Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Як на мене, зустріч з однокласником лише активізувала Вашу внутрішню проблему. Це як лакмусовий папірець, який витягнув " на гору" те, про що Ви навіть не знали у собі... Але причина криється у Вашому дитинстві і я ще раз у цьому впевнилася...

Доброго дня Аліно! У цьому житті немає жодної людини, яка б не помилялася. Всі вчаться фактично на своїх помилках. Єдине, чи робить людина висновки... Адже, все наше життя - то школа нашого розвитку. У Вашій ситуації, як на мене, основне зараз - це правильно прийняти ситуацію, щоб не запхнути у підсвідомість образу, гнів, ревнощі... І це можна зробити лише тоді, коли Ви будете розуміти, чому так себе поводили з хлопцем... Чому спершу до нього була така зневага, що Вас змусило саме так себе поводити... Як на мене, у Вас є якісь внутрішні установки родом з дитинства, які змусили себе так поводити. І якраз з ними, найперше, і потрібно розбиратися... Його поведінка, то вже наслідки, бумеранг на Ваші дії...Але це можна зробити тільки з фахівцем...

Дякую, Аліно, за відвертість! Ви пишете "Сложные вопросы в семье решаю я. Я выросла без отца с матерью-одиночкой" і цими словами тільки підтверджуєте мої припущення, щодо перевірки Ваших реакцій... І це просто диво, що Ви змогли правильно відреагувати! Але, на превеликий, жаль це не означає, що Ви зможете втриматися далі, у разі якщо стосунки поглибляться і Ви захочете створити офіційні стосунки. Тому що існує таке поняття, як "родові програми", дитячі установки і т.д. А у Вас вже є дуже сильний досвід того, що Ви самі можете вирішувати всі фінансові питання... Тому я б радила Вам не сподіватися за принципом, "якось буде"... Як на мене, потрібна повна трансформація Ваших внутрішніх моделей поведінки... Бо саме вони почали для Вас "створювати" життєві сценарії...

Ответ отредактирован автором 17-08-2021 12:40:17

Дякую Анно за відвертість! От Ви і дали відповідь на своє ж запитання "Батьки соромили, або я це сприймала за сором". Справа в тому, що нашими емоціями та почуттями керує підсвідомість (тому до речі так важко впоратися Вам зараз з почуттям сорому), а підсвідомість формується, як правило, в дитинстві. Це так звані установки, які в дорослому житті керують вже нами, а ми навіть не розуміємо, чому так реагуємо.. Ви ще й досі дивитеся на оточуючий світ очима маленької дівчинки, яка почувала себе весь час якоюсь не такою: не так стала, не так сіла, не те зробила... Якщо дійсно хочете нарешті звільнитися від важкого внутрішнього тягаря провини та сорому, я б Вам радила провести разом із психологом трансформацію дитячих установок... І для цього потрібно не так вже і багато часу, як на мене...

Доброго дня! Ви пишете "Интересно, это я его настолько обидела одним звонком или это мне на столько плевать на себя, что живу с абьюзером..".Як на мене, ні те, ні інше... Ви надзвичайно, як я думаю, прив'язані до гарних стосунків з чоловіком. Тобто, ці самі стосунки ідеалізуєте... От навіть у такій побутовій ситуації одразу робите глобальні висновки - "абьюзер" або "винна я сама"... Зовні, одна ніби проста ситуація, але я б все ж радила розібратися у "корінні" такої Вашої категоричної реакції...

Доброго дня Катерино! Відчувається, що Ви дуже глибока людина і вже стали на шлях духовного розвитку. Бо намагаєтеся знайти причину того, що відбувається. Ви пишете "Муж выпивает, думала что из-за меня, но видимо нет, не пилю его вообще, люблю, ценю, все как положено. Думаю что причина в том что он либо устает на работе, либо ему скучно (не хватает эмоций), т.к. алкоголь это 'заменитель' счастья". Так, дійсно, алкогололь - це замінник, але не тільки щастя, а і почуття любові... Коли люди живуть родиною, всі проблеми, які відбуваються з одним, так чи інакше, але обов'язково пов'язані і з іншим - це аксіома родинних стосунків.Так, Ви чоловіка "не пилю его вообще, люблю, ценю, все как положено...". Та справа в тому, що почуття любові - дуже складна річ, яку надзвичайно важко відокремити від егоїстичного бажання мати комфортні умови, бути "прив'язаним" до близької людини, очікувати від нього ті ж самі почуття щастя, радості, кохання... А судячи з того, що він не дає Вам проходу, коли вип'є, саме і свідчить про те, що не вистачає чистої енергії любові, яку може в сім'ї дати тільки дружина. Тому, що алкоголь "знімає" контроль свідомості і відкривається підсвідомість... У свою чергу, дружина стає джерелом безумовної любові тільки тоді, коли у неї самої воно присутнє... Як склалися стосунки у Ваших батьків?

Ответ отредактирован автором 17-08-2021 11:46:22

Доброго дня Аліно! Як на мене, ви чините дуже мудро, що не встрягаєте у справи свого хлопця. Чоловік повинен сам вирішувати свої проблеми, інакше він перестане розвиватися і перетвориться на "захребетника". Але, на мою думку, не так все просто - мені здається, що для Вас це таке собі випробування чи не "переймете" Ви на себе чоловічі обов'язки... Як склалися стосунки у Ваших батьків? Хто вирішує головні питання в родині?

Доброго дня Анно! Немає жодної людини у цьому світі, яка б не помилялась. І всі роблять вчинки, за які буває соромно... Але "соромно" до тієї межі, коли це не переростає у нав'язливу форму... Тому я думаю, що причину Вашого такого хворобливого стану потрібно шукати глибше, швидше за все, у Вашому дитинстві та у стосунках з Вашими батьками... Які у Вас стосунки з батьками?

Доброго дня Маша! Ви пишете "По перше,мої батьки не мали і не мають ідеального життя. Це я знала з дитинства.
По друге, а який взагалі має бути правильний сенс життя? І на вашу думку, який у мене сенс життя?". Ваші слова ще більше ствердили мене на думці, що причину Вашої ревнивості потрібно "шукати" в дитинстві - швидше за все, ревнива або Ваша мама, або Ваш батько. І, як на мене, сенс Вашого життя - це Ваш чоловік. Іде так звана ідеалізація. Яка, у свою чергу, породжує суцільні очікування: щастя, радості, задоволення, втіхи від чоловіка. І тому найменша загроза втратити це, викликає отаке хворобливе почуття. По факту, ставлення до чоловіка як до власності... Але з цим всім можна впоратися. Потрібна трансформація дитячих родових установок та формування правильного світогляду, що дасть можливість зняти очікування, а отже ревнощів...

Добрый день! Согласна с коллегами, что слишком мало информации, чтобы попробовать Вам помочь. Но в одном могу сказать, что вы уже делаете неправильно. Вы пишете "Он тоже хочет стат программистом, но я перед ним поставил условия, что сначала должен изучать русский или английский, потом математика а потом программирование. Но он не хочет изучать язык". По факту, Вы не даетет ребенку заниматься тем, к чему у него лежит душа и есть способности. И таким образом полностью отбиваете охоту что либо делать вообще. Да, Вы желаете сыну только всего лучшего, но, боюсь, совершенно не знаете особенностей подросткового возраста и как вообще развить у ребенка мотивацию что-либо делать... Я бы Вам посоветовала взять одну-две консультации у
семейного психолога, возможно с предварительной индивидуальной психо диагностикой сына...

Доброго дня! Ви пишете "Прошло 3 года и я принимаю решения на счет того, что бы разорвать отношения и начать все сначала. Иначе я окажусь только в плену желаний его матери и буду жить только так как она скажет". З ваших слів зрозуміло, що Ви вже прийняли рішення... То у чому можуть допомогти психологи?

Доброго дня Маша! Як на мене, Ви виявляєте не аби яку мудрість, коли намагаєтеся не показувати свої ревнощі... Але біда в тому, що наші реакції та наші емоції керуються не нашою свідомістю, а нашою підсвідомістю. Яка, у свою чергу, формується саме в дитинстві. Ревнощі - це загалом ставлення до людини як до своєї власності. По факту, іде надзвичайно потужне "злипання" з близькою людиною, що дуже небезпечно і Ви це відчуваєте... Причин такої реакції може бути декілька. Одна з них - це батьківська недолюбленість "Стосунки з батьками нормальні. Можливо трохи більше б хотіла уваги від тата,але він працював." У такому випадку іде несвідомий "перенос" з батька на чоловіка... Друга. Дитина завжди ідеалізує своїх батьків, тому їй важко побачити те, що насправді відбувалося між близькими людьми. Коли у батьків надміру близькі стосунки, у дітей вони вже можуть перетворитися на проблемне "залипання"... Але над цими всіма причинами може стояти ще одна - абсолютно неправильно сформований внутрішній світогляд, який дає викривлену картинку стосунків з чоловіком, а отже - ревнощі... Тобто, неправильно виставлений основний сенс життя..

Доброго дня! Ви пишете "мы очень сильно любим друг-друга". Як на мене, у Вас на стільки надмірна любов один до одного, що фактично вона перетворилася на величезну прив'язаність. Бо любов робить людину вільною та щасливою, а "злипання" їй спричиняє страждання... В родинах завжди діє один закон: всі пов'язані на рівні підсвідомості між собою однаковими проблемами. Тобто, насправді, проблема більше не у тому, які у мами перепади в настрої, а у тому, як Ви реагуєте на ці перепади. У Вас надзвичайно сильна, до хворобливості, психо-емоційна залежність від мами. Ви ніби ще і досі зв'язані однією пуповиною, як маленька дитина, яка живе життям своїх батьків. І це, як на мене, дуже небезпечно. Якщо так буде продовжуватися і далі, Ви ризикуєте взагалі ніколи не мати свою сім'ю. Бо мама Вам психологічно замінює і дружину у тому числі. Маму потрібно любити і турбуватися про неї, але не ставати її тінню! На скільки я зрозуміла, Вас виховували мама та бабуся? А як склалися стосунки у мами з Вашим батьком?Ответ отредактирован автором 16-08-2021 14:52:46Ответ отредактирован автором 16-08-2021 14:55:55

Ответ отредактирован автором 16-08-2021 14:57:27

Знаете, есть хорошая поговорка: "Умному достались умные, а я досталась тебе..." Наверняка советовать разводится не совсем правильно, но и жить фактически в рабской покорности - не вариант. Вам по сути, нужна глухо-немая рабыня, которую можно заставить делать все что угодно и чтобы она при этом молчала... А так не бывает! Рбски покорные женщины очень долго терпят, а потом их просто "прорывает" и они все рушат на своем пути. Это принцим закипевшего чайника... Муж и жена всегда имеют одинаковые внутренние проблемы. У Вас это "жертва-палач". И дело не в том, что кто-то кого-то защищает, а в том, что прежде чем предьявлять требования и претензии к своей половинке, надо самому соответствовать этим стандартам. Вы считаетет себя идеалным? Вы пишете "Женщину найти не проблема, но где гарантия что она после медового месяца будет хорошо себя вести и не кинет если что то случится…". Но ведь для того, чтобы не кинули Вас, надо самому никого не "кидать". А Вы это делаете регулярно: ушел-пришел... А если бы Ваша супруга в целях воспитания уходила к другому, пожила и вернулась?... А потом опять? ... А эта ситуация с деньгами... Любящему мужчине и в голову не прийдет вообще брать у женщины деньги, тем более жены! Вы называете голый расчет любовью? Кроме того, заставлять постоянно женщину вставать в 5 утра - это уже явно перебор. Женщина чтобы быть красивой, спокойной, счастливой должна как минимум высыпаться! Любви из-под палки не бывает! Надо делать так, чтобы жене хотелось Вам делать массаж и вставать самой в 5 утра.. Как по мне, у Вас чудесная жена. Ее даже Ваша собака слушается и любит без принуждения... А Вы привыкли все делать силой, нажимом... И вообще, вопрос психологам поставлен неправильно! Правильный вопрос: "Как мне надо измениться, чтобы моя жена простила меня, захотела снова со мною жить и родить мне детей!" Но это, конечно, если Вы хотите сохранить семью и родного человека, над которым просто глумились столько лет!

Ответ отредактирован автором 16-08-2021 14:33:35

Ну вот Вы еще раз подтвердили мое предположение: по Вашему семейному подсознательному сценарию Вам нужна серая мышка, жертва, которая будет молча терпеть все унижения и издевательства... А то что отчим не уходил к другой, а просто безбожно пил - самого факта насилия не меняет. И схема "жертва-палач" качнулась теперь в другую сторону и Ваша жена стала "палачом", а Вы "жертвой", только и всего... Вы оба бегаете по замкнутому кругу, просто меняясь одинаковыми ролями. А я говорю о выходе из родового сценария! О совершенно новой модели поведения, где есть любовь и уважение к друг другу, а значит - есть счастье!

Ответ отредактирован автором 16-08-2021 11:38:04