Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Доброго дня! Якщо я правильно Вас зрозуміла, словом "воно" Ви називаєте свою власну бабусю, яка і дала Вам можливість прийти у це життя?

Ответ отредактирован автором 18-08-2021 15:36:38

Спасибо за откровенность! Ві пишете"Я знаю, что мне надо сбежать от парня, но я не могу, что-тосильное меня привязало к нему. Может быть, я даже влюблена". То, что Вас привязало к нему, называется судьба. Которая, в свою очередь, формируется под давлением подсознательных детских установок. Родители - основа жизни любого человека. Это фундамент, на котором строится абсолютно все. И если в фундаменте есть "трещины" - нерешенные вопросы, жизнь станет создавать такие условия, при которых мы вынуждены будем начать искать решение внутренних проблем. Обиды, претензии, непонимание поступков родителей - это то, что "связывает" человека, не дает возможности ему менять свою судьбу... Если действительно хотите разобраться в том, что происходит, я бы Вам советовала сделать семейную расстановку, которую можно просто сделать онлайн с психологом...

Пробачити людину це не означає дозволяти так до себе ставитися. Ви на стільки до неї "прив'язані", що повністю втратили себе. А поважати можна лише самодостатню особистість. Вам потрібно думати не про те, як її забути, а як змінитися на стільки, щоб не Вами маніпулювали, а Ви змогли вже керувати своїм життям. Як мінімум, потрібно запитати у себе чи влаштовує Вас, щоб з Вами так вчиняли? Я б Вам порадила індивідуальну зустріч з психологом. Тому що судячи з того, що відбувається, проблема набагато глибша і її потрібно шукати у стосунках Ваших батьків. та стосунках Вас із ними...

Доброго дня Аліно! Як на мене, Ваші побоювання абсолютно обгрунтовані, адже чоловік елементарно Вами маніпулює. І судячи з того, як впевнено він це робить - Вас він намагається просто використати. І робить з дівчатами вже не вперше. Отакі чоловіки, які "предупреждают честно" найнебезпечніші для дівчини. Бо вони дуже добре знають яким чином можна "зачепити", щоб дівчина "зав'язла". Серйозні стосунки йому однозначно не потрібні. А далі, вже вирішувати Вам, чи хочете Ви витрачати дорогоцінний час, який спливає дуже швидко, на таку людину. Адже це недоспані ночі, сльози, нездійсненні бажання та надії...І тим паче, дуже небезпечно з таикми вступати у інтимні стосунки. Адже природа жінки така, що вона миттєво "прив'язується"до хлопця, бо підсвідомо починає вважати його своїм чоловіком. А йому, навпаки, дівчина стає вже нецікавою, бо він отримав все, що йому було потрібно... А те, що він хоче Вас лише як "самицю" - це ніяка не таємниця... Інше питання, чому саме такого хлопця Ви до себе "притягнули"? Як склалися стосунки у батьків?

Ответ отредактирован автором 18-08-2021 15:20:09

Доброго дня Валенія! Ви багато написали про ситуацію, але не сформулювали запит. Якої допомоги Ви очікуєте від психологів? На яке питання хочете отримати відповідь?

Доброго дня! Ви пишете "Любили друг друга, но постоянно ругались из-за мелочей, характеры разные, в конце концов расстались по мобильному телефону (так как я находилась в другом городе по работу на полгода) за 5 минут, хотя я этого не хотела", а потім пишете "Я не знаю, что мне сделать, чтобы я эмоционально отпустила его, и мне стало лучше. Не понимаю его поступки. Зачем он о себе таким образом напоминает? Что он от меня хочет? Я из-за всей этой ситуации становлюсь эмоционально нестабильной, постоянно плачу, мало ем и т.д.". Як на мене, перш, ніж намагатися розібратися з вчинками Вашого хлопця, потрібно розібратися з тим, що відбувається з Вами? Чого насправді хочете Ви? Бо от так взяти і "викинути" з життя людину, яку, за Вашими словами Ви "любили", неможливо. Психо-емоційні зв'язки набагато міцніші, ніж нам інколи здається. Як на мене, Ваша психо-соматична реакція (сум, плач, відсутність апетиту) і є наслідком того, що Ви самі не розумієте себе.. Як на мене, потрібно глибше розбиратися у тому, чому саме ви посварилися і по телефону розлучилися...

Ответ отредактирован автором 18-08-2021 15:08:01

Так, я саме це і маю на увазі. Інакше який сенс у порадах, якщо немає реальної роботи з установками?

Доброго дня! Дуже болюча ситуація... І те, що Вам на стільки погано, також закономірно... Ви пишете "Теперь не могу простить себя, всё время плачу, не могу ни на чем сконцентрироваться, не доверяю родителям, не могу смотреть на детей, у меня все время тревога и грусть, стала очень плохо спать. И последнее время появились мысли о смерти, вернее я начала ее дико бояться. Мне кажется, что всё бессмысленно и что скоро начнут умирать все мои близкие, а потом и я.." Зачасти ми дуже гостро відчуваємо, що насправді відбулося і відбувається. Як на мене, якщо Ви відчуваєте провину, якщо Ваша душа дуже болить, можливості реально Вам допомогти існують. Бо саме в душі є мірило того, що добре, а що дуже погано. Отже, у Вас жива душа! Але для цього потрібна Ваша готовність до серйозної внутрішньої роботи. Тому що мова іде не просто про якийсь негарний вчинок, і одними розмовами з психологами його не виправити...А продовжуючи жити з таким тягарем, Ви просто ще далі знищуєте себе та своє майбутнє і занапащаєте, у тому числі, своїх рідних..

Розумію Вас, бо Ви дієте відповідно чоловічій природі: "битися самостійно до останнього", аж поки не вичерпаються внутрішні ресурси. Єдине хочеться Вас трошки застерегти, що такі самостійні намагання виправити ситуацію і все змінити не маючи певного досвіду та не розуміючи механізмів, як діють наші почуття, і звідки беруться наші реакції, можуть зіграти не дуже гарну службу... Адже мова іде не просто про якусь прохідну ситуацію, а про долю Вашої родини... Виходячи з багаторічного досвіду, можу сказати, що такі аматорські спроби зачасти не тільки не вирішують питання, а ще роблять їх глибшими...

Доброго дня Ната! Судячи з Ваших питань, Ви самі починаючий психолог? Якщо так, Ви потребуєте індивідуальної супервізії і про це потрібно домовлятися окремо. Якщо ні, то чим зумовлені Ваші питання?

Доброго дня! Ваш стан зрозумілий, адже відчуття самотності не з легких випробувань. І допомога Вам буде залежати від рівня готовності реально щось міняти у своєму житті. Тому що просто порадами на форумі Вам однозначно не обійтися. Коли так тотально не складаються стосунки, є якісь дуже глибинні корені проблеми і їх потрібно шукати.Ви, як науковець, це повинні розуміти. Є поняття свідомості і поняття підсвідомості. Нашими почуттями, діями та життєвими сценаріями керує на 90-98% підсвідомість. Яка, у свою чергу, закладається у дитинстві. Як склалися стосуни у батьків? Які у Вас стосунки з ними?

Доброго дня! Ви пишете "Люблю его как дура, но и закрыть глаза на произошедшее не могу. Чувствую себя ужасно, плохо, подавлено". Як на мене, саме в цих словах і криється причина того, що трапилося. Ви занадто прив'язані до чоловіка, з яким живете. І це не Ваша провина. Чим сильніше ми до когось прив'язуємося, тим швидше ці стосунки стануть руйнуватися - це аксіома стосунків. І як правило такі "прив'язки" генетичні. Тобто, ставлення до чоловіків передається від мами до дочки (або від батька). І щоб Вам впоратися зі своїми почуттями та знати як діяти далі, потрібно розібратися з "корінням" такого "залипання". Як склалися стосунки у Ваших батьків?

Доброго дня Даша! Підтримую своїх колег. Але окрім цього хочу сказати, що швидше за все, у Вас є якийсь надзвичайно сильний непрожитий стрес, про який Ви могли навіть "забути". Тобто, "загнати" у підсвідомість.. Що, у свою чергу,спровокував виснаження нервової системи. Окрім того, як на мене, у Вас не вистачає контакту з природою... І це також окрема і дуже серйозна тема, яка потребує уважного розгляду...

Доброго дня! Ви пишете "сказала якщо би я її невідпустив вона би залишилась зі мною", Щоб Вам спробувати допомогти, потрібно розуміти, що відбувалося між вами до моменту розставання та яка саме розмова відбулася? Що Ви їй говорили? Чому вона вирішила, що Ви її не тримаєте?

Добрый день Таня! То, что Вы уловили связь между Вашим отцом и молодым человеком - очень существенно. Значит Вы уже готовы к анализу себя и своих отношений. Отец - это первй мужчина в жизни девочки. И поэтому, неоссознанно, именно отец становится подсознательным "эталоном" мужчин, в которых девушка будет влюблятся. И в зависимости от колличества нерешенных внутренних проблем во взаимоотношениях "отец-дочь", сходство будет усиливаться или уменьшаться. Чем больше нерешенных проблем, тем может быть более сходным молодой человек. Вы пишете "Я знаю, что он меня сильно любит, все делает для меня, но ведет себя по факту иначе. Принебригает моим мнением, моими достижениями, моим образом жизни. Не проявляет заботу, должнего внимания, не защищает. В девстве я обо не чувствовала его участие в моем воспитании." Что именно происходило в Вашем детстве? Почему Вы не чувствовали его любви, если точно знаете, что он Вас любит?