Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Дякую Вам Каріно за щирість. От Ви самі і знайшли причину того, що у Вас не складаються ніяк стосунки. Адже любити ми вчимося в дитинстві від своїх батьків. При чому цей процес відбувається автоматично, рефлекторно. Є таке поняття як батьківські моделі поведінки, які сприймаються дитиною як установки на рівні підсвідомості. І якщо в дитинстві недолюбили, ми станемо дуже залежними від стосунків в дорослому віці. І чим сильніше нам буде не вистачати таких стосунків, тим сильніше ми будемо відштовхувати оточуючих від себе. Адже це тільки здається, що ми сприймаємо один одного очами чи на слух. Насправді ми підсвідомо "читуємо" іншу людину. Чоловіки від жінки очікують лише одного - любові, яку вона стане йому дарувати своєю посмішкою, турботою, ніжністю, добротою... Але, якщо дівчині самій не вистачає любові, вона починає не транслювати любов, а навпаки її "вампірити"... У Вашій ситуації потрібне повне перезавантаження родових установок, повна внутрішня трансформація. Певне, якщо Ви вже дійсно хочете щось змінити в своєму житті на краще...

Доброго дня! Ми не можемо спрогнозувати поведінку та вчинки іншої людини, тим паче, якщо людина була на війні і наражалася весь час на ризик смерті або каліцтва. Але ми можемо нести відповідальність за свої дії та вчинки. Чоловік та жінка, які живуть сім'єю "дзеркалять" проблеми один одного. Якщо чоловік почав пити, на це є серйозна причина і не тільки та, що пов'язана з війною. І от так просто взяти та викреслити батька своєї дитини зі свого життя навряд чи вдасться. Тому що існують певні життєві закони. Ви пишете, що прожили разом три роки і у Вас є донечка. Чому жили неофіціно? Як склалися стосунки у Ваших батьків? Які стосунки у Вас з ними?

Доброго дня Каріно! Як на мене, причина Вашої самотності, як це не дивно, у перебільшеному бажанні мати з кимось стосунки. "Мне достает дикую боль то, что у многих девушек есть парни, поклонники, дарят подарки. Я переживаю, что останусь одна. Оно мне очень болит, я иногда не выдерживаю этой боли"
Наше життя дуже цікаво влаштоване: якщо ми на чомусь сильно "залипаємо", чогось більше за все в житті бажаємо, воно руйнується або ніколи не збувається. Але Вашої провини у цьому немає. Скажіть будь ласка, які у Вас стосунки з батьками? Яким було Ваше дитинство?

Добрый день Геля! Думаю, что причину Вашего состояния необходимо искать в самом принципе понимания построения отношений. В этой жизни накогда и ничего случайного не бывает. Мы "притягиваем" к себе лишь тех людей, которые нам подходят для нашего развития (а не наслаждения. как принято считать). Нам кажется, что нашей жизнью руководит наше сознание и мы можем все продумать и просчитать. Тогда как на самом деле, руководит нами подсознание на 90-98%. И если женщина вступает в интимные отношения, подсознание воспринимает такие отношения как супружеские. То есть, Вы внешне разорвали отношения, но на самом деле, на уровне подсознания они все еще продолжаются. Именно поэтому у Вас идет блокировка новых отношений... И если Вы будете и дальше пользоваться старыми установками для построения отношений, к большому сожалению, можете эти самые серьезные отношения так и не построить...

Доброго дня! Як склалися стосунки у Вас з вашими батьками? Що відбувалося у Вашому дитинстві?

Спасибо за откровение. Вы сами уже чувствуете, что изменять " в отместку" - это далеко не выход, а еще большее затягивание "узлов". Ваши проблемы, как по мне, имеют очень глубинные корни и связаны с Вашими взаимоотношениями с родителями, с мамой в том числе. Когда мы недополучаем любви и понимания в детстве, мы автоматически пытаемся эти чувства "добрать" от мужа. То есть фактически становимся зависимыми от его к нам отношения. Начинаем играть роль некоего "униженного просителя". Что с Вами и произошло, к большому сожалению. Но муж - это не родители. И должны выстраиваться совершенно другие взаимоотношения, которые Вы не научены выстраивать. Потому что ребенок с детства усваивает подсознательно именно родительские установки. И потом взрослея не понимает, почему так складывается в жизни, когда на самом деле им движуть родительские модели поведения (то что никто никому не изменял совершенно ничего не значит. Нерешенные проблемы родителей автоматически в усиленном виде передаются их детям, чтобы уже дети все таки их начали решать). Поэтому следуя именно этим моделям поведения Вы уже изначально притянули к себе мужчину с такими же как у Вас проблемами, только внутренними, которых не видно. Но это не означает, что надо впадать в депрессию и говорить, что все пропало!. Ничего не пропало! Это просто Ваш обьем внутренней работы, с которым Вы можете справиться. Иначе бы Вам такую ситуацию Свыше не дали бы... И теперь выбор лиш за Вами: опускаться все ниже, утрачивая себя полностью как личность и разрушая возможность вообще когда-либо иметь нормальную семью или вместе с психологом "раскручивать кармические узлы"...

Добрый день! Думаю, что Вы написали психологам, потому что сами начали чувствовать "тупиковость" такой сугубо сексуальной, в основном, физиологической жизенной нацеленности. Вы сами уже замечаетет, что никакие мастурбации и оргазмы на самом деле возбуждение не снимают. И то, что это начало мешать Вашей жизни - вполне закономерно и к сожалению приведет только к еще большим проблемам. Рано или поздно, действуя в том же формате, Вам девушки живьем вообще перестанут быть нужными как личности. Что, собственно, уже и начало происходить: критерии выбора партнерш в большей мере основываются на внешних критериях. Кроме того, формы удовлетворения сексуального желания могут все больше искажаться в погоне за получением удовольствия... Кроме того, постоянное возбуждение приводит к постоянному приливу энергии к детородным органам, что в свою очередь, очень часто провоцирует импотенцию... Как по мне, есть два варианта развития событий и только Вам решать, какой путь Вы выберете. Первый внешне очень легкий и приносит одни лишь вроде как удовольствия, но при этом разрушающий и приводящий к деградации личности в целом, да и разрушающий физически - это тот путь, которым Вы сейчас двигаетесь.И второй, внешне очень сложный, потому что требует полного переформатирования внутреннего восприятия жизни, смены мирровоззрения и ущемления в некоторой степени своих сексуальных удовольствий. Но этот путь открывает безграничные возможности как для развития личности в целом, так и для создания полноценных отношений и в результате - полноценной семьи...

Доброго дня! Як на мене, є дві ключові фрази у Вашій сумній розповіді. Перша: "Мои родители, друзья всегда были против и есть против него".І друга: "Я позвоню, он всегда сбрасывает, или говорит я занят. Домой приходит не раньше 12 ночи. Денег почти не даёт,тяну семью одна, а он вечно типо он на работах". По перше, існує такий фактор, як навіювання, особливо коли іде від близьких людей. І воно має надзвичайно руйнівну силу. І друге: відчувається величезний вантаж претензій та образ до чоловіка, що копичилися роками. Але в родині не буває такого, що винний тільки хтось один. Зовнішня явна поведінка одного висвітлює однозначно внутрішні труднощі іншого та невміння правильно себе поводити з близькою людиною. Які стосунки у Ваших батьків? Як вони ставилися до Вас в дитинстві?

Доброго дня! З Вашого допису відчувається, що Ви людина дуже розумна та виважена, але при цьому знаходитеся у пригніченому емоційному стані, який намагаєтеся на скільки це можливо контролювати. І такий стан зрозумілий, адже з першого погляду важко побачити, що насправді відбувалося між вами і що спонукало дівчину так почати себе поводити. Тому, що як правило, атмосфера безперервної близькості така, як локдаун, тільки загострює та витягує "нагору" ті чи інші внутрішні проблеми, але їх не створює. І зовнішня поведінка однієї людини як правило резонує з внутрішнім іншого. Так Ви пишете "Не считаю, что прогнулся под другой личностью. Я самодостаточный и желал другому человеку оказать помощь, решить ситуацию и понять суть происходящего". Тобто, головним, на перший погляд є бажання надати допомогу людині, яка по суті, про допомогу і не просила... Як склалися стосунки між Вами та Вашими батьками? Які стосунки у батьків між собою? Не розібравшись з цим. просто неможливо і розібратися з Вашими почуттями зараз...

Доброго дня! Так, дійсно, у Вас досить складна склалася ситуація, але, як на мене, не безнадійна. Те, що у Вашого коханого було складне життя і воно вплинуло на нього - це лише один бік "медалі". А от другий - це Ви сама і Ваше кохання до нього. Адже ніхто і ніколи просто так когось не зустрічає і тим паче не закохується. Отже для чогось саме Вам потрібно було зустріти його і мати з ним глибокі дружні стосунки. Ми притягуємо в житті до себе лише тих людей, які "дзеркалять" так чи інакше нас самих. І як на мене, щоб допомогти Вашому хлопцеві, найперше потрібно допомогти розібратися собі у своєму житті. Яким було Ваше дитинство? Як склалися стосунки у Вас з батьками та між ними самими?

Добрый день! В жизни бывает очень по разному. И случается так, что близкий человек "уходит" на сторону - это всегда очень больно. Потому что жить спредательством сложно и горько. И просто так такие ситуации не развязываются. Потому что муж и жена связаны жизненными невидимыми нитями, которые даже после развода продолжают людей держать вместе. Поэтому, как по мне, Вы очень правильно делаете что не разводитесь.. Но вот терпеть такое отношение молча, тоже нельзя ни в коем случае- попустительство всегда еще больше развращает. И для того, чтобы начать себя правильно вести, необходимо понять причину такого поведения мужа. Ведь если в семье между мужем и женой гармония, мужчина никогда другую женщину искать не станет. Судя по тому что Вы пишете, Вы слепо привязаны к мужу. А так бывает, когда женщина основной жизненной целью делает близкого человека, пытаясь от него получить счастье. То есть фактически к нему "прилипает" и не понимая этого, начинает его лишать "кислорода" в отношениях. Но Вы тоже в этом не виноваты, скорее всего действуют какие то ранее заложенные установки... Как у Вас сложились отношения с родителями? И как сложились отношения между родителями?

Дякую за щирість. Я можу сказати спираючись на багаторічний досвід: дуже не завжди те, що ми думаємо, що нам здається і те, що є насправді - співпадає. ІАле допомогти людині можна лише тоді, коли вона сама вже усвідомлює наявність проблеми в собі та своєму житті. На превеликий жаль, поки що Ви корінь проблеми бачите лише у своїй тещі. Але чоловік та дружина "дзеркалять" один одного однозначно. Якщо б у Вас все було в гармонії, Ваша дружина ніколи не пішла до своєї матері. І це аксіома! Але то ваш вибір. Поки що Ви не готові прийняті допомогу та вирішити свою проблеми - потрібен час та життєве переосмислння себе та свого життя. Удачі Вам!

Доброго дня! Так, Ваш хлопець не відокремився повністю від мами психологічно, але, питання в іншому... Чому Ви до себе притягнули саме такого хлопця? Як склалися стосунки у Ваших батьків? Хто з батьків головніший в родині?

Добрый день! Дело в том, что просто так уйти и бросить Вы все равно не сможете. Потому что - это Ваш муж и отец Вашего ребенка. Существуют определенные жизненные правила, которые ни обойти, ни игнорировать просто не получится. У всех абсолютно! есть свои жизненные экзамены, просто у каждого они свои. Ваш муж - это Ваш экзамен! И проблема не в том, что Вы "тряпка", а проблема в отсутствии у Вас необходимых знаний и умений как надо себя вести и что делать в таких ситуациях... И Вы правильно боитесь, что жизнь может или дать схожего мужчину, или не дать вообще никакого... Как по мне - есть один правильный путь: использовать все доступные Вам возможности, чтобы изменить свою судьбу. А для этого необходимо разобраться, почему Вы в свою жизнь "притянули" именно такого мужчину: пьяницу, гулену и лентяя... Как правило, такие проблемы не возникают на ровном месте... очень часто действуют так называемые "родовые программы"..Как сложились отношения у Ваших родителей? Как к Вам относился отец в детстве?

Як на мене, просто так сидіти і очікувати також не потрібно... Я б цей час присвятила зміцненню себе психологічно та духовно... Адже, як на мене. основна проблема не в дружині, і не в тещі... А в тому, що Ви не маєте на дружину достатнього впливу. А це свідчить про Вашу внутрішню недостатню силу... Не все так просто, як здається, бо саме Вам потрапила саме така жінка з саме такою тещею... Адже і Ви росли без батька, а отже в родині у любому випадку, була порушена певна гармонія... танго завжди в родині танцюють двоє... Не вистачає сили ще і тоді, коли є певні внутрішні блоки, які формуються в дитинстві... А це може бути що завгодно: образа, страх, тривога, біль, гнів... Варіантів велика кількість... І поки це не пропрацьоване, теща буде "вигравати", на превеликий жаль...