Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Так інколи буває у житті, що єдиним виходом стає тільки "втеча" від кривдника... Але... нічого просто так не буває... І ми "притягуємо" до себе лише тих, хто "дзеркалить" наші внутрішні проблеми... Щось мені підказує, що стосунки Ваших батьків між собою також далекі від безхмарних... Які у них стосунки? І які стосунки були у дідусів та бабусь?

Сумно читати таку сповідь, адже причина ревнощів - цілий букет невирішених проблем, які сформувалися ще в дитинстві... На поверхні, травма пов'язана зі смертю батька... Адже для дівчинки батько, то перший чоловік в житті. І якщо він не додав любові, почуття захищеності та турботи, у дорослому віці, така дівчина підсвідомо намагається знайти заміну і "добрати" того, чого не вистачає, від представника сильної статі... Але хлопець, то не батько і ніколи ним не стане! Звідси така величезна психо-емоційна "прив'язка" до хлопця... Також, непрожиті образи стосвоно матері. Мама та батько - це основа дорослого життя людини. І якщо образи до матері не трансформовані, на превеликий жаль, створити нормальні стосунки з чоловіком практично неможливо - це життєва аксіома. Окрім того, прослідковується по жіночій лінії величезна схильність до "залипання" на чоловіках "она любила его больше нас , и с мамой плохие отношения после этого всего я ее люблю , а простить не могу". І дуже прикро, але ця програма перейшла " у спадок" і до Вас...

Можу Вам сказати лише одне. Якщо Ви дорогі чоловіку, він до Вас прийде сам... У Вас просто немає розуміння чоловічої природи... Окрім того, і немає сил, щоб поводити себе правильно. Адже Ви внутрішньо дуже швидко "залипаєте" на стосунках... Так буває тоді, коли дівчинка недоотримує батьківської любові і підсвідомо, намагається цей дефіцит вирішити за рахунок представника сильної статі... І одним вольовим зусиллям такі проблеми не вирішуються, бо діють як установки, які сформувалися в дитинстві...

Дякую Наталья за відвертість. Ваш біль можна зрозуміти,.. Так, у житті подружжя буває багато не дуже приємних ситуацій. Але виграють ті, хто не "заганяє" свої образи та біль у підсвідомість, а одразу їх "пропрацьовує"... На скільки я зрозуміла, чоловіку Ви нічого до цих пір не пробачили... І ота сама байдужість, яка сформувалася до чоловіка, ніщо інше, як просто намагання "забути" про невирішену проблему... І біда в тому, що навіть, якщо Ви зараз розлучитеся, проблема все одно залишиться і буде заважати, насамперед, Вам... Чоловік оговтається, а от чи оговтаєтеся Ви? Адже властивість таких підсвідомих травм в тому, що вони повністю перешкоджають налагодженню нормальних стоунків не лише з чоловіком, але і в майбутньому, з іншими чоловіками, (а інколи і з дітьми), якщо з'явиться бажання створити нову сім'ю...

Добрый день! Несколько раз перечитала Ваши ответы... По поводу 50 на 50 Вам дали много правильных ответов, поэтому повторяться не стану... Как поступить: уйти или остаться - решать только Вам. Но, на мое мнение, причина глубже и кроется в абсолютном непонимании природы мужчины и женщины. И непонимании в чем заключается сила женщины и какой принцип построения гармоничных отношений... Как правило, сильная и независимая, в том числе, финансово, женщина "притягивает" к себе мужчину, который не станет напрягаться, чтобы финансово заботиться о такой женщине. Это принцип равновесия в семье. Поэтому, до тех пор, пока внутренне, Вы не научитесь принимать мужчину с его уровнем возможности зарабатывать деньги, ситуация может повторяться... Как сложились отношения у Ваших родителей? Кто и как решал в семье финансовые вопросы?...

Доброго вечора! Як на мене, є декілька причин того, що відбувається з Вами. Перша. Як це не дивно, але Ви ще й досі надзвичайно залежні психо-емоційно від своїх батьків. І те, що Ви намагаєтеся зовні якось розірвати цю залежність, на превеликий жаль, суть проблеми не змінює. Адже такі залежності сформовані на рівні підсвідомості. І друге. Ваша мама має дуже сильну залежність від близьких людей, плюс, вміє гарно маніпулювати почуттями інших "Когда я хотела переехать или с первым мужем или поехать учиться в другой город, то у мамы начиналась бессоница и она давила на жалость." Маленька дитина несвідомо переймає від батьків їх поведінкові моделі та установки. І як на мене, Вам передалася "у спадок" та ж сама програма "залипання" на близькій людині "было мега доверие к нему, сейчас людям не доверяю. Через год после развода познакомилась с парнем, уже три года вместе, но мне кажется, что сценарий в моей жизни повторяется". Де ключове слово "мега доверие". Все, що ми у цьому світі підносимо до рівня абсолюту, робимо основним сенсом життя - зречене на руйнацію та знищення. Власне, що і відбулося у Вас з першим чоловіком. У Вас дуже гарно розвинута інтуіція. І думаю, Ви відчуваєте, що і з другим все починає розвиватися за тим же сценарієм... Такі проблеми можна вирішити лише повністю трансформувавши ставлення до близьких людей та ставши нарешті самодостатньою (не плутати з самостійністю). До речі, тому у Вас і така плутаниця в голові, що Ваші відчуття та Ваші реакції і дії не співпадають. Бо розумієте, що щось не так, але вдіяти нічого не можете, бо керують оті самі родові програми... Насамперед, потрібна повна сепарація з мамою, а без психолога зробити це буває практично неможливо...

Доброго вечора! Те, що Вас хлопець не вигнав, як на мене, гарний знак. Отже, ще можна відновити гарні стосунки... Але для цього, у першу чергу, потрібно зрозуміти звідки у вас така ревнивість... Яке у Вас було дитинство? Як склалися стосунки з батьками? Які стосунки між Вашими батьками?

Доброго вечора! Врятувати можна лише ту людину, яка вже готова брати відповідальність за своє життя на себе, а не займається полшуком винних... Хто був ініціатором розлучення з чоловіком? Через що скандали з родичами?

Добрый день Алла! У Вашего сына стрессовое состояние, которое связано непосредственно с Вами. В этом возрасте ребенок очень нуждается в любви и заботе матери и особенно - сын. И для него то, что происходит - это разрушение и уничтожение чувства защищенности, уверенности и т.д. По какой причине Вы так рано отдали ребенка в садик? Это первое. И второе. В любом случае, у ребенка уже травма, и пойдет она в глубь подсознания, чтобы очень сильно влиять на взрослую жизнь, или все же ее удастся вовремя купировать - будет зависеть теперь от Вашего желания глубоко разобраться в данной ситуации...

Дякую Вам за відповідь! Адже сказати чесно що насправді відбувається, то вже початок вирішення самої проблеми... Стресовий стан забирає у людини останні сили, які б мали піти вирішення самої проблеми, тому найголовніше з нього правильно вийти... А вийти Вам дуже важко, бо Ви психо-емоційно дуже залежні від чоловіка... Як у Вас склалися стосунки з батьками? З батьком? Якими були стосунки між батьками?

Доброго дня Вікторіє! Найстрашніше для сімейних стосунків - це зрада одного з подружжя. І як правило, простими розмовами та вмовляння зупинити того, хто зраджує просто неможливо. Тим паче чоловіків, які реагують не на слова, а лише на правильні дії дружини... Ви пишете, що вже був випадок зради чоловіка... Як Ви у той момент відреагували? Що робили? Яким чином тоді вийшли зі стресового стану (і чи насправді вийшли з нього)?

Ответ отредактирован автором 14-09-2021 17:22:14

Як на мене, Ваша проблема набагато глибша. І якоюсь тимчасовою порадою Ви навряд чи зможете обмежитися, якщо, певне, хочете мати свою сім'ю... Ви пишете "Я этими словами пыталась сказать, чтобы он не боялся этого и все.В семье я росла всю жизнь только с мамой. Отец жил отдельно..." Діти переймають від батьків поведінкові моделі та установки, якими починають неусвідомлено користуватися у дорослому житті... Коли дівчинка живе тільки з мамою, у неї елементарно немає ні досвіду, ні знань, як правильно себе поводити з чоловіками... І зачасти вона починає себе поводити надміру активно, чим відштовхує від себе представників сильної статі... І те, що Ви живете у різних містах, як на мене, також не випадково... Бо близьке та часте спілкування одразу загострить всі ваші внутрішні проблеми...

Ну от, власне, Ви і дали відповідь, чому до Вас так ставляться рідні. Чим більше ми когось або щось боїмося втратити, тим швидше або втрачаємо, або стосунки стають просто нестерпними, щоб ми нарешті почали шукати опору в собі... У Вас є два варіанти розвитку подій. Або терпіти і далі все те що відбувається і заганяти себе все далі у глухий кут... Або нарешті почати розбиратися у собі та своїх страхах... І це Ваш вибір....

Щоб допомогти Вам у цій ситуації, якихось простих порад просто замало... Питання потребує дуже глибинного перегляду світогляду та внутрішніх установок... І тому вам вирішувати, надіятися, що якось саме минеться... ( хоча це навряд чи), чи починати працювати з психологом...

Дякую Вам за відвертість. Як на мене, прослідковується певна закономірність. Ви пишете, що у чоловіка виявили психічне захворювання, Ви його боїтеся і тому втекли до батьків... Де на зміну чоловіку "прийшла" дуже неврівноважена психічно сестра... І від неї Ви вже втекти не можете... Тобто, як на мене, у цих обставинах є певна закономірність. Ваша сестра кричить, бо психологічно дуже слабка і у неї немає сил терпіти власну дитину... А у Вас немає сил терпіти чоловіка та свою сестру... І "втеча" навряд чи тепер врятує... Бо ви всі зв'язані однією внутрішньою проблемою... В житті є дуже багато обставин, які не дають нам можливість жити спокійно та комфортно, а, навпаки, змушують нас шукати вихід і працювати, найперше, над собою та своїм внутрішнім станом. Щоб ми стали на стільки стійкими, щоб негаразди не змогли нас вивести надовго з рівноваги... І у Вашому випадку, така можливість існує, як на мене... Тим паче, що Ви очікуєте народження дитини, яка буде потребувати великої кількості любові, терпіння та сили... Ви впевнені, що не станете так само, як і ваша сестра, зриватися на своєму малюкові?