Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Дякую Анно за відвертість! От Ви і дали відповідь на своє ж запитання "Батьки соромили, або я це сприймала за сором". Справа в тому, що нашими емоціями та почуттями керує підсвідомість (тому до речі так важко впоратися Вам зараз з почуттям сорому), а підсвідомість формується, як правило, в дитинстві. Це так звані установки, які в дорослому житті керують вже нами, а ми навіть не розуміємо, чому так реагуємо.. Ви ще й досі дивитеся на оточуючий світ очима маленької дівчинки, яка почувала себе весь час якоюсь не такою: не так стала, не так сіла, не те зробила... Якщо дійсно хочете нарешті звільнитися від важкого внутрішнього тягаря провини та сорому, я б Вам радила провести разом із психологом трансформацію дитячих установок... І для цього потрібно не так вже і багато часу, як на мене...

Доброго дня! Ви пишете "Интересно, это я его настолько обидела одним звонком или это мне на столько плевать на себя, что живу с абьюзером..".Як на мене, ні те, ні інше... Ви надзвичайно, як я думаю, прив'язані до гарних стосунків з чоловіком. Тобто, ці самі стосунки ідеалізуєте... От навіть у такій побутовій ситуації одразу робите глобальні висновки - "абьюзер" або "винна я сама"... Зовні, одна ніби проста ситуація, але я б все ж радила розібратися у "корінні" такої Вашої категоричної реакції...

Доброго дня Катерино! Відчувається, що Ви дуже глибока людина і вже стали на шлях духовного розвитку. Бо намагаєтеся знайти причину того, що відбувається. Ви пишете "Муж выпивает, думала что из-за меня, но видимо нет, не пилю его вообще, люблю, ценю, все как положено. Думаю что причина в том что он либо устает на работе, либо ему скучно (не хватает эмоций), т.к. алкоголь это 'заменитель' счастья". Так, дійсно, алкогололь - це замінник, але не тільки щастя, а і почуття любові... Коли люди живуть родиною, всі проблеми, які відбуваються з одним, так чи інакше, але обов'язково пов'язані і з іншим - це аксіома родинних стосунків.Так, Ви чоловіка "не пилю его вообще, люблю, ценю, все как положено...". Та справа в тому, що почуття любові - дуже складна річ, яку надзвичайно важко відокремити від егоїстичного бажання мати комфортні умови, бути "прив'язаним" до близької людини, очікувати від нього ті ж самі почуття щастя, радості, кохання... А судячи з того, що він не дає Вам проходу, коли вип'є, саме і свідчить про те, що не вистачає чистої енергії любові, яку може в сім'ї дати тільки дружина. Тому, що алкоголь "знімає" контроль свідомості і відкривається підсвідомість... У свою чергу, дружина стає джерелом безумовної любові тільки тоді, коли у неї самої воно присутнє... Як склалися стосунки у Ваших батьків?

Ответ отредактирован автором 17-08-2021 11:46:22

Доброго дня Аліно! Як на мене, ви чините дуже мудро, що не встрягаєте у справи свого хлопця. Чоловік повинен сам вирішувати свої проблеми, інакше він перестане розвиватися і перетвориться на "захребетника". Але, на мою думку, не так все просто - мені здається, що для Вас це таке собі випробування чи не "переймете" Ви на себе чоловічі обов'язки... Як склалися стосунки у Ваших батьків? Хто вирішує головні питання в родині?

Доброго дня Анно! Немає жодної людини у цьому світі, яка б не помилялась. І всі роблять вчинки, за які буває соромно... Але "соромно" до тієї межі, коли це не переростає у нав'язливу форму... Тому я думаю, що причину Вашого такого хворобливого стану потрібно шукати глибше, швидше за все, у Вашому дитинстві та у стосунках з Вашими батьками... Які у Вас стосунки з батьками?

Доброго дня Маша! Ви пишете "По перше,мої батьки не мали і не мають ідеального життя. Це я знала з дитинства.
По друге, а який взагалі має бути правильний сенс життя? І на вашу думку, який у мене сенс життя?". Ваші слова ще більше ствердили мене на думці, що причину Вашої ревнивості потрібно "шукати" в дитинстві - швидше за все, ревнива або Ваша мама, або Ваш батько. І, як на мене, сенс Вашого життя - це Ваш чоловік. Іде так звана ідеалізація. Яка, у свою чергу, породжує суцільні очікування: щастя, радості, задоволення, втіхи від чоловіка. І тому найменша загроза втратити це, викликає отаке хворобливе почуття. По факту, ставлення до чоловіка як до власності... Але з цим всім можна впоратися. Потрібна трансформація дитячих родових установок та формування правильного світогляду, що дасть можливість зняти очікування, а отже ревнощів...

Добрый день! Согласна с коллегами, что слишком мало информации, чтобы попробовать Вам помочь. Но в одном могу сказать, что вы уже делаете неправильно. Вы пишете "Он тоже хочет стат программистом, но я перед ним поставил условия, что сначала должен изучать русский или английский, потом математика а потом программирование. Но он не хочет изучать язык". По факту, Вы не даетет ребенку заниматься тем, к чему у него лежит душа и есть способности. И таким образом полностью отбиваете охоту что либо делать вообще. Да, Вы желаете сыну только всего лучшего, но, боюсь, совершенно не знаете особенностей подросткового возраста и как вообще развить у ребенка мотивацию что-либо делать... Я бы Вам посоветовала взять одну-две консультации у
семейного психолога, возможно с предварительной индивидуальной психо диагностикой сына...

Доброго дня! Ви пишете "Прошло 3 года и я принимаю решения на счет того, что бы разорвать отношения и начать все сначала. Иначе я окажусь только в плену желаний его матери и буду жить только так как она скажет". З ваших слів зрозуміло, що Ви вже прийняли рішення... То у чому можуть допомогти психологи?

Доброго дня Маша! Як на мене, Ви виявляєте не аби яку мудрість, коли намагаєтеся не показувати свої ревнощі... Але біда в тому, що наші реакції та наші емоції керуються не нашою свідомістю, а нашою підсвідомістю. Яка, у свою чергу, формується саме в дитинстві. Ревнощі - це загалом ставлення до людини як до своєї власності. По факту, іде надзвичайно потужне "злипання" з близькою людиною, що дуже небезпечно і Ви це відчуваєте... Причин такої реакції може бути декілька. Одна з них - це батьківська недолюбленість "Стосунки з батьками нормальні. Можливо трохи більше б хотіла уваги від тата,але він працював." У такому випадку іде несвідомий "перенос" з батька на чоловіка... Друга. Дитина завжди ідеалізує своїх батьків, тому їй важко побачити те, що насправді відбувалося між близькими людьми. Коли у батьків надміру близькі стосунки, у дітей вони вже можуть перетворитися на проблемне "залипання"... Але над цими всіма причинами може стояти ще одна - абсолютно неправильно сформований внутрішній світогляд, який дає викривлену картинку стосунків з чоловіком, а отже - ревнощі... Тобто, неправильно виставлений основний сенс життя..

Доброго дня! Ви пишете "мы очень сильно любим друг-друга". Як на мене, у Вас на стільки надмірна любов один до одного, що фактично вона перетворилася на величезну прив'язаність. Бо любов робить людину вільною та щасливою, а "злипання" їй спричиняє страждання... В родинах завжди діє один закон: всі пов'язані на рівні підсвідомості між собою однаковими проблемами. Тобто, насправді, проблема більше не у тому, які у мами перепади в настрої, а у тому, як Ви реагуєте на ці перепади. У Вас надзвичайно сильна, до хворобливості, психо-емоційна залежність від мами. Ви ніби ще і досі зв'язані однією пуповиною, як маленька дитина, яка живе життям своїх батьків. І це, як на мене, дуже небезпечно. Якщо так буде продовжуватися і далі, Ви ризикуєте взагалі ніколи не мати свою сім'ю. Бо мама Вам психологічно замінює і дружину у тому числі. Маму потрібно любити і турбуватися про неї, але не ставати її тінню! На скільки я зрозуміла, Вас виховували мама та бабуся? А як склалися стосунки у мами з Вашим батьком?Ответ отредактирован автором 16-08-2021 14:52:46Ответ отредактирован автором 16-08-2021 14:55:55

Ответ отредактирован автором 16-08-2021 14:57:27

Знаете, есть хорошая поговорка: "Умному достались умные, а я досталась тебе..." Наверняка советовать разводится не совсем правильно, но и жить фактически в рабской покорности - не вариант. Вам по сути, нужна глухо-немая рабыня, которую можно заставить делать все что угодно и чтобы она при этом молчала... А так не бывает! Рбски покорные женщины очень долго терпят, а потом их просто "прорывает" и они все рушат на своем пути. Это принцим закипевшего чайника... Муж и жена всегда имеют одинаковые внутренние проблемы. У Вас это "жертва-палач". И дело не в том, что кто-то кого-то защищает, а в том, что прежде чем предьявлять требования и претензии к своей половинке, надо самому соответствовать этим стандартам. Вы считаетет себя идеалным? Вы пишете "Женщину найти не проблема, но где гарантия что она после медового месяца будет хорошо себя вести и не кинет если что то случится…". Но ведь для того, чтобы не кинули Вас, надо самому никого не "кидать". А Вы это делаете регулярно: ушел-пришел... А если бы Ваша супруга в целях воспитания уходила к другому, пожила и вернулась?... А потом опять? ... А эта ситуация с деньгами... Любящему мужчине и в голову не прийдет вообще брать у женщины деньги, тем более жены! Вы называете голый расчет любовью? Кроме того, заставлять постоянно женщину вставать в 5 утра - это уже явно перебор. Женщина чтобы быть красивой, спокойной, счастливой должна как минимум высыпаться! Любви из-под палки не бывает! Надо делать так, чтобы жене хотелось Вам делать массаж и вставать самой в 5 утра.. Как по мне, у Вас чудесная жена. Ее даже Ваша собака слушается и любит без принуждения... А Вы привыкли все делать силой, нажимом... И вообще, вопрос психологам поставлен неправильно! Правильный вопрос: "Как мне надо измениться, чтобы моя жена простила меня, захотела снова со мною жить и родить мне детей!" Но это, конечно, если Вы хотите сохранить семью и родного человека, над которым просто глумились столько лет!

Ответ отредактирован автором 16-08-2021 14:33:35

Ну вот Вы еще раз подтвердили мое предположение: по Вашему семейному подсознательному сценарию Вам нужна серая мышка, жертва, которая будет молча терпеть все унижения и издевательства... А то что отчим не уходил к другой, а просто безбожно пил - самого факта насилия не меняет. И схема "жертва-палач" качнулась теперь в другую сторону и Ваша жена стала "палачом", а Вы "жертвой", только и всего... Вы оба бегаете по замкнутому кругу, просто меняясь одинаковыми ролями. А я говорю о выходе из родового сценария! О совершенно новой модели поведения, где есть любовь и уважение к друг другу, а значит - есть счастье!

Ответ отредактирован автором 16-08-2021 11:38:04

То что Вы помогаете маме - чудесно! Но я пишу несколько о другой помощи. Надо найти причину, почему Вашего брата потянуло к наркотикам... Развод и нежелание жить в маленьком городке - это только верхушка айсберга, поверьте... Скорее всего дело в абсолютно неправильном мировоззрении... Неправильном восприятии жизни в целом. Которое как правило одинаковое у всех членов семьи.. Если Вы сами разберетесь во всем этом внутренне с психологом, Ваша помощь будет намного сильнее чем сейчас... Это принцип сообщающихся сосудов... Но пока в Вашей семье включена программа самоуничтожения и брат тому яркий пример.. Мне очень жаль...

Ответ отредактирован автором 16-08-2021 11:30:34

Думаю, причина такой ситуации в Вашей семье кроется в Вашем детстве. По факту Вы пользуетесь моделью поведения отчима: угрозы, крик, шантаж, ругань - действие только силовыми методами... А жену "подобрали" по принципу своей мамы, которая все терпела и на себе все тянула. У Вас схема "жертва-палач", которая может меняться как качели туда-сюда... Единственный способ изменить свою жизнь к лучшему - это полная смена семейного сценария в Вашей голове. Но для этого нужна индивидуальная работа с психологом Вам, а потом вместе с женой в паре... Если Вы начнете меняться, начнет меняться и Ваша супруга и тоже пойдет к психологу...

Для того чтобы женщина начала ценить семью и уважать мужчину, мужчина сам должен научиться уважать себя. А Ваши действия похожи на нервные неуверенные метания... Когда человек кричит и лается - это только свидетельствует о его слабости и внутренней неуверенности... Как сложились отношения у Ваших родителей? какие у вас отношения с мамой, отцом?