Психологиня Марія Радченко Дніпро лише онлайн

Доброго вечора.

Який у Вас вік, яка життєва ситуація (що відбувається у Вашому житті зараз) ? Які у Вас стосунки з батьками та іншими людьми з Вашого оточення?

Страх здатися нецікавою може бути ознакою соціальної тривоги. Зазвичай люди не народжуються з соціальною тривогою, вона формується під впливом несприятливого минулого досвіду. Можна поступово набувати позитивний досвід спілкування з людьми, щоб перевчити свою нервову систему реагувати на ситуації інакше. Також можна попрацювати з психологом (якщо Ви неповнолітні, то зі згоди батьків), бо індивідуальна робота з компетентним психологом дасть кращий результат за спілкування на форумі.

Добрый день.

А как муж обосновывает то, что не хочет забирать собаку? И какие у него взгляды на то, чтобы завести детей? Такие вопросы, в идеале, лучше всего обсуждать ещё до брака, а если вы живёте одной семьёй, то хорошо бы знать ценности и приоритеты друг друга, чтобы точно понимать, совпадают они или нет, и тогда уже решать, по пути вам или нет.
И ещё, как Вы пришли к мысли, что хотите стать матерью? И какой у Вас вопрос к психологам?

Возможно, Вы чувствуете одиночество и хочется пообщаться с друзьями, близкими, ровесниками, но рядом в данный момент никого нет, поэтому приходится разговаривать с собой. Я бы не сказала, что Вы "ебанутый", это скорее нормальная реакция на ненормальные условия в жизни, то есть на стресс и одиночество. Психически здоровые люди тоже могут начать разговаривать с собой от долгой изоляции (вспомните Робинзона Крузо, который завёл себе попугаев и говорил с ними, чтобы не сойти с ума).
Кроме того, у Вас пропал без вести дядя, а это форма утраты. Ещё и тяжёлая неопределённость, неизвестность. С кем Вы можете поговорить из семьи, из близких? Могут ли Ваши родители записать Вас к психологу? И есть ли психолог в Вашей школе, чтобы с ним поговорить?

Здравствуйте, Виктор!

По поводу прикуса это точно не к психологам, а к стоматологу-ортодонту, если Вас это волнует. А по поводу нервного напряжения - уже к психологу. Вам могут подойти разные направления психотерапии, но больше всего подойдут, по моему мнению, телесно-ориентированная психотерапия и КПТ, потому что первая учит здоровому контакту со своим телом, вторая - учит не зацикливаться на своих навязчивых мыслях, и обе располагают большим количеством техник для релаксации. Но и психологи других направлений смогут Вам помочь, если компетентны в Вашем запросе, только это займёт дольше времени.

Касаемо времени. Не все психологи могут дать Вам чёткий ответ, т.к. не все подходы предполагают план работы над проблемой в стиле "мы будем делать а б в, чтобы достичь такого-то результата, результат достигнут - до свидания". Обычно консультация психолога, даже самая ориентированная на решение проблемы, занимает время, и предполагает рефлексию с Вашей стороны, взгляд внутрь себя, налаживание контакта с собой. Для этого нужно как раз уметь останавливаться и чувствовать себя в процессе, осознавать свои эмоции и потребности. Это точно не про скорость, и возможно Ваша тяга к скорости и мешает расслабиться. Кроме того, Ваш запрос в ходе терапии может поменяться со временем, и получится что Вы пришли чтобы расслабить челюсть, а потом узнали что-то о себе и захотели сделать что-то ещё (не говорю, что так будет, но обычно так бывает). Моё мнение, у других может быть другое.

Касаемо возможных причин Вашей тревожности, напряжённости и навязчивого контроля своих действий. Это может быть одно из тревожных расстройств (включая ОКР), так что для диагностики рекомендую обратиться к психиатру (психологи диагнозы не ставят).
Также может быть причина в стиле семейного воспитания Вашими родителями. Если, например, Вас постоянно контролировали и одёргивали мол не так сидишь, не так ходишь, не так смотришь, Вы автоматически могли это перенять и делать то же самое с собой.

«Щодо психотерапії, в мене склалося враження, що психолог сприймає на свій особистий рахунок моїх *тарганів* і мені з одного боку хочеться це опрацювати, а з іншого я просто боюся сказати, боюся неадекватної реакції, виявитися насправді нехорошою людиною за його оцінкою.»;
Це може бути переносом. Явище в психотерапії, коли клієнт проєктує на свого психолога власні переживання, приписуючи фахівцю ту чи іншу реакцію на свої слова чи дії. (Коли психолог проєктує свої реакції на клієнта - це контрперенос. І обидва явища є нормальними в будь-якому людському стосунку, в тому числі, психотерапевтичному альянсі.) Перенос обов'язково варто проговорювати зі своїм психологом, навіть якщо є страх осуду, бо і перенос, і страх осуду - цінні джерела для пізнання себе і вирішення психологічних проблем. Чи довіряєте Ви своєму психологу? Якої реакції на себе з його/її боку боїтеся? І головне, хто з Ваших близьких (мама/тато/партнер, тощо) реагували на Вас подібним чином?

Якщо хтось значущий для Вас соромив Вас за Вашу поведінку, кажучи що Вас "занадто" чи Ви "ганьбите" інших своєю присутністю. Або якщо Ви помилялися в дитинстві/юнацтві і замість не осудливої реакції з боку близьких (всі помиляються, бо ми люди, так буває) Ви отримували шквал осуду, то могла сформуватися така ж захисна реакція і до себе. Важливо розглянути зі своїм психологом, що саме за цією реакцією стоїть.

«Я пытался попасть в 3-ю штурмовую что бы обнулиться»;
Пытаться пойти на войну чтобы обнулиться - это тоже форма суицидального поведения. Очень рекомендую поскорей обратиться к врачу, так как форум Вам не поможет вылечить депрессию.

Здравствуйте, Максим.

Раз у Вас такое долгое время есть самоуничижительные мысли и мысли о суициде, то имеет смысл посетить психиатра, так как у Вас может быть депрессия. А навязчивые мысли (если они у Вас есть) бывают при неврозах, так что в любом случае психиатр нужен. Вам, скорее всего, выпишут медикаменты, чтобы снять остроту своего состояния и появились силы что-то делать, и тогда нужно будет начать работать индивидуально с психологом, чтобы разбираться, что Вы хотите от своей жизни и какие преграды Вам мешают жить полноценно.
Заодно можно будет уточнить у врача, позволяет ли Ваше психическое состояние служить в армии (я точно не знаю, но что-то мне подсказывает, что нет).

Касаемо патриотизма. То это социальное чувство: если человек действительно патриотичен, то он много думает о своей стране, своих согражданах, пытается для них что-то делать, волонтёрить и так далее. Но это про заботу о потребностях других людей, тогда как у каждого человека на первом месте, всё-таки, свои потребности. Судя по Вашему рассказу, Вы в силу депрессии и в силу своей жизненной ситуации, в которой находитесь, занимаетесь самосаботажем (забиваете на свои потребности, пытаясь уйти от реальности), поэтому не удивительно, что проблемы внешнего мира Вам безразличны и Вы не стали бы жертвовать собой ради кого-то: Ваши собственные потребности сейчас не удовлетворены, чтобы ещё кому-то помогать и геройствовать.
Так что стоит акцентировать внимание на том, чтобы сделать лучше свою жизнь, а за благополучие страны сейчас отвечают другие люди.

Відредаговано автором 19-02-2025 15:23:07

Це може бути Ваша автоматична реакція на стрес та нервове напруження в деяких ситуаціях. Важливо зрозуміти, які думки та емоції стоять за такою реакцією, і чому саме нервуєте.

Добрый день.

Вы работаете психологом, а психологи знают, что нет правильного и неправильного варианта решения большинства вопросов. Есть такой, который подходит лично Вам в данный момент. Поэтому, чтобы понять, в какую сторону Вам развиваться, Вам нужно будет самостоятельно сделать выбор, и дать себе время на это.

Скорее всего, у Вас эмоциональное выгорание на работе. Психологи очень часто с этим сталкиваются. Вам раньше нравилась Ваша специальность? Как Вы её выбрали, сколько времени работали психологом, и что конкретно сейчас не устраивает?

Касаемо массажа, Вы пишете, что сейчас проходите курсы. Можно проходя курсы понять, Ваше это или нет, не обязательно же сразу идти работать массажисткой, просто потому что у Вас курсы пройдены. Захотите - пойдёте, не захотите - нет.
Также интересный механизм выбора профессии. Вы сходили на массаж, Вам понравилось, и Вы захотели сами научиться его делать. Механизм вполне здоровый и нормальный, и со временем Вы сами поймёте, работает он лично для Вас или нет. Можно, например, сходить в ресторан и захотеть научиться готовить, или сходить в кино и захотеть научиться снимать фильмы, и это может как привести к успеху в будущем, так и нет.
Так что тут лучше индивидуально поработать с психологом по поводу Вашего выгорания и того, какие потребности у Вас сейчас не закрыты. А там уже определиться, что Вам нравится делать для заработка.

«Але це я для себе пояснюю тим, що він просто дуже переживає. Коли це було на рівні теорій і планів на майбутнє - то одне, а як тільки це стало майже реальністю, коли я стою на порозі реального вступу до ЗСУ, це було, як раптовий холодний душ для нього.»;
Переживання хлопця стосовно того, що Ви будете служити в ЗСУ, цілком зрозумілі. Але піклуючись про безпеку близьких, люди іноді займають батьківську позицію в спілкуванні і можуть почати директивно казати, що варто і не варто робити (часто так роблять люди, які були виховані подібним чином). При тому, що хлопець міг висловити своє занепокоєння по-іншому (прямо скахати, що він хвилюється за Вашу безпеку), але залишивши за Вами право вибору, йти в ЗСУ чи ні. І якщо Ви зберетеся все-таки йти, разом подумати про способи зв'язку між Вами і частоту зустрічей, бо тут все-таки не звичайна (для цивільного жителя) ситуація, але нормальна для наших нинішніх реалій і не безвихідна.
«Він боїться, що навколо мене буде багато чоловіків, які будуть поруч, поки він десь там. В його житті були стосунки на відстані, які закінчилися тим, що вона просто знайшла іншого. І це все вкупі працює, як бензин для негативу, агресії і іншого. Тому його і рве так.»;
Стосовно ревнощів з боку хлопця - це його особисті переживання і результат минулого негативного досвіду (стосунки на відстані, дівчина знайшла іншого), за які Ви відповідальність не несете, і які хлопець може опрацювати з психологом, якщо захоче (є лінії психологічної допомоги для військових, а також якщо в частині де він служить, є психолог, він може безкоштовно звернутися по допомогу). Радше за все, у нього є невпевненість в собі як у партнері і сумніви у власній цінності, які можуть виливатись в захисний механізм, проекцію ("ти знайдеш собі іншого чоловіка"). Але знову ж таки, нормальні для людині переживання він може висловлювати в більш екологічній формі, не виливаючи агресію на Вас, і з цим йому треба буде працювати, якщо він не хоче шкодити стосункам з Вами. А Вам варто в такі моменти казати йому, як Ви себе почуваєте, коли хлопець на Вас агресує, окреслювати, що з Вами так не можна. Можна порадити звернутися до фахівця. Також можна обговорити з ним напряму його страхи щодо Вашої служби (щоб не додумувати за нього), але не намагаючись одразу робити так, щоб він був усім задоволений (як Ви робили у відносинах з батьками, щоб їх не засмучувати).

Будущая свекровь проецирует на Вас какие-то свои страхи и опасения (у кого что болит, тот о том и говорит обычно). Возможно также, что она пытается конкурировать с Вами за своего сына. Такое часто встречается в нашей культуре, и вредит всем членам семьи, иногда вплоть до её разрушения.

Но в Вашем посте много про свекровь и мало о Вашей на неё реакции. Чем Вас задевают упрёки свекрови? Что Вы испытываете, когда их слышите (в тексте чувствуется раздражение, возможно и другие эмоции есть)?
Упрекал ли Вас кто-то в Вашей родительской семье в целом, и конкретно за то, что Вы потребляете ресурсы и тратите деньги? Какие отношения с деньгами были в Вашей семье?

Также Вы указали, что не работаете на данный момент. С чем это связано? (Учёба/увольнение с прошлой работы/переезд/состояние здоровья/распределение ролей между Вами и парнем, и т.д.)? Если начнёте работать, у Вас появится свой заработок, что в любом случае хорошо. И у свекрови будет к Вам на одну претензию меньше, но скорее всего суть её неприязни к Вам совсем не в деньгах, а в каких-то личных причинах. Поэтому Ваша задача тут - это отстаивать свои границы в общении со свекровью и не вовлекаться в ссоры с ней. Лучше ограничить общение какими-то важными семейно-бытовыми вопросами (если они будут возникать), но не выслушивать претензии и заканчивать разговор, если они начинаются.

«Чому спочатку він мене підтримував, допоміг купити те, що треба було для навчання, а тут раптово щось стрельнуло і він змінив свою думку на абсолютно протилежну. Від цього важко, і це вже не перший раз, коли такий паттерн програється.»;
А як Ви самі думаєте, чому так може бути? І як хлопець Вам пояснює свою поведінку? А також, в яких ситуаціях, окрім цієї, проявлялася непостійність хлопця?

«Це стосувалося саме моїх бажань, а їх бажання з їх точки зору я цілком мала виконувати.»;
Ось це і може бути причиною нинішнього депресивного стану. У Вас є патерн з дитинства - ставити свої потреби і бажання на друге місце після потреб і бажань значущих людей. Але живете Ви, насамперед для себе, тому фокус уваги варто спрямувати на свої потреби. Чого Вам хочеться, що Вам подобається, а що ні, як з Вами можна вчиняти, а як не можна. Окреслювати свої кордони, в тому числі і з "внутрішнім критиком", який каже що нічого не вийде.
Можна спитати себе, якою людиною (мамою, татом, хлопцем, тощо) Вам були привиті ті чи інші думки. І що Ви, будучи дитиною, хотіли би почути натомість.

Доброго вечора.

У Вашому пості багато переживань з приводу самотності, бажання знайти дівчину і отримати новий досвід, а також суспільні упередження, які заважають Вам на шляху пошуку себе.
Почну з того, що нормально хотіти знайти пару та бути у щасливих стосунках, і багато молодих людей знаходять "свою" людину не одразу та відчувають самотність, Ви у цьому не одні. І явно не єдиний на планеті 20-річний хлопець, в якого не було сексу. (Не для знецінення Ваших переживань, а для розуміння, що не всі довкола переспали з кимось, а Ви ні, а таких людей насправді багато.)

Щодо суспільних упереджень та хибних переконань, то тут вони тільки заважають, бо у кожної людини свій шлях.
Ваші батьки, до прикладу, жили в інші часи, коли соціальна зрілість людей (не плутати з психологічною зрілістю) наставала в середньому швидше. Люди менше часу навчалися перед роботою, а також раніше заводили стосунки і одружувалися, раніше заводили дітей. І, через в середньому нижчий рівень життя, раніше помирали. Це може бути однією з причин, чому у Вашого батька раніше був перший сексуальний досвід. Хоча порівнювати себе з батьком в цьому плані чи присвячувати його в подробиці свого життя (якщо нема такого бажання) не обов'язково, як і не варто стидатися своєї недосвідченості.
Друзі можуть бути комунікабельнішими за Вас (що не означає, що Ви гірші). Також, не обов'язково Ваші друзі, а люди в принципі, можуть казати що вони досвідчені, аби не виділятися невігідно з натовпу, тому тут теж можна не приймати чужий досвід і розповідь про нього як свою особисту поразку.

Вести себе з дівчатами (і з людьми взагалі) як з лайном - не варто. Бо аб'юз наносить велику шкоду психіці тих, кто від нього потерпає, і загалом обидва партнери в такій ситуації будуть нещасливі. Ви, ймовірно, шкодували б з часом, якби погано ставилися до дівчини суто заради досвіду, а в неї був би поганий досввд. Тому не варто гнатися за швидким отриманням результату, який Вам потрібен, а спочатку подумати, на що саме Ви розраховуєте, для чого Вам це треба, тощо.

Вам може хотітися просто сексу чи довготривалих стосунків. Ви можете хотіти відносин для себе, чи просто тому що так прийнято і щоб люди не засудили. В будь-якому разі, раджу звернутися до психолога з цим запитом, щоб розібратись у собі. Бо будь-який стосунок краще за все починати не через порожнечу всередині як дефіцит самоцінності і самоприйняття, і не як бажання отримати трофей, щоб після цього знов чогось не вистачало, а зі стану наповненості емоційним ресурсом та емоційної зрілості, і бажання цим поділитися з кимось ще.

Добрый вечер.

А как прошла встреча с мужчиной? И как Вы отреагировали на блокировку? Слишком мало информации, чтобы делать выводы.

«А коли дійшло до реалізації цієї ідеї, він стає агресивним, розмовляє зі мною з неповагою, принизливо. Каже, що ми менш, ніж через півроку розійдемося, якщо піду.»;
Якщо Ваш хлопець стає агресивним та спілкується з Вами з неповагою, принизливо, і при цьому шантажує розривом стосунків, якщо Ви підете служити в ЗСУ - то це маніпуляція. Він тисне на Вас, бо не хоче, щоб було по-Вашому, щоб Ви робили власний вибір, і це психологічно нездорова поведінка з його боку. І може означати, що не тільки в цій конкретній ситуації, а й в інших випадках, коли ваші з хлопцем погляди не збігатимуться, він може на Вас агресувати і тиснути. Як Вам з такою поведінкою хлопця і чи згодні Ви її надалі толерувати? Чи відстоюєте Ви свої особисті кордони під час конфліктів з ним? І хто із Ваших близьких спілкувався з Вами так само, як Ваш хлопець? Адже Вас тригерить неповага з боку партнера, і перша реакція, яка виникає - це небажання нічого робити, втрата віри в себе. Яка може походити з батьківсько-дитячих стосунків. Тут бажано відвідати психолога, щоб віднайти контакт з собою і своїми кордонами.
Хлопцю теж бажано відвідати психолога, але окремо від Вас, щоб опрацюівти свої проблеми з гнівом та контролюючу поведінку. Але змінитися він не зможе, якщо сам не захоче отримати допомогу (бажано, від фахівця, що має досвід роботи з військовими).

Щодо вибору, йти служити в ЗСУ чи не йти - це Ваш особистий вибір. З одного боку, це робота з підвищеним ступенем ризику, в екстремальних умовах (навіть якщо батальон віддалений від лінії фронту). З іншого, Вам це цікаво і хотілося б відгукнутися на пропозицію дівчат-військовослужбовиць. Тут зважуйте всі "за" і "проти" і обирайте, що саме Вам підходить. Без ультиматуму "або служба, або стосунки", а спираючись на те, що Ви хочете робити і на Ваші цінності.