Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Це дуже мудре рішення. Що характеризує Вас як людину, що прагне вдосконалюватися. Респект! Єдине, у таких складних питаннях ще потрібно чітко розуміти, у якому напрямку рухатися та як саме правильно розвивати свої чоловічі якості. Адже це достатньо серйозні та складні речі...

Дякую за щирість! У Вашому випадку іде "дзеркальність" родових сценаріїв. Тобто, і Ваша мама, і мама Вашого чоловіка - такі собі класичні "жертви" з чоловіками "тиранами". У таких сценаріях немає гарних чи поганих, тому що "тиран" зовні агресивною поведінкою "дзеркалить" залежний, принижений стан "жертви". Який у свою чергу породжує внутрішні образи, страхи, неприязнь, придушену ненависть, які по факту, є тією ж агресією, тільки тепер по відношенню до чоловіка, і очима її побачити неможливо, а от відчути - дуже легко... До нас ставляться лише так, як ми ставимося самі до себе, і дозволяємо, відповідно, ставитися до нас... Ми, як правило, бачимо агресію зовнішню і навіть не думаємо про те, що психологічно та емоційно можна нанести набагато більше шкоди навіть, ніж зовнішніми діями... До речі, цукровий діабет у покійної мами чоловіка швидше за все міг бути наслідком придушеної невисловленої образи і т.д. Це вже рівень психо-соматики... Дуже зрозуміле бажання розірвати токсичні стосунки, але якщо підсвідомо записана з дитинства програма "жертва- тиран", вона буде працювати і після розлучення, притягуючи знову таких же чоловіків. Єдиний конструктивний шлях - це внутрішня трансформаційна робота з установками та поведінковими моделями, що передалися від батьків. Існує аксіома. Якщо починаємо змінюватися ми, починає змінюватися і світ навколо насс. І прикладів таких змін та змін життєвих сценаріїв величезна кількість...

Ответ отредактирован автором 25-12-2021 15:08:28

Доброго дня! Як на мене, проблема полягає у відмінностях природи чоловіка та жінки, про яку просто бракує інформації. Адже чоловіки та жінки абсолютно різні, і абсолютно по різному все сприймають, на все реагують, і по різному діють... Ви пишете "периодически нарастает недовольство мужем - выливается в скандал. Зачастую он на работе с утра до ночи - поговорить обсудить что-либо сделать касающееся дома ребенка некогда типа постоянно. Бесит что просьбы и разговоры в нормальном тоне игнорируются типа Да конечно хорошо и все дальше дело не идет. Многие вещи решаются через скандал. Он меня не слышит..." Зрозуміло, що Ви весь час знаходитеся у певних домашніх рамках, в яких Вам не вистачає спілкування. І Ваш чоловік автоматично сприймається тим "джерелом", тим єдиним "віконечком" у великий світ, яке повинне приносити стан щастя та радості. А Ваш чоловік сам виснажений, бо працює дуже багато, намагаючись забезпечити родину всім необхідним, і тому потребує насамперед можливості просто вдома відпочити... Тому дружина, яка безкінечно роздратована та невдоволена починає сприйматися як надокучлива та нецікава, яка сама не розуміє чого вона хоче... Задумайтесь, чого найбільше Вам хочеться, коли Ви втомлені? Коли нам здається, що нас не розуміють, і не чують, насамперед варто з'ясувати, чи розуміємо ми та чуємо свою близьку людину?... Окрім того, атмосферу в родині створює саме жінка, бо вона у 6 разів потужніша за чоловіка психологічно. Чоловіки, як правило, лише реагують зовні на її внутрішній стан... Окрім того, велика омана думати, що розлучившись можна знайти ідеального чоловіка, який би і на роботі працював, і вдома після роботи з дружиною з радістю вирішував всі домашні проблеми... Чоловік або серйозний і при цьому трохи жорсткуватий, або емоційно м'який, але працювати з ранку до вечора вже прийдеться Вам... Що сосовно роботи та звільнення... Ідеальних сімей в принципі не буває, у кожної є якісь певні труднощі, з якими потрібно працювати. І у Вашому випадку, не дуже гарну роль щодо звільнення зіграло Ваше дещо ідеалістичне ставлення і до чоловіка, і до повної довіри та віри в нього... Всі чоловіки - лише люди зі своїми певними вадами чи недоліками. Власне, як і жінки. Нам завжди дають чоловіка у відповідності до ншого рівня ідеальності... Якщо дійсно хочете налагодити нормальні стосунки та зберегти родину (а це потрібно прагнути обов'язково), я б Вам порадила, як і колега, декілька індивідуальних консультацій з психологом, щоб розібратися що насправді відбувається. Щоб, можливо, трошки згодом, звернутися до психолога вже разом із чоловіком...

Ответ отредактирован автором 25-12-2021 14:47:45

Доброго дня Hanna! Те, що відбувається, має набагато глибше "коріння" і стосується вас двох. Адже чоловік та дружина пов'язані між собою невидимими ниточками. І зовнішня проблем одного лише "дзеркалить" внутрішню проблему іншого. Ви пишете "Меня это дико пугает. Как подумаю что он может мне изменять. Но когда задумываюсь что он может изменять простите со старухой, появляется ужасное отвращение к этому человеку, обида и не желание быть с ним." Що для Вас є кохання? Яке місце займає секс у Вашому житті? Які у вас стосунки з чоловіком? На чому вони базуються? Чи є у вас спільні інтереси?

Доброго дня! Насправді, у таких ситуаціях просто розмови навряд чи допоможуть. Те, що Вам подобається кохана з пропорційною вагою - абсолютно зрозуміло, бо це свідчить про те, що вона стала більш гармонічною як жінка. Тобто, почали розкриватися жіночі аспекти і Ви можете себе почувати більш чоловіком... А от те, що вона хоче схуднути, думаю має значення не лише вплив знайомих... Це швидше говорить про те, що енергії чоловіка та жінки і у Вас, і у неї дуже хиткі, тобто, стан гармонії мінливий... І якщо Ви хочете, щоб вона розкрилася як жінка і прийняла свої, найперше, жіночі енергії, а вже потім і своє жіноче тіло, Вам потрібно почати потужно розкриватися як чоловік. жінка починає слухати чоловіка лише тоді, коли він розвинутий дуже сильно як чоловік у всіх аспектах, і насамперед, у психологічно-емоційному...

Доброго дня Анна! Дуже прикро, що Вам потрапляла лише інформація про ігнорування та блокування. Як на мене - це не є панацеєю у таких ситуаціях. І такі дії лише поглиблюють проблему, а не вирішують її. До кінця свого життя Ви будете пов'язані зі своїм чоловіком невидимими ниточками, бо у Вас є спільна дитина - це перше. І друге, зовсім не факт, що ваші стосунки назавжди зруйновані, а те що є якась там інша жінка, зовсім не означає, що немає шансів відновити Ваш шлюб і повернути батька своїй дитині... У Вас, як на мене, дуже ідеалістичне ставлення до чоловіка вцілому, що призводить до міцного "залипання". Це як бути ліаною, яка обвиває і починає душити дерево (чоловіка) не зовні, а внутрішньо своїми образами, страхами, претензіями, ідеалістичними уявленнями про те, яким повинен бути чоловік... Ви весь час пишете " И не привыкла просить , захочет мне помочь поможет , нет-значит нет . ..до брака работала могла позволить салоны . В браке не могла просить деньги ". Звідки такий блок? Звідки така установка, що у чоловіка не можна просити? Тоді, як просити і отримувати - це абсолютно нормально для гармонічної жінки! Яким було Ваше дитинство? Які стосунки у батьків?

Дякую за відповідь. Ревнивість - це надмірна залежність від людських стосунків, коли людина сприймається як своя власність. І з того, що Ви пишете, така залежність притаманна Вам обом. Окрім того, є ознаки того, що ви з чоловіком знаходитеся у схемі "жертва-тиран", де просто періодично міняєтеся ролями... Які стосунки були у Ваших батьків?

Як на мене, розлучення не є найкращим виходом. Адже "танго танцюють двоє". Якщо внутрішня проблема не вирішена, вона все одно потягнеться далі за Вами та ще й може збільшитися... Щоб зрозуміти, що насправді зараз відбувається і що стало поштовхом до зневажливого ставлення, потрібно дуже уважно розібратися, а що саме відбувалося після народження дитини... Ви пишете "были и соры и разногласия ,но мы всегда приходили к компромису.но это как замкнутый круг..." Через що сварилися, у чому не сходилися думками? І що означає "приходили к компромису"? Адже компроміс для одного, для іншого міг позначати зовсім інше... І, загалом, сімей без складностей просто не буває, кожний здає свої екзамени і проходить свої випробування... Я це називаю об'ємом певної внутрішньої роботи, з яким просто потрібно працювати... Виграють завжди не ті, хто тікає від проблем, а хто іде їм назустріч і справляється з ними... Тим паче, що Ваш чоловік переживає зараз не найкращі часи. Вам всім зараз дуже важко, а у такому стані якісь категоричні рішення приймати я б не радила однозначно...Ответ отредактирован автором 24-12-2021 17:38:08

Ответ отредактирован автором 24-12-2021 17:39:59

Дякую за відвертість. Ви тільки підтвердили мої здогадки. Тобто, чоловік поводив себе так, як звик. Для нього манера висловлення свого обурення була звичною... Тому зрозуміло, чому він так болісно відреагував на зауваження батька. Бо в його уявленні, Ваш батько "посягнув" на ЙОГО родину і дитину... На мою думку, батьки не повинні втручатися у справи подружжя навіть, якщо на їх думку хтось чинить не за правилами... Тому, знову ж таки, вважаю, що спусковим крючком стало Ваше роздратування, Ваша втома... І невирішені проблеми ваших стосунків з чоловіком, які батько лише несподівано висвітлив своєю присутністю...Як так сталося, що Ви дозволили чоловіку у вашій присутності Вас зневажати та обзивати поганими словами? Адже, на скільки я зрозуміла, це далеко не перший раз... До нас ставляться лише так, як ми дозволяємо... Як давно Ваш чоловік так себе поводить з Вами? Звідки у Вас така невпевненіість у собі?

Ответ отредактирован автором 24-12-2021 17:13:34

Да, Вы абсолютно правы, такие вопросы лучше решать вместе с психологом, тем более что сейчас эфектвны встречи онлайн... А вот длительность или недлительность работы определяется индивидуально... зависит от лабильности психики человека, от его желания меняться и менять свою жизнь, от степени контакта его и психолога, а также от профессионализма специалиста...

Ви пишете "я так поняла ему не нравится что папа с нами живет?". На скільки я зрозуміла, до хвороби чоловік турбувався про родину. Але хвороба тепер зробила його дуже залежним від Вашого батька та від Вас... Для чоловіка сам стан безпомічності психологічно дуже важко прийняти, бо він не може реалізуватися як головний в родині. І у даному випадку, втручання Вашого батька він міг сприйняти як намагання принизити його у очах дружини... Родина - це справа чоловіка та дружини. І вирішувати проблеми вони повинні самі між собою... Скажіть, а раніше Ваш чоловік використовував у Вашій присутності лайку? Як він раніше реагував, коли йому щось не подобалося?

Добрый день Анна! Все, что с нами происходит во взрослой жизни, как правило закладывается в детстве на подсознательном уровне. Ребенок еще не умеет ничего ни понимать, ни анализировать... Поэтому он просто запоминает действия и чувства близких людей неосознанно в виде определенных установок и моделей поведения. Которые потом начинают руководить жизнью... Отец - это первый мужчина в жизни девочки. Поэтому отношения с ним имеют непосредственное влияние на выбор мужчин и делается это рефлексивно, в соответствии с тем, что "осело" внутри ребенка... Вы пишете " С мужчинами тоже не складывается. Все те молодые люди, с которыми я встречалась, не любили меня никогда. Никогда не ощущала себя любимой, счастливой"... дети никогда ны в чем не винят своих родителей и если в отношениях с ними что-то не так, начинают винить себя. По принципу - это я не такая, поэтому меня не любят... И эта же самая схема срабатывает и в отношениях с мужчинами... Просто сказать себе, что я теперь себя люблю навряд ли сработает, потому что проблема намного глубже и ее решить можно лишь трансформируя детские установки на установки взрослой самодостаточной женщины (не путать с самомтоятельной) - это разные вещи...

Доброго дня! Ніхто не виправдовує Вашого чоловіка, адже використовувати ненормативну лексику у присутності дружини та дитини не є добре. Але... Чоловіки інколи у стані роздратування не контролюють себе - Вашого чоловіка обурило таке ставлення до дитини... Якщо Ви дійсно хочете допомогти своїм чоловікам помиритися і жити в гармонії, насамперед потрібно усвідомити, що атмосферу в сім'ї створює жінка і тільки жінка. Бо жінка у 6 разів потужніша за чоловіка психологічно та емоційно. . А діти та чоловіки лише "відзеркалюють" її внутрішній стан. Згадайте, у якому стані Ви перебували, коли дитина почала вередувати?

Доброго дня! Я правильно зрозуміла - це Ваш рідний брат? Співчуваю Вам, адже окрім того, що Ви самі залишилися без мами, є ще брат, за якого Ви хвилюєтеся... Так, певне, брат сам обере собі напрямок у житті, але поки йому ще тільки 15 років, у Вас є ще всі шанси, щоб допомогти йому визначитися і зробити свій вибір... По-перше, я б не радила Вам говорити на таку інтимну тему напряму - це може брата лише образити і відштовхнути ще більше у бік друзів з нетрадиційною орієнтацією.... Бо, судячи з усього, особливої душевної близькості між вами немає... Тому, найперше, порадила б почати працювати саме у напрямку поглиблення стосунків. А для цього потрібно, щоб Ви внутрішньо повністю прийняли все, що пов'язане з Вашим братом... тільки глибинне прийняття того, що брат може бути таким, яким Вам не дуже подобається, дасть можливість йому відчути, що Ви ставитеся неупереджено до нього... А отже, дасть можливість Вас почути...Так, розумію - це може бути зробити важко, але... Окрім того, такого рода проблеми виникають зачасти тоді, коли в родині старші не мають чіткого світогляду і не дуже розуміють у чому полягає головний сенс життя. Адже в родині всі між собою взаємопов'язані невидимими ниточками... Я б Вам радила декілька індивідуальних консультацій з психологом, бо є дуже багато шансів, що Ви ще можете допомогти своєму брату обрати правильний напрямок у житті...Ответ отредактирован автором 24-12-2021 14:47:59

Ответ отредактирован автором 24-12-2021 15:27:01

Доброго дня! Як на мене, проблема, насамперед, у Вашому внутрішньому почутті невпевненості, тривожності та беззахисності, які з'явилися далеко не тепер, а набагато раніше... Окрім того, відсутнє повністю розуміння того, що природа чоловіка кардинально відрізняється від жіночої. Тому такий стиль спілкування швидше може чоловіка "відвернути" від Вас аніж привернути... Така собі "липучість" у стосунках швидко приїдається і стає надокучливою... Жінка, як правило, на стільки боїться втратити стосунки тоді, коли в дитинстві були певні проблеми з батьками... Яким було Ваше дитинство?