Робота й кар'єра

Моя проблема полягає в тому що я боюся вийти на роботу.

Але почну з початку:
1)Живу я з чоловіком в нас є син (аутист).
Я вже 4р в декреті і мені морально і фізично важко. Я зробилася закритою і без ініціативною.

2)Чоловік мало заробляє і вважає що грошима має керувати Він. Я по факту не можу піти куди мені б хотілося, або ж купити щось що не є дешевим.

3)Боязнь за сина...він аутист і я найбільше знаю як себе з ним поводити. Я боюся залишити його з чоловіком або з бабусею надовго. А за садок взагалі всякого передумала. (чи не будуть ображати. Бо в нього є істерики). Переживаю щоб не було відкатів як це буває у таких діток.

4)Я панічно боюся що скажуть люди я зараз про мало знайомих людей.
Мені здається що я нічого не вмію робити.(бо до декрету я працювала хіба що в парфумерному). А також я відстала від моди і тредів ще далеко 2 р назад коли дізналася про синів діагноз.
У зв'язку з цим мені не має в чому вийти на роботу і з цього приводу теж є комплекси. От по факту я не маю що вдягти. А чоловіку абсолютно байдуже. Він звик що я весь час дома.
Грошей не дає.

5)А ще я планую розвестися з чоловіком.
Але тягну з цим рішенням вже 1.5 р.
Не знаю що мене тримає біля нього.
Він не сидить з сином.
Він не заробляє грошей на всі наші потреби з синочком.
Він морально задавив мене.
Житла теж він не має
Живемо у мене.
Він безхарактерний і холодний в емоційному плані.
Але по суті в мене лишень 2 запитання.

1.)Як піти від чоловіка коли немає ні від кого (родичі, друзі) підтримки ні моральної ні фінансової?

2.)Як не боятися себе у соціумі і не думати що я невдаха грубо кажучи?

Все що мене турбує пов\'язано з роботою. Я втратила свою роботу через війну, і вже рік не працюю, не знаю ким би хотіла працювати, а де пропонують в мене або не виходить або я сама через страх кидаю все. Безсилля відчуваю, вину перед чоловіком бо він працює один, мені 25 а я не реалізована...

В минулому році змушена була змінити місце роботи. В новому колективі сприйняли на голках. Стараюсь з усіма ввічливо,доброзичливо, поговорити та вислухати, але до всіх пацієнтів кажу бабуся і дідусь, старшій недуже це сподобалось, сказала з ними не сюсюкатись і не розмовляти. Дивно коли перестала з усіма по хорошому, одразу отримала догану що недотримуюсь етики та деонтології (хоча є мс яка ще гірше гиркає на пацієнтів і вона улюблениця в усіх) . Я не знаю як бути і що робити,я вже втомилась