Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Доброго дня Даша! Підтримую своїх колег. Але окрім цього хочу сказати, що швидше за все, у Вас є якийсь надзвичайно сильний непрожитий стрес, про який Ви могли навіть "забути". Тобто, "загнати" у підсвідомість.. Що, у свою чергу,спровокував виснаження нервової системи. Окрім того, як на мене, у Вас не вистачає контакту з природою... І це також окрема і дуже серйозна тема, яка потребує уважного розгляду...

Доброго дня! Ви пишете "сказала якщо би я її невідпустив вона би залишилась зі мною", Щоб Вам спробувати допомогти, потрібно розуміти, що відбувалося між вами до моменту розставання та яка саме розмова відбулася? Що Ви їй говорили? Чому вона вирішила, що Ви її не тримаєте?

Добрый день Таня! То, что Вы уловили связь между Вашим отцом и молодым человеком - очень существенно. Значит Вы уже готовы к анализу себя и своих отношений. Отец - это первй мужчина в жизни девочки. И поэтому, неоссознанно, именно отец становится подсознательным "эталоном" мужчин, в которых девушка будет влюблятся. И в зависимости от колличества нерешенных внутренних проблем во взаимоотношениях "отец-дочь", сходство будет усиливаться или уменьшаться. Чем больше нерешенных проблем, тем может быть более сходным молодой человек. Вы пишете "Я знаю, что он меня сильно любит, все делает для меня, но ведет себя по факту иначе. Принебригает моим мнением, моими достижениями, моим образом жизни. Не проявляет заботу, должнего внимания, не защищает. В девстве я обо не чувствовала его участие в моем воспитании." Что именно происходило в Вашем детстве? Почему Вы не чувствовали его любви, если точно знаете, что он Вас любит?

Невозможно помочь человеку, который живет иллюзиями. Судя по реакции на то, что пишут психологи, Вы не готовы к решению своих проблем... Проблемы решаются тогда, когда человеку надоело себя жалеть и страдать и он реально начинает серйозную внутренню трансформацию... "Есть такой термин "не дострадали..."

Доброго дня! Як на мене, чудово, що Ви вже запустили процес особистісних трансформацій. Почали намагатися аналізувати та ставити запитання, у тому числі, психологам. Але окрім цього, потрібно ще усвідомити, що чоловік та дружина "дзеркалять" один одного. Тобто, у нашому житті поруч є лише ті люди, які співпадають з нашими внутрішніми проблемами. По суті, життєвий принцип такий. Якщо іде повна трансформація внутрішніх установок однієї людини, автоматично запускається процес трансформації не тільки іншої, а у тому числі, і зовнішніх подій. Якщо людина стає самодостатньою, вона одразу стає привабливою для оточуючих, бо перестає залежати від них та зовнішніх обставин. Окрім того, така людина здатна виважено та розумно вирішувати будь які питання. Окрім дитячих установок, які керують ще й досі Вашим життям, як на мене, не вистачає правильно вибудованого світогляду. У Вашому баченні, як на мене, основний сенс життя: дружина та діти. А це велика омана. І саме життя Вам це вже доводить...

Ответ отредактирован автором 18-08-2021 13:50:58

Перечитала декілька разів Вашу сповідь і складається враження, що Вам дуже подобається себе жаліти, замість того, щоб реально починати працювати над собою. Як на мене, нещасна людина не та, у якої є життєві труднощі, а та, яка не хоче нічого змінювати. Тому що у цьому житті немає жодної людини, яка б не стикалася з труднощами! Але є ті, хто їх долають або ті, хто тільки себе жаліє... Психолог може допомогти лише тому, хто дійсно готовий міняти все у своєму житті на краще...

Доброго дня! Це дуже добре, що Ви усвідомлюєте наявність проблеми. Але психолог працювати може лише з повнолітньою людиною, яка вже несе відповідальність за своє життя. Вам можна допомогти, але потрібна згода Ваших батьків на роботу з психологом.... Не обов'язково давати всю інформацію, щоб нікого не шокувати або не образити, але з психологом повинні зв'язатися батьки, або хтось один із них...

Ви пишете "В мене в сімї батько завжди пресував матір і в мене сформувалася модель, що я зі своєю жінкою буде поводитися досить добре...
Тільки як зрозуміти ту грань, між звичайним піклуванням і турботою і залежністью....?". Як на мене, Вас просто "кидає" з крайнощі у крайність. Ви з батьківської позиції "палача" перекинулися у позицію "жертви". Хоча на справді - це "два кінця однієї і тієї ж палиці". Вам потрібно трансформувати дитячі установки "жертва-палач" і перейти на позицію гармонії. Тобто, не тільки розбещувати своїм потаканням, а ще і вміти правильно виховувати. Але сам, на превеликий жаль, Ви навряд чи це зможете зробити... Потрібний фахівець, який допоможе у внутрішніх трансформаціях... А щодо розмови - вирішувати Вам. Мені так здається, що Вам дуже кортить поговорити. Хоча на мою думку - це мало що дасть, у всякому випадку, поки що... Тому що, насамперед, проблеми вирішуються далеко не зовнішніми діями, а потужною внутрішньою роботою, про яку Ви поки не знаєте. Бо дружина серйозно Вас перестала сприймати...

Доброго дня! Як на мене, пошук хто більше винний нічого раціонального Вам не дасть. Якщо люди опинилися разом - проблема спільна і не випадкова. А те, що мама "тягне" енергію - це дійсно так, тягне, як всі практично люди більш старшого віку. Тим паче, якщо це мама, з якою у Вас енергетичні зв'язки. Інша справа, на скільки дорослі син або дочка вміють відновлювати свої сили та сепаруватися від рідної людини... Ви пишете "Но теперь появляются сомнения, что мне это даст? Даст ли мне это мотивацию для большего зарабатывания денег? Или я пожив так, с позором вернусь к матери". Як на мене, Ви намагаєтеся "торгуватися" зі своєю долею, замість того, щоб її долати та змінювати, як це варто робити самостійному чоловіку. І чи можна щось реально змінити у Ваших стосунках? Безумовно! І не тільки можна, а потрібно! І роз'їхатися з мамою Ви не можете не через фінансові труднощі, а через Вашу величезну психологічну залежність. Тому я б Вам порадила разом із психологом почати саме з цього моменту. А як Ви внутрішньо станете самодостатнім, повірте, питання "Создаётся впечатление, что беру негативную энергию, а отдаю положительную" - відпаде само собою...

Доброго дня! Те, що не потрібно розлучатися і що це "вдарить" у першу чергу по Вашим дітям - згодна абсолютно. І що ні в якому разі не варто Вам з'їзжати з квартири - також. Тим паче, що Ви пишете " Ее мать выбрасывала вещи с балкона, когда расставалсь с отцом, потом на коленях приползала мириться." Діти переймають моделі поведінки своїх батьків. І у тому числі, Ваша дружина...Бо потім Ви туди вже ніколи не повернетеся, а Вашій дружині це може "розв'язати" руки" щодо пошуку коханців... Я не думаю, що така атмосфера гарна для виховання дітей... А от стосовно розмови... На скільки я зрозуміла, дружина не вдоволена сексуальним життям і саме це штовхає її шукати "на свою голову пригоди".. Тобто, за роки спільного життя глибокі, душевні стосунки так і не сформувалися... Якщо це так, то Ваші вмовляння ще більше її відштовхнуть від Вас. Бо, як на мене, Ви знаходитеся на позиції "прохача", тобто, дуже приниженій позиції... І швидше з все, така позиція не з'явилася тільки що... Коли чоловік дуже "залипає" на жінці, жінка такого чоловіка просто перестає поважати, а отже любити... Спортзал - це один із щабелів того, що найближчим часом Вам варто було б зробити, щоб піднятися хоча б у своїх очах...

Ответ отредактирован автором 17-08-2021 17:29:59

Доброго дня Вікторіє! підкажіть, будь ласка, як довго тримається Ваш такий стан і з якого моменту все почалося?

Тобто, якщо я правильно вас зрозуміла, це не перша ситуація. коли чоловік "на рівному місці" влаштовує Вам "сцени"? Ви пишете "он не успокаивается от "извини" или "извини, больше не повторится", а только тогда, когда сделает мне больно, когда я буду плакать и умолять его, говорит какая я конченая и т.д." Якщо так, то це дуже міняє загалом усю картину Ваших стосунків. І тоді вимальовується така собі схема "жертва-агресор", де у ролі "жертви знаходитеся Ви... Існує аксіома сімейних стосунків: чоловік поводить себе лише так, як йому дозволяє це робити його жінка. Інша справа, чому Ви саме так себе поводите? Чому не маєте важелів впливу на нього? Адже моделі поведінки формуються далеко не одразу. І, зачасти, вони переходять "у спадок" від батьків... У таких випадках надзвичайно важко міняти свою поведінку, бо керують "процесом" підсвідомі установки... Як склалися стосунки у Ваших батьків? Які стосунки у Вас з ними?

Ответ отредактирован автором 17-08-2021 16:54:19

Поэтому Алина я Вам и расписала при каких условиях Вы сможете простить своего человека... Это действительно очень сложно, если не не"вытянуть" корни проблемы. Поэтому и задала Вам вопросы по поводу отца, матери и их взаимоотношений... А то, что Вы не ответили на них сразу, только подтверждает мои предположения, что именно там и сокрыта основная проблема...

Добрый день Алина! В этой жизни нет ни одного человека, который бы не ошибался. Большинство учится только на своих ошибках. Эдинственное, делают ли люди выводы...Потому что наша жизнь дадена для того, чтобы мы развивались. А когда все хорошо, человек искать ответы на вопросы не станет. В Вашей ситуации, как по мне,сейчас главное, справиться с чувствами обиды, гнева, ревности, вины..., чтобы не загнать их на уровень подсознания... А сделать это можно лишь при условии, что Вам удасться принять ситуацию полностью вот такой, какой она уже сложилась. Но реализовать это по "команде" невозможно. Ведь мы реагируем глубинными чувствами...Поэтому. вначале необходимо разобраться почему Вы так себя вели с молодым человеком? Почему вначале не было к нему уважения, что заставило так себя вести?... И как по мне, причину необходимо искать в Вашем детстве. Потому, что только там формируются "картинки" как мы и с кем себя ведем.. Как сложились отношения Вашей мамы к отцу? Какие у Вас отношения с отцом?

Доброго дня Nadia123! Сам коронавірус впливає безпосередньо на центральну нервову систему. Тобто, він стає таким собі активатором наших внутрішніх негараздів та проблем, з якими потрібно справлятися... Ви пишете "У меня усилилось чувство тревоги , я начала постоянно прислушиваться к своему телу , если что-то заболит или закружится голова , я начинаю тривожиться без причини , я насколько себя накручею что мне реально становится плохо , ( болит голова , кажется что тяжело дышать )". Безпричинне почуття тривоги з'являється нерідко тоді, коли немає внутрішньої опори, тобто людина ніби підвішена у повітрі, дезорієнтована... Такий стан триває до дих пір поки не буде сформована правильна картина світу, не буде сформований правильний світогляд... Як на мене, причина саме у відсутності базових глибинних понять про життя та смерть, про основні сенси та смисли... І тому Ваше тіло своєю психо-соматикою "підштовхує" Вас до розвитку... А поки що Ви "застрягли" на своєму тілесному сприйнятті...

Ответ отредактирован автором 17-08-2021 13:14:09