетку, но не получается взять себя в руки..." Якраз так і діють оті самі "родові програми", "установки" - все розуміємо, але нічого із собою зробити не можемо... Тому що в дитинстві все, що відбувається - закарбовується дуже глибоко і ми про це потім "забуваємо". Але батьківська поведінка, ставлення їх один до одного та їх ставлення до самої дитини глибоко закарбовується у підсвідомості. Щоб у дорослому віці "вистрелити" неконтрольованою поведінкою...

Ответ отредактирован автором 13-07-2021 20:17:05

Доброго вечора! Справа в тому, що ставлення до себе формується саме в дитинстві через сприйняття батьками своєї дитини. Як правило невпевненість у собі, несприйняття себе такою, якою є - це лише трансляція почуття недолюбленості. Недолюбленість - це почуття беззахисності, страху, тривоги, коли підсвідомо ми себе вважаємо у чомусь винними, не такими яких можна любити. І саме тоді починається відторгнення себе, як певне і у виходить у Вас... Потрібно розбиратися саме в стосунках "батьки-дитина"...

ДОБРЫЙ ВЕЧЕР! сОЧУВСТВУЮ вАМ. у вАС ЯВНО ОТСУТСТВИЕ СЕПАРАЦИИ С МАМОЙ И ПОЛНАЯ ОТ НЕЕ ПСИХО-ЭМОЦИОНАЛЬНАЯ ЗАВИСИМОСТЬ. Манипулировать нами могут лишь тогда, когда мы позволяем собой манипулировать. В таких случаях как у Вас есть очень сильная подсознательная идеализация близких людей и болезненная зависимость от родовых отношений. Мама так ведет себя потому что по факту на ее действия Вы до сих пор реагируете как тот самый ребенок и подросток, который бунтовал против неправильных действий родителя. Внешне бунт, внутренне боль и зависимость...

Отже, у такому випадку, батькам потрібно зв'язатися з психологом і домовитися про зустрічі конкретно. Тому що у деяких випадках, щоб вирішити проблему, потрібно працювати з усією сім'єю, а не тільки з тим, хто потерпав від булінгу. На особистих сторінках цього сайту є всі контакти дитячих та сімейних психологів.

Проработать с помощью психологических практик, в заисимости от того, какая лучше подходит именно Вам. А их разнообразие достаточно обширно. Это могут быть медитации по работе с родом, арт-терапия, работа с детскими установками, которые действуют независимо от нас во взрослом возрасте, семейная расстановка... Иногда бывает достаточно двух-трех встреч, чтобы "перезагрузить" подсознание. Это зависит от лабильности или ригидности психики конкретного человека. Все очень индивидуально. Но главное, это желание изменить ситуацию, професионализм психолога и доверительный обоюдный контакт.

Ответ отредактирован автором 11-07-2021 22:31:07

Спасибо за откровенность! Так называемые "родовые устаноки" передаются подсознательно от родителей детям. От матери к дочери. У родителей классическая схема "жертва - тиран". "Папа при возможности оскорбляем маму, мама терпит". Вот и ответ откуда у Вас склонность нелюбить, обижаться и все равно терпеть! Хуже и не придумаешь. Потому что "жертва" внутренне точно такой же агрессор только на уровне подсознания. Поэтому "задавленные" Вами чувства "вылезают" наружу завистью, нетерпимостью, конкуренцией - это та же агрессия, только в латентной форме. И Вы ее очень часто перенаправляете на себя. То есть занимаетесь самоуничтожением. Поэтому, я еще больше убедилась в том, что начинать надо с проработкой отношений "мама-папа" и отношений к ним двоим. И слава Богу, что Ваш "учитель" вот эта не такая уж и близкая Вам женщина... Во всяком случае, Вы можете именно на ней остановить родовую семейную программу... Это очень щадящий, как по мне,вариант. Хуже бывает, когда таким "учителем" становится муж или дети. Как в случае с Вашей мамой...

Доброго дня! Як на мене, за Вашим ставленням до своєї зовнішності, приховується інша, більш глибока проблема - неправильно сформований світогляд та невпевненість у собі, низька самооцінка. Які у Вас стосунки з батьками? Вони живуть разом?

Доброго дня Настя! Я цілковито Вас підтримую у тому, що такі розмови за Вашою спиною є дуже неприємними. І як на мене, це поштовх до того, щоб спробувати розібратися для себе, а які у Вас насправді стосунки? Як до Вас ставиться загалом Ваш коханий, що Вас об'єднує? Чи не один лише секс? Адже, коли людину кохаєш по справжньому, певне обговорювати іншу жінку з другом навряд чи станеш... Інколи буває так, що ми самі даємо привід для того, щоб до нас ставилися не дуже поважливо... Я б саме в цьому Вам радила розібратися. "Мы обсудили это и он сказал, что это прошлое, и мол сейчас это не так, но я не могу ему поверить". Адже недовіра має властивість роз'їдати стосунки, а не їх закріплювати. Інколи за однією фразою приховується по-справжньому велика внутрішня проблема. Як склалися у Вас стосунки з батьками?

Самооценка, самодостаточность, неуверенность в себе - это все название одной и той же внутренней проблемы. И все же,ВКакие у Вас взаимоотношения с Вашей мамой? С отцом? Если я не ошибаюсь, вам не очень хочется говорить именно на эту тему... И если это так, значит корни проблемы надо искать именно там...

Ответ отредактирован автором 11-07-2021 18:42:41

Доброго дня Ігоре! ви абсолютно праві, залишати наслідки буллінгу не можна ні в якому разі і обов'язково потрібно пропрацювати їх разом із психологом. Але Ви неповнолітній, тому працювати з Вами ми можемо лише з дозволу Ваших батьків. Батьки знають про Ваші проблеми?

Доброго дня! Коли маєш стосунки два роки - люди стають дуже близькими, або хтось один, як у Вашому випадку. І тоді розлучення сприймається як зрада - а це дуже болісний процес. І все б нічого, та такі стреси мають "довгі" хвости. І якщо зараз правильно не сприйняти ситуацію, наслідки травми можуть ще довго впливати на наступне життя.Як на мене, У Вас не напрацьований механізм проходження травмуючих ситуацій. Адже в житті може трапитися всяке - ніхто і ні від чого не застрахований. Виграють ті, хто вміє швидко оговтатися та почати знову жити. думки про суїцид - то програма самознищення... Як склалися стосунки у Ваших батьків? Які у Вас з ними стосунки?

Добрый день! Люди, которые нас окружают просто так по факту не появляются. Они, как это ни станно, но помогают нам разобраться в себе. Потому что "активизируют" все внутренние проблемы, на которые мы бы просто не обратили бы без них никакого внимания. Как по мне, Ваша подруга, именно такую роль и играет в Вашей жизни. Чем хуже Вам будет с ее пристутствием, тем быстрее встанет вопрос, "что с этим делать". Это так называемые "кармические связи", которые простым расставанием разрешить невозможно. Сама жизнь создает такие условия, собственно, как и в Вашем случае: и быть вместе очень тяжело и расстаться невозможно. Остается единственный, как на мой взгляд, выход, начать разбираться в своих внутренних проблемах. Я бы изначально задалась вопросом, почему такая зависимость именно от этого человека? Ведь называя ее подругой, Вы сами грешите против истины. Подруга, друг - другой "Я", человек, который подставит руки и поможет в трудную минуту, посочувствует и поддержит... Это. наверняка не Ваша знакомая... С кем Вы подсознательно конкурируете - ведь она лишь проявляет то, что было заложено задолго до ее появляения. Какие у Вас отношения с родителями? Какое было детство? Почему вы человека чужого стали называть подругой? Ведь это не она крестила Вашего ребенка, а ее муж... И "обязаловка" только прикрытие чувства неуверенности в себе, неумение быть самодостаточной, неумение самостоятельно делать выбор... Это неполный перечень того, в чем бы я Вам посоветовала "покопаться"... Хорошо помогают расстановки - можно сделать онлайн-расстановку на Вас и Вашу "подругу". Думаю, что очень много интересного и очень неожиданного может "вылезти".. Удивительным бывает то, что то что так долго нас мучает оказыается совсем маленьким нюансом! Но не "вытянув" его, можно "накрутить" проблем на много больше, чем уже есть существующая...

Для того, чтобы выйти из депрессии совершенно не обязательно ехать на остров Хортица. И для релакса не нужны какие то особенные условия... Человек либо начинает интенсивно искать выход либо продолжает страдать и "искать виноватых": винит себя, родственников, свою жизнь, судьбу... Я по опыту знаю, что человек начинает искать конкретную помощь и начинает работать над собой, когда просто уже устал страдать... А если же продолжает жаловаться на свою жизнь, но при этом все заканчивается только словами - значит еще не "дострадал", значит подсознательно ему нравится себя жалеть... Но это не самый удачны выбор. Потому что само собою ни у кого и ничего пока еще не решалось. И тут дилема: уже сейчас выбирать психолога и начинать менять себя и свою жизнь или ждать от жизни "золотого пенделя", когда все равно прийдется начинать работать над собой только в еще более жестких условиях...

Добрый день! Человеку можно помочь только тогда, когда он сам устал уже страдать. В ином случае, просьбы о помощи - это лишь подсознательное желание уйти от решения своих проблем и попытка переложить их решение на кого-то другого. Но если мы хотим иногда получать моменты счастья, мы эти моменты должны заслужить. Ничего и никому в этой жизни просто так не дается. Хорошая жизнь - это титанический труд души, который внешне увидеть невозможно. Это накопленные самим человеком и его родом "дивиденды", которые позволяют пользоваться благами. Человек либо развивается, либо деградирует. И это его осознанны выбор. На этой планете по другому не бывает просто, мы пришли сюда для развития. А развиваться мы можем только справляясь с трудностями. Все остальное - лень души...