Робота й кар'єра

Question 1

Чи продовжувати надалі в цьому місці працювати

Доброго дня!Я працюю в супермаркеті кассиром,але зараз мене майже як два місяці перекинули на кулінарію в дпопомогу,бо дівчина на тривалому лікарняному,а людей на ній не вистачає.Спочатку все було добре,але через певний час,мені фізично стало важко там робити,бо хвора спина(радиткуліт),постійно скаче тиск,ще й психіка пошатнулась,я за хвилину можу поплакати.сміятись потім кричати і знову плакати...Я можу і речі кидати .Я казала директору про це і що я хочу на кассу,бо мені важко на кулінарії,на що вона відповіла,що я ж обіцяла.А я як йду на роботу мені плакати хочеться...Дуже нестабільний емоційний стан,ще й директор з нами матами розмовляє.Окрім того,що грубо щось може сказати,так ще й з матами при покупцях або інших співробітниках...Вона мені відмовляє у поверненні на те місце на яке я прийшла працювати..У мене ще навчання у вузі і через роботу я не можу сконцентруватись...

Question 2

Можно ли конфликтному человеку работать в школе?

Закончила вуз 5 лет назад, но в коллективе всегда не складывалось. Я человек-нытик по натуре, но тут просто так жизнь сложилась, всегда было тяжело, я не умею ни общаться в коллективе (всегда молчу, нечего сказать), не имею элементарной харизмы. Доходило до того, что я обращалась к коллективу, а они просто не слышали, или не хотели слышать. После окончания вуза (филфак) я нигде не смогла устроиться, в редакцию не брали, т.к. я допускала пунктуационные ошибки, перевод не смогла, т.к. забывала слова, хотя в общем неплохо владею вторым языком, что учили в вузе, но у меня особенно при стрессе случаются провалы в памяти и я не могу работать переводчиком. Где согласились меня взять, так это школа. Но я боюсь, что не справлюсь. В школе меня буллили и я никогда не находила с детьми общий язык. Директор школы умолял остаться, т.к. нет персонала, и что я свыкнусь с детьми и войду в ритм, бояться нечего. Но учитывая такие мои данные, как думаете, стоит ли соглашаться?

Question 3

Працевлаштування

Доброї ночі. Шановні експерти, допоможіть, будь ласка, сформувати запит чи знайти першопричину проблеми. Є бажання працювати, але присутній страх пошуку і виходу на роботу, так як виходити, в принципі, немає куди. Той час, коли працювала - робота була низько оплачуваною. Потім була домогосподаркою та на сьогодні - мама майже 3-річної дитини. Із бажань - працювати не тільки на альтруїстичних засадах, а отримувати достойну зарплату. Хочеться перепрофілюватися, але:

1. я не можу сказати, що мені подобається і ким би я хотіла працювати, плюс - переїхала за кордон, є фактор невизначеності (не зрозуміло на який термін - півроку чи більше). Тутешня робота - не варіант, адже питання мови з нуля не швидко вирішується. Намагаюся розглядати роботу, яку можна освоїти та робити дистанційно. Крім it (не саме програмування, а суміжно-обслуговуючі спеціальності) - нічого не приходить в голову.

2. спиняє страх, що у віці майже 40 років мене ніхто розглядати мене, тим більше, як початківця, не буде (хоча, це не тільки стосовно цієї галузі, взагалі - пошуку і влаштування на роботу), а ейджизм - в цій сфері досить поширений.

Я не розумію, чи за стільки років відсутності професійної діяльності в мене звичайний страх виходу із зони комфорту, чи це низька самооцінка, чи проблема в самоідентифікації, чи це певна інфальтильність, чи це криза 40 років (хоча, вона більше притаманна чоловікам)? Я не зовсім розумію, по якому запиту шукати вирішення своєї проблеми і як правильно сформувати проблему.