Психологиня Оксана Сенченко Черкаси лише онлайн


- вересень 2018 р. - лютий 2023 р. - 4-річне навчання на Європейському освітньому проєкті Транзакційний аналіз в напрямі психотерапії.
- з січня 2021 р. - навчаюся на проєкті з Пропедевтики.
- Член Української Асоціації Транзакційного аналізу (УАТА).
- більше 200 год індивідуальної психотерапії.
- постійний професійний саморозвиток (відвідування додаткових лекцій, майстер-класів, воркшопів, конференцій, групових та індивідуальних супервізій, інтервізій, читання фахової літератури і т. д.).
- 9 лютого – 8 березня 2017 р. – проходження виробничої практики у психологічному центрі «Добрий день» (м. Черкаси).
- 23 листопада – 20 грудня 2017 р. – проходження педагогічної практики в СШ № 62 у м. Львів.
- 25-28 липня 2019 р. – була волонтером у VI Всеукраїнському таборі з Транзакційного Аналізу.
- 14 жовтня - 10 листопада 2019 р. – проходження асистентської (педагогічної) практики в ЛНУ ім. Івана Франка.
- з квітня 2020 р. – індивідуальна психологічна практика під керівництвом супервізора.
- з вересня 2020 р. – проводжу тренінги, просвітницькі лекції для дітей у психологічному центрі "Добрий день" (м. Черкаси).
- з березня 2022 р. – волонтер у проєкті по психологічній підтримці "Розкажи мені" та ін.
спеціалізація, зона професійних інтересів
- Як покращити стосунки (партнерські, подружні, дитячо-батьківські, професійні, дружні)?
- Як покращити свій емоційний стан і самоставлення?
- Як віднайти, зрозуміти та актуалізувати своє справжнє «Я» (пошук внутрішньоособистісних ресурсів, постановка цілей та їхня реалізація)?
- Як подолати кризові ситуації в житті (втрати, професійні кризи тощо) та вирішити внутрішньоособистісні конфлікти?
Не працюю із залежностями (алкоголь, наркотики, лудоманія).
Зараз консультую через Skype або Viber під керівництвом супервізора.
Я готова бути поруч і підтримувати Вас у подорожі самопізнання, саморозвитку і самозцілення. Вибір за Вами.
Основне
⭐ Оцінка від колег-психологів
Рейтинг від колег: 10 з 10ти.
Усього оцінок: 10. хто оцінював
Чому користувачі не можуть залишати відгуки про психологів? Чому не можна дати можливість запитувати на сайті оцінювати відповіді?
Людина, яка звертається за психологічною допомогою, так само як і будь-який нефахівець у принципі, не завжди може об'єктивно оцінити користь від тих чи інших рекомендацій психолога. Іноді найбільш слушна порада, наприклад, переглянути свої способи реагування в конфлікті, що повторюється, а найприємніша для клієнта - запевнення в тому, що він у всьому абсолютно правий і змінитися повинні оточуючі люди.
Іноді саме ті відповіді, які «зачіпають» клієнта, викликаючи почуття роздратування та агресії, якраз і є «правильнішими».
Хороші рекомендації не завжди приносять полегшення одразу.
Тому майстерність психолога може найточніше оцінити інший фахівець.
Залишили відгуки
Відповіді 5230
Так, поведінка мами неприємна та образлива, співчуваю Вам, Ви маєте право гніватися та сумувати.
«Почему она ко мне так относится - непонятно. »;
Відповідь на це питання знає лише Ваша мама, а ми можемо лише робити припущення, що є неефективно (страх самотності і, відповідно, що Ви виростите, деструктивний симбіоз із Вами, особливості її дитячо-батьківських стосунків, гнів на чоловіків, який вона проектує на Вашого хлопця і установки, які вона несвідомо передає Вам, інші внутрішньоособистісні конфлікти тощо). Крім цього, що відповідь на це запитання дасть особисто Вам? Ми не здатні змінити почуття, ставлення, поведінку іншої людини без її бажання, а лише власні, тому я б рекомендувала Вам орієнтуватися на себе, а не на неї.
Поки що, із Вашого запиту, помітно, що Ви психологічно не сепарувалися від матері (а для цього, перш за все, необхідно відділитися прострово, соціально, фінансово) + у Вас труднощі із відстоюванням особистісних кордонів + у Вас багато накопленого гніву, суму, який Ви не можете ніяк конструктивно вивільнити + Вам не вистачає підтримки у сепарації. Таким чином, найкраще для Вас - це індивідуальна співпраця із психологом. Можливо, коли Ви зміните своє ставлення і поведінку це опосередковано вплине і на поведінку Вашої мами.
Ответ отредактирован автором 09-10-2020 12:38:33
Я б Вам рекомендувала зараз, перш за все, потурбуватися про себе і найкраще це зоробити, звернувшись індивідуально до психолога (помітно, що Вам зараз потрібна підтримка та допомога).
«Чи можу я йому написати про те, що я зараз відчуваю?»;
А що особисто Вам це дасть?
«Чи ітак зрозуміло з його поведінки, що йому всерівно і йому це непортібно?»;
Із того, що Ви описали в запиті, хлопець дав чітко зрозуміти, що він не хоче продовжувати стосунки і він Вас не кохає.
«Я надіюсь, що він повернеться. »;
На жаль, саме "надія", яка, в принципі, є ілюзорною зараз і робить Вам боляче.
«Лише свої емоції, лише свої відчуття, відчуття того, що мене хтось любить»;
Ключове слово "лише свої" - а любов поняття взаємне.
«З батьками у мене хороші стосунки, батьки для мене і сестри завжди віддавали весь свій час, емоції, сили.»;
Я б аналізувала детальніше (можливо була модель гіперопіки) + важливо проаналізувати Ваш попередній досвід стосунків.
Дуже сумно, що Ви сприйняли допомогу (поглиблений аналіз, учточнення, запитання) як критику (якби Ви пішли на реальну консультацію, то будь-який психолог дивився на проблему з різних сторін і задавав схожі запитання. В режимі переписки я намагалася Вам дати максимум (можливо в цьому і проблема, Ви до цього ще не готові і стоїть багато захистів, а я вже почала "копати глибше") , бо хотілося Вас справді підтримати), а ще сумніше, що Ви почали знецінювати мене, хоча я Вас не обезцінювала (і мені це, звісно, неприємно, як і будь-якій людині). В цій ситуації я б хотіла поспівчувати Вам, адже, скоріш за все, у Вашому житті Вас обезцінювали і зараз Ви проектуєте це на мене.
В будь-якому випадку бажаю Вам удачі та вірю, що, можливо, звернення на форум дало Вам поштовх для рефлексії.
Ответ отредактирован автором 09-10-2020 11:51:21
Ви пишите "намагається зменшитися", проте сам по собі він стихнути не може, адже переживання є не вираженими і не прийнятими. Це може і не тривати місяць - все залежить від Вас і чоловіка.
«Есть страх, что мои попытки поговорить вызовут очередную дозу гнева, а этого очень не хочется »;
А це вже щось Ваше особисте (страх чи заборона на цю емоцію). Можливо Ви боїтеся навіть не гніву, а його неправильного вираження. Ви не відповідальна за почуття, ставлення, поведінку інших людей, а лише за власні. Ваш максимум - це подати повідомлення конструктивно, проте лише чоловік обирає як реагувати.
Ответ отредактирован автором 08-10-2020 20:03:49
Можливо проблема також полягає у тому, що кожен із Вас не говорить про своє невдоволення, гнів, сум чи фрустрацію одразу, а начебто "накопичує марки", які потім розмінює на виправданий вибух гніву, при якому згадуються всі можливі образи.
« И еще, когда я пытаюсь с мужем поговорить после таких ссор, объяснить почему я так сказала или сделала, или что я имела ввиду, он может позволить себе посмеяться или вообще уйти в другую комнату. Сценарий таких молчаливых бойкотов как правило один и тот же. »;
Після сварки важливо не пояснювати "чому Ви це зробили" (бо чоловік, скоріш за все, сприймає це як перекладання цілковитої відповідальності за сварку на нього + обезцінювання його почуттів і тому використає захисну стратегію - уникнення), а говорити з позиції своїх почуттів, визнати його почуття і підтримати один одного (попросивши пробачення). Після того, як "емоційний заряд" зменшився, можна вже переходити до раціонального аналізу самої ситуації.
Ответ отредактирован автором 08-10-2020 18:45:38
Ваш максимум - це сказати чоловіку про свої почуття і переживання (що Вам сумно без нього і так само, Вам важко, коли він Вас ігнорує), визнати його почуття (що він має право гніватися та сумувати, однак ігнорування ніяк не вирішує проблему, а лише залишає недообговорення та невиражені почуття), попросити пробачення, та сказати, що Ви бачите проблему у Ваших стосунках і готові над нею працювати із спеціалістом (і у Вас корінь йде з дитячо-батьківських стосунків, а у нього - з негативного досвіду зради, що накладається один на одне) і хотіли б його підтримки у цьому.
Якщо чоловік всерівно не хоче із вами говорити, то Ок - це його вибір. Ви можете написати йому лист, який він може прочитати, коли захоче. Якщо Ви бачите, що Вам психологічно важко через те, що чоловік Вас досі після цього всього ігнорує і не чує Ваші прохання, то зверніться індивідуально до психолога (Вас ця ситуація так сильно травмує ще і через те, що , на жаль, у Вас був негативний досвід ігнорування збоку батька).
« С 20 лет не общалась с ним вообще, а в прошлом году он умер. »;
Скажіть,будь ласка, можливо конфлікти із чоловіком загострилися після смерті батька?
Ответ отредактирован автором 08-10-2020 18:29:50
Стосунки із будь-яким проявом насилля - це вже не стосунки. Насилля не припустиме у будь-якому вигляді.
«Ревнует и он и я. Только я в себе это подавляю, т.к. нет реальных предпосылок. А муж прямо так и говорит мол иди к своим (цензура). »;
Можливо Ваше пропрацювання ревнощів (не подавлення, а пропрацювання) вмотивує чоловіка і самому пропрацювати цей момент. Ми не здатні змінити поведінку іншої людини без її бажання, а лише власну.
«Гражданский брак или официальный для меня сейчас это не так важно...»;
А що для Вас зараз важливо? Я зробила припущення, що цей момент може просто загострювати ревнощі і, відповідно, сприяти сваркам (із Вашого і з його боку).
Ответ отредактирован автором 08-10-2020 17:40:43
Так сварки через ревнощі зазвичай з його боку, чи з Вашої (хто саме ревнує)?
«Моя семья...ее по сути не было, мне мама была и за себя и за отца, к сожалению.»;
Співчуваю, можливо зараз Ви проектуєте на Вашого чоловіка фігуру свою батька і несвідомо пропрацьовуєте свої дитячо-батьківські стосунки (гнів і т. д.). Звідси і думки, страх, що він може знайти когось іншого. Крім цього, мама також могла Вам передати якісь установки щодо чоловіків, які зараз впливають на Ваші стосунки.
«Вариант обращения к семейному психологу не рассматривается, муж никогда в жизни на это не согласится. »;
Ви йому пропонували? Поки не запропонуєте - не дізнаєтеся. Якщо чоловік відмовиться - ОК, це його вибір, проте Ви можете звернутися самостійно і, таким чином, пропрацювавши себе, що, можливо, опосередковано сприятимете покращенню стосунків або кращому їхньому розумінню. Також важливо в якій формі Ви подаєте ту чи іншу інформацію, заявляєте про свої почуття та бажання, а це вже асертивна поведінка, якої необхідно вчитися.
Якщо говорити про ігнорування, то психологи кажуть, що іноді це психологічно травматичніше, ніж фізичне насилля. Крім цього, як Вам жити в громадянському шлюбі (можливо ця ситуація Вас також хвилює)?
Ответ отредактирован автором 08-10-2020 17:30:01
Так, дуже серйозна проблема. Я б рекомендувала пройти базовий медогляд (невропатолог, психіатр, уролог). Як чоловік аргументує відмову? І чому Вам необхідний його "дозвіл" у питаннях, що стосуються здоров'я сина? Ви ж також його опікун.
«В воспитании лучше бы не лез, ребенок его не хочет принимать как отчима, мужчина злится что он не слышит его. »;
Якщо Ви особисто дійсно вважаєте, що "краще б не ліз", то такими темпами хлопчик точно його не прийме, а вітчим не встановить із ним контакт. Тут потрібно піходити бережно, поважаючи кордони хлопчика, і, при цьому, спільно із новим партнером, обговорювати стратегію виховання та комунікації.
Дуже Вам співчуваю, хочеться Вас підтримати. Сумно, що Ви бачите провину лише в собі, адже стосунки - це відповідальність двох. Із Вашої розповіді помітно, що хлопець не цінував стосунків, а Ви тягнули їх на собі. Крім цього, моментами Ви це відчували, проте заперечували.
«Чому він так вчинив?»;
Відповідь на це запитання знає лише хлопець, а ми можемо робити лише припущення, що є неефективно. Крім цього, що Вам дасть відповідь на це запитання?
«Як пережити такий вчинок? Як не почувати себе винною? »;
Скажіть, будь ласка, чи є у Вас люди, які могли б Вас зараз підтримати (родичі, друзі)? Крім цього, я б Вам рекомендувала звернутися індивідуально до психолога.
Скільки вже пойшло часу після розлучення?
Ответ отредактирован автором 08-10-2020 17:01:13
Припускаю, що проблема лежить в:
«то ревность...Мы шли из гостей, темно уже было, он ушел на десяток шагов вперед, видимо это меня и разозлило.»;
Скажіть, будь ласка, у Вас був негативний досвід зради (або Ви такий спостерігали)? Ваш чоловік давав Вам реальні приводи для ревнощів? Можете, будь ласка, детальніше описати стосунки Ваших батьків як пари.
Зараз помітно, що у Вашій сім'ї існують проблеми із взаємодовірою, психологічною близькістю: ніхто з Вас відкрито, конструктивно не говорить про власні переживання та бажання: Ви - через скандал, а чоловік - через уникнення та ігнорування (можливо така стратегія була у його батьківській сім'ї + він боїться погіршити ситуацію, тому дистанціюється).
Якщо ж говорити про зауваження щодо фінасової сфери, то зазвичай в стані алкогольного сп'яніння наші приховані та невисловлені образи "вилізають на поверхню", припускаю, що Вас це хвилювало, але Ви це у собі "подавлюали". Можливий й інший варіант: Ви були так розгнівані на чоловіка, що "укололи" в його болюче місце.
Ви розглядали варіант спільного звернення до сімейного психолога?
Ответ отредактирован автором 08-10-2020 16:54:33
Дуже добре, що дитина співпрацює зі спеціалістом. А Ви контактуєте зі шкільним психологом?
«На дальнейшие действия не дает согласия.»;
На які саме дії він не погодився?
«Учитель в курсе происходящего и говорит что после развода ребенок изменился в лучшую сторону.»;
На жаль, вчитель бачить дитину лише на уроках, тому однозначних висновків він зробити не може.
«Ребенку много раз я предлагала вернуться к нам и приехать ко МНЕ на выходные , но он не хочет и я еду сама, либо гуляем где-то на нейтральной территории. Созваниваемся два-три раза в день. »;
Дуже добре, що Ви не залишаєте дитину і підтримує контакт - це дуже важливо. Скоріш за все, у хлопчика зараз дуже суперечливі почуття і участь мами в його житті йому однозначно потрібна (хоча він може це і заперечувати).
«Увы, но да.
каждый по свою сторону баррикады и меня не слышат.»;
А як Ваш теперішній партнер сприймає ідею переїзду сина до вас?
Також хотіла у Вас уточнити: Ваш партнер не враховує Ваших бажань та почуттів і в інших питаннях, окрім сексуального життя?
Ответ отредактирован автором 08-10-2020 16:43:26
Багато чого залежить від форми подачі повідомлення. Крім цього, Ви маєте розуміти, що кількість - це не завжди якість, а якість зараз також не надто добра і можливо акцент необхідно, для початку, зробити на цьому моменті.
Ви запитували у партнера, чому він хоче секс лише раз на тиждень? На скільки я зрозуміла, через стан здоров'я?
«Бывший муж изменился чуть-чуть после развода, стал меньше пить.»;
Я б так однозначно не стверджувала. По перше, залежність - це хвороба, яка лікується під керівництвом спеціалістів роками. По друге, Ви зараз не проживаєте з чоловіком 24/7 і можете судити про його поведінку лише зі слів інших (наприклад, сина). По третє, в залежних людей стан "затишшя" чергується із "зривом" - це циклічний процес, який ніколи не припиняється.
«У нас в браке родился сын, ему 10 лет.
Ребенок на него не жалуется, он больше на меня в обиде что я ушла от его папы, мужчину моего он не принял.»;
Те, що він "не скаржиться" не означає, що йому там "добре". Можливо у нього настільки великий гнів на батька, на себе, що йому найбезпечніше його перенаправляти на Вас + "батько може підливати масла у вогонь", а син боїться Вам щось сказати. Жити разом із залежною людиною - небезпечно і травматично. Так, як хлопчик неповнолітній, а Ви його опікун, то зобов'язані турбуватися про нього і вивести із цього токсичного середовища. Я б Вам рекомендувала, перш за все, звернутися із дитиною до дитячого психолога. Зрозуміти гнів і сум Вашого сина цілком можна, адже Ви самі вибралися із цієї нездорово'ї атмосфери, а він - ні. Він ще дитина і йому важко зрозуміти свої бажання, почуття і потреби, диференціювати їх, тому і необхідно звернутися до психолога.
«Мой мужчина жил долго сам, первое время ему было тяжело безусловно ребенок, уроки.»;
Можливо син також не прийняв вітчима, бо і вітчим його не прийняв?
Ответ отредактирован автором 08-10-2020 16:11:59
Прочитала Вашу історію і стало дуже сумно, що Ви не цінуєте себе і дозволяєте до себе таке ставлення.
«Его бывшая жена его обратно не пускает, как я поняла по их переписке.»;
А як Ви побачили їхню переписку?
«Ведь он же ушел тогда от нее ко мне, что ему ещё нужно. »;
Відповідь на це запитання знає лише цей чоловік, але я б переформулювала: А що Вам потрібно? Навіщо Вам стосунки, де перспектива гармонійної сім'ї в принципі неможлива: немає взаємодовіри, психологічної близькості, співпраці, відчуття безпеки та стабільності, не цінуюються почуття та бажання один одного, відсутність зобов'язань і т. д? Що тоді для Вас сім'я?
А ось де може ховатися відповідь:
«Мои родители развелись, нас в семье пятеро,мать нас воспитывала одна, она очень властная и все мне запрещает, также я ей рассказала про молодого человека, она потребовала привести его познакомиться перед свадьбой, а он категорически не хочет этого. »;
Те про що ви розповідаєте не схоже на любов, а скоріше - созалежна модель стосунків, а в цього чоловіка інша крайність - контрзалежна. Корінь созалежності лежить в дитячо-батьківських стосунках (у Вашому випадку це батько), тому Ви і несвідомо обрали набагато старшого чоловіка, який пішов від дружини і "хапаєтеся за ці деструктивні стосунки" - Ви несвідомо пропрацьовуєте свої травми родом з дитинства (біль, сум, гнів, страх від тго, що Вас покинув батько і обрав іншу сім'ю). Крім цього, напевно важко боротися за увагу і любов матері із чотирма сиблінгами.
У Вас запит на індивідуальну психотерапію із психологом-психотерапевтом, бо помітно, що в партнерові Ви, на жаль, шукаєте батьківську фігуру.
Бажаю Вам знайти хорошого спеціаліста та пропрацювати себе. Вірю у Вас і бажаю Вам удачі!
Ответ отредактирован автором 08-10-2020 16:11:05
Радію, що у Вас є такий хороший ресурс - скористайтеся ним! Крім цього, змістіть фокус уваги на себе: власні переживання, бажання, ціллі, хоббі тощо. Також рекомендую Вам почитати книги для психоедукації С. Форвард "Токсичные родители" та Виктории Ламберт "Личные границы. Как их устанавливать и отстаивать" (книги є у вільному доступі в інтернеті), проте Ви маєте розуміти, що книги - це лише теорія, а якщо говорити про психологічну сепарацію і розірвання симбіозу, то найефекттивніше цього можна досягти лише через психотерапевтичні відносини.
Публикації психолога 2
Відео психолога 3
Особистісне зростання та корисні поради
Стереотипи, забобони, міфи
Самооцінка
Повідомлення
Щоб відправити повідомлення цьому психологу прямо звідси, потрібно зареєструватися або увійти як користувач.