Психологиня Оксана Юрьевна Селезнева м Кам'янське

"Пытался уйти - мама не отпускает. Говорит не выдумывай всё наладится помиритесь и т.д. Со мной на контакт,мама не идёт."

"Уйти из дома,для девушки, тоже не получается из-за мамы"

У меня к Вам несколько вопросов :
1. Вы точно мужчина и Вам 44 года?
2. Вашей " девушке " ( в кавычках, потому что девушки с ребёнком не бывает- это сюр, она- женщина) сколько лет?
3. Её муж- мужчина?
4. И кто её " мама", эта великая женщина, которая заставила плясать под свою дудку 2 мужиков(?) и взрослую женщину с ребёнком ?
У меня создалось впечатление, что мужик в этой истории один , и это - " мама"

"Как поступить в этой ситуации?"
Вы сначала определитесь, чего хотите, а потом уже и " поступайте ".

Иногда приходится быть " злым полицейским".

Доброго дня.
Якщо я правильно зрозуміла, Ви отримуєте потрібне лікування ,але не відчуваєте полегшення. Тобто, біль присутній все рівно й він псує Вам життя. Якщо фізіологічних підстав для цього ( больового синдрому)не має, тоді дійсно треба
"звернутися за допомогою до психотерапевта".

Звертатися краще на індивідуальну консультацію он- або офлайн, бо такі питання ( жіночого здоров'я) не верішуються на форумі або самостійно.

Здравствуйте.
Из той небольшой информации, которая есть,можно предложить наличие внутреннего конфликта ( и тут без конкретного запроса с Вашей стороны можно только гадать) .

Если опираться на эту фразу:
"Я не хочу себя ни с кем сравнивать, из этого круга нет выхода и я себя убиваю как женщину."
Хочется ответить, что выход есть и Вы им пользуетесь- выходите из отношений. Но,почему-то опять идёте туда, где Вам будет плохо. Как алкоголилик или игроман: ведь он знает, что потом будет плохо,но не может не пить или играть. Потому что у него -зависимость.
Так почему же Вы это делаете? От чего ( кого) зависимы Вы?
Что Вы хотите получить от " существ низшего порядка"? Или они играют здесь второстепенную роль, а главные герои совершенно другие лица?
Вы " убиваете в себе женщину ", чтобы .....?

Т.е.вопросов много и лучше их обсуждать не на форуме.
Идите в терапию.

"есть ли какие то причины на мою такую симпатию к женщинам на 15-20 лет старше."
Есть. Эдипов комплекс. Вы его не прошли. Поэтому :
"Они увереннее,у них меньше ожиданий.С ними все более быстрее происходит,чем со сверстницами, ...знают,чего хотят от жизни и от меня и эта определенность больше всего привлекает"
Вы выбираете родителя, а не партнера.
+ не выдерживаете конкуренции.
Эдип- не болезнь, но сильно влияет на течение жизни человека и точно не в лучшую сторону.

Здравствуйте.
Соглашусь с коллегой, лучше не спешить.
Мы не знаем всей вашей семейной истории и ,возможно, измена была последней каплей, но война сильно меняет людей. Ваш муж может после плена стать совершенно другим человеком. Эти изменения могут быть как +, так и с -.
Попробуйте дистонцироваться, понаблюдать за мужем со стороны. Возможно, Вам не придётся ничего делать, отношения сами сойдут на нет, а возможно- это будет новая страница семейной жизни.
Что касается Ваших чувств, лучше было бы их отнести к психологу. Думаю, их много и специалист помог бы Вам с ними справиться. Вы тоже травмированы ( и я не про факт измены), уже только тем,что каждый день находились в страхе за жизнь любимого человека.
Позаботьесь о себе.

Вітаю, Мирославо.
Завжди дуже сумно читати такі листи. Сумно, тому що багато жінок живуть таке життя- без любові, без близькості, без поваги. Але, з великою надією в світле майбутнє. В те, що колись чоловік все зрозуміє, зміниться й почнеться нове,таке довгоочікуване, щасливе подружнє життя. Тільки треба більше старатися й працювати над відносинами, бо
" боюсь пошкодувати, що зруйнувала сімʼю, що, можливо, це просто такий період в житті, який варто було пройти, адже ідеальних відносин не існує." Ну, звісно, не все вже так й погано. Тому, тєрпєніє- наше фсьо.
Життя проходить (Ваше єдине життя), а віз й нині там, то
"він покинув пити, грати в азартні ігри"
то
"проживаючи в одній квартирі, не спілкуємось взагалі."
потім
"мене відправляють до когось… й т.д.
І що далі?
Ні- чо-го. Ні, звісно Ви щось робите, намагаєтесь, але щось все не те.
Тому, сумно.
Одиниці змінюють своє життя. Бо, для того щоб відбулися зміни, треба вірити,що вони можливі й що так,як є вже не можна жити. А у Вас,здається, ще надія є та запас здоров'я й терпіння.
Ось коли припре остаточно, welcome в терапію. Якщо партнер погодиться, краще в сімейну.

"Мне 40"
Это в паспорте, а в " душе "?
Что-то мне подсказывает, что чувствуете Вы себя гораздо моложе. От этого несоответствия и все " обиды ".
Вам очень долго не давали " взрослеть", постепенно переходя из одной возрастной категории в другую, т.е. Вы из категории девочки сразу оказались в категории " старухи". Это печально и это не Ваша вина, а Ваша беда. Потому что, психологически , мне показалось, Вы все ещё " девочка "- ребёнок, который живёт по принципу "хочу:
"Хочу секса, хочу рожать"
или "не хочу":
"Не хочу усыновлять"
И постоянно ждёт от кого-то разрешения и одобрения.

Ваш вопрос был:"Как побороть в себе обиду?"
Её ( обиду) не нужно " бороть", ей нужно сказать спасибо, за то, что она,как маяк показала Вам путь к Вашей проблеме. Она даёт Вам шанс изменить вашу жизнь, даёт силы для перемен, в ней содержится огромная энергия. Не будь её, Вы бы продолжали быть хорошей девочкой, слушать, что Вам скажут и жить в ожидании чуда ещё много лет.
Идите в терапию, сейчас самое время использовать энергию " обиды " для трансформации своей жизни, вместо того,чтобы "впадать в печаль " и "рыдать каждый день " , спуская её ( энергию, жизнь) в у...з.

Доброго дня.
Виглядає все так , що якщо Ви- жінка то несете повну відповідальність за відносини в парі. І, якщо Ваш МЧ не може стримувати свої емоції й виливає свій негатив на Вас- то Ваш прямий обов'язок НАВЧИТИ його робити це екологічно. Тобто, знайти якісь магічні слова , щоб до нього дійшло.
Ні, це так не працює. Таких слів немає .
Він сам повинен усвідомити, що його поведінка неприпустима, та Сам захотіти з цим щось зробити та знайти спосіб. Це повністю його відповідальність.
Ви, звісно , можете його підштовхнути, але точно, не сльозами та розмовами, бо вони не працюють. Й, якщо, він почне рухатися в потрібному напрямку, заохочувати та підтримувати.

" у моего мужа подозрение на СДВГ, "
Кто его " подозревает"? И с какого момента возникли " подозрения"?

Т.е. до свадьбы Вы не видели его нейроотличность? Или видели? Если видели, то приняли и они Вам не мешали.
Что случилось в ваших семейных отношениях? Для чего вам нужен диагноз?

"с тех пор как мы стали его подозревать, у нас появились конфликты на почве разницы в подходах"
А до того у вас не было конфликтов?
Думаю, что возможное СДВГ не является причиной семейных конфликтов, а неумение договариваться и слышать друг друга. Этому можно научиться и не обязательно прикрываться диагнозом. Идти в семейную терапию и не обязательно к КПТ терапевту.

"Прошу у Вас допомогти мені."
Як Ви бачите цю допомогу ?

"Протягом багатьох років я намагалася допомогти їй схуднути, що тільки не робила "
А хто( що) " допоміг" їй набрати цю вагу?
Вона з народження була " пухкенька" чи з якогось віку почала набирати?

"Вона удавала, що все робить і згідна зі мною, але результату не було."
Донька не має ендокринної патології? Або якоїсь іншої, що могла привести до набору ваги?

"Нічого не виходить."
Може,тому що тіло Вашої доньки- це її діло. Й, як би Ви її не любили, як би не бажали їй добра , але прийшов час зупинитися. Це ж неможливо терпіти, коли сама рідна людина, мама, не приймає тебе такою,як ти є, весь час незадоволена тим, як ти виглядаєшь, весь час хоче тебе" схуднути ".

"вона просто робить мені все наперекір"
Повністю її підтримую. А як по іншому дорослішати? Одночасно слухати маму й бути самостійною неможливо.

Здравствуйте.
"Я хочу иметь свои личные границы, с которыми считаются и уважают. Но здесь их просто нет."
Вполне вероятно, что так оно и есть
В больших семьях границы зачастую размыты или их вообще нет. А когда своих нет, то и чужих тоже.
Я думаю, что Ваш муж не " уступает вам", потому что не понимает, причем искренне, Ваших терзаний. Ну, зачем Ему эти границы с родными людьми? Ведь это для Вас они чужие, а для него- самые близкие, с которыми он жил Всю Свою Жизнь.

Соглашусь с коллегой, здесь вопрос сепарации. Причём проходить её никто не собирается: ни Ваш муж, ни его родители. И опять соглашусь с коллегой, что родительская семья у него всегда будет на первом месте и , поэтому, Вам решать: бороться за свою семью ( с границей), стать частью семьи мужа или выбрать третий вариант.

"в большинстве ситуаций чувствовую себя счастливой и защищённой. Наконец-то замужем. Но эта проблема с их большой семьёй и отношениями внутри стала такая болезненная"
Настолько ли ситуация болезненная,что Вы готовы отказаться от " счастливой и защищённой " жизни? Думаю, что нет.
Тогда, лучше отнести этот вопрос в терапию и совместно с психологом найти приемлемый вариант. А ещё лучше, семейная терапия, чтобы у мужа начала формироваться модель нуклеарной семьи.

Перечитала свої відповіді й знайшла: "Але,нажаль,є інші" ( розлади).
Я мала на увазі, що взагалі є інші розлади ( не тільки нарцисичний), а не Ви їх маєте.
Недоліки листування.

Відредаговано автором 07-10-2024 20:27:10

"По чому саме ви вирішили , що в мене саме ті діагнози?"
Ну, які " ті" діагнози? Є моменти в Вашому письмі та відповідях, що привернули мою увагу.

Висновки роблять на підставі обстежень.

"Просто ви мене дуже сильно налякали" -???
Я порадила звернутися до психотерапевта, який працює з розладами, бо він( вона) може відрізнити умовно норму ( акцентуацію) від патології й має більше можливостей для опрацювання Вашої проблеми. Фсьо.

Відредаговано автором 07-10-2024 20:04:09

"Ви дуже впевнені в тому що в мене є розлади , можна дізнатися які самі?"

Я- не лікар,діагноз не ставлю. Так, маю де- які припущення на підставі відповідної освіти та досвіду.

"щоб було б менше роботи у психіатра"
Й, так, я можу робити патопсихологічне дослідження й писати висновки для психіатра.

В першій відповіді: "можливо, психіатр"). Це означає- не обов'язково.
А психотерапевт- бажано, щоб працював з розладами. Це не тому що він в Вас точно є, а тому що якщо є- щоб вмів працювати.
Не всі психотерапевти працюють в цьому напрямку.

"Ніяких ліків не приймала!"- Я з першого разу зрозуміла. Дуже добре, що Ви самостійно впоралися.

Відредаговано автором 07-10-2024 18:24:55

"але мені здавалося, що вони не до кінця розуміли мою проблему "
Скоріше за все, Вам не здавалося. Ваша проблема має деякі особливості, тому щоб її "зрозуміти ", треба мати більш "вузьку" спеціалізацію.

"Щодо ліків, не приймала!"
Це могли бути протитривожні препарати, антидепресанти, ін.

"Я не думаю , що в мене є нарцисичний розлад "
Підтримую. Але,нажаль,є інші. На мою думку, краще в цьому питанні "перебдеть".