Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Доброго вечора! Насправді, питання потрібно поставити по іншому: що зробити, щоб моя сестра стала знову для мене та моїх батьків комфортною? На скільки я зрозуміла, Ви з віруючої родини? "В мене таке враження, що вона стала атеїстом". Коли дитина народжується, вона підлаштовується під життя своїх батьків, щоб вижити у цьому складному світі... І те, що якийсь час сестра підтримувала погляди сім'є, ще не означає, що насправді ці погляди розділяла.. Інколи, щоб прийти до справжньої віри, потрібно на певний час від неї відмовитися... І пройти через випробування... Але ж Ви не готові прийняти сестру такою, якою вона є... І це вже питання любові... Це дуже складно і інколи буває дуже важко самотужки в такому питанні розібратися... Як на мене, допомога потрібна, насамперед, Вам, а не Вашій сестрі...

Добрый вечер Дарина! Семью надо сохранить однозначно! А без сложностей не бывает вообще в принципе семей. Другой вопрос. как люди к этим сложностям относятся: просто разбегаются или начинают работать над собой и своими взаимоотношениями... И такие пары, как правило, остаются в выиграше. Вы беременны и сейчас, как по мне - это самое главное. Да, согласна, знать, что молодой человек возвращается только потому, что узнал о Вашем положении - не очень приятно, но... ребенку нужны и мать и отец... И то, что он не отказался - чудесный знак! Значит он ответственный и серьезный человек. И с таким человеком можно построить очень хорошую семью. Ведь, по факту, жизнь сводит мужчину и женщину именно для того, чтобы зачалась новая жизнь... И далеко не всегда, дается подарок в виде ребенка... Мое мнение, Ваши отношения благословлены Свыше. Другой вопрос, что возникли некоторые трудности во взаимопонимании... Но при желаниии, с этим можно и нужно справиться! Вы пишете, что разногласия возникли из-за Вашей закрытости... Каким было Ваще детство? Как к Вам относились родители? какие отношения были между ними?

Доброго дня Ксенія! Як на мене, Ви перебуваєте зараз у стресовому стані... І "ступор" не кращий варіант виходу з нього...Якщо Ви відчуваєте таку важкість і біль, у Вас дуже потужний внутрішній зв'язок з Вашою подругою, яка пішла у інше життя так швидко... (Людини може вже не бути у цьому світі, але зв'язки не руйнуються так просто). Глибокі зв'язки випадковими не бувають і потребують певних дій з Вашого боку, якщо Ви хочете допомогти собі, і певним чином, душі подруги... "Не могу поверить,не могу не думать о ней.Жить и радоваться не могу,как бы предаю её". Окрім того, якщо виник страх "Боюсь за своё здоровье", не варто від нього "відмахуватися" і намагатися штучно про нього "забути". Адже страхи потрібні для того, щоб нас захистити від чогось і від чогось вберегти, але... до тих пір, поки вони не стають нав'язливими... "Непропрацьовані" страхи схильні збільшуватися, або "ідуть" у підсвідомість, і тоді підключається вже психо соматика...

Доброго вечора! А Ви не думали, що Ваш хлопець міг використати цю ситуацію для того, щоб піти "грюкнувши дверима"? Що Ви знаєте про його попередні стосунки і як вони складалися?

Доброго вечора! Зрозуміло Ваше бажання все змінити за одну секунду і простою порадою... Але так не буває... Якщо були сформовані установки - лише одним бажанням змінити свої реакції та дії неможливо... Адже нам тільки здається, що ми все контролюємо своєю свідомістю. Насправді, на 90-98% нами керує наша підсвідомість. Яка, у свою чергу,складається, у тому числі, з отих самих поведінкових установок. Потрібне повне "перезавантаження" поведінкових моделей та поведінкових реакцій для того, щоб навчитися правильно себе поводити та реагувати в складних ситуаціях... Самотужки це зробити навряд чи вдасться, а якщо і вдасться, то для цього потрібно практично стільки ж часу, скільки ці установки формувалися... Тобто, пів життя... Ви готові так довго очікувати?

Добрый день! Депресии - это непонимание смысла жизни, по факту, остановка в движении. А переедание - "заедание" чего то в себе, каких то проблем, подсознательное нежелание с ними справляться... Что Вы постоянно "заедаете"?. Что, возможно, стало причиной появления депрессий?

Доброго ранку Катю! Чоловіки та жінки абсолютно по різному сприймають сам секс. І оргазм також суто індивідуальна реакція... Як на мене, більшої уваги потребують два моменти: Ваша перебільшена тривожність, намагання "догодити"... Звідки у Вас така невпевненість у собі? І друге. Ви пишете, що живете разом багато років просто з хлопцем, а не чоловіком... Чому Ви досі не в шлюбі?

Добрый день! У Вас все признаки посттравматического стрессового депрессивного состояния. Вы пишете "В прошлом году возобновилась сильная тревога". А когда она появилась впервые? Вы пропили лекарство и это на какое то время просто ослабило симптомы, но не удалило саму причину проблемы... Какие события дали толчок к такому состоянию?

Добрый день Алла! Чтобы вам помочь, необходимо найти "корень" самой проблемы. вы пишете "наверное с детства у меня пошла ненависть к себе,друзей не осталось". Что произошло с Вами в детстве?

Доборго ранку! У вас можуть дійсно бути гарні стосунки з батьками. І для дівчини певна сором'язливість та невпевненість у собі природня, але до тих пір, поки вона не стає надмірною і не починає заважати нормальному спілкуванню. Справа в тому, що коли людина весь час сумнівається у собі - причина таких "перегибів" може бути пов'язана лише "родом з дитинства"... І може мати варіанти, на кшталт, хтось з батьків (або двоє) були дуже вимогливі, ставилися до думки дитини достатньо критично... Або були на стільки великими авторитетами, знавцями чогось (і залишаються?), що у дорослому віці підсвідомо людина почуває так само себе тою маленькою дівчинкою, яка ніяк не "дотягує" до своїх тата і мами... Або достатньо багато... Якщо втомилися від невпевненості, потрібно однозначно шукати "коріння" і краще це робити з психологом. Тим паче, що зараз можливе спілкування онлайн. Щоб мати можливість і одразу трансформувати таку установку... (А внутрішні установки, знову ж такі, формуються в дитинстві)...

Доброго вечора! Ви пишете "я постоянно сомневаюсь в себе при общении с людьми". Як у Вас склалися стосунки з батьками? Як до вас ставилися в дитинстві?

Дякую Вікторіє за доповненні. Як на мене, у Вас іде повтор так званих родових сценаріїв "Мама его очень любила,он позволял себе не ночевать дома и т.д.". І Ваша ситуація "Измена мужа для меня была настоящим шоком,я бы могла его обвинять в любых смертных грехах,но только не в этом.У нас 12 лет разницы,сомнений что он меня очень любит нет совсем". Так буває, коли жінки основним сенсом життя роблять своїх чоловіків. Тобто, "залипають" на близьких стосунках... Окрім того, батьки - це базис для дорослого життя дитини. І батько - перший чоловік в житті дівчинки. Якщо він не додає почуття захищеності, любові, турботи, дівчинка підсвідомо ці почуття намагається "взяти" вже від чоловіка. Але чоловік не батько і такої "жагучої" любові просто не витримує...До того, якщо залишаються непрожитими образи до батька, побудувати гармонічні стосунки з чоловіком буває дуже важко... Вам не вистачає почуття самодостатності ( не самостійності), а воно можливе, якщо сформоване правильне ставлення до життя та близьких людей. І без трансформації "старих" родових програм одним бажанням "не думати, і не ревнувати", змінити нічого, на превеликий жаль, неможливо...

Ви пишете "Я стараюсь не помнить про плохое, но не всегда получается все забыть. Иногда всплывают в памяти отдельные моменты и тогда мне очень тяжело. Знаю, что нельзя таить обиды, надо уметь прощать..." Ми можемо двісті п'ятдесят разів собі говорити, що потрібно прощати, але... Якщо образи та страхи "пішли" в підсвідомість, їх одними вмовляннями вже не викорінити... По факту, тепер вже вони починають керувати Вашим життям, а не Ви самі... Як склалися стосунки у Ваших батьків?

"А как себя вести.. Вообще не работать? Или сказать что мне вся моя и половина его зарплаты очень нужна на одежду и первый взнос на машину?". И ни то, и ни другое. Не работать Вы сами не сможете, потому что у Вас подсознательно скорее всего есть страх нищеты. Кроме того, сформирована установка, что денег всегда мало "и мама то работала то выпрашивала денег у отчима на меня. Всегда было мало как помню"... А жизнь так устроена, что как правило случается именно то, чего мы больше всего боимся или не хотим...Кроме того, у Вас уже есть новая установка "С его уровнем дохода я не хочу рожать детей так как прийдеться отказывать себе во всем". А если у Вас никогда не будет мужчины с тем уровнем дохода, который на Ваш взгляд сделает Вас защищенной? Вы готовы остаться без семьи и детей? Жизнь нам всегда дает именно тех людей, которые максимально совпадают с теми внутренними задачами. которые нам надо максимально решить внутри себя...Кроме того, есть то, что очень трудно достижимо для женщины. А есто то, что трудно достижимо для мужчины... Вот как например "Невыносимо, так как он как мужчина понятно не проявляет инициативу на счет ведения совместного быта. Когда приходиться его просить например не разбрасывать вещи, или всегда напоминать вынести мусор, плюс разделять счета. В таких моментах невыносимо так как чувствою себя как его мама а не его любимая ценная для него женщина". Мужчинеочень легко измнить характер, но неимоверно трудно менять свои привычки. В отличие от женщины, для которой легко изменить привычку, но очень тяжело характер... В Вашей ситуации даже если Вы уйдете, все равно останутся внутренние поведенческие модели и установки, которые точно так же начнут влиять на новые отношения... Измените себя и изменится мир вокруг Вас...

Такое преждевременное расставание с матерью ребенок может подсознательно воспринимать как факт отказа от него близкого человека, "бросания"... И это впоследствии, как вариант, может выразиться как недоверие к людям, эмоциональная холодность как эллемент самозащиты, или наоборот, излишнее "залипание" на близких людях, панический страх потерять, отпустить от себя... К большому сожалению, вариантов достаточно много... Человеческое подсознание непредсказуемо... Если есть возможность, покажите ребенка психологу, который работает с такими маленькими детками... Есть так называемые проэктивные методики, которые могут помочь понять глубину детских переживаний... (Ваш сын любит рисовать?) Но лучше всего, понаблюдайте за ребенком, особенно за его сном... И поддерживайте контакт с психологом, чтобы вовремя отреагировать, если ребенок и после того как заберете домой, станет проявлять признаки стресса... Кроме того, очень настораживает, что реакция произошла так быстро... Какие у Вас отношения с мужем? Что происходило во время беременности?

Ответ отредактирован автором 14-09-2021 20:42:56