Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Доброго дня! Як на мене проблема не у Вашому чоловікові, а Вашому ставленні до чоловіків загалом. Як склалися стосунки у Вашої мами та батька?

Мені не хочеться Вас засмучувати, але Ви знаходитеся в середині "системи", тому найкраща методика без роботи з психологом Вам не дасть необхідного результату. Тим паче, що Вам потрібно далеко не одна методика зважаючи на історію Вашої сім'ї... Як би Ви не відтягували момент зустрічі з психологом, вона рано чи пізно стане необхідністю... Краще раніше, щоб не було вже пізно....

Доброго дня Юліє! Я Вас дуже розумію, адже Ви потрапили в пастку, у яку потрапляє величезна кількість дівчат, які згоджуються жити з чоловіками без шлюбу. Адже сумісне проживання Ви називате сім'єю, а Ваш хлопець, зважаючи на те, що збирається Вас виставити як іграшку, що набридла - як до забави. Чи можна щось зробити у цій ситуації? Я впевнена, що шанси є! Але для цього Вам потрібно правильно себе поводити: сльози, скарги, образи, жалюгідні вмовляння та претензії - тільки ще більше зміцнять його у бажанні Вас виставити... Ви дуже прив'язлива по своїй суті, а втрата роботи і відсутність подружок цю тенденцію тільки збільшила. Вам потрібно навчитися бути самодостатньою ( не плутити із самостійною)...

Доброго дня! За всією Вашою розповіддю я побачила надмірну тривожність та схильність до навіювання. Яке у Вас було дитинство? Чи батьки живуть разом? Які з ними стосунки?

Доброго дня! Як на мене, для того, щоб говрити далі, потрібно уточнити, хто він Вам? Батько, дядько, вітчим, брат і т.д. І для чого у Вашій кімнаті встановлені прослушки та відео-камери? Чи є у цьому така вже необхідність?

Доброго дня! Як на мене, такі "віртуальні" страхи з'являються не самі по собі, вони можуть "мати коріння" довжиною у Ваш рід. І Ви про це навіть не здогадуєтеся. Але є таке поняття, як генетична пам'ять, яка передається нам при народженні, і яка впливає на всі сфери нашого життя. Як на мене, попросіть свого чоловіка поки силою Вас туди не затягувати - нехай він зробить там гарний ремонт, щоб все обновити. А самі попрацюйте з психологом на предмет пошуку причини свого страху. Дуже добре у цьому сенсі допомагають сімейні розстановки.

Доброго дня Антон! Як на мене є два боки вашої сімейної проблеми. Перший бік явний - це відсутність у дружини сепарації з батьками та родичами, така собі хвороблива залежність від них та їх ставлення до неї. А другий бік - це явний "перекос" у стосунках між Вами. Те, що відбувається, як на мене, свідчить про те, що Ви не є авторитетом для своєї дружини. Справа навіть не у кількості грошей, вірніше, не стільки у них, а у тому, що у Вас немає внутрішніх сил та ричагів для того, щоб впливати на свою дружину. Жінки так влаштовані, що поважають лише тих чоловіків, які є для неї значимими. І тут дуже важливо відчувати та розуміти отой самий баланс між словами та діями. Адже Ваші вмовляння стали вже для жінки "пустим звуком", такою собі "говорилкою". І ще, дружина та чоловік - це єдине ціле. Тому в родині вони один одного "дзеркалять". Як склалися стосунки у Ваших батьків? Хто у їх парі був головним?

Ответ отредактирован автором 11-05-2021 15:23:29

Доброго дня Ріта! Я Вам співчуваю. Ви дуже прив'язані до свого коханого. Я розумію, що Ви сварячи його, намагалися таким чином йому допомогти. Але у питаннях залежностей ( а алкоголь - це залежність) допомогти за допомогою конфліктів просто неможливо. Бо, по-переше, випивка - це хвороба, по-друге, якщо вона є, у людини немає ресурсів з нею впоратися, третє, вирішити внутрішні проблеми може тільки сама людина, якщо, певне, захоче. І четверте, Ваш хлопець не пройшов сепарацію з мамою (тобто психологічно залишився від неї залежним, та здається і не тільки психологічно). Тепер задайте собі питання, у ролі кого Ви весь час були поруч з хлопцем? У ролі подруги, жінки, про яку потрібно турбуватися та захищати? Чи у ролі турботливої матусі, що витирає соплі? Ви пишете "У нас одинаковые плохие семьи, родители в разводе и выпивают". Тобто, Вже прослідковується тенденція повтору родового сценарію у Вас. Але доля Вам, саме Вам, дає шанс, "вийти" зі страшного сценарію і навчитися будувати нормальні стосунки, тим паче, що у Вас на це є сили і Ви це відчуваєте. "Но почему я верю что смогу жить лучше, а он нет...". Якщо Ви дійсно хочете допомгти хлопцю, спершу допоможіть собі, розберіться зі своєю родиною, родом, своїми родовими сценаріями. Тоді Ви багато чого зможете і зрозумієте! А якщо зараз "зависнете", перепрошую, на "соплях" хлопця, втратите бездарно свій ресурс і недопоможете ні собі, ні йому! Як на мене, Ви зробили все, що могли. І це ЙОГО вибір залишатися з мамою. Перестаньте бути "мамочкою", перестаньте приймати за нього рішення. І почніть індивідуальну роботу з психологом!

А після того, як заспокоїтеся на стільки, щоб мати сили керувати своїми емоціями, я б Вам однозначно порадила індивідуальну роботу... Тому що теперішня ситуація - це непрожиті та непропрацьовані "хвости" з Вашим чоловіком, який пішов. І чим раніше Ви це зробите, тим швидше зможете мати сім'ю.

Доброго дня Луїзо! Як на мене, те що з Вами зараз відбувається, напряму пов'язане саме із ситуаціями ігнорування у Вашому дитинстві. Маленька дитина сприймає все на рівні почуттів, а не пояснень дорослих. Пояснення, це таке собі прикриття травм зверху. Коли тато багато працює, він мало приділяє уваги дитині. І дитина це сприймає, як небажання її чути, тобто ігнорування. Так само як і в ситуації з мамою. У дитини немає ресурсів, щоб впоратися з травмами, тому вони "осідають" у підсвідомості до моменту, коли людина "дозріє", щоб їх пропрацювати. Як на мене, такий час прийшов. Тому що оточуючі завжди "дзеркалять" наш внутрішній стан, щоб допомогти нам звернути на якісь внутрішні проблеми увагу. Як саме у Вашому випадку з друзями...

Справа в тому, що для "пропрацювання" Ваших минулих вчинків, абсолютно не потрібно в них занурюватися з головою знову. І тим паче, не потрібно про них розповідати психологу. Достатньо того, що Ви про них пам'ятаєте. Є певні методики, які допомагають у щадящому режимі вийти із еомційного "піке". Тому думайте. Адже Ви руйнуєте себе із середини.І чим довше будете з цим жити, тим страшнішими можуть бути для Вас як особистості, наслідки...

У Вас зараз шоковий стан. В такому стані людина не може думати та приймати правильні рішення. Окрім того, чим більше станете думати про те, що сталося, тим гірше Вам буде ставати. У такому стані взагалі не варто з коханим спілкуватися! Вам потрібно на якийсь час зникнути. Можливо навіть кудись поїхати, виключити телефон... Іти там, де про Ваші стосунки ніхто не знає і не говорити взагалі про нього. Ваи потрібно "випасти" із ситуації... Це єдини варіант, що Ви ще щось зможете зробити...

Мені двічі шкода, що у Вас ідуть схожі ситуації... Судячи з того, що відбувається, та травма, з Вашим чоловіком, не була "пропрацьована". Інакше життя не дало б Вам повторів. Тому, тим паче, Вам якомога швидше потрібно почати працювати з досвідченим
сімейним психологом.

Дякую за Вашу щиру відповідь. Чому Ви стали тільки друзями? Була якась причина? І чому Ви вирішили, що тільки з жалості до Вас? Адже, на скільки я зрозуміла, молоденька дівчина для нього - це бажання його батьків... Можу Вам сказати, що чоловіки найбільш прив'язуються саме до тих жінок, з якими у них дружба, а не інтим. Я вважаю, що Ваші стосунки набагато міцніші, ніж Вам здається. Просто зараз потрібно правильно себе повести, а щоб правильно себе поводити і не "наламати дров"- заспокоїтися. "взяти себе в руки"... Краще, щоб у Вас зараз був супровід психолога, як на мене... Бо Ви самі в шоковому стані...Ответ отредактирован автором 10-05-2021 18:10:54

Ответ отредактирован автором 10-05-2021 18:17:13

Складно давати Вам якісь поради, адже все дуже суб'єктивно. Ваше "хорошо общались" і її - може не співпадати. По-друге. Ви могли виявити надмірну наполегливість "Когда я вернулся и пригласил ее вновь, она сослалась на занятость и перенесла встречу на другой день. Но и на другой день она оказалось занята и как я ее не уговаривал, перенести свои дела не согласилась". У неї могли бути об'єктивні причини через, які вона дійсно не могла з Вами зустрітися, а Ви її "передавили", адже жіноча психіка дуже полохлива. Ну і третій варіант той, який вам вже озвучили Ваші друзі. Тобто, тепер вирішувати Вам. Я б трохи почекала, і спробувала ще раз передзвонити та запросити її кудись... Спробуйте її чимось вразити, зацікавити. А там вже подивитеся...