Вітаю! Погоджуюся з колегою, яка відповіла вище. Справді, у такій ситуації дуже важливо почати відновлювати і захищати особисті кордони.
Ви кажете що хочете відгородитися, але і кажете що хочете перестати бути подругою. Подругою скоріш за все сприймає вас тільки вона. Якими були ваші відносини раніше, до цього? Вони були колись іншими? Чи ви проживаєте разом з нею? Якщо ні - тоді як саме відбувається ваше спілкування? Чи говорили ви їй що вам неприємно чути все це? Як саме вона реагувала, якщо ви пробували зупиняти її? Чи боїтесь ви образити її відмовою від того, щоб це все вислуховувати?
Насправді, дуже раджу вам звернутися до спеціаліста щоб навчитися захищати себе і щоб розуміти себе краще в довгостроковій перспективі. Сил вам та терпіння!

Здравствуйте. Очень сочувствую вам, что вы оказались в такой ситуации. Вы спрашиваете можно ли сохранить семью с абьюзером?.. Я бы попробовала поставить вопрос иначе - можно ли быть в такой семье счастливой, ощущать тепло и поддержку? Или можно еще посмотреть со стороны. Если бы близкая подруга сказала, что живет с таким человеком, который бьет ее и унижает - вы бы что посоветовали ей? Можно ли пожелать кому-то такую семью, как вы думаете?
Я заметила что вы упоминаете о финансовых проблемах. Что ушли бы от него - но "проблема только в финансах". Но тут же вы рассказываете о разбитом соусе и проявлениях в том числе финансового насилия с его стороны...
Жизнь в таких условиях к сожалению, вряд-ли способствует финансовой самостоятельности, карьерному росту, амбициям и пр. Если ваш мужчина постоянно занижает самооценку, издевается - это явно не лучший фон для того, чтобы быть самодостаточной.
У вас есть родные или друзья, которые могут поддержать вас в трудный момент? Которые на вашей стороне, к которым можно обратиться если что? Есть ли в вашем городе центры помощи для женщин пострадавших от абьюза?
Было бы замечательно если бы вы смогли обратиться к специалисту за консультацией, чтобы начать процесс восстановления после всех этих событий, и чтобы найти выход который будет для вас наилучшим. Также - попробуйте поискать группы поддержки женщин которые пострадали от семейного насилия, это тоже может стать очень полезным опытом для вас.
От всей души желаю вам как можно скорее выйти из этого тупика и восстановиться как морально так и физически. Сил вам и мудрости!

Вітаю! Я погоджуюся з колегами, які теж помітили емоційну залежність і тривожний стан. Насправді - саме оці неприємні емоції - є ключем до вирішення ситуації. Було б чудово якщо б ви змогли звернутися за консультацією до фахівця щоб зрозуміти краще себе, свої власні страхи і власні бажання. Чого хоче ця дівчина, чи ця пауза тимчасова, чи винні ви у цій ситуації - звичайно важливо, але виключно тому що ви переживаєте з цього приводу дуже сильно. Ви тривожитесь тому що боїтеся відмови? Чому, як на вашу думку ви "нав'язувалися"? Чого ви хотіли уникнути тим самим?

Вітаю! Це насправді непроста ситуація. У вашому пості ви описуєте що не так з ним, (з конфліктних моментів) - але хотілося б зрозуміти як саме почуваєтесь ви, якщо вже брати до уваги вказану вами пасивність партнера, або нестачу пристрасті з його боку. Я не питаю який він. А - що саме ви переживаєте коли це все стається? Коли ви кажете, що не вистачає сюрпризів, спонтанності - чим для вас є ці сюрпризи? Увагою? Турботою?
Іноді розуміння яких саме переживань або почуттів не вистачає - допомогають діалогу в парі. Саме відвертий діалог з взаємоповагою - він є вирішальним. Звичайно, якщо ваш партнер хворіє і лікується - він може змінюватись, і якщо вам стало важче з ним ніж без нього - так буває, нажаль, особливо якщо йдеться про медикаменти і наслідки. Але це не буде завжди так, звичайно. Все ж таки - що вас зараз пов'язує? Ви бачите спільне майбутнє разом? Чи ви обидва хочете змін і готові працювати над ними?

Відредаговано автором 30-03-2024 01:19:34

Здравствуйте. Вы пишете, что из ваших отношений пропало физическое притяжение. Оно пропало и у него и у вас примерно в одно время? А беспокоит это и вас и его - в равной степени? Если вы переехали квартиру где есть другие родственники - очевидно что это могло бы нарушить интимную жизнь. Но из вашего поста я вижу определенную неудовлетворенность вашим супругом, его позицией. Вы пишете "мне кажется, ему вообще плевать, ему удобно". Всегда было так, что вы ощущали себя более инициативной, всегда ли он был в такой пасивной роли в ваших глазах? Что вас в нем привлекло в начале отношений? Что изменилось со временем? Вы пишете "либо это кризис либо конец" - но чего хотелось бы вам самой? А чего хотелось бы ему, чего ему не хватает? На самом деле, было бы здорово, если бы вы обратились к специалисту, чтобы понять лучше себя, ситуацию и скорее найти наилучший из нее выход. Сил вам!

Вітаю. Дуже шкода, що ви переживаєте це все. Чи норма - жорстокі сварки і фізична агресія? Звісно, ні. Це не норма. Якщо ваші стосунки вже стали такими конфліктними - то як правило потрібна робота двух людей одночасно щоб їх налагодити, якщо в них є це бажання. Чи з самого початку ви з ним конфліктували так сильно? Чи щось послужило причиною погіршення відносин? Агресія існує у багатьох формах, як пряма так і пасивна. Що ви відчуваєте до нього, як до людини загалом? Що вас з ним тримає разом? Можливо, це якісь спільні справи, схожі погляди на життя, плани на майбутнє? Якими були ваші інші відносини до нього? Чи це у вас так вперше? В ідеалі я б порадила вам звернутися до фахівця, щоб зрозуміти краще що саме ви можете змінити в цій ситуації, тому що без відвертої розмови - майже нереально попасти в ціль і допомогти саме вам і знайти найкращий вихід із ситуації.

Вітаю! Питання яке ви ставите про наміри - і справді непросте. Але можливо краще подивитись на цю ситуацію трохи під іншим кутом? В вашому пості звучать такі слова "боюсь турбувати", "боюсь створити напруження", "не тиснути на нього"... Чи вам комфортно те, як ви зараз себе відчуваєте поряд з ним? Що саме в його поведінці змушує вас відчувати тривожність, носити свої речі, не запитувати? Ви боїтесь, що якщо створите якийсь дискомфорт то він буде злий? Або посвариться з вами? Якщо після вашого запитання щодо намірів - щось зміниться в негативну сторону - то чи ваша це буде провина? Якщо б ви були на його місці - ви б поставились погано до запитання від партнерки про ваше з нею спільне майбутнє?
Чому саме ви боїтеся його потурбувати? І ще - у вас були якісь серьозні відносини? Якщо так - ви відчували щось подібне раніше?

Вітаю. Шкода, що ви зіштовхнулися з побічними ефектами. Звичайно, відміну або корекцію препарату краще за все обговорити з вашим лікарем. і повідомити як ви себе почуваєте? Тріттіко є атиповим антидепресантом, тому "перекриття" якимись додатковими препаратами не завжди застосовується в практиці. Якщо ви не маєте доступу до лікаря взагалі і вам стає тільки гірше в плані побічних ефектів - вирогідно краще зменшити дозування, і якщо не буде позитивних змін - то вирішувати питання відміни. Але все ж таки - якщо у вас діагностована клінічна депресія - то найкраще буде поєднання фармакологічного і психотерапевтичного методів. (звичайно, ліки мають вам підходити і не викликати стільки дискомфорту). Ви маєте можливість звернутися до того лікаря, який призначав вам тразодон, щоб проконсультуватися? (онлайн? по телефону?)

Здравствуйте. История, которую вы рассказали немного спутанная. Надеюсь, я правильно поняла ваш запрос к специалистам.
рискну прокомментировать.
Процитирую эти два предложения. «Она сидела у меня на коленях и чувства у меня только усилились.»; а также..
« Мы ссорились из за моей абьюзивности и много раз расставались по моей инициативе. Я был очень грубым к ней»; . Что изменилось у вас с момента вашего расставания, поняли ли вы почему все было так с ней, почему вы не очень хорошо расстались? Не может ли это у вас быть просто страсть и притяжение к человеку, который не находится рядом, и связь с которым предсказуема? И благодаря этому у вас к ней есть сильное притяжение, как к чему-то недостижимому?

Здравствуйте. Проблема нерешительности может иметь разные причины. Это либо негативный опыт, либо сомнения в связи с самооценкой и тд. Скажите, было ли у вас такое, что когда вы проявляли инициативу - кто-то из друзей или близких критиковал бы ваш выбор или сомневался в нем? Возможно, в детстве вам говорили "ты хочешь не это а вот это"? когда вы выражали недовольство? Было бы очень здорово, если бы вы поработали с психотерапевтом, чтобы найти именно ваши причины этих тревог и побороть их. Также вы можете попробовать сами задавать себе наводящие вопросы, чего вы именно боитесь? Ошибиться? А если вы даже "ошибетесь" - будет ли это на самом деле плохо?

Вітаю! В тому, щоб піклуватися про кохану людину немає чогось поганого. Але все ж таки ви прийшли сюди запитувати про це - тому я задам зустрічне питання :). Ви пишете "якщо є повага, гарні слова, увага, але нема оплати за ресторан" ви сприймете як байдужість. А якщо є оплата за ресторан, але уваги, поваги і добрих слів немає, припустимо, - ви розціните це як прояв турботи і почуттів? )
Взагалі я можу погодитись з колегою вище - вочевидь для вас саме така матеріальна турбота є одним з головних чинників у відносинах і це не є погано, якщо це задовольняє обидві сторони. У кожного з нас є якийсь такий набір з бажаних якостей, які ми хотіли б бачити у партнера. Якщо певна модель відносин не спричиняє дискомфорту вам і іншій людині - чому тоді прив'язуватись до менталітету тієї чи іншої країни)

Вітаю! Шкода, що це сталося з вами і що ви маєте такі наслідки. Насправді, ковід може викликати ще довгий час ряд неприємних симптомів, в тому числі тривожні чи апатичні стани. Скажіть, чи є у вас можливість звернутися до психотерапевта, щоб зрозуміти краще як ви самі змогли б змінити своє життя щоб скоріше досягти повного відновлення? Знайти свій ритм відновленя, та зменшити шкоду, емоційну і фізичну, за можливістю. Чи не берете ви на себе зараз всю ту ж працю, в тому обсязі, доречі? Ви відчуваєте втому і біль - завжди, чи є якісь ситуації коли вам краще?

Вітаю. Співчуваю, що вам так важко зараз. Якщо це і правда клінічна депресія, яку ви підозрюєте - чи є у вас можливість звернутися до лікаря (психіатра або невролога), щоб ви отримали фармакологічне лікування? До того ж було б ідеально ще пройти консультацію у психотерапевта чи клінічного психолога, щоб пошукати ваші тригери, причини цього стану і варіанти виходу? Я бачу, що ви вказали неповнолітній вік. Тоді додаткове питання, чи є у вас близькі, які зможуть підтримати вас і допомогти з психологічною допомогою? І ще питання - можливо ви самі могли б зараз відмітити - чи стало щось причиною такого вашого стану?

Здравствуйте. Сожалею, что вы так ощущаете себя. Как давно эмоционально стало вам сложнее? Или это состояние было всегда, сколько вы себя помните? Есть ли сейчас у вас занятие или человек, рядом с которым вам легче проживать такие моменты? Вы пишете "были у психолога - не помогло "закрывать мысленно форточку от шума" - но ведь есть вариант обратиться к неврологу либо к клиническому психотерапевту? Это помогло бы учесть ваше состояние и оказать в том числе фармакологическую поддержку при необходимости, соединяя ее с психотерапией? Психолог - это гуманитарная специальность, возможно вам стоило бы посмотреть на ваше здоровье с точки зрения также и медицины?
Неизлечимая болезнь, о которой вы упоминаете, она может в том числе влиять на вас физически, эмоционально? Давно вы знаете о ней?

Вітаю! Дуже цікаве у вас питання і дуже потрібне. Ви кажете, що боїтесь спілкуватися англійською. Це досить природньо. Але якщо рівень мови непоганий і ситуація потребує спілкування, а вам все ще ніяково - тут може бути декілька причин. Одну з них і дуже вагому, ви описали двічі. Це образи і приниження, і страх повторення чогось подібного. Також свою роль можуть грати надто високі вимоги до себе. Як щодо рідної мови у офіційних випадках? У вас не бувало такого занепокоєння? (не так зрозуміють, страшно починати бесіду, не хочеться помилитись?).. Ви пишете, що зі знайомими та друзями не відчуваєте цього хвилювання. Чи ви боїтесь саме негативної поведінки інших, і конфлікту як такого, чи зробити якусь помилку (після якої не буде жодних наслідків)? Якщо ваші страхи зосереджуються навколо промови чи акценту - чи можете ви у своїй роботі спробувати повідомляти про те, що зараз будете говорити з акцентом і перепросити? Або пожартувати першою, натякнувши що зауваження з приводу вимови ви вже чули сьогодні? В ідеалі, звичайно, раджу вам звернутися на консультацію до спеціаліста, щоб зрозуміти краще причини ваших страхів і скоріше знайти найзручніші способи вирішення цієї проблеми. Успіхів вам!