Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Думаю, що окрім ситуації з ударом. там є проблема в родині. Адже, зачасти, дитина не хоче "рости" тоді, коли чогось недоотримала в дитинстві. До речі, Вам потрібно зробити діагностику дитини. Бо не можна допомогти, якщо не виявлено справжньої причини проблеми. Для таких дітей дуже добре підходять так звані проективні методики: Малюнок сім'ї, дитина під дощем, три дерева, баранець у пляшці тощо. А загалом, я б радила Вам знайти для себе супервізора... Хоча, якщо Ви працюєте у дитячому закладі, у Вас повинні бути куратори рівня методиста. Зверніться до нього. Адже він може Вам порадити просто більш досвідченого колегу, який давно працює з дітками... Якщо самі не справляєтеся, нічого страшного (і навпаки, дуже розумно) щоб не зашкодити дитині, перенаправити маму до більш досвідченого колеги... Або, підбирайте спеціаліста (це можна зробити і на цьому сайті) і домовляйтеся про супервізійний супровід самостійно... Це нормальна практика у всіх цивілізованих країнах...

Ответ отредактирован автором 19-09-2021 16:50:26

Ви можете спробувати звернутися до шкільного психолога,якщо довіряєте йому. Або у соціальний центр, де також повинні бути безкоштовні послуги психолога...

Ваш чоловік страждає не менше, а можливо, навіть більше, ніж Ви. Просто ми відчуваємо лише свій біль як правило. Окрім того, нас дратують і спричиняють біль абсолютно різні речі. Біда у тому, що ми у цьому питанні елементарно не грамотні, як і наші батьки. Чоловіча та жіноча природа абсолютно різні. Жінка не може винести грубість, категоричність чоловіка, його менторський тон, нотації... А для чоловіка невимовний біль спричиняють жіночі емоції. Навіть трохи більша емоційно забарвлена мова діє як удар по голові... Окрім того, для чоловіка надзвичайно важливим є факт його прийняття як особистості та чоловіка... І як правило, він починає діяти більш впертіше як правило тоді, коли відчуває, що жінка з ним не згодна, що наполягає на своєму - тобто діє, по чоловічому сценарію... Для нього головне, щоб у жінки перше слово було "Так"... І мудра жінка, знаючи це, абсолютно не переймається тим, що він наполягає на своєму. Тому вона завжди говорить "Так, згодна". І коли він заспокоїться, зрозуміє, що він головний, альфа в родині, тоді для жінки дуже легко буде вже робити трохи все по-іншому (головне, без демаршу). Адже знає, що останнє слово все одно залишиться за нею...В родині два чоловіка жити не можуть, власне, як і дві жінки... Єдиний нюанс, щоб розкрити у собі суто жіночі якості (а як правило, коли змінюється жінка, змінюється і чоловік), необхідно поміняти внутрішні установки. Бо саме вони діють автоматично, адже контролювати себе, свої емоції та почуття повністю ще нікому не вдавалося. І саме вони не дають відбутися кардинальним внутрішнім змінам...

Ответ отредактирован автором 19-09-2021 16:39:03

Доброго вечора Arenaria! Так, Ви абсолютно праві, ревнивість знищує стосунки. Бо в ній мало любові ( а отже, мало бажання дарувати людині щастя т безкорисну турботу) і дуже багато бажання отримувати щастя та насолоду. Так буває тоді, коли в дитинстві, як правило, дівчинка недоотримує тепла та турботи.І потім, коли стає дорослою, підсвідомо намагається це "добрати" від свого чоловіка... Тобто, "прилипає" до нього... Яким було Ваше дитинство?

Доброго вечора! Вам можна лише поспівчувати... І щоб допомогти, потрібно розбиратися з Вашою психологічною залежністю та ревнивістю... Але, оскільки Ви ще неповнолітня, щось радити та з Вами працювати психологам можна лише з дозволу дорослих... Батьки знають про Ваш стан?

Як на мене, причина того, що у Вас не складаються поки що стосунки з чоловіком, криються саме в стосунках з батьками та їх стосунками між собою. Адже маленька дитина на рівні підсвідомості сприймає саме батьківські моделі поведінки як установки, якими вона потім несвідомо користується дорослому житті. Окрім того, саме батько - перший чоловік у житті дівчинки. І саме він, зачасти, стає прообразом того, з ким жінка створює родину.. Просто порівняйте те, що Ви пишете про чоловіка (грубий, неуважний...) і що Ви пишете про батька..."Я боюсь мужа, а он меня? именно из-за этого(проанализировав это факт, что муж боится), я решила извиниться. Но теперь муж не хочет общаться, обвиняет, ответственность сразу переложил на меня за все, и шумит, не дает спать..." Якщо вже розбиратися повністю, швидше за все, і дитинство Вашого чоловіка назвати "безхмарним" повністю буде важко... Бо за законами "життєвого жанру", ми завжди "притягуємо" до себе тих, хто схожий з нами внутрішніми проблемами... Як це не дивно, але тільки за таких умов ми станемо розвиватися, шукати відповіді на питання...Перечитавши ще раз Ваші доповнення, впевнилася, що ви з чоловіком дійсно перебуваєте в середині схеми "жертва-тиран". І вийти з такої "схеми" лише зовнішніми діями практично неможливо. Щоб розірвати "ланцюг" потрібно, щоб жінку перестало "кидати" зі стану "жертви" у стан "нападника" - щоб вона стала самодостатньою. А отже внутрішньо спокійною та врівноваженою... Або, щоб двоє в парі захотіли вже щось кардинально змінити...

Ответ отредактирован автором 18-09-2021 21:22:28

Так, розумію Вас. Це найважче у стосунках з одруженим чоловіком... І все ж, "трикутники" не створюються просто так... Там, де немає гармонії в родинних стосунках, як правило, з'являється третій... Ви не відповіли на мої запитання... Так буває тоді, коли говорити про щось дуже важко, але... Саме там і може приховуватися основна причина того, що у Вас з чоловіком стосунки не дуже..."отношения с мужем были мягко говоря не очень. Живем как соседи. Предлагала развод, сказал что хочет жить с ребёнком и что мы воспитываем ребёнка".По правді, родина найперше, і потрібна для того, щоб народити та виховати дитину... У цьому сенсі, як на мене, Ваш чоловік вчиняє дуже мудро...Якщо Ви хочете "вийти" із нездорових стосунків з коханцем, насамперед, потрібно розібратися, чому поки що не склалися стосунки з чоловіком... І я вважаю, що Вашу родину ще можна врятувати...

Доброго вечора Ніка! Декілька разів перечитала Ваші доповнення... Колеги сказали вже дуже багато корисного та конструктивного, тому не стану на тих самих питаннях зупинятися. Мене одразу привернули Ваші слова "Но если он ругается или дерзит в ответ - тогда я ухожу (например из комнаты, иногда из дома) и молчу, я просто не знаю как ещё влиять"... І те, як чоловік відреагував на Вас в останній раз "Он промолчал(играл с ребенком). Тогда я ушла есть в другую комнату. Он не отреагировал никак. Тогда я пошла прогуляться - он стал останавливать, я стала говорить все, что накипело. Он сказал, чтоб шла куда хочу, и ушел". Тобто, він просто "відзеркалив" Вашу ж манеру впливати на близьку людину... Як на мене, Вас "хитає" із сторони в сторону. Від приниженості, до повного домінування. Тобто, Ви знаходитеся у схемі "жертва-тиран", де просто з чоловіком періодично міняєтеся місцями... Окрім того, є певні природні особливості чоловіка та жінки. І одна з найважливіших чоловічих якостей, це природнє бажання щоб з його думкою, та рішеннями, як чоловіка, рахувалися. І коли чоловік відчуває, що дружина не приймає його як чоловіка, іде підсвідомий автоматичний опір... Та про це потрібно говорити більш детально, не у форматі переписування на сайті... Як на мене, Ви чоловіка "передавили". Адже, насправді, у нього залишається лише два виходи, якщо з дружиною немає гармонії в стосунках: або "зламатися" і стати "підкаблучником", або агресувати чи просто піти, щоб уникнути емоційного тиску... І це також ще одна дуже важлива деталь: жінка у 6 разів психологічно потужніша за чоловіка. Тому просто висловлювання надміру емоційно, можуть його вивести з рівноваги... Яким було Ваше дитинство? Звідки у Вас саме така модель поведінки, як впливати на близьку людину? Як ставилися батьки до Вас? І які у них стосунки?

Доброго дня! Приєднуюсь до думки колег і тому не стану повторюватися. Але хочу зупинитися на декількох, як на мене, важливих моментах. Те, що Вам хочеться народити дитину та мати сім'ю - цілком природно для жінки. Та, як на мене,не складаються стосунки не тому, що ніяк не зустрічається "друга половинка", а тому, що у підсвідомості є певний образ того самого Вашого чоловіка та ідилічна картинка самої сім'ї... Такі образи, як правило, формуються в дитинстві. І щоб допомогти зрозуміти, що насправді відбувається, потрібно згадати, що відбувалося у Вашому дитинстві? Які стосунки були у батьків? Які у Вас стосунки з батьком? Адже, тато - то перший чоловік в житті дівчинки. І, зачасти, його прообраз, або навпаки, його відсутність, "відзеркалюється" на стосунках з чоловіками у дорослому віці...

Дякую Вам за доповнення. Те, що Ви хочете зберегти родину, тільки додає плюсів. Отже, є всі шанси змогти найти вихід у складній психологічній ситуації. Ви пишете "Загнать себя в шаблон идеальной жены и домохозяйки и позволить тому у кого нет ничего из вышеперечисленного, и нет интенций к развитию, принимать решения за меня - это убить в себе всё". Як на мене, таке судження дещо категоричне і перебільшене. Адже жінці для того, щоб розкрити у собі повністю свій жіночий потенціал та стати гарною дружиною, зовсім не обов'язково себе кудись "заганяти".І на мою думку - це також стереотипа установка, яка була сформована раніше на тлі внутрішньої невпевненості. Адже почуття захищеності, самодостатності та почуття власної гідності формується в стосунках з батьком в дитинстві. Та саме цього і не сталося... Тому Вас "хитнуло" у інший бік. І це, власне, як захисна реакція на дитячу недолюбленість. Окрім того, яким би не був батько, але саме оте внутрішнє ставлення до нього, надзвичайно сильно впливає на стосунки у шлюбі... І, знову ж таки, на мою думку, потрібне повне "пропрацювання" насамперед дитячих травм. Які, як на мене, є глибоко всередині... І саме це та вміння правильно себе поводити, допоможе гармонізувати стосункиз чоловіком...

Доброго дня! Дуже добре, що Ви розумієте неперспективність стосунків з коханцем. Та якщо б якась просто порада як "вийти" з таких стосунків, була ефетивною - Ви б з них вже давно вийшли, як на мене... Насправді, коли жінка починає інтимні стосунки з іншим чоловіком, на превеликий жаль, навіть не уявляє, на скільки саме оці інтимні стосунки "прив'язують" до нього і віддаляють від законного. По факту, на рівні підсвідомості, Ви вже "поміняли" свого чоловіка на іншого (Не має значення, що він апріорі коханець. Так діє природа жінки: з ким є інтим, той і чоловік). Тому обійтися без допомоги спеціаліста у питанні "любовного трикутника" навряд чи вдасться... Єдине, що можу Вам сказати з великою вірогідністю, це те, якщо найближчим часом не почати розбиратися у ситуації, чому саме стала можливим присутність третього, Ви можете загалом залишитися на все життя просто коханкою... Як склалися стосунки у Ваших батьків?

Доброго вечора Наталія! Дуже сумна сповідь... Я абсолютно згодна з Вами, що руйнувати родину не потрібно! Ви дуже гарна, добра, турботлива дружина та мама, але... Як на мене, своїх чоловіків просто розбестили тим, що завжди все "тягнете" на собі... "Поэтому мне приходилось много работать. Теперь есть квартира, еще купила квартиру сыну, чтоб ему было легче в жизни, чтоб он не испытывал всего того, что испытала я" Адже чоловіків потрібно не лише любити,їх ще потрібно вміти правильно виховувати. Але так просто взяти і перестати все "тягнути", почати виховувати одразу також неможливо, бо, як мені здається, Ви так звикли себе поводити, та і не знаєте, як це виховувати, бо, швидше, за все, у Вас ніколи не було нормального прикладу як правильно себе поводити з чоловіками... Найбільша проблема у таких ситуаціях - це страх самотності. Такі жінки одразу стають залежними та приниженими. І абсолютно немає значення, скільки вони заробляють грошей - близькі люди реагують саме на отой внутрішній стан страху і "сідають на голову"... найскладніше у таких ситуаціях те, що одним розумінням, що щось робиться не так, змінити практично нічого неможливо. Адже нами керує не наша свідомість, а наша підсвідомість, яка формувалася в дитинстві під впливом поведінкових моделей батьків... Тобто, Вам потрібно стати самодостатньою (не плутати з самостійністю). А для цього потрібна повна трансформація підсвідомих установок, яку можна зробити тільки з психологом, який працює з родовими програмами. Тим паче, що тепер доступні зустрічі онлайн...

Добрый вечер Дарина! То, что Вы пишете "между родителями часто происходили ссоры и в отношениях с парнем часто бывало дежавю, такое чувство как будто я на месте мамы. Хотя такого чувства с другими парнями у меня не было" как раз и подтверждает, что Вы не случайно вместе. Нас всегда сводят именно с теми людьми, с которыми мы должны решать внутренние вопросы. Ведь семья и создается для того, чтобы мы развивались, а не потихоньку плесневели в полном комфорте. Это большая ошибка думать, что отношения нужны исключительно для получения удовольствия. Я еще раз убедилась в том, что отец Вашего ребенка должен стать и Вашим мужем - таких совпадений в жизни в принципе не бывает. Другой вопрос, что пускать насамотек Ваши отношения ни в коем случае нельзя. Есть два варианта. Первый. Вы обращаетесь вдвоем к семейному психологу и вместе решаетет проблемы. Или второй вариант, если Ваш муж не захочет (а мужчины очень редко обращаются за помощью к психологам - предпочитают проблемы решать самостоятельно) начать работать Вам с родовыми программами. А то, что это программа - у меня никаких сомнений уже нет. Ведь ребенок в детстве "записывает" на уровне подсознания все поведенческие модели родителей... Семью необходимо сохранить! Ведь семья создается в первую очередь для ребенка. Ведь без одного из родителей, ребенок никогда не сможет быть ни по настоящеему счастливым, ни гармоничным...

Якщо людина хоче піти, ніяка вірність та бажання зберегти стосунки, на превеликий жаль, просто не допоможуть... А виправдовуватися, коли ні в чому не винна - не дуже гарний варіант. Адже таким чином, Ви ставите себе у залежне та принижене становище... А він все одно слухати не стане, мало того, чим більше виправдовуватися, тим більше буде його "заносити"... Інша справа, чому саме такий, "травмований" хлопець до Вас "притягнувся"? Як склалися стосунки у Ваших батьків?

Доброго вечора! Як на мене, тепер потрібно не переживати через те, що сталося, а думати як з цієї ситуації вийти... Я б Вам порадила разом із сином звернутися до психолога... Чому разом? По-перше, у Вас досі живе глибинний страх (і як на мене, далеко не безпідставний), що син також може стати ігроманом. Страх в ідеалі потрібен, щоб нас від чогось застерегти, але... до тих пір, поки він не стає нав'язливим... І тоді вже сам страх може спровокувати ситуацію, якої людина боїться (Це важко пояснити у форматі переписки). Отже, страх потрібно трансформувати у життєдайну силу. Окрім того, судячи з Ваших слів "Понимаю, что нанесла ребенку непоправимую травму, он разочаровался в отце и не хочет с ним общаться", проблема "пішла" вглиб дитини. А це не дуже добре. Адже саме ставлення людини до батька буде визначати соціальний статус людини в дорослому житті - і це аксіома життя. Образи та презирство цей статус дуже нівелюють. І ще... Коли говорять погано про когось з батьків, дитина несвідомо це погано сприймає по відношенню до себе. Бо батьки - це як дві половинки, з яких дитина складається... На мою думку, чим раніше з дитиною та Вами попрацює психолог, тим меншими втратами можна обійтися... тим паче, що зараз це можна зробити ефективно і онлайн...

Ответ отредактирован автором 15-09-2021 21:03:47