Психологиня Наталия Горская Київ Русанівка

Ніно, ваше бажання відчувати себе "своєю" в родині чоловіка цілком зрозуміле.
Але, нажаль, ми не можемо впливати на ставлення інших людей до нас.
Люди "обирають" ставитись до нас таким, або іншим чином через : свої переконання, досвід, очікування, власні неопрацьовані травми та багато чого іншого.
Батьків чоловіка в цей пункт життя привело багато чого, на що ніхто не може вплинути.

Тут важливо відокремити їх ставлення від відчуття Себе такою, яка Ви є.
"Віддати" їм відповідальність за те, як вони до Вас ставляться.

А от з відчуттям Себе вже можна працювати.
Бо виглядає схоже на ревнощі (до мами) та невпевненість в почуттях чоловіка до Вас.

Чи в інших ситуаціях Ви відчуваєте підтримку та розуміння з боку чоловіка?

Чи обговорювали Ви з ним ваші почуття стосовно ставлення його мами до Вас?

Чи "бачите" Ви його "дорослість " в інших сторонах життя (на противагу до тої "дитячої позиції", яка Вас дратує біля його мами)?

Чи потрібна ваша допомога його батькам, або ж достатньо тільки допомоги вашого чоловіка в тих приїздах?

Які у Вас стосунки з вашими батьками, чи проявляють вони до Вас свою любов, чи приймають Вас, ваш життєвий шлях, ваш шлюб?

Sonya, природа так захистила наш організм, щоб він за будь яких умов вижив, що в ситуації небезпеки НЕ виникає інших бажань, крім позбутися цієї небезпеки, захистити себе.

При цьому для організма не має значення, чи то дійсно зараз життю людини існує загроза (наприклад, ведмідь поруч), чи то в голові людини склалася уявна загроза ("зараз всі побачать, що зі мною щось не так").
Організм буде себе відчувати в небезпеці, і буде реагувати відповідно (еволюція про це попіклувалась старанно)- певні гормони будуть виділені , певні м'язи задіяні.
Це все на рівні тіла.

Те, що Ви відчуваєте протягом багатьох років , як Ви точно помітили, має глибоке коріння в минулому.
Тіло "запам'ятовує" обставини, в яких виникає страх, і вмикаються звичні реакції (нейронні зв'язки в мозку, гормони, нервові канали до м'язів, тіло напружується, дихання пепехоплює тощо).
Це як широкі траси, якими ваше тіло звикло їздити за певних (насторожуючих для Вас) обставин .

Розібратися в ваших переконаннях неможливо в переписці, перенастроїти тілесні реакції тим паче.
Тому так важливе спілкування , хоч і онлайн, але відео розмова.

Дуже класно, що у Вас є досвід відчуття безпеки - з чоловіком.
Спеціаліст точно НЕ буде "оцінювати/засуджувати ", бо кожен фахівець знає- людина на кожен момент свого життя "може" тільки те, що дійсно може, і в тому немає її "провини ", бо кожна людина пройшла свій шлях і набула певного досвіду на цьому шляху. Кожна людина, що звертається за допомогою, через травматичні обставини "провалюється" в свою "слабку/дитячу" позицію, і важливо їй просто допомогти знов "стати дорослим ", розібратися в причинах, опрацювати травми, навчитись виражати емоції, знайти саме Свої відповіді на складні питання, перенаправити своє життя в ту сторону, в яку хотілося б.

"есть вещи, которые убивают это желание. Например: "Я бы и сама могла сделать", "Ну зачем, это же дорого,неудобно или в таком духе". Достаточно "Спасибо" и вопрос закрыт."-
заметьте, тут НЕТ второго человека.

А ведь он не "должен " чувствовать то, что Вам кажется он "чувствует "( достаточно спасибо- означает, что он вроде как "должен" быть благодарен) - его может раздражать ваша забота, или он может не хотеть её, или действительно считать, что деньги потрачены зря. Другой человек может хотеть защищаться от вашей заботы, если для него она неуместна, или сверх меры, или он не хочет чувствовать себя обязанным.

Это все к тому, что в отношениях с Другим важно видеть настоящие проявления этого Другого, и их анализировать (и Вы точно умеете это делать ), а не "сравнивать " его реакции со своими предположениями/ожиданиями/пониманием "как это должно быть ".
В вашей картине мира "достаточно спасибо ", а в её ощущениях это могло быть совершенно иначе.

Вы умеете глубоко и искренне анализировать ситуацию, себя- это очень важно для построения отношений. Осознанность помогает Жить по-настоящему , чтобы не "скатываться" в нечто "привычное/стереотипное/ якобы понятное ", а видеть и пытаться понять именно то, что сейчас происходит.

Поддерживаю коллег относительно обращения к психиатру.
Что касается психолога- не "только с 18 лет ".
Вы можете обратиться к психологу там, где учитесь, или поискать номера телефонов социальных служб по работе с детьми и молодежью (вашего города, района) - там можно тоже пообщаться с психологом. Плюс сейчас есть разные фонды, где бесплатно можно получить консультацию.

Плюс важно учитывать факторы физического здоровья- возможны отклонения в работе щитовидки, или дефициты каких-то витаминов- это лучше проверить у врача.

А ещё важны Цели- ваши ли они, или Вас подталкивают к тому, что Вам не нравится?
Идти к не своей цели- заведомо тяжело.
Что Вам нравилось раньше, к чему был интерес?

На самом деле ваша жизнь- это действительно только ваша ответственность.
Из сложного тут- нужно на самом деле что-то делать.
Из хорошего- Только Вы выбираете что именно!
Это Свобода - выбирать чем наполнить свою жизнь, и это на самом деле интересно.

В такой обстановке, когда "давят"- сложно что-то хотеть, особенно когда это могут осудить или обесценить.

А если представить себе, что вокруг Вас все так, как хотелось бы ( и люди, и отношение к Вам, и обстоятельства жизни ) - как бы Вы могли это описать?

"Я цілком усвідомлюю що ця модель з дитинства..але ця раціональна частина мене кудись зникає коли я спілкуюся з цим хлопцем" - раціональна частина зникає в тригерних обставинах і людина провалюється в "дитячу частину ".
Так "працює" наша психіка, яка пам'ятає травматичний досвід навіть на рівні тіла, (коли прямих спогадів про конкретні обставини може не бути ).
Ваша базова потреба бути прийнятою такою, яка Ви є - НЕ буда задовільнена батьками.
Вони не розуміли основ вікового розвитку дитини і звинувачували Вас в істериках 2 років (!).
Вони не зважали на ваші почуття і бажання настільки, що у віці 8 років застосовували силу- і знов (!) знімали з себе (як дорослих, які мають знайти спосіб домовитись з дитиною) відповідальність і перекладали її на Вас - дитину, яка за всіма законами НЕ МОГЛА уміти "опанувати " цю проблему.
Дитина більш за все відчуває потребу бути важливою, відчувати любов і прийняття.
Можна припустити, що саме ця травма і провалює вашу дорослу частину в стан маленької дівчинки, яка ще в захваті від батька, і зовсім не розуміє "як так зі мною можна ".

Якщо каже, що не любить, то навіщо "миритися "?
Навіщо Вам поруч людина, яка не хоче з Вами бути?

Нажаль, люди можуть просто "не обрати" Вас НЕ тому, що Ви робите щось "не так", а тому, що їм це треба.

Как лучше построить бизнес - лучше узнавать у специалистов, которые в этом разбираются, там какие-то существуют свои законы, какие-то "воронки " и разное специфическое по продажам (и услуг в том числе).
А к психологам у Вас какой вопрос?
По вашему тесту можно только предположить , что Вы вроде как ставите себе какие-то свои внутренние "запреты " на тему "как можно, а как нельзя "(в моменте про коллегу).
Но вопрос Вы так и не сформулировали.

Не очень понятно из вашего описания насколько долгими были эти отношения, но можно предположить, что они не стали глубокими.
На мой взгляд, вы так и не поняли друг друга, к сожалению.

Вы очень "старались ", но это скорее стремление, чем внутреннее состояние.
Вы "старались " быть таким, каким хотели бы видеть себя в отношениях (понимающим, поддерживающим, заботливым, внимательным...).
Но "могли " ли Вы быть таким внутренне, по-настоящему, долго?

Ведь по сути, чувства девушки относительно того, что "что-то не так" (то ли возраста своего она стеснялась, то ли чего-то другого боялась)- Вы так и не прояснили.
Хотелось скорее их "отменить ", сказать, "да все ж хорошо, разве ты не видишь " - но, к сожалению, это не "понимание" и не "принятие " в настоящем смысле.

Это совершенно НЕ означает, что если бы Вы делали что-то иначе, то эти отношения сложились бы.
И это НЕ говорит о каких-то "ошибках " ваших.
Просто важно заметить в себе разницу между тем "каким я хочу быть " и каким "умею " в силу своего опыта. Для будущих отношений.

Конечно, сейчас было бы удобно "сбросить" все на девушку , на её 'легкомысленность"(вот с другим уже)- но это тоже поверхность, а не настоящее понимание сути.
И слово "звоночки " в описании звучит так, что вроде как она "должна была " вести себя как-то иначе.
Но ведь этими " звоночками" она напрямую говорила, что "что-то не так". Это честно, что очень важно в отношениях. Просто никто из вас не смог ничего тут изменить.

А суть, на мой взгляд, скорее в том, что вы оба не приблизились к настоящим друг другу, может не позволили , может не смогли .
Были стремления, были старания, были иллюзии о том, что "я все понимаю ", но не было реального опыта как это "быть с Другим человеком ", со всеми его "непонятностями".
И нет тут ничьей "вины ".

Согласна с коллегами, потеря- это всегда боль.
Никто не знает, что в голове у девушки- возможно они не смогла принять разницу в возрасте, возможно она вообще не глубокий человек, возможно она ищет материально обеспеченного человека, или она играет в какие-то свои странные игры, флиртуя после разрыва и возможно даже себе не может объяснить для чего это делает.

По сути это все не так важно.
Вам важно разобраться в Себе.
В том, не является ли это "алгоритмом " построения Вами отношений в целом- "стараться изо всех сил " в ожидании, что это будет "оценено ".
Потому, что в целом такая схема "не помогающая", ведь она "наступает на горло " вашим чувствам (в моменте) ради некой перспективы в будущем.
Хотели Вы делать все то, что Вы делали для девушки, или для её детей?
Возможно есть смысл сменить фокус внимания с "как девушка нехорошо поступила " по отношению к Вам, на то, чтобы разобраться в самом себе и в том, что на самом деле происходило между Вами и девушкой в этих отношениях.

Тетяно, "розібрати в собі " важливо все, що не має відповідей, щоб відчувати себе, розуміти свої почуття, потреби, бажання, свою "систему координат ".

Поки що Вам здається зрозумілішим орієнтуватись на інших, через їх поведінку намагатись з'ясувати їх мотиви, через поради вибудовувати свою лінію.

Ніхто з експертів не знає вашої історії, не знає, що впливало на ваш розвиток, як формувались ваші погляди на себе, на життя загалом, на "правила " (як в цьому житті слід вчиняти, щоб отримати те, що потребуєш).
Ніхто з експертів не знає які ваші базові потреби порушувались, або порушуються зараз, та який досвід Ви винесли з важких стосунків із залежною людиною.
Ви подолали багато чого заради себе, і це дуже круто. Але ніхто не знає якою ціною це було зроблено і які нові потреби виникли внаслідок отриманої свободи, які страхи та бажання Вами керують і керували раніше.
Це все- про Вас. І ніхто тут на сайті цього, та багато іншого не може знати.
То хіба можуть виявитись "поради" якісними за таких умов?

Тому існує співпраця фахівця з людиною, яка хоче розібратися і знайти Свої Власні рішення, а не поверхневі "поради ".

Всередині Вас є Інструмент.
Він дає Вам певні сигнали у вигляді тілесних відчуттів і емоцій. І тільки на цей Інструмент варто орієнтуватись.
Тоді є шанс на гармонію всередині.
Тоді думки і дії інших мають шанс стати просто чужою історією, яка Вас не стосується.
Тому у мене є єдина "порада "- слухати Себе, довіряти Собі, діяти в Своїх інтересах.

А про " що думає чоловік про психолога"- яка різниця, якщо Ви бачите в цьому щось своє?

В ваших дописах можна побачити вашу "Дорослу частину" - яка вміє аналізувати, робити висновки, поважати Себе і відстоювати Себе аж до розлучення.
Але водночас звідти ніби "проглядається " маленька дитина - коли людина потрапляє в складні(тригерні обставини, якщо була травматизація )-, то "Доросла частина" ніби "розвалюється", "не знає що робити ".
В описаному Вами досвіді ця "дитина " ніби шукає "у дорослих " якихось "знаків " як їй "треба" себе поводити - придивляється до поведінки партнера, слухає "поради фахівців ", намагається відшукати "засоби впливу" (магічне мислення, до якого схильні діти) на іншу людину ("якщо я буду себе вести так і так, то...").
Таке "провалювання" з Дорослої позиції (яку Ви безумовно знаєте як відчути, виходячи з вашого досвіду) НЕ ваша якась "слабкість", а певна закономірність.
І це не страшно, бо можна відновити доступ до вашої Дорослої частини , яка вже точно "розбереться " кому що казати і яку стратегію поведінки обрати адекватно кожній ситуації.

Тому якщо стратегічно- то важливо відновити доступ до своєї Дорослої частини, розібратись зі своїми внутрішніми ресурсами, і тоді всередині себе Ви знайдете всі важливі для Вас відповіді.

Чоловік Вас може влаштовувати за іншими якостями, але те, що він робить - не про його якості, а про його ставлення до Вас.
Мало інформації про стосунки, можливо вони ще в початковій стадії, можливо не надто глибокі- але факти кажуть краще, ніж слова - на даному етапі він обрав бути одночасно доступним для багатьох , а на словах називати це стосунками з Вами.

Але знов таки, дуже важливо при формуванні стосунків дуже чітко розуміти в першу чергу Себе- чого я хочу/не хочу/подобається/не подобається тощо.

Для чого Вам стосунки загалом в житті, яку мету створення стосунків бачите Ви?

Я спробувала дати Вам припущення, яке протилежне вашому.
Я НЕ оцінювала взагалі ніяк це припущення, просто назвала його реальним.
Звідки Ви взяли, що я вважаю це "нормальним ", чи якимось ще?
Я взагалі не вважаю за необхідне "оцінювати " будь кого, бо не відчуваю такого права за собою .

Я можу сказати що підходить /подобається особисто мені , а що я не вважаю для себе "нормою ".
А що роблять інші люди зі своїм життям- то вже їхній вибір.

Ви намагаєтесь знайти опору в певних "нормах ", ніби якщо інша жінка веде себе невідповідно, то виберуть Вас, бо Ви "правильно " вчиняєте .
Але це не так.
Вас оберуть тоді, коли саме Ви станете важливою і цінною для людини , а не тоді, коли Ви будете "правильною/вихованою/мудрою/ турботливою/ або ж якоюсь ще".

Ви намагаєтесь знайти пояснення поведінки багатьох сторонніх людей- але НЕ своєї.

Вам дуже хочеться "бачити" ту жінку приниженою, бо так спрацьоаує психологічний захист- знецінити, щоб не відчувати болю (ревнощів).

Бо якщо припустити цілком реальну ситуацію, що та жінка має нормальну самооцінку, і просто розважається в такий спосіб - має те, що хоче, але привертає увагу ще й інших чоловіків, відчуває свою владу над ними, дражнить, можливо, має якісь свої сексуальні фантазії що збуджують її - то тоді така ситуація для Вас стане важко переносимою.

Ви намагаєтесь зробити вигляд, що маєте стосунки з людиною, яка дивиться НЕ в вашу сторону.
Чи розумієте Ви для чого Ви намагаєтесь себе обманути?

Ви були в шлюбі 24 роки.
Чи були Ви щасливі в цьому шлюбі?
Як Ви сприйняли розлучення?
Чи умієте бути без пари і НЕ відчувати себе некомфортно?

Дитині 3 роки- це непростий період сам по собі, вікова криза.
В цьому віці дитини дорослі мають бути "згуртовані " і розуміти "хто тут дитина ".
Погоджуся з припущенням колег, що дитина могла нервувати, бо хотіла побути з мамою, а тут "знов бабуся ".
В таких обставинах можна з розумінням поставитись до ситуації- створити умови "побути з мамою", але пояснити дитині, що "в нас таке правило- ми нікого в цьому домі не ображаємо". Тобто і потребу дитини почути і задовольнити, і кордони окреслити, яка поведінка неприпустима.

Щодо свекрухи- звісно не варто "виховувати" так, щоб "догоджати" їй.
Важливо виховувати так, як вважаєте за потрібне саме Ви та ваш чоловік.
І тут вже Вам потрібно розібратися з тим, що Вам складно залишатись для когось (свекрухи в даному випадку) " не достатньо гарною ".
Бо як би Вам було все одно, то Вас бы не турбувало, що вона вважає, що Ви сина "не виховуєте ".

Мені здається, Ви і самі все розумієте.
Собака- це певний символ тих стосунків, які ще складно відпустити, причому теплий, гарний символ.
Але так- це "хвіст по кусочках".

Щодо "за 5 хвилин кинув"- іноді людині дуже важко наважитись відверто казати речі, які спричиняють біль. Можливо хлопець і сам не знав, як зробити, щоб не так Вам боляче було, то й відтягував момент як міг- вийшо таке собі "полегшення".
Але.
Дуже важливо, що він відверто сказав те, що є насправді, а не утримував Вас біля себе тільки через те, що "не знав, як це повідомити ".
Ніхто нас не вчить розривати стосунки- кожен робить як уміє. Все одно тому, від кого йдуть, завжди боляче, хоч як це "обставити "((
До того ж, те, що запропонував привести собаку- як на мене, це про повагу до Вас, як до особистості.
Тримайтесь.

Анатолий, очень много переживаний, которые Вы описываете абсолютно НОРМАЛЬНЫ для этой ситуации.
Такого опыта в вашей жизни не было, и замечательно, что он произошёл.
Также НОРМАЛЬНО хотеть разобраться в том, что происходит между Вами и девушкой, чтобы иметь хоть какую-то определенность, т.к. человеку в принципе некомфортно в неопределённости.

Но.
Никакие отношения невозможно определить наперед.
Как бы не хотелось.
Только шаг за шагом узнавая человека.
Только обговаривая все важные для каждого из вас моменты.
Только прислушиваясь в каждых новых обстоятельствах в Себе- что я чувствую, что я думаю, чего я хочу, что мне нравится, а что не нравится.
При этом важно не приписывать заранее ни себе ни девушке ничего лишнего (и неважно что прописывается, "любовь" или "легкомысленность".

Общайтесь, переписывайтесь, а лучше разговариваете, обсуждайте то, что волнует и то, что интересно.
Пока у Вас нет ответа "что это"- и это нормально, ведь Вы так мало знаете человека.
Хороший секс- это не всё, что нужно для отношений.
Узнавайте остальное.
Когда внутри Вас созреет ответ- Вы об этом будете знать.

Відредаговано автором 29-05-2025 21:08:42