Психологиня Оксана Юрьевна Селезнева м Кам'янське

Вітаю.
"не хочу це відчувати"
А даремно, бо в тих відчуттях стільки енергії. І, якщо направити всю ту енергію на користь собі, то уявіть, як може змінитися ваше життя. Ваша подруга якраз " підсвічує " ті сфери Вашого життя, які на зараз , вочевидь, просідають( кар'єра, відносини з чоловіком). Тобто, це те, що потребує Вашої уваги зараз, це Ваші точки зростання. І, якби не подруга та Ваша "заздрість ", Ви б сиділи на попі ровно та нічого не робили. А так, Вас змушують вийти з зони комфорту, й Вам це не подобається. Якщо чесно, це- нікому не подобається.
Звісно, Ви можете нічого не робити, нічого не змінювати в своєму житті, перестати " це відчувати ". Для цього потрібно все те, що Вам показує подруга- знецінювати: й чоловік в неї такий собі( може, він її обманює або зраджує), й прикраси не дуже, й кар'єра могла бути більш успішною. При цьому не забувати нахвалювати себе. Через деякий час всі погані відчуття пропадуть, а з ними й шанс на зміни в житті.

Вітаю, Адель.
"Як позбутися нав‛язливих думок?"
Бажано не тільки думок, а й отіх двох голосів, які " постійно змагаються". Тому, з початку треба звернутися до лікаря- психіатра ( Ви можете це зробити самостійно), а потім- до психотерапевта ( необхідно отримати дозвіл батьків, бо Вам не має 18 років).
Само не пройде, треба обов'язково звертатися до лікаря. Чим скоріше, тим краще.

Вітаю.
Щось навколо маленької фігури кота так забагато всього відбувається. З одного боку :
"нічого не можу проконтролювати... все відбувається хаотично... Я начеб то більше не володію ситуацією... життя без нього було психологічно для мене здоровішим, спокійнішим, контрольованим..."
а з іншого:
"мучає совість, що я за така людина..."
А " така"- це яка? Для кого я буду " такою", якщо поверну кота?

Це ж історія вже не про кота, а про те, що я обираю- свій спокій та комфорт ( себе) чи не бути " такою" людиною, бо совість зжере.
Щось мені підказує, що кіт Вам дорікати точно не буде. Тоді цікаво, хто буде?

"А чому це все з'являється саме зараз?"
Хороше запитання. Спробуйте на нього самі й відповісти. З чим це може бути пов'язане?

Вітаю.
В мене склалося враження від Вашого листа, що Ви боїтесь, що Ви не можете дозволити собі бути щасливою. Нібито, Ви не заслуговуєте щастя або за нього треба буде платити. Тому й виникають такі думки, що все рівно щаслива не буду. А за думками з'являться почуття та емоції, які в свою чергу змінять Вашу поведінку в не кращу сторону. Ви почнете всими силами підтверджувати ідею, що на чужому нещасті, щастя не побудуєш й самі почнете руйнувати свій шлюб.
Це добре, що Ви зараз звернулися за порадою. Й вона одна, як Ви бачите, в усіх психологів: якщо Ви хочете зберігти шлюб, Вам потрібна терапія.

Вітаю.
1. Яке у Вас запитання до психологів сайту?

2."Хочеться допомоготи їм щоб вони відкрились, а вони ні... "
Жінки мають право не хотіти: відкриватися, веселитися, довіряти Вам, спілкуватися з Вами, "писати свою думку" та ін. Вони Вам нічого не винні та, здається, про таку " допомогу не просили.

Вітаю.
Погоджусь з колегою, що проблема " недовіри"набагато глибже,чем здається й пов'язана скоріше за все з дитячими установками " світ не безпечний" й " нікому не можна довіряти ". Вони формуються в ранньому дитинстві, якщо батьки, з якихось причин, не змогли забезпечити дитині відчуття безпеки.
Скоріше за все, працюючи з психологом, Ви пропрацювали травмуючий досвід аб,юзивних стосунків, Вам стало легше, а далі Ви не пішли. А глибинний процесс вже відбувся. Тому, в новых стосунках Вас й "тригерить", бо проговарюючи та вирішуючи проблему зараз, Ви знімаєте напругу в моменті,а внутрішній процес йде своїм ходом.
Тому, порада одна- знов йти в терапію.

"Останній конфлікт закінчився тим що він попросив мене звернутися до спеціаліста, сказав шо жити зі мною не хоче бо я така ненормальна. "
Іноді, дійсно вистачає порад ( я б назвала це додаткова інформація)на форумі, щоб людина почала рухатися в потрібному напрямку, почала змінюватися. Але, в Вашій ситуації " порад" буде не достатньо. Робота з психологом також включає проживання емоцій в безпечному просторі. На мою думку, це зараз Вам дуже потрібно, бо їх накопичилось забагато. Тому, й відбуваються такі " вибухи". Вам потрібна людина, яка може витримати любі Ваші емоційні прояви та навчити в домашніх умовах екологічно це робити.
З приводу " ненормальності": вагітність, пологи та 2 роки з нормовідмінною дитиною зроблять будь- яку жінку трішки " того". А якщо ще чоловік підливає олійки.. то й не трішки.
Тому, скористайтеся порадою чоловіка ( якщо він це пропонує, то все ж хоче покращити ваші стосунки) та зверніться на індивідуальну консультацію.

"В последнее время мучают сильные перепады настроения, доходит до панических атак.
Я не знаю как бороться с своими страхами, опускаются руки,чувство сильной тревоги, истерики"
И все это продолжается несколько недель, сами справиться не можете.
По- хорошему, с такими симптомами, уже надо обращаться к психиатру.
Но,можно начать с психолога ( не затягивать ) и уже с ним определиться, сможете ли Вы обойтись без медикаментов

"Мне очень сложно говорить про это"
Работая с психолгом, Вам не обязательно говорить. Существуют другие способы , которые может использовать специалист в работе : эмоционально- образная терапия; арт- терапия( рисунок, лепка), сказкотерапия и много чего ещё.

" Я хочу быть сильной"- Для чего Вам быть сильной?

"хочу просто будто перестать все это чувствовать"- перестать чувствовать только плохое нельзя. Тогда и хорошее тоже не будет ощущаться. Зачем себя " замораживать"? Есть другие способы улучшить Вашу жизнь.

"перестать думать о смерти"- это говорит о том, что есть желание и надежда на другую, лучшую жизнь. Так может быть, Вам просто нужно обратиться за помощью индивидуально и самой приложить усилия для того, чтобы перемены в вашей жизни произошли.

Здравствуйте.
Грустно читать такие письма.
Вы когда-нибудь обращались за помощью к психологу или психиатру?
Если нет, то сейчас самое время. Можно начать с психолога,если не поможет, подключить медикаментозную поддержку.
Я думаю, Ваша жизнь может стать другой, такой,которую хочется жить. Если у Вас есть силы,чтобы" пойти на работу и работать абсолютно каждый день и как можно дольше", то используйте хотя-бы их часть чтобы помочь себе .

"Он 3 дня молчит"
А Вы не молчите. Это его выбор,так реагировать. А Вы разговаривайте, спрашивайте ,почему он молчит. Делайте вид,что не понимаете, причину его молчания. Пусть словами через рот озвучит, на что он обижается. Таким образом, не Вы становитесь виноватой, а он сам выбирает обижаться и не решать проблему , и он сам несёт ответсвеность за свое настроение.

Как вариант, просить прощения, когда виновата. Причём, сразу :
" У меня вызвало раздражение, что один и тот же вопрос был задан 4 раза за 30 минут, хотя я на него ответила."
Это не повод оправдывать свою грубость. Думаю,простое : " Извини, сорвалась" было бы достаточно, чтобы муж 3 дня не молчал.

Лучше, действительно взять несколько консультаций и обсудить это с психологом, потому что обрывочная информация не дает возможно увидеть всю картину.

Здрастуйте.
Вы вышли замуж за человека со своей семейной историей, сложившимся паттерном поведения в конфликтных ситуациях и отличным от Вашего способом решать семейные вопросы ( ничего не обсуждать- это тоже способ ). Ваш муж ведёт себя так, потому что , скорее всего...так было в его родительской семье и в силу особенностей его характера. И, чтобы стало по- другому, ему надо время. Но, это " по- другому" не значит, так как Вы хотите- немедленно все обсудить и решить. Может,будет лучше вернуться к вопросу через несколько дней ( часов), когда и Вы и он успокоитесь и сможете без эмоций поискать решение? Т.е . между двумя крайностями: немедленное обсуждение и молчание найти середину.

Я надеюсь, что молчание Вашего мужа все же не злостная манипуляция, а просто привычка и её можно изменить. Как?- сломать привычную схему ваших с ним реакций. И начинать нужно с себя: учиться по- новому реагировать на его молчание, выдерживать игнор, не играть с ним в его " игру".

"Можно ли мне что-то сделать, что б сохранить наш брак? "
Можно подождать ещё лет 10, в надежде на то, что возраст возьмёт свое и чисто физиологически муж не сможет выдержать такой темп. Но, при этом велика вероятность,что появится другая навязчивость, если причина гиперсексуальности -психологическая. Есть вероятность, что у Вашего мужа очень высокое либидо -результат сбоя в работе мозга или вообще " букет" из разных составляющих. И тут, вывод очевиден: от Вас мало что зависит, сделать " что-то " должен он.

Возвращаясь к Вашему вопросу : что Вы собираетесь сохранять? Ваш муж прямым текстом сказал:
"если я вылечусь, то тебя в моей жизни уже не будет"
Для меня это звучит как :" я живу с тобой,потому что ты удовлетворяешь мою потребность. Ты нужна мне только для с...а. Если у меня не будет потребности в сексе, то и в тебе не будет ".
Он не только это говорит, он действиями показывает это:
"После родов, температура, менструация, гости, операция, для него нет проблем"
Он знает, что Вас уже " тошнит " от близости, но все равно настаивает и менять ничего не собирается.
Как Вы думаете, мужчина,который любит женщину, дорожит отношеними будет себя так вести? Думаю,что нет. Он, хотя бы, попробует как-то решить проблему.
И то,что он " в целом он очень заботиться о нашей семье, зарабатывает, старается все желания удовлетворить" конечно большой плюс, но насколько искренне все это делается большой вопрос.

У Вас действительно сложная ситуация. Да, так бывает, что в жизни приходится делать сложный выбор. У Вас- выбрать себя и свое здоровье или мужа и его сексуальные потребности.

"Підкажіть будь ласка чому дитина постійно критикує мою зовнішність, я такої звички взагалі немаю."
А Вам й не обов'язково її мати. Її має хтось інший. Бо, дитина може так поводитися тільки тоді, коли " стоїть на плечах дорослого". І цей дорослий має більше авторитету та влади, ніж Ви. А це вже про відносини в Вашій родині, й з ними ( відносинами) точно не все гаразд, й поведінка доньки- це симптомом, прояв цього не гаразду.
Не донька, а Ви порушуєте сімейну ієрархію, не беручи владу в свої руки. Щоб відчути себе спокійно та впевнено, дитина повинна мати рамки.Ці рамки встановлюють батьки. Як і навчають дитину, що добре, а що погано. І це не тільки про пояснити, поговорити, це ще й про адекватні міри покарання . Дитина повинна розуміти,що за свою поведінку, слова, вчинки треба відповідати. Тому, для свого спокою та безпеки, дівчинка обрала не слабку маму, а іншого дорослого.

Ще раз повторюсь: дитина себе так поводить, бо відчуває ,що так можна та тому що Вас їй не шкода. І це вже питання. Дитину не навчили співчувати? Вона така " не чуйна" до всих або тільки до Вас?

Добре в цій ситуації те, що Ваша донька ще маленька та все можливо виправити. Тому, раджу звернутися до фахівця зараз, бо коли дійде до пубертату, буде набагато гірше.