Психологиня Оксана Сенченко Черкаси лише онлайн

Доброго дня, Katya29.
Дуже Вам співчуваю.
«у нас не обычная семья мы 2 года не живём в месте под одной крышей (так сложились обстоятельства),но он приезжал ,гуляли короче все делали только не жили вместе!»;
А можете, будь ласка, описати детальніше, чому Ви аж 2 роки не проживали разом? В чому полягає "нестандартність" вашої сім'ї?

«скажу честоно у меня ужастный характер и я его пилила ,потому что мне было обидно ,что я с ребёнком а он нет!»;
Хто Вам казав, що у Вас "жахливий характер"? В чому проявляється ця "жаливість" - лише у "пилінні"? Як саме Ви пилили? На мою думку, Ви заявляли про свою природню потребу в увазі до Вас і вашої дитини і це нормально. Дуже дивно, що Ви берете всю відповідальність за розлучення виключно на себе.

«и недавно он сказал ,по телефону что ему это все надоело и он меня бросает!я спросила развод?»;
Тобто він обгрунтував розлучення лише фразою "мені все набридло"? Що саме йому набридло? Як Ви зараз себе почуваєте у зв'язку з такою заявою чоловіка?

«что делать дальше ?какие меры предпринимать,как вести себя? »;
Перш за все, скажіть, будь ласка, а що саме Вам давав цей шлюб? Чого у ньому не вистачало? У Вас є люди (батьки, родичі, друзі, які могли б Вас зараз підтримати)?

Ответ отредактирован автором 26-06-2020 13:58:34

« 2 числа мы собрали вещи и ушли. Не общались с ней 2 месяца.»;
А потім, через 2 місяці, хто був ініціатором розмови і яка була причина звернення?
Тобто, виходить, що десь вже пів року Ви живете із хлопцем окремо від матері? І як Вам життя окремо? Як справи у стосунках із Вашим хлопцем, друзями, колегами? Як справи у професійному плані?

«Я анализировала много сидела. У моей мамы никого нет по сути кроме меня и ее мамы. Подруги с ней перестали общаться, родственники тоже. Все по ее словам неправильно живут. »;
Помітно, як Ви любите свою маму і намагаєтеся її зрозуміти, проте таке відчуття, що Ви не проживаєте своє життя, а живете життям мами. Скажіть, будь ласка, що Вам дасть аналіз Вашої мами (Ви із психологами тут все добре проаналізували), адже Ви нездатні її змінити, як би Вам цього не хотілося. Ви лише витрачає свою психічну енергію. І, на скільки я зрозуміла, вона не сама - у неї ж є вітчим. Помітно, що у Вас з мамою дуже сильний симбіоз, який Ви маєте розрівати, щоб почати жити власним життям і будувати власну сім'ю. Якщо Вам це дуже психологічно важко, то найкраще - звернутися до психолога-психотерапевта і пройти індивідуальну терапію, пропрацювавши Ваші дитячо-батьківські стосунки.

Ответ отредактирован автором 26-06-2020 13:50:18

Доброго дня, Заріна.
«Короче папа нервный, и мне жалко его. Но больше жалко маму, ведь она все делает для него! Ни один человек не заслуживает побоев. »;
Знаєте, у цій ситуації, перш за все, хочеться пожаліти і поспівчувати Вам, а не Вашим батькам, адже Ви не мали і не маєте тої любові, безпеки, на яку заслуговуєте від народження. Батьки - дорослі люди і лише вони відповідальні за свою поведінку. Ми не здатні змінити життя людей, без їхнього бажання. Так, у тата було погане дитинство, важка робота і його шкода, але це не виправдання для нього, щоб він зловживав алкоголем і проявляв насилля - це його свідомий вибір, за який він несе відповідальність. Вашу маму також шкода, однак вона доросла людина і чомусь не припиняє ці стосунки, не захищає Вас і Ваш психологічний стан як матір, розлучившись із чоловіком - це її свідомий вибір, за який вона несе відповідальність. Ви маєте право гніватися на батьків і сумувати.

Ви зайняли роль "Рятівника" у цій сім'ї, що є деструктивним і для Вас і для батьків, адже Ви виснажуєтеся, рятуючи їх, а в замін отримуєте лише перенаправлення гніву + ваші батьки не беруть відповідальність за своє життя, застрягаючи у позиції "Жертви" (Ви підкріплюєте цю позицію, несвідомо знецінюючи їхню можливість впоратися із проблемою).

Таким чином, Ви, перш за все, маєте зараз подбати про себе, адже Ви цінна (не будбьте мамою для своїх батьків). Поговоріть з мамою, висловіть своє хвилювання, попросіть про підтримку у зверненні до психолога. Якщо вона відмовить - ОК, зверніться, до шкільного психолога або у соціальну службу. Крім цього, у Вас є родичі, які могли б Вас зараз підтримати?

Ответ отредактирован автором 26-06-2020 13:21:14

Доброго дня, Marusya.
«Далее все усугубилось вредными привычками.»;
Про які саме погнані звички йдеться? Залежність?

«я хожу на терапию, групповую терапию и прохожу 12 шагов Созависимых»;
Ви обговорювали цю ситуацію із своїм терапевтом, на групі? Чому звертаєтеся саме сюди?

Ви написали, що ходите у групу созалежних, а це вже ознака того, що Ви розумієте, що із колишнім у Вас не любов і стосунки, а созалежність. Ваш теперішній хлопець знає про це і підтримує Вас? Якщо Ви говорите про "погані звички", то, можливо, Вас і тягне до колишнього через те, що Вас об'єднує цей спільний досвід (відчуття, що він справді Вас розуміє, адже бачив Вашу найгіршу сторону + залежність - це поняття не лише білогічне, а і психологічне, коли людина зловживає не лише яоюсь речовиною, але і вибудовує цілу систему стосунків).

Запитайте у себе: Що дають мені теперішні стосунки, чого не давали колишні? Що довали колишні стосунки, чого не дають теперішні?

Доброго дня, yulia93.
«Дальше было хуже... Мама очень просила и уговаривала нас с парнем переехать жить к ним чтоб мы не тратили деньги на сьем квартиры, мы согласились. Но прошло 2 месяца и нас выгнали с дома . Отношения еще больше испортились , у меня была обида и непонимания - за что? что мы такого сделали?»;
А чому ви погодилися переїхати до мами на квартиру, якщо хочете сепаруватися і створювати власну сім'ю? Чому Вас "вигнали із будинку"? Була якась сварка? Ви запитували саме маму: "за что? что мы такого сделали?".

«Просто мама думает что все в заговоре и хотят обмануть. Хотя она то с отцом как раз поступила не честно . Я могу сказать что может она судит людей по своим поступках и помыслам.»;
А можете, будь ласка, розповісти детальніше, про який саме "заговір" говорить Ваша мама?

Доброго дня, nik2f9.
«Начала замечать, что молодой человек меня начал раздражать, тем что уделяет мне мало внимания и другими проблемами»;
Як давно Ви помітили цю зміну? За цей період у ваших стосунках щось трапилося? Як Ви б хотіли, щоб хлопець приділяв Вам увагу? Якими іншими проблемами він Вас також дратує? Можливо у нього такий самий стан як і у Вас зараз?

«На что получила ответ и да и нет, я потеряла дар речи, хоть это и было не однозначное да, но оно же присутствовало, спрашиваю любит ли он меня, ответ: я тебя не не люблю, люблю но как-то по другому. Меня всю трясет»;
Дуже Вам співчуваю. Скажіть, будь ласка, а Ви сказали про свій біль, сум і гнів хлопцю?

«Я начала искать причины, на что он ответил, что проблема не во мне, что он не знает что он хочет от жизни, был момент когда он хотел сделать мне предложение, а сейчас он свадьбу вообще не хочет, но ему больно от того что я плачу, он боится меня обидеть (это с его слов) »;
Хлопець конструктивно виразив свою позицію - йому потрібно розібратися у собі, а найкраще це може зробити лише він сам. Таке відчуття, що в нього зараз у житті якась криза (можливо проблеми на роботі, з батьками, депресія і т. д.)? Водночас, Ваш сказати, що Ви готові підтримати його у самопізнанні, коли він цього забажає.

«Не знаю, хочу чтоб он не хотел расставаться со мной»;
Хочеться запитати про особисто Ваші переживання і бажання: Що Вам дають ці стосунки, а чого у них не вистачає? Ви кохаєте хлопця? Ви бачите із ним спільне майбутнє?

Доброго дня, nikb35.
Вітаю, що Ви зважилися на цей крок - Ви велика молодчинка! Так, фізична (що слугує емоційній) сепарація від батьків може проходити дуже боляче, однак "все тече, все змінюється" і Ви так само.

«Я работаю, хорошо зарабатываю. Хожу к психотерапевту. Но сейчас непростой момент, а психотерапевт в отпуске. »;
Скажіть, будь ласка, а Ви працюєте із психотерапевтом із темою психологічної сепарації від батьків? Коли вона вийде із відпустки? Можливо Ви б написали їй повідомлення на месенджер для того, щоб вона Вас також текстово підтримала?

«На прошлой неделе я сильно поскандалила с родителями и решилась уйти.»;
А можете розповісти детальніше про причину скандалу. Напевно це було щось дуже значиме, адже Ви нарешті наважилися на важливий крок.

«Не хватает привычных ритуалов каждый вечер, разговоров.»;
А у Вас є друзі, знайомі, колеги, які могли б Вас зараз підтримати (спілкуватися із Вами і т. д.)?

«Я давно к этому стремилась, но когда съехала - накрыло гореванием. »;
А про що цей сум? Можливо про Ваше втрачене дитинство і усвідомлення того, що Ви не можете це змінити (і, відповідно, змінити Ваших батьків)?

«Короче на мой взгляд это элементарное отрицание и отказ даже от тщательного обследования »;
Це може бути дійсно так, однак лише Ваш чоловік відповідальний за своє життя і лише він є його власником. На жаль, ми ніяк не можемо вплинути на дії людини без її бажання. Як вже зазначала колега, Ваш максимум - заявити йому про своє хвилювання (що Ви боїтеся за його життя та здоров'я, адже він цінний для Вас; боїтеся, що рано овдовієте із майбутньою дитинкою на руках). Вибір лише за ним.

«Я всегда такая была ,не то что бы у меня появилась такая привычка сейчас и его это стало раздражать .Всегда спрашивала не потому что нет доверия .и я не постоянно спрашиваю .вот он мне сказал я перестану задавать такие вопросы .есть другие темы для обсуждения ,более глобальные чем эта ерунда )»;
Если Вашему парню такое поведение не нравится и от него он устает - то это не ерунда и это надо обсудить и хорошо что вы это сделали.

«Мы договорились с моим парнем ,кто будет затевать ссору и ругаться ,тот будет наказан .но наказание мы ещё не придумали ???может у вас есть варианты »;
Во-первых, как Вы отличаете ссору от конфликта? Как Вы будете конструктивно заявлять о ваших чувствах, желаниях, позиции, несогласии? Как Вы будете показывать и напоминать партнеру, что это не конструктивное разрешение конфликта, а ссора?

«В любом случае найдется крайний, зависит от исхода, либо тот отговорил, либо другой убедил. Такие, как мой муж, не склонные к самоанализу, никогда не признают, что сами за себя отвечают »;
Дуже сумно, що Ви не вірите, що Ваш чоловік здатний взяти відповідальність за своє життя та проаналізувати самого себе.

«Но я думаю наперед, потому что практически все действия или бездействие сейчас имеют последствия в будущем. Сбор грибов не повлияет на мою жизнь ровным щетом никак, другое дело выстраивание границ нашей семьи »;
У Вашому випадку, важливо показати чоловікові, що проблема існує вже тут і тепер, тому її потрібно вирішувати вже зараз.

«спасибо большое за совет. я обязательно спрошу у классного руководителя на счёт школьного психолога. это состояние меня убивает изнутри. надеюсь мне станет лучше. спасибо большое ещё раз.»;
Дуже радію, що змогла Вам хоч якось допмогти. Пам'ятайте, що Ви цінна. Вірю у Вас і бажаю Вам удачі!::smile::

«а на счёт психолога, я не хочу к школьному, так как кто то из знакомых может узнать. а просто сходить к психологу нужны деньги, у меня их на данный момент пока что нет.»;
Якби Ви і хотіли сходити до індивідуального психолога, то це, за законодавством, можливо лише з дозволу дорослих осіб (адже Ви неповнолітня і не можете повністю оплачувати всі сессії через кількість годин, яку можете працювати на тиждень). Якщо говорити про шкільного психолога, то він не має права виносити Ваші консультації за межі кабінету, а якщо і збиратиметься це зробити, то лише якщо якась інформація загрожуватиме Вашому життю, або життю інших людей (і у цьому випадку психолог Вас попередить). Якщо Ви так хвилюєтеся, то можете попередньо, знову ж таки, проговорити момент конфіденційності із ним. Крім цього, Ви можете звернутися у безкоштовну соціальну службу у Вашому місті (пошукайте в інтернеті).

Ответ отредактирован автором 25-06-2020 17:59:05

«мне казалось я не перевоспитываю мужа, а пытаюсь исправить то, в чем накосячила его мать. Подумаю над этим на досуге🤔»;
Цікаво, навіщо Ви беретися виправляти чужі помилки + Ваш чоловік доросла людина і сам відповідальний за своє життя і поведінку.

«И мне кажется главная проблема в том, что мужа это устраивает, а меня нет. Пожалуй так »;
А тепер подумайте, як довго Ви готові боротися із свекрухою і тягнути все на собі (адже, рано чи пізно, Ви виснажитеся і стосунки перетворяться на одні конфлікти)? Ви правильно підмітили - "чоловіка все влаштовує", однак і Ви маєте право на задоволення своїх бажань.
У Вас наступні варіанти: змиритися з такою особливістю чоловіка і дозволити його матері втручатися у ваше життя, протистояти матері наодинці, піти разом до сімейного психолога, щоб ви змогли утворити "Ми" зі своїми кордонами, піти до психолога-психотерапевта самостійно, щоб краще зрозуміти себе, припинити стосунки. Вибір лише за Вами.

«И вот я планирую в тот момент поднять вопрос денег и договориться с мужем, что теперь деньги мы храним у себя и никто не ведет наш учет »;
Можливо Ваш чоловік також не хоче йти до сімейного психолога, бо, знову ж таки, це виділення бюджету, яке помітять батьки і, відповідно, Ва чоловік боїться розказати про це батькам?

«Муж как-то от всего отнекивается, серьезные темы не для него. Его интересуют вещи на данный момент, а вобщем, прошлом и будущем это все ерунда.»;
Те, що відбувається у ваших стосунках - це тут і зараз, а не щось "аморфне".

«И тут я не могу дать гарантию, что смогу спокойно выносить расспросы, советы, указания... скорее я дам понять, что это наше дело, резко ответив, и возможно это и повлечет за собой разговоры за моей спиной. И я не уверена в муже, что он будет защищать наши границы, скорее му-му»;
Ок, Ви відстоїте свої кордони, проте, на жаль, Ви не можете контролювати поведінку інших людей. Ну будуть вони говорити за Вашою спиною і що далі? Головне - щоб Ви відчували себе впевнено у цій ситуації та продовжували йти до своєї цілі. Водночас, пропоную Вам обговорити із чоловіком Ваш страх, що він стане на їхню позицію, якщо це відкриється. Крім цього, заключіть із ним усний контракт, що якщо це і відкриється, то він Вас захистить і підтримає.

«Моя принципиальная позиция в том, что мы поженились и у нас своя отдельная семья, родители и родственники это родители и родственники, я их не отвергаю, но считаю, что надо их держать на определенном расстоянии. За это собственно и борюсь»;
У Вас психологічна правильно позиція, але важливо, щоб Ваш чоловік підтримував Вас у цій "боротьбі" (адже сім'я - це двоє партнерів).

«Супруг вообще не считает, что у него проблемы, что у меня серьезные проблемы, связанные с бесплодием и отношениями с отцом, что психология это что-то существенное и отвергает это. Даже когда я невзначай на другие темы завожу разговоры психологические, он спорит и категорически отвергает все с этим связанное.»;
Помітно, що ця тема для нього дуже психологічно болюча, тому він і використовує механізм заперечення. Я б Вам рекомендувала настпне: запропонувати чоловікові піти разом до сімейного психолога тому, що Ви вже не витримуєте у цих стосунках (для нього це буде перший плацдарм). Якщо він категорично не хоче, то йдіть виключно Ви (Вас він точно не має права зупиняти).