Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Дякую Вам за щирість. От Ви самі і дали відповідь на свої питання. Ви правильно пишете "Видимо я переняла эту модель на себя". Діти несвідомо переймають поведінкові моделі поведінки батьків і потім ними несвідомо користуються в дорослому житті, не розуміючи чому так все складається. окрім того, ставлення до Вас чоловіка "Неприятные слова и критику получаю в свой адрес, могу расплакаться от эмоций, но в ответ полный игнор" - напряму залежить від Ваших стосунків з мамою "Отношения с мамой хорошие, но поделится наболевшим с мамой я не могу, знаю что в ответ услышу : А я же говорила!". Тобто, ігнорування йде з дитинства. І Ви намагаєтеся компенсувати нестачу батьківської любові за рахунок свого чоловіка. Який ніколи не зможе Вам дати того, чого ненесвідомо не додали батьки. У чоловіка зовсім інші функції та з чоловіком зовсім по-іншому потрібно вибудовувати стосунки. Як на мене, у Вас ще можуть скластися гармонічні стосунки з чоловіком. Просто для цього потрібно, перше. Пропрацювати дитячі "установки" і їх трансформувати у вже свої власні, дорослі. Бо те, що Ви написали про маму та бабусю дуже схоже на родові програми. І друге, отримати знання як правильно себе поводити з чоловіком. Тобто, перестати виконувати в родині чоловічі обов'язки...

Доброго дня! Стосовно юридичної сторони ситуації колеги дали вичерпні, як на мене, відповіді. І поведінка Вашого чоловіка, судячи з того, що Ви пишете, не відповідає поведінці чоловіка, який взяв відповідальність на себе за свою родину. Але я б звернула увагу на інші моменти Ваших стосунків з чоловіком. Ви пишете "У меня все годы брака был не стабильный заработок , и я была в декретном отпуске, я одевала и ДЕТЕЙ и себя и по мелочам покупала кое какие вещи в дом.... На всё это я брала деньги мной заработанные... ". Як так сталося, що перебуваючи в декреті, Ви самі забезпечували і себе, і своїх дітей? Адже до нас ставляться лише так, як ми цього дозволяємо. Якщо жінка бере на себе забезпечення дітей та себе, чоловік ніколи ні про дітей, ні про таку дружину турбуватися просто не стане. Як склалися стосунки у Ваших батьків? Які у Вас стосунки з батьками? Як на мене, корінь Ваших проблем потрібно шукати саме там, у Вашому дитинстві. Бо саме в дитинстві ми переймаємо внутрішні установки, якими потім в дорослому житті користуємося і навіть про це не знаємо...

Доброго дня Вікторіє! Ви пишете "Я замужем 12 лет.Этот год начался очень тяжело,узнала об изменах мужа,простила,но не забыла...Он живёт в другом городе, приезжает на выходных.Я не могу забыть такого предательства,помню и из-за этого извожу его и себя". Мені шкода, але коли нам приносять страждання просто згадки про якусь людину та ситуацію, мови про прощення просто іти не може. І це омана думати, що простили. Проблема просто "пішла вглиб Вас". Сам процес прощення дуже складний і просто так сказати собі, що я прощаю - не працює. Отже, проблема залишилася. Підкажіть, будь ласка, чому чоловік живе в іншому місті і приїздить на вихідних? Це Ваше рішення чи його? І ще. З Вашої розповіді дуже конкретно вимальовується такий собі дует "жертва-агресор". "Он меня за эти годы так подавил как человека,я как его жертва в каком-то смысле.У меня нет подруг,все родственники в другом городе,я совсем одна.Он для меня был всем,я ему всегда верила и доверяла". "Подавить" когось можна лише тоді, коли сама людина готова стати приниженою. Окрім того, є фактор "залипання" на близькій людини. Все, що у цьому світі ми намагаємося зробити абсолютом, повинне бути зруйноване. Бо ніщо не буває ідеальним. Тобто, є неправильне ставлення до чоловіка з самого початку. Окрім того, просто так такі стосунки не складаються. Ми завжди "притягуємо" у своє життя людей, які співпадають з нашим внутрішнім баченням людей та ситуацій в цілому. Тому просто розвестися не допоможе вирішити саму глибинну проблему, яка існує всередині Вас самої, мені шкода... Як склалися стосунки у Ваших батьків? Які у Вас стосунки з батьком? З мамою?

Доброго дня Настя! Ви вже на "середині дороги", оскільки причину проблеми намагаєтеся шукати в собі.Як на мене, є два напрямки, в яких би я почала працювати. Перший - "Мы говорили не раз, что меня нужно разгрузить от зарабатывания на семью. Но от разговоров к делу не переходит". Як на мене, повне нерозуміння чоловічої природи, а звідси і марність усіх спроб щось змінити. Чоловіки реагують лише на дії. Слова для них та розмови практично нічого не значать. І друге "Неприятные слова и критику получаю в свой адрес, могу расплакаться от эмоций, но в ответ полный игнор". Хто в родині Ваших батьків заробляв на родину? Як склалися стосунки у батьків? Як склалися у Вас стосунки з Вашими батьками?

Ответ отредактирован автором 14-07-2021 17:22:19

Доброго дня Lesya! Як на мене, основне у Вашому питанні не те, що трапилося зараз (хоча і це дуже важливо), а те що відбувалося раніше "С мужем прожили 15 лет, 10 из которых я жила, зная об измене - мы то мирились, то ссорились, но жили вместе". Те, що Ви довго не розлучалися, як на мене, аж ніяк не було помилкою. Якщо я правильно Вас зрозуміла, Ви не пропрацьовували з психологом ситуацію з чоловіком? Адже зради просто так ніколи не трапляються. Чоловік та дружина "дзеркалять" одне одного. Якщо стосунки гармонічні, третій з'явитися просто не може. Як склалися стосунки у Ваших батьків?

Добрый день! Вы пишете, что отношения в семье хорошие и при этом "покупает всем детям снеки и т.д. , естественно в начале лжёт, потом под расспросом родителей с трудом признаётся". Меня очень насторожила фраза "естественно лжет". Лгать - не может быть естественно. На то, что происходит с Вашим ребенком, может быть несколько причин. Первая - та, о которой сказали коллеги. Вторая - незнание и непонимание как правильно себя вести, что можно делать. и что не допустимо - например, недопустимо брать что-либо без спросу. (такие понятия формируются в более раннем возрасте при условии хорошо выстроенных близких отношений). И третье. Я бы в первую очередь обратила внимание не на то, что девочка берет без спросу (хотя и это очень важно), а почему она боится родителям говорить правду? Исходя из многолетнего опыта, первое как раз вытекает из второго, а не наоборот... И есть еще четвертое. Как вы с мужем реагируете, когда дочка берет деньги без разрешения? Судя по тому, что ситуация не закончилась одним случаем, реакция не совсем правильная...

Добрый день! Очень часто наши чувства опережают наше умение просчитать и предвидеть. Если есть ощущение недоверия, просто так отмахиваться от него не стоит. Тем более. что у Вас уже есть опыт отношений спредательством "У меня первые отношения были построены на изменах , там мне тоже клялись в любви , но всё же это было болезненно для меня". Думаю причина не в том, что Вы делаете, а в том, как это преподносите мужу, как об этом говорите, и что при этом чувствуете. Тем более, что просто так не появляются в жизни люди, которые изменяют. Можно конечно попытаться решить вопрос поверхностно - пытаться изменить свое поведение. Но, как правило такие ситуативные действия саму проблему не устраняют. Как сложились отношения Ваших родителей?

Доброго дня! Оскільки ситуації з відмовами Вам колег та образами дружини не поодинокі, як мені здається, потрібно змінити кут зору на такі ситуації. Щось є в Вас таке, що змушує людей так себе поводити. Ви пишете "Механик цеха дает задание дежурному слесарю устранить течи, предполагается, что свободньій аппаратчик или дежурньій електромонтер поддержит ему лестницу" та "Бьівшая жена подолгу демонстративно обижалась на гораздо менее абсцентньіе слова, чем те, что с легкостью произносила в мой адрес". Якщо людина поважає себе, правильно вміє оцінювати свої вчинки та вчинки оточуючих і вміє правильно реагувати на ситуації неповаги, тобто, виховувати без критики, гніву та претензій оточуючих, таких ситуацій просто не стане. Які у Вас стосунки з Вашими батьками? Яким було Ваше дитинство?

Доброго дня Mary! Вам можна лише поспівчувати, адже найглибші травми та образи бувають саме через найближчих людей. "Ловлю себя на мысли, что я зациклена уже на нём, и выискиваю к чему придраться, и потом от этого страдаю. Не хочется быть злобной, злой из-за него, это разрушает в первую очередь меня, а не отца". І Ви абсолютно праві, коли пишете, що таке ставлення до батька у першу чергу руйнує саме нас. Окрім того, може блокувати взагалі існування особистого щасливого сімейного життя. Як говорять: якщо не можеш змінити ситуацію, потрібно змінити ставлення до неї. Але якраз у цьому і полягає найбільша проблема. Адже наші почуття ідуть з глибин нашої підсвідомості. А підсвідомість найбільше "завантажується" в дитинстві. Тобто, Ваші почуття до батька зараз напряму пов'язані з тим, що відбувалося у Вашому дитинстві. Це так звані дитячі родові травми, які одним тільки бажанням "зняти" неможливо. Потрібно повністю "пропрацьовувати" стосунки "дочка-батько", "мама-батько" та "дочка-мама". Бо зважаючи на те, що Ви пишете, у Ваших батьків, швидше за все класичні стосунки "жертва-агресор". І на превеликий жаль, окрім наявної неприязні до батька, такі установки можуть зачасти переходити у спадок і до дітей вже у дорослому житті, коли їм самим захочеться створити родину... Тому чим швидше Ви з психологом "пропрацюєте" свої внутрішні проблеми, тим кращим стане Ваше життя у недалекому майбутньому....

Доброго дня Малинка! у цьому житті існують певні правила та закони, незнання про які, нам абсолютно не полегшують, але тільки ускладнюють наше життя. Є таке поняття "внутрішня глибинна залежність" від своїх бажань. "Педагогом еще с детства хотела быть, это моя мечта. Но из-за этих неудач у меня просто опускаются руки". Мати бажання і прагнути їх здійснити - це чудово. А от "залипання" на бажаннях, то вже серйозна проблема. "из-за этого проплакала весь день и чувствую что впадаю в депрессию". Як на мене, причина Ваших невдач полягає у неправильному ставленні до бажань та невмінні приймати поразки. А це вже сфера світогляду людини, який або недосформований. Або сформований неправильно. І таке ставлення, знову ж таки, закладається з дитинства... А як загалом Ви завжди ставилися до невдач?

Ответ отредактирован автором 13-07-2021 20:46:01

Перечитала декілька разів Вашу розповідь. Зовні здається психо-емоційне вигорання, але насправді, як на мою думку, проблема набагато глибша. Не буду повторюватися, адже колеги дали багато корисних порад. Є внутрішні проблеми, які довгий час можна навіть не відчувати. Вони активізуються в певний час та за певних обставин. І особливо так трапляється в моменти найбільшого психоемоційного напруження, коли ми вже не маємо сили контролювати себе. Тобто починає відключатися наш контролюючий розум і на поверхню виходять підсвідомі програми, або приховані дитячі травми, які зачасти, з'являються в дитинстві. І оскільки маленька дитина ще немає ресурсів на те, щоб з ними впоратися, вони "залягають" у підсвідомості до моменту, коли людина подорослішає. Як на мене, у більшій мірі, Ваш стан підвищеної тривожності напряму, як це не дивно, пов'язаний з Вашим батьком, про якого Ви трохи відсторонено написали, що він гуляв і мама з ним розвелась. І з Вашою мамою... Справа в тому, що чоловічі зради напряму пов'язані з тим, що відбувається з його дружиною. Коли в родині гармонія, чоловік ніколи шукати "донора" на стороні просто не стане. Це проблема так званих сімейних трикутників. Саме там, у Вашому дитинстві: у стосунках Ваших батьків та Ваших стосунках із ними і потрібно шукати "корінь" Вашої емоційної нестриманості. Все інше - то супроводжуючий фон, який певним чином загострює проблему, щоб Ви нарешті звернули на неї увагу і почали розбиратися з підсвідомими установками та травмами. І підтвердження мого припущення у Ваших словах: "...Раньше у меня такого никогда не было, я легко управляла своими эмоциями. Контролирую всех и вся, причем сама понимаю что превращаюсь в какую-то ужасную тетку, но не получается взять себя в руки..." Якраз так і діють оті самі "родові програми", "установки" - все розуміємо, але нічого із собою зробити не можемо... Тому що в дитинстві все, що відбувається - закарбовується дуже глибоко і ми про це потім "забуваємо". Але батьківська поведінка, ставлення їх один до одного та їх ставлення до самої дитини глибоко закарбовується у підсвідомості. Щоб у дорослому віці "вистрелити" неконтрольованою поведінкою...

Ответ отредактирован автором 13-07-2021 20:17:05

Доброго вечора! Справа в тому, що ставлення до себе формується саме в дитинстві через сприйняття батьками своєї дитини. Як правило невпевненість у собі, несприйняття себе такою, якою є - це лише трансляція почуття недолюбленості. Недолюбленість - це почуття беззахисності, страху, тривоги, коли підсвідомо ми себе вважаємо у чомусь винними, не такими яких можна любити. І саме тоді починається відторгнення себе, як певне і у виходить у Вас... Потрібно розбиратися саме в стосунках "батьки-дитина"...

ДОБРЫЙ ВЕЧЕР! сОЧУВСТВУЮ вАМ. у вАС ЯВНО ОТСУТСТВИЕ СЕПАРАЦИИ С МАМОЙ И ПОЛНАЯ ОТ НЕЕ ПСИХО-ЭМОЦИОНАЛЬНАЯ ЗАВИСИМОСТЬ. Манипулировать нами могут лишь тогда, когда мы позволяем собой манипулировать. В таких случаях как у Вас есть очень сильная подсознательная идеализация близких людей и болезненная зависимость от родовых отношений. Мама так ведет себя потому что по факту на ее действия Вы до сих пор реагируете как тот самый ребенок и подросток, который бунтовал против неправильных действий родителя. Внешне бунт, внутренне боль и зависимость...

Отже, у такому випадку, батькам потрібно зв'язатися з психологом і домовитися про зустрічі конкретно. Тому що у деяких випадках, щоб вирішити проблему, потрібно працювати з усією сім'єю, а не тільки з тим, хто потерпав від булінгу. На особистих сторінках цього сайту є всі контакти дитячих та сімейних психологів.

Проработать с помощью психологических практик, в заисимости от того, какая лучше подходит именно Вам. А их разнообразие достаточно обширно. Это могут быть медитации по работе с родом, арт-терапия, работа с детскими установками, которые действуют независимо от нас во взрослом возрасте, семейная расстановка... Иногда бывает достаточно двух-трех встреч, чтобы "перезагрузить" подсознание. Это зависит от лабильности или ригидности психики конкретного человека. Все очень индивидуально. Но главное, это желание изменить ситуацию, професионализм психолога и доверительный обоюдный контакт.

Ответ отредактирован автором 11-07-2021 22:31:07