Психологиня Оксана Сенченко Черкаси лише онлайн

«Я говорила что нужно вместе решать эту проблему, но он считает что я должна именно вернуть его и заставить поверить его в мою любовь, что просто разговоры это слишком простой вариант
Он говорит что хочет каких то жертв»;
Дуже цікава ситуація. Помітно, що Ваш хлопець відчуває величезний гнів на Вас, тому він займає роль Переслідувача і хоче від Вас якихось жертв (несвідоме прагнення покарання кривдника через його страждання, адже жертва - це завжди відмова від чогось психологічно важливого, форма психологічного насилля), при цьому, він не говорить, чого саме очікує (яких жертв). Припускаю, що це психологічна гра з його боку (він намагається заперечити і якось "придушити" свій гнів на Вас, бо боїться, що він буде руйнівним для Ваших стосунків. Водночас, психіка "обрала" непрямий спосіб емоційного вивільнення - гру в психологічні ігри). Як би це не звучало дивно, проте, в тому, що Ви зрадили є і невеликий відсоток його відповідальності (Ви обидва психологічно віддалилися один від одного). Припускаю, що зараз він несвідомо хоче (через накопичену образу), щоб Ви повністю взяли відповідальність за вирішення проблеми відновлення довіри, тому психологічно опирається ідеї співпраці. На жаль, як я зазначала раніше, одностороння ініціатива та "вкладування" є непродуктивними у покращенні стосунків (особливо це стосується відновлення довіри).

«По поводу причины измены, у нас тогда с ним был тяжелый период в отношениях, мы охладили друг к другу, на протяжении больше полугода было такое состояние, я не видела от него желания и действий
Он тоже подтверждает, что были трудности, но говорит что никогда не пропадали чувства ко мне
Но он даже ничего не замечал, я думаю что это тоже показатель что ему тогда было все равно»;
У цьому корінь Вашої проблеми, якщо Ви його не пропрацюєте спільно, то не зможете бути психологічно близькими та долати труднощі разом (при найменшому конфлікті хтось із Вас буде закриватися або втікати, що призведе, рано чи пізно, знову до віддалення). Ви і Ваш партнер повинні навчитися конструктивно заявляти про свої потреби, бажання, переживання (негативні і позитивні), хвилювання. Бачите, в той момент життя Ви і Ваш хлопець несвідомо "втекли" від обговорення через страх відкритості, що, в свою чергу, призвело до того, що Ви задовільнили свою потребу в увазі через коханця. Спільне обговорення та подолання труднощів - це запорука паритетних, гармонійних стосунків.

«После всего этого наши отношения наладились и в последний год- полтора были очень счастливыми, мы многие моменты проработали и улучшили и вышли на новый уровень »;
Я дуже радію, що Ви змогли налагодити свої стосунки, однак, якщо Ви звернулися сюди на форум, то це вже означає, що у ваших стосунках ще досі існують якісь недоопрацьовані проблеми.

Що я можу порекомендувати?
Перш за Все, поки Ваш чоловік не перестане грати в психологічні ігри, не вивільнить конструктивно гнів - ви не зможете разом співпрацювати над проблемою відновлення довіри. Звісно, буде не зайвим, якщо Ви і сама сходите до психолога (працювати над почуттям провини), однак вам обом необхідно піти на консультування до сімейного психолога разом. Психолог, як третє обличчя, допоможе керувати Вашою взаємодією та допоможе Вам не лише висловити конструктивно ті почуття та образи, які Ви стримували, але і навчить Вас правильно взаємодіяти між собою (заявляти про свої потреби, бажання і почуття).

Заплануйте із хлопцем серйозну розмову (дату, час узгодьте заздалегіть). Орієнтовний формат розмови: "Дякую, (ім'я), що ти погодився зі мною сьогодні поговорити, для мене це дуже цінно. Я тебе люблю і хочу покращити наші стосунки. Звісно, наші відносини за цей рік значно покращилися, проте я хочу попрацювати над глибинною проблемою, яка турбує і мене і тебе. Так, я тебе зрадила і я визнаю, що це була величезна помилка, я постійно картаю себе за це. Мені дуже шкода і ти маєш право гніватися, твій гнів конструктивний. Зараз я розумію, що наша взаємодовіра порушена і її потрібно відновити - це складний і тривалий процес. Ти мені говорив, що очікуєш від мене якоїсь жертви, я можу тобі запропонувати наступне: я готова взяти відповідальність за наші стосунки і їхнє пропрацювання, однак пара складається із двох людей. Для формування відносин, як і для їхнього відновлення, потрібні двоє. Я прошу тебе підтримати мене та співпрацювати зі мною для покращення наших стосунків, відвідуючи сімейного психолога разом. Чи ти погоджуєшся?". Обов'язково подякуйте за увагу при завершенні розмови.

«Щодо підсвідомого страху близості - абсолютно точно! А так я би скоріше за все і розійшлася з ним, але по-перше, не знаю, як краще це зробити, а по-друге, у мені сидить якийсь страх, що потім буде ще важче без якогось захисту... хоча розумію, що сама собою ця проблема не вирішиться.»;
У цій тезі помітно, що на Вашу поведінку впливає травматичний досвід минулого (батько і вітчим), тому Ви і боїтеся залишитися без захисту так само, як Ви залишилися без захисту батька, вітчима і, насамкінець, матері. Припускаю, що Ваші стосунки є для Вас опорою, яка допомагала Вам впоратися із відчуттям неприйняття та покинутості збоку батьків. Якщо Ви різко видьоргнете цю опору, то впадете, проте пам'ятайте, що необов'язково бути у романтичних стосунках, щоб мати цю опору (є і дружні). Пропоную Вам ще раз проговорити про свої переживання з хлопцем, вказавши корінь Вашої проблеми (що ми сьогодні проаналізували) і попросити його про емоційну підтримку.

На жаль, для того, щоб остаточно вирішити цю проблему, Вам варто звернутися на індивідуальне консультування до спеціаліста (дитячо-батьківські травми можливо лише пропрацювати під час встановлення терапевтичних стосунків із психолгом-психотерапевтом). Пам'ятайте, що завжди є безкоштовне консультування, а зараз і в форматі онлайн (якщо у Вас немає фінансів).

Вірю у Вас, бажаю Вам знайти себе та безумовної любові!

Ответ отредактирован автором 15-04-2020 19:23:51

«Нет, он не говорил каких именно поступков ждёт»;
Пропоную Вам відкрито запитати у нього, яких дій він від Вас очікує. Погоджуюся з колегою, що для того, щоб відновити довіру, необхідно постійно відкрито обговорювати свої переживання, потреби та бажання. Лише спільне подолання труднощів, конструктивне вирішення конфліктів та щире спілкування є запорукою формування психологічної близькості.

Ви так і не відповіли на запитання - чому Ви зрадили. Вам чогось не вистачало у цих стосунках і Вам необхідно зрозуміти, чого саме, щоб ліквідувати цю "білу пляму". Коли Ви зрозумієте, де у Вас є дефіцит, то Ви зможете обговорити це із партнером та попередити повторну фрустрацію.

«Ні, негативного досвіду щодо витічки інформації в мене не було, радше не хочу комусь показувати слабкість.»;
Припускаю, що Ваші батьки несвідомо давали Вам установку "Будь сильною" і "Не будь важливою (не заявляй про свої потреби)", які зараз впливають на Ваше життя (цей момент пропрацьовується на психотерапії). Насправді, сила полягає у вмінні показати свої слабкі сторони. Як я вже зазначала раніше, лише повна відкритість дозволяє відчути близькість, що є запорукою щастя. Рекомендую Вам говорити кожного дня собі афірмації: "Я можу бути слабкою, коли захочу", "Я можу заявляти про свої негативні і позитивні почуття іншим та їх повністю переживати", "Мої почуття і думки є важливими", "Я можу просити про допомогу, коли її потребую".

«Я знаю, що це лунає жахливо, але не знаю, що робити. Тобто не можу зрозуміти: або це просто період такий і все мине, або я просто його не люблю...(адже фактично була ще мала спочатку). Це дуже тяжке питання. Я йому казала, що не впевнена в своїх почуттях, але він продовжує вірити у краще. Шкода розривати відносини, та і я не знаю як, адже я б із задоволенням спілкувалась з ним як з другом.»;
Думаю, що у цьому немає нічого жахливого. Любов - це дуже складне явище і її іноді важко зрозуміти. Існує безліч класифікацій любові і, можливо, Ви до нього відчуваєте любов-дружбу. Ви молодець, що щиро йому говорите про своє хвилювання щодо ваших стосунків (і рекомендую Вам знову його обговорити із ним). В дитинстві ми сприймаємо любов виключно через призму дружби (хорошого ставлення) і симпатії, далі, із віком, додаються й інші компоненти (сексуальний потяг, спільні цінності, спільний погляд на майбутнє тощо). На жаль, замість Вас психолог не зможе зрозуміти, що Ви до нього відчуваєте, однак, він (вона) може задавати Вам питання для саморефлексії, дайте відповідь на них:
1) Що мені дають ці стосунки?
2) Чого мені не вистачає у цих стосунках?
3) Чи бачу я спільне майбутнє поряд із цим партнером?
4) Чи боюся я самотності (можливо Ви боїтеся просто залишитися самотньою, тому зберігаєте ці стосунки)? Чи я вірю, що якщо розлучуся із цим хлопцем, я зустріну людину, яка мене знову полюбить?

Відповідно, після того, як Ви відповісте на ці запитання, картина стане трохи яснішою і Ви зрозумієте, чи варто продовжувати романтичні стосунки із хлопцем (адже Ви можете залишитися і друзями).
Безсумнівно, додатково погоджуюся із колегою, що стосунки із батьком і вітчимом могли вплинувати на Ваші теперішні стосунки із чоловічою статтю + через це Вам додатково важко зрозуміти свої почуття (Ви несвідомо боїтеся близькості (тому не обговорюєте з ним інтимну інформацію) і, водночас, втрати (тому Вам важко його покинути, адже буде ретравматизація)) і цей момент варто пропрацювати із психологом.

Ответ отредактирован автором 15-04-2020 19:00:41

«Оксано, чесно кажучи, мені дуже незвично і водночас приємно читати такі слова. Відчуваю і полегшення, і сльози одночасно. »;
Я дуже радію, що змогла Вас підтримати :). Ваше полегшення і сльози для мене є дуже цінними - це означає, що Ви почали по троху позбавлятися віл внутрішнього болю.

«Друзям і знайомим такі справи я, чесно кажучи, ніколи не довіряю, адже по-перше, не хочу, щоб потім це кудись витікло, а по-друге, мені здається, що у них і так багато своїх проблем і буде якось неетично їх нагромаджувати своїми...»;
Дійсно, бувають такі моменти в житті, про які ми не хочемо розповідати навіть найближчим і тоді для цього існують психологи. Проте, з іншого боку, все тримати в собі також не є виходом із ситуації. Щастя можна відчути лише через близькість і відкритість (особливо це стосується стосунків у парі).

Щодо неетичності висловлення своїх проблем. Звідки Ви взяли таку установку (можливо мама або вітчим Вас критикували, коли Ви ділилися із ними своїми труднощами)? Ви ж звідкись знаєте, що у тих людей є проблеми, отже вони Вам про них розповідали. А чому не можете Ви? Насправді, момент, коли хтось ділиться із іншим своїми переживаннями є безцінним і я впевнена, що це лише зблизить вас як особистостей.

Також мене турбує момент із недовірою і страх, що ця інформація десь випливе. Звідки цей страх, можливо у Вас був якийсь негативний досвід у минулому (і Ви боїтеся, що Вам знову зроблять боляче)? Або можливо Ви боїтеся зруйнувати "ідеальну картинку себе" перед друзями? Або ж Ви постійно хочете "бути сильною" і боїтеся проявити слабкість (бо це зменшить Вашу цінність у Ваших же очах)? Чи Ви ділитеся своїми преживаннями із хлопцем?

«Просто думала над тим, щоб підійти до мами і спокійним тоном викласти свою позицію, але боялась отримати ще більше на горіхи. Тепер розумію, що скоріш за все це без сенсу »;
Ви маєте право спокійно заявити своїй матері про свою позицію (це психологічно доросла поведінка). Я б навіть Вам радила це зробити. Ви це робите не для неї, а для себе. Коли Ви висловите їй все, що Вас турбує, Вам стане легше і Ви закриєте цей "гештальт". Водночас, лише Вашій матері вирішувати, чи вона зробить якісь висновки, чи ні. Головне - Ви зробили все, що від Вас залежить і ви перестаните обдумувати знову і знову, що Вам варто було сказати їй.

Ответ отредактирован автором 15-04-2020 16:44:50

Доброго дня, Анемия.
Цілком розумію, чому Ви боїтеся (через негативний попередній досвід). Особливо образливо те, що Ваш батько Вас обезцінив і сказав, що Ви "далі нічого не досягнете" (це дійсно образливо і Ви цього не заслуговуєте, хоча це і було сказано у пориві гніву). Припускаю, що Ваші батьки, наспраді, хвилюються за Вас, а їхньою захисною реакцією є гнів (таким чином, вони думають, що Вас стимулюють до навчання), хоча Ви очікуєте не такої підтримки + у Ваші батьки тоді також знаходилися в стресі через період адаптації до нової країни.
Крім цього, Вас також можна зрозуміти, чому Ви здали погано екзамен (нова країна, люди, предмети і т. д.).

«К вечеру папа сказал, что будет то будет.»;
Ці слова Вашого батька підтверджують припущення, що його гнів - це лише захисна реакція. Я впевнена, що зараз він вже не буде так надто емоційно реагувати на цю звістку, адже він вже Вам сказав, що прийняв факт.

Рекомендую все-таки розповісти Вашим батькам про екзамен (так, я розумію, як це зараз страшно для Вас звучить, проте якщо Ви їх підготовите до цього - то все пройде менш емоційно напружено), адже рано чи пізно правда виявиться (вони відповідальні за Вас тому, що Ви неповнолітня) і тоді скандалу точно не уникнути.
По перше, заздалегіть узгодьте з ними серйозну розмову і назначте день, дату і час (щоб Ваші батьки нікуди не поспішали і не були виснаженеми). Приклад зверненя при безпосередній розмові: "Дуже дякую, що ви погодилися сьогодні мене вислухати, для мене це дуже цінно. Я зараз дуже хвилююся і боюся Вам розповісти, проте я не хочу від Вас нічого приховувати. Звісно, Ви маєте право гніватися і я поважаю Ваше право на почуття, проте, чи не могли б Ви, будь ласка, спокійно мене вислухати і не обезцінювати мене. Я потребую Вашої підтримки. Якщо ви відчуєте, що у вас піднімаєтся великий гнів, ви б не могли на хвилинку вийти, заспокоїтися, а потім повернутися до розмови зі мною? (чекаєте відповіді) Дуже дякую, що погодилися. Останнім часом, у зв'язку з переїздом до нової країни, мені психологічно важко і особливо це стосується навчання. Я стараюся все наздогнати, однак у мене виникають труднощі. Сьогодні я отримала результати екзамену, який я здавала в березні і він незадовільний. Мені дуже шкода, я спробую виправити ситуацію, проте прошу Вас мене емоційно підтримати зараз".
Вкінці обов'язково подякуйте їм за увагу.

Також подумайте над тим, що можливо Вам потрібен репетитор, який би допоміг Вам підтянути предмети і адаптуватися до нової освітньої системи. Запропонуйте такий варіант батькам.

Вірю у Вас та впевнена, що все буде добре. Удачі!

Ответ отредактирован автором 15-04-2020 16:20:20

+ завжди давайте зворотній зв'язок, що Вам не подобається у їхній поведінці по відношенню до Вас (проте, перед цим, зменшіть емоційний заряд, побивши подушку).
Наприклад, "Мама, я дуже гніваюся і мені образливо, що ти не прийшла на мою виставу. Ця вистава була для мене важливою і я хотіла, щоб ти була присутня, адже я тебе люблю і хочу не лише твоєї психологічної підтримки, але і розділити з тобою свої моменти щастя. Чи не могла б ти, будь ласка, наступного разу прийти?"

Не приховуйте від своїх друзів Ваш сум, що Ваші батьки не звертають уваги на Вас. Ваш сором є неконструктивним, адже це поведінка Ваших батьків, а не Ваша (а Ви - окрема особистість і не берете відповідальності за їхні дії). Чим більше Ви будете ділитися своїми переживаннями із іншими, тим Вам буде психологічно легше.

Ответ отредактирован автором 15-04-2020 15:27:39

«Извините, что так много написала, просто не знаю, что делать дальше.Не сочтите за глупость и юношеский максимализм. »;
Вам не варто вибачатися і це не юнацький максималізм. Я Вам дуже співчуваю, адже у Вашому житті є багато психологічних травм (Вас покинув батько, матір не приділяє Вам уваги; Ваші біологічні батьки не дають Вам всієї любові, на яку Ви заслуговуєте, а вітчим, додатково, порушує Ваші особистісні кордони (копається у ваших речах) + критикує Вас.

Помітно, як Ви намагаєтеся "заслужити" любов і довести іншим, що Ви її варті (старання в навчанні, прагнення познайомити маму з хлопцем тощо). Запам'ятайте - Вам не потрібно "заслуговувати" любов, Ви вже варті її тому, що просто існуєте тут і зараз :) Ви надзвичайна молодчинка! Для вашого віку у Вас безліч досягнень і я вірю, що у Вас буде щасливе майбутнє. Дуже сумно, що Ваші батьки обезцінюють Ваші зусилля (Ви маєте право не лише сумувати, але і гніватися на них, головне - не тримайте ці переживання в собі тому, що вони Вам лише зашкодять).

«Честно говоря, я просто не знаю, куда дальше двигаться. Пытаться наладить отношения или искать эту поддержку где-то извне. Я пытаюсь понять, нормальны ли такие отношения в семье, возможно я себя накручиваю. И как правильно абстрагироваться от негатива в семье, ведь часто я замечаю, что плохое в доме порождает плохое и в других сферах моей деятельности »;
На жаль, ми не можемо змінити поведінку інших людей і змусити нас любити без їхнього бажання. У Вашій владі лише єдине - керувати власною поведінкою, ставленням та фільтрувати найближче оточення. Однозначно рекомендую Вам поросити про психологічну підтримку ззовні (наприклад, друзі, хлопець) + індивідуальні консультації із психологом для додаткової підтримки та пропрацювання психологічних травм, адже вони будуть впливати на Ваше життя (якщо у Вас немає фінансів, то завжди є безкоштовна психологічна допомога при Вашому навчальному закладі або у соціальних службах; зараз навіть можна у форматі онлайн).

Такі стосунки у сім'ї є не нормальними і психологічно деструктивними. Не приймайте на себе роль Рятівника - це невдячна справа (Ви виснажитеся, віддачі не буде, а весь гнів батьків і відповідальність ляже виключно на Ваші плечі). Вони дорослі люди і це їхнє життя.

«Честно говоря, я просто не знаю, куда дальше двигаться. И как правильно абстрагироваться от негатива в семье, ведь часто я замечаю, что плохое в доме порождает плохое и в других сферах моей деятельности »;
Рухайтеся у напрямку самопізнання (адже Ви закінчуєте школу і Вам варто визначитися, ким Ви хочете бути), саморозвитку (більше пізнавайте навколишній світ, спілкуйтеся із різними людьми, читайте, дивіться фільми, слухайте музику, розширюйте своє коло інтересів, займайтеся улюбленою справою і т. д.) та самоцінності.

Як абстрагуватися? Не втручайтеся у їхні конфлікти + сконцентруйтеся на цінності себе та самопізнанні + будуйте плани про своє майбутнє та реалізовуйте їх + намагайтеся якомога менше проводити часу із ними (за можливості - виходьте на вулицю, спілкуйтеся з друзями і хлопцем, або закривайтеся у своїй кімнаті і займайтеся улюбленою справою чи чатьтеся із друзями) + просіть про підтримку у найближчих для Вас людей.
І найголовніше - не абстрагуйтеся від Ваших почуттів, не приховуйте своїх негативних переживань, а вивільнюйте їх у конструктивний спосіб. Якщо Ви відчуваєте, що Ви гніваєтеся на батьків - закрийтеся у кімнаті, інтенсивно побийте подушку, поки не відчуєте слабкість (головне не пораньте себе). Якщо Вам дуже сумно - плачте (у цьому немає нічого ганебного). Попіклуйтеся про себе і любіть себе (кожного дня хваліть себе перед дзеркалом і кажіть "Я люблю тебе").
Рекомендую Вам обдумати варіант вступу до ВНЗ в іншому місті (для того, щоб вийти із нездорової атмосфери у сім'ї).

Ви надзвичайна дівчина і варті безумовної любові. Вірю у Вас і бажаю Вам щастя! :)

Ответ отредактирован автором 15-04-2020 15:13:47

Доброго дня, Andrey.
«у меня есть подруги которые намекают на секс , но я боюсь что что то пойдёт не так... »;
Чого саме Ви боїтеся, що може піти не так?

«И она не против что бы я с кем-то другим переспал ...»;
Дуже дивна позиція дівчини, вона це якось аргументувала?

«Вообщем как мне решится на этот шаг ? »;
А Ви впевнені, що саме Ви цього хочете і це Ваше бажання, а не бажання Вашої дівчини? Перший сексуальний досвід - це дуже важлива річ, яка впливає на наші майбутні відносини. Переспати із дівчатами, яких Ви не кохаєте (подруги), "лише для галочки" не надто хороша перспектива, я б навіть сказала, що травматична. Можливо Ви намагаєтеся несвідомо довести Вашій дівчині, що Ви хороший сексуальний партнер і цей страх Вас сковує?

Ответ отредактирован автором 15-04-2020 14:39:01

Доброго дня, nik9f9.
Ви впевнені, що це любов, а не созалежні стосунки? Любов - це не переписування, не сумування, а взаємодовіра, взаємоспівпраця та відповідальність один перед одним. Ваш теперішній хлопець ніяк не наважувався розлучитися із своєю дівчиною. Хіба Вам не було образливо? Чому Ви це терпіли? Припускаю, що у Вас просто емоційна залежність, яку Ви сплутали із коханням.

Ви розлучилися зі своїм партнером, коли знову вирішили відновити стосунки із минулим? Чому Ви так різко вирішили відновити стосунки і що Вам не вистачало у тих стосунках, що Ви вирішили відновити ці старі відносини?

Також розкажіть, будь ласка, детальніше, про своє дитинство і минулі стосунки (можливо там є якісь психологічні травми, які сприяють тому, що Ви зараз будуєте созалежну модель стосунків).

«Тогда я впервые услышала от него, что являюсь человеком "с недоразвитыми лобными долями". Как я отношусь к этому? Сейчас нахожусь в замешательстве. Ни от кого никогда не слышала о таком. И не знаю, как реагировать. Раньше пыталась ему доказать, что я нормальная. Но он утверждал обратное, когда я с чем-либо не соглашалась или плакала. Мои слезы всегда расценивались какманипуляция. Дошло до того, что боюсь перед ним проявлять эмоции т.к. он лишь видит во всем подтверждения моего "дефекта".»;
Вперше чую, як психолог, що людина (без освіти, на основі статтей і відео) може поставити такий діагноз, та ще і органічної природи. Якби у вас справді були такі порушення, Ви б навіть не написали сюди на форум (лобні долі відповідають за вольову регуляцію). Це величезна образа і психологічне насилля з його боку.

Припускаю, що саме у нього є якісь психічні порушення. Дуже часто люди з розладами особистості не визнають, що у них є проблеми (це один із найголовніших критеріїв в МКХ-10), а говорять, що ці самі проблеми у когось іншого (це такий захисний механізм - "гаряча картопля"). Він інтенсивно намагається Вам довести, що у Вас є якийсь дефект (хоча цей самий дефект є у нього). Не приймайте це на себе, не намагайтеся йому довести, що Ви "нормальна" (він Вас просто не хоче чути) і рвіть із ним стосунки.

Для того, щоб налагодити відносини, перш за все, запитайте себе, чи це справді любов (а не звичка і страх) і чи їх взагалі варто рятувати (Ви можете зробити лише гірше собі, чоловікові та Вашому синові). По друге, для того, щоб врятувати (як і створити) стосунки потрібні двоє. Ініціативи з одного боку не достатньо. Якшо Ваш чоловік не хоче працювати над проблемою спільно - то він Вас не кохає і ці стосунки треба розривати задля благополуччя всіх (Ви нещасні, Ваш чоловік нещасний і Ваша дитина - тим паче).

Цінуйте себе, Ви варті кращого! Я впевнена, що Ви знайдете справді хорошу людину, з якою побудуєте гармонійні стосунки.

Ответ отредактирован автором 15-04-2020 14:25:38

Доброго дня, Наташа.
Довіра - це дуже крихка річ і вона потребує досить багато часу, щоб її відновити. Він сказав Вам, що він чекає від Вас "великих звершень", Ви питали у нього, яких саме? Ваш хлопець сказав, що він Вам пробачив, однак Ви досі вважаєте, що щось не так. Як Ви думаєте, що саме (можливо у Вас говорить відчуття провини)?

Насправді, люди зраджують не просто так, завжди є причина. Вам чогось не вистачало у цих стосунках і я Вам пропоную подумати, чого саме, щоб зрозуміти корінь проблеми.
Запитайте також себе - чи Ви дійсно кохаєте цього хлопця і хочете будувати з ним стосунки (можливо це страх залишитися самотньою, або провина).

Ответ отредактирован автором 15-04-2020 14:08:35

Доброго дня, Womann.
Дуже Вам співчуваю, ставлення Вашого чоловіка до Вас просто жахливе і мене це надзвичайно обурює. Ні в якому разі не звинувачуйте себе у його хворобі, поганому настрої та негативному ставленні. Запам'ятайте - ми не несемо відповідальність за життя інших і ніяк не можемо вплинути на їхню поведінку. Замість того, щоб взяти відповідальність за своє життя, Ваш чоловік знайшов для себе чудову стратегію - переспрямувати свою аутоагресію на Вас, а Ви підтримуєте його ініціативу і терпите це все, продовжуючи із ним стосунки.

« Или это и есть то психологическое насилие, о котором так много пишут?»;
Відповідно до Вашого опису (особливо, як він Вас ображає, не підтримує Вас ні емоційно, ні фізично, ігнорує, "лякає" Вас розлученням) - це психологічне насилля. Насправді, психологічне насилля є передумовою для фізичного насилля (якщо психологічне насилля не діє на Вас). Вам обов'язково необхідно перервати це замкнуте коло насилля, розірвавши стосунки із насильником.

«При этом он регулярно посещает психолога. Говорит, что ему окрыли глаза на меня и что единственное ценное - это его родители и сестра. »;
Дуже цікаво, припускаю, що він "прикривається" психологом для того, щоб виправдати свою Переслідуючу поведінку щодо Вас (типова статегія насильника). Крім цього, можливо він проектує на Вас фігуру матері і сестри. Так, як у нього стоїть заборона на вираження гніву щодо них, то він обрав безпечніший шлях для себе - виплескувати весь гнів на Вас.

«Ловлю себя на мысли, что мне страшно. Люблю его очень, поэтому терплю такое отношение. »;
В цій цитаті помітна величезна суперечність. Людину, яку Ви любите Ви ніколи не будете боятися. Це вже не любов, а звичка + страх (за дитну, залишитися самій і т. д.). Скажіть, будь ласка, що Вас тримало досі всі ці 10 років біля нього? Чи Ви розповідали комусь про таке зневажливе ставлення чоловіка до Вас та Вашої дитини і як ці люди реагували (батьки, друзі і т. д.)?

«Может дело во мне? Может я его как-то провоцирую на такое отношение?»;
Лише він обирає, як йому реагувати на ті чи інші Ваші слова і дії. Не беріть відповідальність за його поведінку, він доросла людина. Ваша відповідальність лише у тому, що Ви це терпите. Ви ж йому казали, що Вам не подобається таке ставлення до Вас?

Що я можу сказати? Ви лише відповідальні за одне - свою поведінку. Чи Ви будете продовжувати стосунки із насильником, людиною яка Вас не кохає і не цінує, терпіти таке знущання - вирішувати лише Вам. Крім цього, не забувайте, що Ви відповідальні за психологічне благополуччя свого сина. Життя у сім'ї, де процвітає психологічне насилля є надзвичайно травматичним для дитини.

Розірвіть стосунки із цим чоловіком, зверніться по допомогу до психолога, який би Вас емоційно підтримав у цьому процесі (якщо немає коштів - завжди можна звернутися по безкоштовну допомогу у спеціальні соціальні служби) та попросіть Ваших рідних Вас підтримати. Ви є фінансово незалежною жінкою, тому у Вас є всі ресурси, щоб розірвати ці стосунки раз і назавжди.

Доброго дня, Яна.
«У меня в этом году было много неприятный событий: ссоры с родителями/друзьями, у мамы были проблемы со здоровьем, сложности у учёбе. Но всё уже наладилось, но вместо радости, такое состояние. Можно как то самостоятельно это победить? »;
Безліч стресових факторів повпливали на Ваш психологічний стан + припускаю, що Ви зараз знаходитеся на карантині і це лише погіршило ситуацію. Іноді причиною депресії можуть бути як екзогенні (зовнішні - сварки, надмірне навантаження і т. д.), так і ендогенні (внутрішні - гормони) фактори. Ви казали, що ходили до лікарів. Чи не було у Вас гормональних проблем?
Також депресія може бути спричинена невираженням певних емоцій через внутрішню заборону (гнів, сум), які Ви накопичували в собі. Як Ви відчуваєте, чи є якісь емоції, які Ви не дозволяєте собі виражати?
Депресія - це явище полідетерміноване (може бути безліч причин її виникнення) і щоб її подолати, потрібно знайти корінь її виникнення.

Також перепитаю Вас ще раз: чи Ви зараз підтримуєте контакти із друзями? Які зараз стосунки з Вашими батьками? Ви розповідали їм про свій психологічний стан на зараз і чи Ви просили в них психологічної підтримки? Чи зараз у Вас велике навантаження по навчанню? Можливо ці стресогенні чинники + установка "будь сильною, не проси про допомогу" і досі впливають на Ваше життя і тому Ваша депресія і досі не проходить (а зараз у Вас механізм заперечення проблем).

«Кроме учёбы мне почти ничего не интересно, у меня большие планы и цели в этой области. Но если у меня и дальше будет такое состояние, но у меня, конечно, ничего не получится.»;
Поважаю Ваше прагнення, Ви цілеспрямована людина, однак, з іншого боку, я бачу, що Ви занадто вимогливі до себе. Звідки ця вимогливість (можливо батьки)? Можливо Ваша надмірна самокритичність та високі вимоги до себе підживлюють Вашу депресію. Коли ми ставимо надто великі цілі (недосяжні), а не розділяємо їх на невеликі підцілі, які більш реально досягнути, то це викликає фрустрацію (адже Рим не за один день будувався) і зниження самооцінки. Отримання задоволення від невеликих перемог формують наше позитивне ставленя до себе.

«Пыталась бороться с этим состоянием: ходила по врачам (чтобы исключить проблемы со здоровьем), пила витамины, пыталась заниматься спортом, найти хобби и друзей. »;
Помітно, скільки Ви докладали зусиль для відновлення свого емоційного стану, проте, чомусь, вони не допомогли. І тут я дам Вам відповідь на Ваше запитання "Можно как то самостоятельно это победить?" через аналогію. Ви зламали руку. Звісно, Ви можете накласти якусь шину самостійно і вона зростеться. Проте як і скільки це буде тривати? Можливо і рівно, проте ймовірність дуже мала. Якщо Ви підете до травматолога, то ймовірність позитивного результату є значно більшою. Ви вже перебровували всі можливі варіанти самостійно, проте нічого не вийшло. Тоді проблема лежить глибше і Вам необхідна допомога спеціаліста. Рекомендую Вам звернутися до психолога (зараз багато працює в онлайні). Якщо вся проблема у фінансах, то завжди є психологічна служба при Вашому навчальному закладі або безкоштовні психологічні консультації в соціальних службах.

Не будьте "завжди сильною" (це виснажує), дозвольте Вам допомогти рідним та професіоналам.

Ответ отредактирован автором 15-04-2020 13:32:29

Доброго дня, Каріна.
Те, що Ви хочете більше уваги збоку Ваших найкращих подруг і Вам образливо, що вони Вам не розповідають деяку особисту інформацію - це цілком нормальна реакція. Головне, щоб надмірні ревнощі не заважали Вам підтримувати хороші стосунки.

«Мне не приятно, я конечно им говорила об этом, но это было давно, а повторяться я не хочу.»;
Чому Ви не хочете сказати їм про це знову? Чого Ви боїтеся, що найгірше може трапитися? Як тоді відреагували Ваші подруги, коли Ви повідомили їх про свої переживання?

«От нас ушла одна подруга, поэтому мы втроём остались»;
Чому ця подруга пішла? Щось трапилося? Як Ви пережили вртату цієї подруги у своїй компанії? Можливо у Вас почали збільшуватися ревнощі саме після цього випадку (Вам стало страшно, що і теперішні подруги Вас покинуть і Ви почали несвідомо хотіти більше уваги з їхнього боку для самозаспокоєння)?

«И я заметила как постоянно, каждый день ссоримся, миримся поллсее этого, но мне уже это надоело. »;
Ви накоплюєте свій гнів, образу та фрустрацію всередині. Ви відкрито не говорите подругам про свої переживання, проте цю психічну енергію потрібно кудись вивільнити (адже вона порушує Ваш психологічний гомеостаз). У Вашому випадку Ви несвідомо обрали "безпечний обхідний шлях" - сварки і конфлікти. Так, цей механізм Вас начебто захистив, проте стосунки з подругами будуть лише погіршуватися.

Що я можу порекомендувати? Вам варто відкрито і щиро поговорити зі своїми подругами про власні хвилювання. Я впевнена, що вони Вас зрозуміють.

Ответ отредактирован автором 15-04-2020 13:02:16