ВНЗ:
- Бакалавр: філолог, викладач англійської мови і літератури, німецької мови, Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна
- Спеціаліст: філолог, англійська мова і література, Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна
- Бакалавр: 053 Психологія, Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна
Курси:
- УСТА, ТА-101 (вводний курс в транзактний аналіз)
- Safety & Stabilization Using Somatic Trauma Therapy (Безпека та стабільність з використанням Соматичної терапії травми), від Complex Trauma Institute
Подальша психологічна освіта:
Проходжу навчання в методі транзактного аналізу (ТА) на базі УСТА
Вебінари: - "V міжнародний онлайн форум сімейної психології: виклики для української родини під час війни" від організації Перспектива
- "Чуйний психотерапевт" від КІГіП
- "Особливості надання допомоги постраждалим від сексуального насильства повʼязаного з конфліктом" від
ГО "Ресурсний центр "Лісова Поляна"
- Глінді Нікерсон "Соматична робота з панічними атаками" від волонтерського проекту "Somatic Experiencing Support for Ukraine" (SESU)
Досвід психологічної практики
Практичний психолог з 2024 року.
Працюю з запитами спеціалізація, зона професійних інтересів
На сеансі я гарантую Вам розуміння, емпатію та прийняття. Ми разом з Вами розберемо Ваш внутрішній конфлікт, знайдемо причину складнощів у стосунках з іншими та прокладемо шлях до психологічного комфорту.
Працюю із темами:
-Міжособистісні стосунки (романтичні, родинні, дружні, робочі, соціальні)
-Особистісні питання (самооцінка, внутрішні конфлікти, прийняття себе, саморозвиток і т.п.)
Працюю онлайн.
Чому користувачі не можуть залишати відгуки про психологів? Чому не можна дати можливість запитувати на сайті оцінювати відповіді?
Людина, яка звертається за психологічною допомогою, так само як і будь-який нефахівець у принципі, не завжди може об'єктивно оцінити користь від тих чи інших рекомендацій психолога. Іноді найбільш слушна порада, наприклад, переглянути свої способи реагування в конфлікті, що повторюється, а найприємніша для клієнта - запевнення в тому, що він у всьому абсолютно правий і змінитися повинні оточуючі люди.
Іноді саме ті відповіді, які «зачіпають» клієнта, викликаючи почуття роздратування та агресії, якраз і є «правильнішими».
Хороші рекомендації не завжди приносять полегшення одразу.
Тому майстерність психолога може найточніше оцінити інший фахівець.
Вітаю вас.
Описані вами стосунки з батьками дуже токсичні, і напевно таке або подібне відношення до вас з дитинства.
Продовжити проживати з аб'юзивною матір'ю означає лише руйнування вашої особистості: подальше розмивання ваших кордонів, придушення волі, знецінення вас як окремої дорослої людини. У такій атмосфері ви майже не маєте шансів стати по-справньому дорослою цілісною особистістю, та навіть просто щасливою задоволеною життям дівчиною.
На щастя ви вже повнолітня і маєте повне право поїхати від батьків хоч на інший кінець світу та спілкуватись із ними стільки, скільки ВАМ хочеться.
Я б рекомендувала вам підготувати фінансове підґрунтя та переїздити на окреме житло, не до бабусі, а геть окремо - аби максимально зменшити вплив на вас.
Також доєднуюсь до рекомендації колеги щодо психолога.
Доброї ночі.
Судячи з вашого опису, я бачу вас як чудову маму, але дуже втомлену, емоційно і фізично виснажену...
«Я ж жінка від природи повинно бути закладено оце все типу бути гарною господинею і гарною мамою»;
Це стереотип. Природою закладено виносити дитину, вигодувати, не дати їй загинути від факторів зовнішнього світу. Всьому іншому ми люди вчимося і все у кожного індивідуально. Хтось фізично не витягує догляд за однією дитиною, а хтось - як ось ви - доглядає трьох діток різного віку, та ще й встигає займатись домогосподарством.
Вам бракує ресурсу на всі справи одразу, тому ви стаєте нервовою та природно прагнете злити на когось знервованість. А діти відчувають вашу "слабкість", тому і бешкетують, відчуваючи свою перевагу. Перегляньте свої щоденні справи, виділіть найменш приоритетні та відмовтесь від них на певний час, доки не відновите енергетичний баланс.
Ви взагалі приділяєте час собі коханій? Чи є щось впродовж дня, що ви робите для свого задоволення? Хобі?
Хтось допомагає вам із дітьми, домашніми справами?
Доброї ночі.
Співчуваю вашому станові, дуже складно витримувати тягар таких думок.
Мені дуже шкода, що ви не відчуваєте підтримки від батьків та лікаря-психіатра. Чи є у вас хтось ще, з ким ви могли б поділитись своїми переживаннями?
Ваш запит доволі серйозний і у відкритій переписці він не вирішиться. Вам необхідна психотерапія у поєднанні з вашим поточним лікування. Вас гложать депресивні симптоми, внутрішні конфлікти, можливо якийсь травматичний досвід і лише ліками, на мою думку, тут не обійтись.
Спробуйте донести до батьків важливість відвідин психотерапевта. Можливо лікар-психіатр стане вашим союзником і порекомендує гарного спеціаліста.
Ви відмежовуєте свою особистість від нав'язливих суїцидальних думок (так тримати!), та й здається, що ви доволі обізнані в психологічних термінах - ці фактори будуть вашими союзниками в ефективному психотерапевтичному процесі.
Родина вашого брата на стадії переживання горя втрати, навіть якщо не демонструють почуттів горювання. Цей момент теж варто враховувати в вашій ситуації.
Можливо є сенс запропонувати їм звернутись за психологічною допомогою?
Однак, це не звільняє вашого брата від фінансових забов'язань перед його дітьми та вами.
Вітаю вас.
Дуже співчуваю вашій втраті. Напевно ваш улюбленець був дуже важливий для вас...
Ваш стан природній. Вам болить, бо ви любили вашу собачку.
Але вам необхідно пережити втрату, прожити всі негативні емоції, всі стадії горювання: заперечення, гнів, торг, печаль, прийняття. Пройшовши всі ці етапи вам обов'язково стане краще, вас вже не будуть накривати негативні почуття, а залишаться лише теплі спогади в серці.
Не змушуйте себе якомога швидше переключитись. Дайте собі час у вашому власному темпі прожити, провідчувати цю подію та поступово відновити душевний комфорт.
Вітаю вас. Утруднене дихання та прискорене серцебиття схожі на ознаки панічної атаки. Панічна атака, в свою чергу, це вищій рівень нервового напруження, тривожності, сигнал про те, що організм вже не витримує такий рівень напруги.
Ком в горлі це теж психологічна реакція на тривогу, на те що невимовлено (якщо звісно немає медичної основи).
Вам варто починати розплутувати цей нервовий клубок, бо ваш стан ставатиме дедалі гірше.
Спробуйте знайти спільну мову з рідними. Ви казали братові про ваши претензії с приводу фінансів? Робили спроби налагодити контакт з підлітком?
Якщо роз'їхатись зараз неможливо, то єдиний вихід поліпшити ситуації - налагоджувати емоційний клімат в колективі.
Щойно ви хоч трохи порозумієтесь із родичами та встановите певні правила спільного проживання, ваша тривога дещо знизиться і ви відчуєте полегшення на фізичному рівні.
І ще важливий момент. Наскільки давно померла дружина вашого брата?
Дозвольте мені зробити припущення, а ви дослухайтесь до себе чи відгукнеться вам теорія.
Можливо ви з чоловіком за 6 років стосунків перейшли від статусу пари, коханців до радше друзів, партнерів, або ви піклуєтесь один про одного в стилі батько-донька / мама- син. Я маю на увазі змістився акцент і ви перестали бачити в чоловікові коханця, власне чоловіка.
Чи відгукується вам моє припущення?
Вітаю вас.
Співчуваю вашому становищу та вашому душевному станові. Ваша сімейна ситуація дійсно дуже непроста, і нажаль не так легко вирішуються житлові питання сьогодні. Але ви ж не повинні жити в середовищі, яке шкодить вашому психічному та фізичному здоров'ю. Тим паче ви та ваш чоловік відповідальні ще за одне маленьке життя, яке тонко відчуває мамин настрій.
Чи висловлюєте ви свої переживання чоловікові? На чиєму боці він в цій ситуації?
Вітаю, Анет.
Погоджуюсь із відповіддю колеги та додам ще пару питань вам для роздумів:
Чи перевіряли ви своє жіноче здоров'я та здоров'я загалом?
Чи відчуваєте ви сексуальний потяг взагалі (наприклад коли бачите привабливого актора)?
Здравствуйте, Стас. Ваш рассказ выглядит несколько сумбурно. Вы сейчас сильно встревожены?
Почему вы считаете себя несимпотичным и недостойным внимания девушек? Вам кто-то внушал эту мысль?
Я бы рекомендовала вам выдохнуть, успокоиться и спокойно проанализировать ситуацию. Мне кажется вы сейчас склонны принять поспешное необдуманное решение.
Также, позвольте напомнить вам, что девушке всего 15 лет, а вы уже совершеннолетний, и если ваши отношения выйдут за рамки платонических - это может иметь для вас неприятные последствия.
Вітаю вас.
Дуже співчуваю вашому станові.
Ґрунтовно вам допоможе лише психотерапевт, який спеціально орієнтований на роботу з людьми, які пережили окупацію.
З приводу ліків зверніться до лікаря, який вам їх прописав. Можливо ви разом зміните графік прийому.
Бажаю вам сил одужати та повернутись до повноцінного життя!
Вітаю вас. Страх щось змінювати у своєму житті (чи то роботу, місце проживання, коло спілкування...) притаманний багатьом людям. Ваше місце роботи хоч і приносить вам дискомфорт, та все ж є зоною комфорту, "рідним болотом" скажімо.
Однак залишаючись на нелюбимій безперспективній роботі ви зраджуєте самій собі, своїй реалізації, кращій якості життя, задоленості своїм поточним життям кінець кінцем.
Прокрутіть подумки процес звільнення у всіх деталях (починаючи із відкривання дверей кабінету і закінчуючи словами прощання), згодом прорепетируйте з кимось цю сцену. Така вправа допоможе вам знизити рівень тривоги перед невідомим, і в мозку вже сформується синапсичний зв'язок успіху у цій справі.
А після звільнення бажаю вам успіху у пошуки діяльності, що відгукнеться вашому серцю::smile::
Вітаю вас. Це рішення маєте приймати лише ви та батько дитини. Абстрагуйтесь наразі від мами та прийміть рішення без її впливу. Потім просто поставите всіх перед фактом.
Бажаю вам внутрішнього ресурсу!
Нажаль ви мало що зможете змінити поки живете всі в купі. Ваша мама вже в такому віці, що змінювати поведінку не буде, а сама поводить себе як дитя, що вимагає уваги - це вже особливості такого поважного віку.
Вам із чоловіком як окремій родині треба обміркувати переїзд на інше житло, аби зберегти все те чудове, що є між вами. Домовтесь з мамою, що будете її регулярно відвідувати; допоможіть їй знайти спілкування серед однолітків (бо насправді саме цього вона потребує).
Це складний та болісний для всіх шлях, однак найбільш правильний , на мою думку.
Публикації психолога 1
Повідомлення
Надіслати особисте повідомлення Щоб відправити повідомлення цьому психологу прямо звідси, потрібно
зареєструватися або увійти як користувач.
Років досвіду: 1
