У Психолога
Авторизація
Запам'ятати на місяць
Реєстрація Забули пароль?


Як перестати зливатись

Доброго дня!
Здавна прагну стати блогером. Останні кілька років хотіла цим займатися професійно. Багато разів починала вести блоги на різних площадках, як тематичні, так і лайфстайл, особистий блог. В результаті через деякий час закидала і видаляла.
Ситуація особливо загострилася останнім часом: створюю профіль, оформлюю, починаю вести, просувати і в якийсь момент видаляю, а саме – видаляю коли в мене виникає якийсь більш менш суттєвий стрес, будь-який, тобто як пов'язаний з блогом, так і не пов'язаний. Це було вже дуже багато разів.

Я хочу розвиватися, заробляти на блогерстві, розвивати цю сферу в Україні взагалі, стати видатним блогером, який говорить про важливе, в тому числі займатися психологічною просвітою, говорити на широкий загал про свідоме споживання, здоровий спосіб життя, фінансову грамотність, тощо. Є багато цікавих тем, які я хотіла б розкривати в блозі і вважаю що вони важливі і для інших людей.
Але починаю і постійно закидаю. Я дуже критична до себе, і все що я робила досі – вважала не достатньо добрим. Мені це вже набридло. Проходить час, а я займаюся дурнею, адже якщо почати і працювати, то вже тисячу разів я могла б досягнути гарного результату.

Як мені перестати зливатися? Як створити блог, вести, розвивати і не видаляти при найменшому стресі?
Або якщо не виходить, то як перестати починати знову?
В чому проблема, що я постійно видаляю, і втрачаю всі свої здобутки, але все-таки знову берусь?

П.С. Пишучи це запитання я чомусь соромлюся, очікую критики, боюся, що мені у відповідь почнуть писати, що все це моє блогерство маячня і мені варто зайнятися серйозною нормальною справою, і що взагалі моя ідея/мрія/задумка стати блогером абсолютно провальна і таким чином я уникаю справжнього дорослого життя...
Питання від: ; Вік: 28

Знайдіть психолога в Україні: психолог Київ, психолог Дніпро, психолог Одеса, психолог Харків, психолог Львів та інші регіони України або онлайн.


психолог онлайн
2
Наталия Горская
Ірина Миколенко
Добрый день!
Если вы хотите говорить
цитата:

про важливе, в тому числі займатися психологічною просвітою, говорити на широкий загал про свідоме споживання, здоровий спосіб життя, фінансову грамотність, тощо

то вам надо быть компетентной в этих областях (то есть иметь соответствующее образование и опыт).

Или хотя бы уметь уверенно говорить о том, в чем вы не являетесь профессионалом.
Например, как в диалоге из известного фильма:
— А если меня что-нибудь спросят?
— Я ляпну.
— И ляпай. Но ляпай уверенно. Это называется точкой зрения.

Поэтому если вы хотите
цитата:

перестати зливатися

вам надо становиться профессионалом в какой-то области (психология, ЗОЖ, финансовая грамотность) и/или развивать уверенность в себе.

👍 радити психолога:

18-09-2023 15:38:59Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 350790 для Светлана Владимировна

Поясню на прикладі психології: щоб займатись психологічною просвітою за допомогою блогу мені не потрібно бути професійним психологом, тому що я можу робити це інакше: 1) знімати інтерв'ю з психологами і транслювати на своїх каналах; 2) проходити психотерапію і говорити про свої враження/зміни; 3) проходити психологічні тренінги, квести і тп по цікавих для мене питаннях і давати свій відгук. Тобто блогера я бачу не як професіонала у вузькій ніші, а як маленьке медіа.


психолог онлайн
1
Ірина Миколенко
цитата:

а як маленьке медіа

Значит надо быть профессионалом в сфере медиа.
А именно, быть журналистом.

Или не быть.
Но тогда уметь уверенно держаться перед камерой.
И высказывать свою точку зрения.
А это тоже навык, которому надо учиться, как и развивать уверенность в себе.

👍 радити психолога:

Виберіть психолога для консультування з приводу профорієнтації, робочих відносин з колегами та керівництвом


психолог онлайн
2
Наталия Горская
Павел Леонидович Басанский
Вітаю!
цитата:

боюся, що мені у відповідь почнуть писати, що все це моє блогерство маячня

Страх почути конкретне звинувачення може вказувати на те, що у Вас вже був негативний досвід, коли соціальне оточення знецінювало Ваші досягнення, захоплення або інтереси. Важко валідувати (визнавати цінною) свою працю, якщо в дитинстві і підлітковому віці Ви не отримували валідацію від значущих людей.

Тим часом, багато професій так чи інакше пов'язано з критикою людей. Особливо болгінг, бо це публічна діяльність. Критика буде обов'язково в тому чи іншому вигляді, але важливо як Ви на неї реагуєте. Реагувати на щось неприємне негативними емоціями нормально, якщо це не заважає Вашому повсякденному життю і не змушує змінювати спосіб життя або свою думку тільки через те, що хтось щось сказав.
Конструктивна критика може бути джерелом для особистісного розвитку, але Ви маєте право її не приймати, якщо вона непрохана. За деструктивну критику можна банити гостей блогу, адже це Ваш особистий простір, а не публічний туалет.

Я думаю, на початку блогерської діяльності не варто сильно тиснути на себе (та і взагалі ніколи не варто), а спробувати робити те, що Вам подобається, безвідносно думки оточуючих.

👍 радити психолога:


психолог онлайн
2
Владимир Анатольевич Тарасенко
Павел Леонидович Басанский
Можливо страх отримати критику є відлунням батьківської оцінки вашої діяльності, або вашої невпевненості у цьому виборі.
Тут немає сенсу критикувати.
В тому числі і Вам самій себе.
Адже Вам важливо розібратися в суті питання, а критика завжди створює додаткові перешкоди.
Навіщо Вам витрачати енергію на відбиття критики, якщо можна її витратити з користю.

Щодо блогерства.
Можливо є сенс дещо звузити напрямок, адже дуже складно бути професіоналом в багатьох галузях.
І тут важливо прислухатись до себе, а яка саме галузь більше цікавить.

І ще такий момент.
Чи ваш вибір блогерства випадково не оснований на певній "легкості " цього виду заробітку?
Існує таке розуміння цього процесу, що ніби кожен може це зробити, варто тільки розуміти певну схему.

Зробити то може й може кожен.
О от чи будуть його слухати?
Бо щоб слухали/дивились, треба, щоб людина мала певну харизму.
Людина, яка чимось захоплюється, займається і має певні результати, при цьому ще й може цікаво про це розповісти, та ще й може мотивувати особистим прикладом- це дійсно цікаво.
Але якщо людина може тільки інформувати, без власної включеності в процес- навряд чи це цікаво.

Ще одним боком "медалі" тут є "завжди бути серед всіх ", тобто значне зменшення приватності.
Є люди, яким конче необхідно більшість часу бути без свідків.
Як Вам з цим?

А ще є момент постійної "гонки "- треба постійно готувати нові матеріали, щоб бути "на коні".
Але це дуже виснажує.
А як Ви ставитесь до потреби постійної напруги та пришвидшення?

Загалом важливо розуміти, які внутрішні причини скреровують Вас до того, чи іншого заняття.

Може тут було бажання довести батькам(або іншим), що "я зможу і без цього вашого "треба вчитися/працювати/старатися/...", або ж здавалось, що це швидко і просто, і можна отримати багато грошей, або ж тут керує потреба отримати увагу та визнання, або хотілося бути схожою на когось, хто асоціюється з певними рисами характеру, які хотілося б сформувати і в собі тощо.

Важливо проаналізувати що саме спонукало Вас перервати процес роботи.
Тут може бути багато причин, від страху("що я буду робити з цим велики проєктрм"), невпевненості в собі ("я не зможу ") до роздратування ("та не хочу я постійно всіх кудись вести").

Важливо слухати себе і розуміти коріння вашого бажання цим займатись.

👍 радити психолога:


психолог онлайн
1
Марія Радченко
Здравствуйте! А с какими чувствамии мыслями связано это действие:
цитата:

В результаті через деякий час закидала і видаляла.


Интересно, Вы можете подробнее описать ситуацию из вашей жизни, вызываюющую стресс?
цитата:

суттєвий стрес, будь-який, тобто як пов'язаний з блогом, так і не пов'язаний. Це було вже дуже багато разів.




👍 радити психолога:


психолог онлайн
1
Ірина Миколенко
цитата:

а як маленьке медіа

Вы не зря упомянули медиа.
Потому что на каждого раскрученного блогера, в основном, работает целая команда профессионалов.
И многие из них начинали свою блогерскую деятельность с того, что нанимали необходимых специалистов.

Да, возможно, есть и те, кто раскручивал себя сам и выезжал на контенте.
Но тогда они имели ярко выраженный истероидный радикал (отвечающий за актерство) и были уверены в себе.

Поэтому если у вас чего-то не хватает (денег для профессиональной раскрутки, истероидного радикала или уверенности), то этому всему надо учиться (зарабатывать деньги, осваивать актерское мастерство, развивать уверенность).
И тогда ваша мечта стать блогером несомненно осуществится.

👍 радити психолога:


психолог онлайн
Доброго дня!
цитата:

Як мені перестати зливатися?

Хочу Вас підтримати. Ви шукаєте себе. Ви налаштовані розвиватись і приносити користь іншим людям. Проте...на жаль, зливаєтесь.
Тому варто уважно дослідити, а чому саме зливаєтесь? Це я про взаємодію з психологом в індивідуальному форматі.

З того, що я помітив на поверхні:
цитата:

видаляю коли в мене виникає якийсь більш менш суттєвий стрес, будь-який, тобто як пов'язаний з блогом, так і не пов'язаний. Це було вже дуже багато разів.

Тобто стресс сильніший за Вашу МОТИВАЦІЮ?
У Вас не спрацьовують механізми протидії стресу?
Що там в основі - невпененість в своїх силах? страх помились і отримати врешті поразку?

Інша помітна риса і обставина:
цитата:

Я дуже критична до себе, і все що я робила досі – вважала не достатньо добрим. Мені це вже набридло.

Отже, Вам звично себе знецінювати. Так би мовити, обнуляти. Звідки і від кого пішла ця ганебна звичка?
Через що не вдається ставитись до себе і своєї творчості з повагою і обережно?

Відредаговано автором 18-09-2023 17:46:20


👍 радити психолога:


психолог онлайн
Добрий день.
цитата:

Пишучи це запитання я чомусь соромлюся, очікую критики, боюся, що мені у відповідь почнуть писати, що все це моє блогерство маячня і мені варто зайнятися серйозною

Читаючи вашу історію і це уточнення - розумію, що у вас присутній страх оцінки, можливо страх відторгнення суспільством та деякі нотки перфекціонізму.
Це запит на індивідуальну роботу з психотерапевтом.

👍 радити психолога:


психолог онлайн
1
Ірина Миколенко
Все це твоє блогерство - повна маячня і тобі варто зайнятися серйозною нормальною справою.
Та й взагалі твоя ідея чи мрія стати блогером абсолютно провальна і таким чином ти уникаєш справжнього дорослого життя...
Тато

👍 радити психолога:

19-09-2023 09:32:37Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 350823 для Павел Леонидович

Він би ще додав "ти позориш сім'ю", а мама б ще сказала "могла придумати щось краще". Але (тому) я не розповідаю їм про свої інтереси і плани...

19-09-2023 09:36:38Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 350816 для Віталія Юріївна

Так, розумію і погоджуюсь. Знаю що в моєму випадку це буде довго і дорого. Тому хочу перестати зливатися і дійти до рівня, коли справа приноситиме достатній дохід, щоб мати змогу оплатити індивідуальну роботу з психологом.

19-09-2023 09:49:45Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 350812 для Владимир Анатольевич

Дякую за підтримку. Так, розумію що потрібно розбиратися індивідуально, але тут замкнуте коло: починаю, зливають, знову починаю, витрачаю на це час і ресурси, не отримую результату, а на роботу з психологом потрібні кошти і потрібно або все ж в цій справі досягти певних успіхів, або перестати нею займатися, а заробляти на чомусь іншому.

Отже в мене низька стресостійкість. Недостатня мотивація. Я пошукаю способи збільшити мотивацію.
І ви дуже точно зазначили, саме так я це для себе називаю – звичка обнулятись. Ви про це написали в негативному ключі. Я розумію що вона мені шкодить, разом з тим не відчувала як щось негативне. Для мене обнулятися це щось природнє, рідне... можна ще сказати – перероджуватись. З надією що наступного разу зроблю краще.

Не пам'ятаю щоб в когось щось подібне спостерігала в плані творчої сфери чи кар'єри...

Не знаю чому не можу ставитись з повагою і обережністю, але от коли йдеться про творчість і це все, я думаю про себе з якоюсь злістю і грубістю, зразу хочеться сказати що це все ніщо, нічого не варте, нічого не означає, а коли комусь подобалась моя творчість, коли хвалили, підтримували, робили компліменти , приділяли увагу, то ніби вони прикидалися щоб бути ввічливими або щоб отримати взаємну увагу.


психолог онлайн
цитата:

хочу перестати зливатися і дійти до рівня, коли справа приноситиме достатній дохід, щоб мати змогу оплатити індивідуальну роботу з психологом

Как же вы перестанете
цитата:

зливатися

если для этого как раз и нужна работа с психологом?

И вам надо убирать страхи и развивать уверенность, как минимум.
А для этого нужны деньги, которые вы собираетесь заработать на блогерстве, из которого как раз и сливаетесь.
Замкнутый круг получается.

Поэтому вам придется пока отвлечься от вашей желанной цели.
И найти способ заработать на психолога другим путем.

У вас есть образование?
Вы имеете опыт работы?

👍 радити психолога:

19-09-2023 10:08:48Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 350801 для Светлана Владимировна

Я відповім одразу на три ваші коментарі.
Я думаю що саме для старту в блогосфері мені вистачає навичок. Все що мені потрібно – це жити, займатися чим мені цікаво, показувати якусь частину свого життя і проекти+ просувати блог+монетизувати.
Про впевненість спірно. З одного боку – блогер без надмірної впевненості взагалі, або блогер який в точці А невпевнений, а з часом змінюється і стає впевненим – це дуже смачна історія. Мені не треба бути ідеальною щоб почати. Бо я жива, справжня, схожа на інших людей своєю неідеальністю, і саме це може приваблювати і сприяти лояльності аудиторії.

Але з іншого боку так, розуміючи щоб не просто почати, а продовжувати і дійти до результату, мені потрібна впевненість, щоб впоратися з такими стресовими ситуаціями, в яких я звикла все обривати.

Щодо освіти і досвіду: за освітою я не працювала, ВО в мене не закінчена, але я навчалась крім університету самостійно – проходила курси, тренінги, майстер-класи по інтернет-маркетингу, менеджменту, копірайтингу. Працювала з різними бізнесами, спеціалістами і агентствами як копірайтер і контент-маркетолог 5+ років. Також в мене більше року з неповною зайнятістю досвід продажу секондхенду в інтернеті. Приблизно 2 роки теж з неповною зайнятістю досвід виготовлення на замовлення і продажу в інтернеті виробів ручної роботи. На рекламі як блогер теж заробляла, але поки не багато. Від копірайтингу мене вже нудить, певно вигоріла. В інших сферах мені не вдавалося дійти навіть до рівня мінімальної зарплати в місяць.

19-09-2023 10:12:43Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 350800 для Анна Борисовна

Почуття і думки в такі моменти найчастіше: мене все одно не розуміють/не зовсім розуміють/не так розуміють. Відчай і образа.

Приклад стресової ситуації:
Сварка з чоловіком (яка взагалі не стосується блогу)

Інший приклад стресу (боюсь що здасться смішним):
Я почала вести блог, зробила декілька публікацій, кожна публікація набирала багато реакцій і коментарів, але тут одного разу мою публікацію ніхто не прокоментував і це стало для мене стресом.


психолог онлайн
1
Павел Леонидович Басанский
цитата:

починаю, зливають, знову починаю, витрачаю на це час і ресурси, не отримую результату

На який результат очікуєте? - важливе питання. Бо якщо ОДРАЗУ на ідеальний і максимальний, то розчарування забезпечене. Адже варто розраховувати на досяжний і реальний результат(!) І ЦІНУВАТИ його. А також радіти своєму прогресу. Щодо планки амбіцій, то її варто підіймати поступово і просуватись кроками, здійсненими за рахунок Ваших особистих зусиль.
цитата:

на роботу з психологом потрібні кошти

Згоден. Водночас не завжди великі. Є чимало психологів волонтерів, молодих спеціалістів. До речі, є психологи в центрах соціальних служб сім'ї, молоді та спорту. Наскільки мені відомо, вони допомагають людям безкоштовно. Словом, ситуація далека від безвиході.
цитата:

потрібно або все ж в цій справі досягти певних успіхів, або перестати нею займатися, а заробляти на чомусь іншому.

Актуальне питання. Потребує визначення, так куди ж НА ЦЬОМУ етапі вкладатись силами, часом, думками, енергією?
цитата:

Для мене обнулятися це щось природнє, рідне... можна ще сказати – перероджуватись. З надією що наступного разу зроблю краще.

Зрозумів Вас. Проте для мене обнулятись не тотожнє переродженню.
Обнулятись в моєму розумінні знецінювати себе. А перероджуватись - набувати іншої якості(!)

Описана Вами модель схожа на долю міфологічного Сізіфа, який уперто раз у раз котив на гору камінь. А камінь завжди скочувався вниз, майже досягнувши вершини.

Скрипт цього міфу люди трактують по-різному. Одні визначають як "Знову і знову", тобто про завзятість і вірність ідеї.
Деякі категорично таврують "Ніколи". Мовляв, марна справа.

Відредаговано автором 19-09-2023 10:18:10


👍 радити психолога:

19-09-2023 10:15:03Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 350794 для Наталия Горская

Ви багато написали, і практично з кожним пунктом певною мірою згодна. Якщо говорити про основну, найсуттєвішу мотивацію займатися цією справою:
1) я бачу блогерство як ту сферу, де я в повній мірі зможу реалізувати свої здібності, хнання

19-09-2023 10:16:30Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 350794 для Наталия Горская

*Ви багато написали, і практично з кожним пунктом певною мірою згодна. Якщо говорити про основну, найсуттєвішу мотивацію займатися цією справою:
1) я бачу блогерство як ту сферу, де я в повній мірі зможу реалізувати свої здібності, знання, надбання
2) стати кимось, стати нарешті цінною/гідно оціненою/помітною

19-09-2023 10:32:23Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 350793 для Марія Радченко

Так, в мене був такий досвід в батьківській сім'ї щодо інших захоплень і справ в дитинстві, підлітковому віці. В дорослому віці раніше навіть була така ситуація, коли я публікувала в соцмережах свої художні твори, в мене набралось чимало прихильників і знайшлись близькі за інтересами люди, але мама, яка теж підписалась на мій профіль, якось критично негативно висловилася про мою творчість, і ніби я й розуміла що ну це просто її думка, проте мені її слова дуже врізалися в свідомість.

Щодо саме блогерства, то зі знайомих людей багато підтримували і підбадьорювали, але є і ті хто висловлювалися якось критично-саркастично. Мені захотілося навіть фізично бути подалі від цих людей, наприклад переїхати в інше місто. Розуміння що вони можуть приховано стежити за моєю діяльністю в інтернеті, посміюватись. Складно відділити себе від їхньої думки про мене. Хвилює саме думка знайомих, близького оточення. Те як вони будуть оцінювати, засуджувати, не так розуміти чи додумувати. Хоча розумію що живу і роблю те що роблю для себе. І не мушу всім подобатися. А якщо витримаю це і втілю задумане, то мені вже буде байдуже до їхньої критики і фантазій.


психолог онлайн
Если вы проходили курсы по
цитата:

інтернет-маркетингу

то должны знать, что блогер, как и любой другой производитель услуг (вы же хотите монетизировать свою деятельность) работает на свою целевую аудиторию.
А не удовлетворяет свои потребности
цитата:

жити, займатися чим мені цікаво, показувати якусь частину свого життя


Потому что ваша жизнь и увлечения будут интересны другим людям только в том случае, если вы являетесь брендом или известной (раскрученной) личностью.

И если в блогерстве вы еще как-то сможете
цитата:

реалізувати свої здібності, знання, надбання

то с этим -
цитата:

стати нарешті цінною/гідно оціненою/помітною

вам точно не надо туда.
Потому что это - ваша детско-родительская история (родители не ценили, не замечали).
И решать эту проблему, как и
цитата:

стати кимось

надо в психотерапии, а не в блогерстве.

Поэтому у вас есть 2 варианта решения проблемы:
1. Проработать свои проблемы в психотерапии. И кстати, не факт, что после такой работы вы захотите быть блогером.
2. Нанять команду профессионалов (маркетолог, сценарист, режиссер, оператор, монтажер, smm-специалист, контент-менеджер, фотограф и так далее).
Но и тот и другой вариант будет требовать денег.
цитата:

Працювала...

Вам удалось на какой-то из работ получать достаточный доход?
Или везде было так, что
цитата:

не вдавалося дійти навіть до рівня мінімальної зарплати в місяць

?

Відредаговано автором 19-09-2023 10:41:32


👍 радити психолога:


психолог онлайн
Доброго дня!

С того что вы описали - тут может быть несколько причин.
1. Возможно действительно не ваше... а вам это тяжело принять... так как столько раз уже пробовали... и все не получалось...
2. Возможно парадоксально вы боитесь успеха? И Успешной жизни? Боитесь славы? Боитесь что вас будут узнавать люди? Если таки - станете известным блогером.
( подсознательно боитесь - потому и кидаете все на полпути)
3. Возможно вы думаете, что вам есть что сказать... возможно и так есть что сказать обществу.
Но умете ли вы подавать информацию? Умеете ли красиво и правильно говорить?
Умеете ли работать с публикой? Видь можно много иметь задумок и идей.
А просто не уметь их подавать обществу.
4. Возможно кидаете все на полдороги - потому что боитесь, что так нечего и не получится... разочарования боитесь... что все зря... ну как бы действительно осознать факт, что все зря...
5. Возможно вам надо сменить сферу не столько блогерство - а чтото другое - может в другом формате работать с людьми. Модернизировать.
6. Возможно вам не хватает поддержки, позитивных откликов с окружения.
Не верите в себя глубинно и в свой успех...
вы написали, что очень самокритичны... и сами себя и стопорите... ( это уже к психологу)
7. Возможно вам надо не одной работать в вашем деле - а в команде - с людьми, кто тоже в этом чтото понимает, имеет опыт и тоже заинтересован в творчестве, в знаниях и расскрутки такого проекта.

👍 радити психолога:


психолог онлайн
2
Владимир Анатольевич Тарасенко
Наталия Горская
цитата:

Він би ще додав "ти позориш сім'ю", а мама б ще сказала "могла придумати щось краще". Але (тому) я не розповідаю їм про свої інтереси і плани...

І правильно робите, що не розповідаєте. І щоб зайвий раз не відчувати внутрішній біль, і щоб справа вийшла, бо подібне токсичне ставлення рідних може НАВІТЬ зруйнувати Ваші плани.
Якась нарцисична у Вас сім'я, не знаходите? Постійне знецінення.
цитата:

Так, розумію і погоджуюсь. Знаю що в моєму випадку це буде довго і дорого. Тому хочу перестати зливатися і дійти до рівня, коли справа приноситиме достатній дохід, щоб мати змогу оплатити індивідуальну роботу з психологом.

Це знову ж прояв ПЕРФЕКЦІОНІЗМУ. "Доки не зароблю достатньо...доки не..." - це нескінченне. А залежність від думки батьків залишається. Як же досягнути чогось ДЛЯ СЕБЕ, якщо Ви продовжуєте бути залежною від них?
Дивіться, навіть один сеанс може суттєво змінити ставлення до себе і хоча б частково звільнити Вас від цих пут. А якщо таких сеансів буде 3-5, то і найважливіші моменти можна встигнути пропрацювати. Звісно з тим спеціалістом, який працює ефективно і не гає час.
А до більш детальної роботи над собою Ви завжди зможете повернутись трохи згодом, коли заробите достатьно. Бо вже ЗМОЖЕТЕ відчути, що справді ДОСТАТНЬО. Перфекціонізм же заважає це відчути.
цитата:

стати кимось, стати нарешті цінною/гідно оціненою/помітною

Це буде ТІЛЬКИ продовженням гри, до якої привчили Вас батьки - "А ну, доведи нам, що ти чогось ВАРТА в цьому житті!" Бо головна Ваша підсвідома або навіть свідома мета: довести власну ЦІННІСТЬ САМЕ для БАТКІВ. Щоб вони нарешті помітили Вас та гідно оцінили. І тим самим довели, в свою чергу, Вам, що вони Вас люблять.
Але ж...
Здогадуєтесь про що це "АЛЕ Ж"?

👍 радити психолога:

19-09-2023 11:51:51Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 350849 для Павел Леонидович

Але ж їм не вигідно гідно оцінити, тому що тоді визнати, що можливо в чомусь були неправі. І взагалі для них що б не було, то завжди буде недостатньо добре. Так як і я для себе тепер, що б не зробила, то завжди недо.


психолог онлайн
2
Владимир Анатольевич Тарасенко
Павел Леонидович Басанский
Пункт 1- чудова мотивація.

Пункт 2 - " стати кимось, стати нарешті цінною/гідно оціненою/помітною"- це велика і болюча пастка.

Бо Ви ВЖЕ Є.
Ви ВЖЕ ЦІННА.
Ви НЕ ПОТРЕБУЄТЕ НІЧИЇХ оцінок.

Можна "шукати визнання" різними способами- отримувати 5 вищих освіт, захищати дисертації, робити відкриття, ставати відомим актором, блогером, міністром, олімпійським чемпіоном...

Якщо все це робиться тільки заради визнання- це глухий кут.
Людина досягає, потім наступає розчарування, або якесь смутне "щось не так".
1.Бо завжди є хтось більш успішний
2. Бо завжди є хтось, хто знецінить,
і людина знов провалиться в свою травму.

Цей ваш 2 пункт- це боротьба дитини за любов та прийняття батьками.

Батьки не завжди вміють донести свою любов так, як це потрібно дитині.

Але шлях компенсації цієї любові ніби то "визнанням багатьох " , на жаль, не працює.

В серіалі "Американська історія злочинів ",( частина про вбивство Версаче) дуже наочно показано, як формувалась особистість Версаче, в люблячих стосунках з мамою та справжній цікавості до шиття. Його слава- це супутній продукт його цікавого життя.

І на противагу показане життя того хлопця, що його вбив.
І це життя по глибинній суті було пошуком справжнього тепла і любові, але він шукав все це на поверхні- через визнання і бажання слави.
Бо його в дитинстві "заточували " під "ти маєш бути самим класним", поверхнево, не даючи можливості знайти себе справжнього. Адже його батьку потрібен був такий син, яким би він міг вихвалятись. А що всередині - його батько, я думаю, навіть і не розумів, що ця "середина" існує.

От хлопець і полірував свою "оболонку", щоб вона сподобалась різним людям, натомість Версаче був НЕ "оболонкою", бо він був наповненим зсередини.

Ваше доповнення (про стрес від сварки з чоловіком) викликало питання (ну, якщо я вірно зрозуміла, що у Вас є чоловік) -
а як чоловік ставиться до вашої діяльності?

Чи відчуваєте Ви від чоловіка прийняття себе такою, як Ви є?

Чи відчуваєте Ви потребу довести свою цінність і чоловікові також ?

Відредаговано автором 19-09-2023 12:45:47


👍 радити психолога:


психолог онлайн
цитата:

Так, розумію і погоджуюсь. Знаю що в моєму випадку це буде довго і дорого. Тому хочу перестати зливатися і дійти до рівня, коли справа приноситиме достатній дохід, щоб мати змогу оплатити індивідуальну роботу з психологом.

Так те, що ви зливаєтесь - це і є запит на індивідуальну роботу з психотерапевтом. Ви начебто себе запрошуєте у замкнене коло.

👍 радити психолога:


психолог онлайн
цитата:

Але ж їм не вигідно гідно оцінити, тому що тоді визнати, що можливо в чомусь були неправі. І взагалі для них що б не було, то завжди буде недостатньо добре.

Так і є. Добре, що Ви це розумієте. Вони НІКОЛИ не визнають власної неправоти - власноруч надіта "корона" на голові не дозволяє це зробити. А що переживає в зв'язку з цим їх дитина - для них не зрозуміло, а може й байдуже.
цитата:

Так як і я для себе тепер, що б не зробила, то завжди недо.

Саме так, тому і зливаєтесь, і видаляєте-обнуляєте, бо воно здається (саме ЗДАЄТЬСЯ, а не Є) Вам НЕДО, і це НЕДО нагадує Вам про те, як сприймають Вас батьки. І щоб не відчувати біль - Ви видаляєте "нагадування", тобто свій напрацьований результат.

👍 радити психолога:

19-09-2023 20:49:37Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 350875 для Павел Леонидович

Подумала ще про таку сторону: таким чином виходить, що я ніхто і ніде. Типу, як вам таке, любі мама і тато? Тепер не вийде вихвалятися моїми здобутками (ніби своїми власними досягненнями), і в той же час чхати на мене як на людину, особистість.
Але від цього і мені самій не краще.

19-09-2023 20:51:17Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 350861 для Віталія Юріївна

Так я і відчуваю цю ситуацію як замкнуте коло. Тому пишу. Шукаю як можна переосмислити і вибратись.

19-09-2023 21:05:25Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 350858 для Наталия Горская

З того що ви написали, я зробила для себе такий висновок: беручись за справу мені варто опиратись в першу чергу не на те, що я хочу від неї взяти, а на те, що я хочу в неї принести, вкласти, віддати, що в мене вже є.
Також розумію, що хочу знайти, розібратися детальніше, до якої конкретної діяльності, теми я маю справжню цікавість, можу в дитинстві мені з цим не допомогли, але певно таке має бути і в мене.

Останнім часом я просто не інформую чоловіка коли працюю для блогу та про свої наміри. Раніше коли він про це знав, то відносився без розуміння, насмішливо. Я соромлюся цього свого інтересу перед ним і не очікую підтримки.
Прийняття не зовсім, частково здається ніби доводиться грати роль нормальної жінки, яку він здатен сприймати.
Певно теж хочу довести і йому свою цінність. Важко собі в цьому зізнатися.


психолог онлайн
1
Ірина Миколенко
Добрий вечір. З першого погляду блогерство - це яскраво і легко. Але за цим стоїть багато праці, натхнення. Спробуйте виписати всі підводні камені та нюанси цієї професії. І натяніть на себе, як костюм. Як вам в цьому, легко чи ні? З якими нюансами вам дуже важко буде справлятися?

👍 радити психолога:


психолог онлайн
цитата:

Так я і відчуваю цю ситуацію як замкнуте коло. Тому пишу. Шукаю як можна переосмислити і вибратись

Запишіться на індивідуальну консультацію.

👍 радити психолога:


психолог онлайн
1
Ірина Миколенко
цитата:

Подумала ще про таку сторону: таким чином виходить, що я ніхто і ніде. Типу, як вам таке, любі мама і тато? Тепер не вийде вихвалятися моїми здобутками (ніби своїми власними досягненнями), і в той же час чхати на мене як на людину, особистість. Але від цього і мені самій не краще.

Так, але це вже вторинне. І для Вас, зрозуміло, деструктивне. Як підірватись разом гранатою.
Куди краще досягнути результату не для доказів комусь (неважливо навіть кому), а для САМОреалізації, тому що є чим поділитись, що віддати. Для користі людей. Бо якщо ТІЛЬКИ для себе - то чим Ви будете кращою за своїх нарцисичних батьків? Вони хочуть егоїстично вихвалятися Вашими здобутками ніби своїми власними досягненнями, а Ви будете використовувати прихильність людей задля власних егоїстичних цілей, задля слави?

👍 радити психолога:

20-09-2023 11:10:47Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 350910 для Павел Леонидович

Висновки гарні, але то ваші висновки, а не зовсім мої.
Мій висновок такий, що треба таки бачити і не заперечувати свої егоїстичні потреби. Якщо заперечую, то я ніби під скляним ковпаком: і все хороше що "прилітає" не буде до мене доходити, а буде відбиватися, розсіюватися і ніколи не буде достатньо. Якщо побачити і визнати свої егоїстичні потреби, то принаймні буду відкритою для їх задоволення і колись точно наповнюся. Тільки тоді насправді зможу комусь щось дати і бути корисною. Доки я "голодна" – то всякі спроби будуть лише імітацією хороших справ.

Скажу таке. Вважаю взагалі некоректним будь-як порівнювати себе з батьками (чим я краща і тд). Так, в мене є свої дитячі обідки і виповзати вони ще будуть і будуть можливо. Але мої батьки з усіма своїми недоліками (і плюсами), їхній життєвий шлях, їхні теж травми і виклики, здобутки і завдання з якими вони впоралися – це окремий всесвіт, абсолют, який не доречно порівнювати або оцінювати. Вони на своєму місці зробили найкраще що могли. Вони передали життя. В мене немає цілі бути кращою за них чи щось таке – це гидко, я не беруся оцінювати чи замахуватись на те, аби їх в чомусь перевершити, порівнювати себе з ними. Їхній життєвий шлях і мій – це просто різне (навіть якщо звісно в чомусь буду схожою на них) і не підлягає будь-якому порівнянню. Навіть якщо я переживаю якісь образи, це не означає що я мірятимусь з ними кращістю.


психолог онлайн
1
Владимир Анатольевич Тарасенко
"частково здається ніби доводиться грати роль нормальної жінки, яку він здатен сприймати " - дуже шкода, що Ви не можете бути Собою навіть із чоловіком.

Як вважаєте, він дійсно не сприйме Вас такою , як Ви є?

Або ж Вам тільки здається це ?

Поняття "нормальна жінка " в даному випадку з його пояснень, чи з ваших догадок?

Щодо основного вашого питання.

Хиткість моменту в тому, що НЕМОЖЛИВО просто "викреслити" мету отримання визнання для відчуття цінності.
Ця мета має дуже глибоке коріння.
Поки це не буде опрацьоване та не видозміниться в середині сама потреба- всі кроки будуть просто тими чи іншими способами захисного самообману.
Як наприклад, "і колись точно наповнюся" - тобто я буду робити певні кроки (побачити і прийняти свої потреби) ЗАРАДИ МЕТИ все тої ж , НАПОВНИТИСЯ.
Тобто потреба глибинна залишається.
Як на гнійну рану можна безкінечно накладати нові і нові пластирі, але вона потребує справжнього лікування.

Ви назвали цю потребу "егоїстичною"- зовсім не погоджусь з цим.
Егоїст- той, хто хоче, щоб інші жили так, як хоче він.
В вашій потребі такого немає.
Така оцінка скоріш є спробою критики себе.
Не варто.
Це не ваша провина, що Ви маєте таку потребу.
Важливо її "бачити і приймати", але все, що з цим іноді можна зробити, це просто відокремити її від свого реального життя - "так, це про мою ненасичаєму потребу з дитинства, а НЕ про мене і мій поточний процес/результат".

Часто близька людина, яка сприймає Вас такою, як Ви є, допомагає знизити рівень цієї потреби.
Чи є у Вас така людина?

Ви дуже мудро бачите батьків з їх неідеальністю.
Спробуйте так подивитись і на себе, в сенсі критики.
Ви, також як і вони, робите те, що можете.

Ще трохи щодо блогерства.
Дуже важливо, щоб та сфера, яку Ви оберете для себе, була Вам цікавою, щоб сам процес був цікавим і подобався.
НЕ задля схвалень, незалежно від схвалень.
Як художник відчуває насолоду від змішування красок або ж від того, як краска лягає на полотно, вихователь дитячого садочку від спілкування з дітьми, композитор від того, як його музика передає його настрій тощо.
Процес завжди важливіший за результат.
Внутрішні відчуття завжди важливіші за зовнішні оцінки.



👍 радити психолога:


психолог онлайн
1
Ірина Миколенко
цитата:

Висновки гарні, але то ваші висновки, а не зовсім мої.

А хіба це були висновки? Це була пропозиція. Пропозиція ставитись до справи ТАК, щоб НЕ залежати від оцінок батьків, не намагатись ЩОСЬ і КОМУСЬ доводити.
Це про те ж саме, що Ви написали вище, тобто ВАШ висновок:
цитата:

З того що ви написали, я зробила для себе такий висновок: беручись за справу мені варто опиратись в першу чергу не на те, що я хочу від неї взяти, а на те, що я хочу в неї принести, вкласти, віддати, що в мене вже є.

Дивно, що не зрозуміли, що напрям пропозиції ТОЙ ЖЕ. Ось мої слова:
цитата:

для САМОреалізації, тому що є чим поділитись, що віддати.

Порівняйте зі своїми.
А це:
цитата:

Мій висновок такий, що треба таки бачити і не заперечувати свої егоїстичні потреби. Якщо заперечую, то я ніби під скляним ковпаком: і все хороше що "прилітає" не буде до мене доходити, а буде відбиватися, розсіюватися і ніколи не буде достатньо. Якщо побачити і визнати свої егоїстичні потреби, то принаймні буду відкритою для їх задоволення і колись точно наповнюся. Тільки тоді насправді зможу комусь щось дати і бути корисною. Доки я "голодна" – то всякі спроби будуть лише імітацією хороших справ.

НЕ МАЄ протиріч з моїми словами:
цитата:

Бо якщо ТІЛЬКИ для себе

Бо я не заперечував власні потреби, навіть акцент спеціально зробив на слові "тільки", який Ви чомусь не помітили. Для себе робити щось - це нормальна річ, коли ти САМ турбуєшся про себе, але коли ТІЛЬКИ про себе - то це про Ваших батьків та інших, схожих на них. Тому я й написав:
цитата:

Бо якщо ТІЛЬКИ для себе - то чим Ви будете кращою за своїх нарцисичних батьків?

Хочете бути схожою в цьому на них? Нарцис турбується ВИКЛЮЧНО за себе, навіть за рахунок своїх дітей, тобто ВАС. І нарцис НІКОЛИ НЕ наїдається власним справжнім егоїзмом (не турботою про себе, а саме егоїзмом - це різне). Бо це його СУТЬ, а не потреба.
А "бути кращою за", це не про ПЕРЕВЕРШЕННЯ когось, а про НЕ БУТИ СХОЖОЮ в своєму підході до людей на ЇХ споживчий підхід, про який Ви самі ж і писали:
цитата:

Типу, як вам таке, любі мама і тато? Тепер не вийде вихвалятися моїми здобутками (ніби своїми власними досягненнями), і в той же час чхати на мене як на людину, особистість.

Ви плануєте вчиняти зі своїми дітьми таким же чином? Будете їх використовувати задля самозвеличення та власної пихатості? Як і Ваші батьки. Або НЕ хочете бути на них схожі? І якщо НЕ хочете - то це про БУТИ КРАЩОЮ ЗА своїх нарцисичних батьків, тобто НЕ БУТИ таким же нарцисом як і вони.
Сподіваюсь, пояснив.
цитата:

Вони на своєму місці зробили найкраще що могли

Так, виховали в Вас ЗАЛЕЖНІСТЬ від власної оцінки та величезний ПЕРФЕКЦІОНІЗМ, який у 28 років не дає Вам себе реалізувати. Це найкраще, що вони могли зробити. Згоден.

👍 радити психолога:

21-09-2023 14:44:14Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 350990 для Павел Леонидович

В мене відраза до самої парадигми "бути кращою за батьків", бо вона передбачає якесь постійне порівнювання себе з ними. Тобто не жити вільно, а постійно озиратися, типу "ну як в мене виходить, вже я краща за батьків, чи ні". Це не про розвиток, не про те щоб піти вперед, відокремитися, жити своє життя, бути незалежною. Це залишатись в постійній неволі, і постійно метушитися – я краще чи гірше. Але людей не виміряти лінійкою – хто кращий чи гірший. Діагнози чи "діагнози" типу "нарцис" і тд – це ок, зручно для розуміння певних типових особливостей, але це сплощення, тим більше якщо впиратися в демонізування людей через це. А що там поза "діагнозом"? Я вважаю що природа не помиляється, кожна особистість чимось корисна, навіть якщо говорити про деструктивних з якоїсь сторони. Не знаю чому, але чомусь виникло в мене бажання захищати батьків після ваших коментарів. Може тому що сплощення їх до ролі токсиків нарцисів – це водночас ніби сплощення мене до нещасної жертви, і все. Але ці визначення не охоплюють цілісну картинку, а вона об'ємна, і там є багато чого. Тому дякую вам за ці незручні коментарі, бо вони мене спонукають побачити дещо більше, ніж те на чому зациклювалась досі. Стати НЕ залежною і жити своє життя – для мене це відчепитися від батьків взагалі, безвідносно до того краща я чи гірша (бо якщо впиратись в це порівняння, то ніколи не зможеш побачити більше, а яка ти насправді людина).
Я достатньо самокритична для того, щоб визнавати ще й те, що я можу бути місцями токсичною з іншими, думаю і з дітьми теж, і мені це в собі подобається (визнавати свої негативні сторони а не вдавати з себе святошу)

21-09-2023 15:03:12Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 350933 для Наталия Горская

Я не знаю чи зможе мене чоловік сприймати такою як я є насправді. Напевно я сама не знаю яка є і якою я можу бути, якщо не бути в такому напруженні, в певному штучному образі, в якому я весь час живу, і як тоді мене будуть сприймати.
"Нормальна" – з того як зрозуміла, як "потрібно" поводитися. Тут і в чомусь його слова (наприклад ситуації, коли він критикував інших, як інструкція якою не можна бути) і своє додумування.

Напевно такої людини яка приймає зараз немає, і зараз я в принципі не зовсім відчуваю себе, яка я є насправді.

Зрозуміла. Так, щодо блогерства є кілька моментів, які подобаються самим процесом.

21-09-2023 15:21:40Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 350904 для Тетяна Валентинівна

Дякую за рекомендацію. Я виписала все. Мені більшість нюансів не нові і я маю план як справлятися. Я не думаю що це прям легко, але думаю що цікаво і захопливо. Долати труднощі мені подобається. Найбільше хвилювання викликав пункт про те, що деякі люди можуть не так розуміти те, що я говорю в блозі (розуміти зовсім не те, що я маю на увазі). Зараз це вганяє в ступор, я поки що не розумію чому мене це хвилює і що з цим моментом робити.

21-09-2023 15:23:32Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 350907 для Віталія Юріївна

Прямо зараз немаю можливості.


психолог онлайн
1
Владимир Анатольевич Тарасенко
Дуже імпонує таке ваше глибоке бачення ситуації зі "сплощенням" "об'ємних" характеристик.
Так ваші батьки, як і всі інші люди, дійсно мають багато різних, іноді протиречних якостей.
Як і Ви.
І дійсно навіть те, що здається негативом, може грати протилежну роль.
От як провокативні коментарі колеги, які виявили ваше бажання "встановлення справедливості " та протесту проти звужених суджень щодо батьків.

Щодо вашого штучного образу.
Знаєте, Ви дійсно так глибоко аналізуєте життя, бачите і розумієте те, що багато людей не помічають.
То невже Ви маєте підлаштовуватись під тих, хто Вас не розуміє?

З Вами цікаво спілкуватись без обмежень, бо Ви маєте свою власну думку.
Ви набагато цікавіше, ніж чиїсь "стандарти ".
Залишилось дозволити собі бути Собою.
Спокійно і впевнено, бо саме це і є ВИ.
Так, в чомусь із невизначеністю, в чомусь із помилками, в чомусь з глибоким розумінням- жива, динамічна у змінах, СПРАВЖНЯ.

І подивитись що буде.

Хто не готовий до цього, той не готовий до Вас.
А жити все життя під маскою, щоб вдавати з себе того, ким Ви не є - щоби що?
Чиє тоді це буде життя?

Після вашого доповнення.
"Найбільше хвилювання викликав пункт про те, що деякі люди можуть не так розуміти те, що я говорю в блозі (розуміти зовсім не те, що я маю на увазі)-" ну, Ви не можете нести відповідальність за те, як людина трактує інформацію. Кожен сприймає все в міру свого розвитку, досвіду, системи поглядів.
Вы доносите своє бачення до тих, хто бачить світ приблизно так, як і Ви. І якщо хоч комусь це допоможе, то Ви вже зробите важливу справу.
Не всім.
Тільки тим, хто з Вами на одній "частоті ".



Відредаговано автором 21-09-2023 15:56:12


👍 радити психолога:

21-09-2023 15:49:55Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 350847 для Ірина Миколенко

1. Я не думаю, що може бути не моє. Тому що ця сфера передбачає можливість вибирати свій підхід і формат для кожного.

2. Можливо і боюся успіху, перейти на інший рівень, тому що все життя по сут

21-09-2023 15:56:25Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 350847 для Ірина Миколенко

*1. Я не думаю, що може бути не моє. Тому що ця сфера передбачає можливість вибирати свій підхід і формат для кожного.

2. Можливо і боюся успіху, перейти на інший рівень, тому що все життя по суті була боротьба за виживання.

3. Щодо подачі тут сама себе не оціню, але на кожен товар – свій покупець, на кожного спікера – свій слухач.

4. Ну рано чи пізно вийде, питання в тому скільки часу і зусиль докласти.

5. Потрібно чому чи для чого?

6. Підтримки мабуть не вистачає, немає поруч таких людей з якими я можу розслабитися, бути вразливою і не боятись що засудять. Може сама і вибираю в оточення критично налаштованих, з ким треба бути залізною, по звичці.

7. Можливо команда ок. Наприклад той проект який робила з іншими людьми – я перестала розвивати, але не видалила, хоча і могла, з поваги до тих, хто теж вклав свої зусилля. Але немає зараз довіри до себе щоб працювати в команді – знову ж таки якщо я злиюсь, то підведу не тільки себе, а й інших людей.


психолог онлайн
1
Павел Леонидович Басанский
Мне кажется, главная ваша проблема - в том, что вы сама не знаете чего вы хотите...
всевремя себе кучу оправданий найдете - почему это и это у вас не выходит...
или почему это или это вам не подходит...
Очень часто сами себе противоречите... отсюда и путаница у вас - а чего вы хотите?
и хотите ли вообще по настоящему?
Может поэтому и срываете все свои начинания...

Узнать вам надо себя лучше. ( местами слишком самоуверенны вы )
(Но опять же, это так на подумать - мои предположения.)
А вам виднее, что и как вам лучше.

👍 радити психолога:


психолог онлайн
цитата:

Діагнози чи "діагнози" типу "нарцис" і тд – це ок, зручно для розуміння певних типових особливостей, але це сплощення, тим більше якщо впиратися в демонізування людей через це. А що там поза "діагнозом"?

Я прекрасно знаю, що там є, поза діагнозом) Бо в мене троє близьких родичів та троє друзів - виражені нарциси.
Так що я, як це кажуть, в темі)
Не в демонізації справа. А в наочному розумінні через досвід - і власний, і моїх клієнтів, що постраждали від таких батьків, тих руйнувань в психіці, викривлень в сприйнятті (себе, людей, світу), різноманітними проблемами в стосунках (Ваші з чоловіком, наприклад, а також з дітьми, якщо є, або будуть) тощо, які спричиняються - і як довго треба після того одужувати (навіть не роки, а десятиріччя) та проходити терапію.
цитата:

Може тому що сплощення їх до ролі токсиків нарцисів – це водночас ніби сплощення мене до нещасної жертви, і все.

Зовсім ні, не про нещасну жертву річ. Письмовий формат має свої обмеження, тому стільки неточностей в порозумінні. Це як щеплення від людей, схожих на батьків - тепер буде не настільки боляче, якби не було саме таких батьків. Тому я цілком згоден з цим:
цитата:

Я вважаю що природа не помиляється, кожна особистість чимось корисна, навіть якщо говорити про деструктивних з якоїсь сторони.

Завжди так і кажу своїм клієнтам, коли працюємо над відносинами з батьками.
цитата:

Я достатньо самокритична для того, щоб визнавати ще й те, що я можу бути місцями токсичною з іншими, думаю і з дітьми теж, і мені це в собі подобається (визнавати свої негативні сторони а не вдавати з себе святошу)

Ще й як можете. Не маю сумнівів. Той, хто виріс в подібній родині і сам частково такий же самий - має нарцисичний радикал. Це як бути покусаним вампіром - на все життя.
Тому бажання в самореалізації й отримало таку публічну форму:
цитата:

стати видатним блогером, який говорить про важливе

Окрім здібностей і таке інше працює ще й нарцисична частина Вашої особистості.

👍 радити психолога:

22-09-2023 21:45:59Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 351045 для Павел Леонидович

Письмовий формат має свої обмеження, так, що більше інформації, то складніше порозумітися, виходить. З іншого боку на сесії наживо я б стільки вразливого не відкрила (міркування на основі ранішого досвіду). До багатьох моментів, про які ви написали в мене виникають питання, але чомусь думаю якщо буду висловлювати далі свою думку, сперечатись і тд, то це вже ймовірно буде як знецінення (нарциска в ділі)). З одного боку цікаво було б таки висловитися і подивитися що буде, розвіяти сумніви, що ще за цим відкриється. Але вже якось і некомфортно, і немає натхнення, і напевно сенсу.

22-09-2023 21:51:18Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 351040 для Ірина Миколенко

Хм, надто самовпевнена? Навряд, я не впевнена ні в чому. Не знаю чого хочу і мало себе знаю насправді, це так.

22-09-2023 22:07:05Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 351032 для Наталия Горская

Тут відбувся дуже цікавий момент. Ви дали мені позитивний зворотній зв'язок, щирий, справжній, на основі дійсного діалогу який тут відбувся, тобто не награний. По-перше, я помітила, що мені стало некомфортно, незручно від того, що ви мене похвалили. Не знаю чому так, напевно навіть якесь відчуття сорому, тривоги, здивування, навіть не можу розібрати що саме. (В конфлікті, в суперечці, коли потрібно щось доводити, захищатись, переконувати, протистояти, боротись я почуваю себе більш органічно, просто, доречно.)
Я ніби не можу прийняти цей позитивний теплий відгук, шукаю чому так вийшло, а може я вам здалася не такою як є насправді і що насправді це не мені справжній такі теплі слова.
Але приміряючи на себе це все, я усвідомлюю що це приблизно так само, це ще й демо-версія того як може бути тоді, коли я досягну наприклад за допомогою блогу того, про що писала вище – бути гідно оціненою.
Відчуття таке – ну ось воно, от і все, і що далі? А далі собі розумію таке – далі робити справу, якщо/коли вистачить духу, натхнення, сенсу.


психолог онлайн
цитата:

З одного боку цікаво було б таки висловитися і подивитися що буде, розвіяти сумніви, що ще за цим відкриється. Але вже якось і некомфортно, і немає натхнення, і напевно сенсу.

Абсолютно погоджуюсь, сенсу точно немає, та й некомфортно.
Бо починає потроху нагадувати якісь ігри, які не люблю від слова взагалі, і навіть маніпуляції, що для мене абсолютно неприйнятно і є чужеродним. Я за відкрите спілкування, до якого, я відчуваю, Ви ще не здатні.
Тому прощаюся.

👍 радити психолога:


психолог онлайн

👍 краща відповідь!

1
Владимир Анатольевич Тарасенко
Знаєте, саме такі "цікаві моменти " дуже важливі, адже це прямий внутрішній відгук, несподіваний, але справжній.
Можливо ваш досвід самозахисту від критики (навіть якщо він не озвучений, а як внутрішній діалог) набагато більший, ніж досвід бачення своїх сильних сторін.
Плюс система внутрішніх установок, яка налаштована на критику себе.

"Що далі " - крок за кроком ...навіть якщо дуже маленькими кроками, спочатку до Себе, а потім далі, і далі , з помилками, але з цікавістю і натхненням.

👍 радити психолога:

23-09-2023 18:23:11Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 351091 для Павел Леонидович

Гарно ви кажете про відкрите спілкування. А те що я до нього (з вами) ще не здатна – це теж правда. Ну тут не треба забувати, що в спілкуванні беруть участь дві сторони. І я, і ви. Для мене відкрите спілкування – це коли можна вільно говорити про свої думки і емоції. У діалозі з вами я не впевнена, що можу безпечно вільно висловитися. Неясно чого від вас можна чекати, як от провокативних питань, надмірної відвертості про ваше особисте життя (а це викликає різні емоції, реакції але якщо їх щиро висловити то це буде неввічливо з мого боку). Ну і крайній ваш коментар ще раз підтверджує, що безпечного діалогу не буде. Певно і я десь перетинаю межу, не знаю.

Дякую за увагу.

Щоб запитати або відповісти, авторизируйтесь або пройдіть реєстрацію!
Автор питання не дозволив його обговорення. Заборона стосується порад від нефахівців. Відкриті для коментарів питання - тут.

Наші психологи

Схожі онлайн консультації

Психологічний аналіз творів
Юрьев день (2008)
фільмЮрьев день (2008) теми: криза горе безысходность
Нелюбов (2017)
фільмНелюбов (2017) теми: нарцисизм отвержение развод

Рекомендуємо

Тест на комплекс самозванца (Паулина Роуз Кланс) Тест на комплекс самозванца (Паулина Роуз Кланс)

Предлагаем пройти тест от известного психолога Паулины Роуз Кланс, специализирующейся на феномене комплекса (синдрома) самозванца.

Трикутник фінансового результату Трикутник фінансового результату

0% води! Якщо ти в бізнесі і досі немаєш грошей - тобі потрібно це прочитати! Успішне управління завжди прибуткове! Доказом цього є і мусить бути банківський рахунок компанії, який зростає на регулярній основі. Щороку, фінансові показники займа...

Вторая жизнь: возможно ли все поменять в 40? Вторая жизнь: возможно ли все поменять в 40?

Людей, совершающих переворот в зрелой поре своей жизни немало. Для многих такие люди - «ненормальные». Очень важно, при возникновении такого порыва убедиться, что ты не идешь по ложному пути.

Бизнес и депрессия – скрытое сочетание Бизнес и депрессия – скрытое сочетание

Когда владелец 24/7 решает бизнес-задачи компании, не обращая внимание на себя и свое самочувствие, бывает так, что выгорание и депрессивные состояния сразу и не заметить. Находясь не в тонусе, лидер начинает обвинять себя за это. Перманентный кризис – отличительная черта современности.

Некомпетентність та впевненість у власних силах. Некомпетентність та впевненість у власних силах.

Ефект Данінга-Крюгера. Люди некомпетентні в тій чи іншій сфері схильні до надзвичайної впевненості в собі та власних знаннях. На противагу цьому-компетентні люди схильні до постійних сумнівів у своєму професіоналізмі, недооцінці себе та своїх можливо

Из чего состоит мотивация, или Как начать что-то делать? Из чего состоит мотивация, или Как начать что-то делать?

Почему не получается выйти замуж, устроится на новую работу, выучить немецкий язык, сбросить вес, бросить курить...? В основе нашей мотивации лежат 2 механизма...

qr