Психологиня Марія Радченко Дніпро лише онлайн

«Справа не в цьому, я не можу всі свої потреби закривати, це він мав би дбати про мене, робити щось для мене»;
В першу чергу, Ви повинні робити щось для себе. Якщо Ви хочете від партнера, щоб він для Вас щось зробив, то Ви можете йому про це сказати, але це його вибір - зустрічати Ваші потреби чи ні. Ви маєте право не бути з людиною, яка не зустрічає Ваші потреби, але й інша людина має право не робити для Вас чогось, якщо не хоче.

І ще питання, чому ви розійшлися, що стало спусковим гачком для цього?

Доброго дня.

«Він не давав мені впевненості у стосунках, не було допомоги, ні фінансової, ні впевненості в майбутньому, всі свої питання я вирішувала сама… ми не відпочивали разом, він не турбувався про мене, завжди був на дистанції і збільшував її як хотів , не дарував подарунків, всі свята я проводила одна і свої дні народження, свій також святкував без мене, ну приїжджав до мене за подарунком і їхав святкувати»;
У Вашій розповіді дуже багато не висловленої до нинішнього моменту образи та незакритих емоційних потреб. Тому питання, чи обговорювали Ви з хлопцем свої очікування від стосунків? І чи казали йому про те, що Вас не влаштовувало? Коли образи накопичуються і не висловлюються, стосунки можуть дати тріщину. Тому важливо ділитися своїми очікуваннями одне з одним, щоб або прийти до якогось спільного компромісу, або зрозуміти, що ваи не по дорозі з людиною. І також важливо обговорювати та вирішувати проблеми, бо може статися так, що один партнер невдоволений, а інший про це навіть не знає, бо йому і так норм. І це не про те, що хтось хороший, а хтось поганий, а про те, що люди різні.

«Від цього у мене багато образ, і чим більше часу проходить, тим більше я розумію, що ці стосунки взагалі мені не потрібні і мені потрібно якось налагоджувати своє життя, шукати собі чоловіка для життя, який буде турбуватися про мене, вважати мене парою і коханою жінкою»;
Налагоджувати своє життя - це вдала ідея в будь-якому випадку, у стосунках чи без них. Бо основну опору треба шукати, в першу чергу, в собі. Якщо Ви будете турбуватися про себе, свій ментальний стан та своє життя загалом, якщо Ваше життя буде цікавим та наповненим, то Ви будете будувати відносини не з почуття дефіциту (тобто, "мені не вистачає того і того, і треба, щоб партнер це закрив"), а з бажання обмінюватися чимось цінним та емоційно значущим з іншою людиною.
Суб'єктивно моя думка, оптимальніше за все поставити в пріоритет налагодження свого життя, і не поспішати пірнати в нові стосунки, коли Ви не почуваєте себе в безпеці і маєте багато незакритих емоційних потреб. Спочатку варто дати собі це почуття захищеності і прожити всі емоції, які були невисловлені у стосунках.

Доброго дня, Тетяно.

Думаю, тут варто перефориулювати свій запит до психологів. Бо Ви запитуєте, як Вам справлятись з ревнощами у стосунках з чоловіком, який абсолютно точно спілкується з іншими жінками і Вам це на емоційному рівні неприємно. Тобто, партнер спілкується з іншими жінками (в романтичному або сексуальному контексті), Вам це не подобається, але Ви питаєте, як себе привчити до того, що Вам неприємно у стосунках.

Справа у тому, що Ви з партнером - обидва дорослі люди, зі своїми цінностями та світоглядом. Якщо чоловік активно спілкується з багатьма жінками, і Ви знаєте, що це не просто його знайомі, і що це звичний для нього спосіб життя, і він не збирається його полишати заради відносин з Вами. Тому доцільно задати собі питання, чи буде мені ок в стосунках з людиною, яка продовжуватиме поводити себе так само, як і зараз? Якщо ні, то що мене тримає у цих стосунках, що вони мені дають? Це запит на рефлексію своїх справжніх потреб, бо люди часто погоджуються на щось менше і йдуть на невигідні компроміси з собою, коли їхні справжні потреби пригнічувалися під час формування їх особистості.

А проблема ревнощів, на мою думку, тут взагалі не першопланова. Так, її можна вирішувати в роботі з психологом, але в першу чергу Вам варто навчитися слухати свої емоційні стани, а не пригнічувати їх.

Відредаговано автором 29-05-2025 12:12:30

Соболезную, Вы только столкнулись с утратой любимого существа и чувствуете много вины и внутренней боли. Во время проживания утраты нормально испытывать вину и думать о том, что из-за Вас что-то пошло не так, и что если бы не какие-то Ваши действия (или бездействие), то ситуация бы сложилась по-другому. Но история не терпит сослагательного наклонения, и не всё в своей жизни Вы можете проконтролировать. Иногда несчастные случаи происходят, и это не всегда можно предотвратить, но можно прожить и сделать частью своего опыта.

Сейчас главное заботиться о себе, не закрываться от близких людей (если Вам нужна будет поддержка). Можно поработать с психологом над запросом об утрате и чувстве вины. Самостоятельно можно записывать все мысли и эмоции, которые Вас переполняют, и просто давать им быть, не подавляя эмоции и не погрязая в них. Можно как-то ритуально почтить память кошки, можно сделать что-то хорошее для других котов (например, сделать донат или пожертвовать какие-то вещи/корм в приют для животных). И на будущее, чтобы предотвратить несчастные случаи, можно поставить систему "антикошка" (специальную сетку для окон) у себя дома.

Здравствуйте.

Сочувствую Вашей утрате, смерть питомца - это всегда тяжело, ведь Вы по факту друга потеряли. На то, чтобы отгоревать утрату (будь это близкий человек или питомец) нужно время. То есть, нужно проживать все эмоции, в том числе и негативные, в своём темпе, просить о помощи и поддержке близких и обращаться к специалистам (психолог, психиатр), если это потребуется.
Страх потерять любимца может проецироваться на ныне живущих у Вас кошек, так как Вы всё ещё горюете по той ситуации, которая случилась с Вами раньше, тем более, что в Ваш День рождения. Это всё тяжёлые переживания, и о них лучше всего рассказать психологу и психиатру, чтобы получить психологическую и, если потребуется, медикаментозную помощь.

«Підскажіть до якого саме лікаря нам звернутись ? Чи може лікар допомогти нам ОНЛАЙН (дочка не має бажання іти до нашої місцевої лікарні)?»;
До психіатра, він займається діагностикою РХП. Зараз є психіатри, які консультують онлайн.

Доброго дня.

А ким ця дівчина Вам приходиться, які у Вас з нею відносини? Якщо це Ваша близька людина, то чи ділилися Ви з нею своїм занепокоєнням її станом, чи пропонували звернутися по допомогу до психолога?

Я неправильно поняла Вас, когда Вы написали "у иеня второй ребёнок такой", подумав, что у Вас есть ребёнок с аутизмом. Но если это тоже был Ваш воспитанник, Вы можете предложить родителям нынешнего воспитанника контакты специалистов, которые работают с тем первым ребёнком. Только если они сами захотят, а если нет, то к сожалению, ничего не поделаешь.

«тревожит меня часто много что.выходит что про впечатлительность и эмоциональность напиздел,или это другое?»;
Тут больше речь о тревожности, чем о впечатлительности. Хотя тревожный человек может быть впечатлительным, одно другому не мешает, но в Вашем рассказе я вижу только тревогу.

То, что Вас тревожит будущее - это нормально. Будущее связано с неопределённостью, а неопределённость может пугать. Тема смерти тоже беспокоит многих людей, подростков в особенности (потому что вместе с рефлексией в этом возрасте формируется и восприимчивость к этой теме, благодаря самосознанию люди знают, что они смертны, и переживают это по-разному). То есть, Вы не одни в своих переживаниях. И если они Вам мешают или Вы чувствуете, что не справляетесь, можете попросить родителей записать Вас к психологу (это возможно с их согласия, пока Вам не исполнилось 18 лет) или самостоятельно обратиться к психологу в школе.

Здравствуйте.

Прежде всего, стоит разобраться, в каких конкретных ситуациях у Вас такая реакция возникает, какие триггеры вызывают у Вас эмоции. Что это за эмоции, и какие прошлые ситуации из жизни они Вам напоминают?
И ещё, как партнёр реагирует на Ваши эмоции, говорите ли Вы с ним напрямую о том, что Вас беспокоит? И как Вы проводите время наедине с собой, о чём думаете и что чувствуете, когда парня рядом нет?

Добрый вечер.

Если Вы с сестрой вынашивались вместе и родились в один день, то вы как раз двойняшки. Но не однояйцевые близнецы (потому что из разных яйцеклеток и разного пола, поэтому и не похожи). Но это формальность.

Хочется спросить, что для Вас плохого в том, что Вы были зачаты с помощью ЭКО? Какая для Вас разница между людьми, зачатыми при помощи ЭКО и "традиционным способом"? И часто ли Вас тревожат разные ситуации из жизни (если да, то какие) ?

Добрый вечер!

Ситуация специфическая тем, что ребёнок не Ваш, но Вы за него беспокоитесь. За жизнь и здоровье ребёнка отвечают, в первую очередь, родители, так что если они не хотят ребёнка вести на обследование, то Вы тут ничего не можете сделать. Можете только хорошо выполнять свои обязанности как няни, насколько это возможно в данном случае. Тем более, опыт с ребёнком с особыми потребностями у Вас есть, но стоит понимать, что в ситуации, где ребёнок не Ваш, а Ваших клиентов, Ваш спектр обязанностей весьма ограничен.

Резонный вопрос, который у меня возникает, это почему именно Вы беспокоитесь за ребёнка клиентов? Чем он напоминает Вам Вашего ребёнка, и может ли быть такое, что Вы переносите на ребёнка. с которым сидите. переживания за собственного ребёнка в спектре?
Ведь расстройств развития у детей бывает много разных, не обязательно это именно аутизм. Да, обследовать его стоит, но это обязанность родителей. Если они не хотят, Вы тут ничего не можете сделать. Максимум - предложить контакты специалистов, которые работают с Вашим ребёнком, но только если родители воспитанника сами изъявят желание.
Но вопрос о Вашем беспокойстве остаётся открытым, потому что на работе бывает много ситуаций, на которые Вы не можете повлиять, даже если бы хотели. И иногда всплывают переживания из собственной жизни, которые проецируются на рабочие кейсы. Это очень важно отслеживать, чтобы не мешало ни жизни, ни работе.

Відредаговано автором 26-05-2025 18:19:24

«Но даже если всего один человек из его круга с нами, то всё это через одно место, например, обычно когда я прощаюсь с ним, он благодарит и даже просит остаться подольше, а в ситуации которую я описываю, может послать и пожаловаться, мол, ему всё равно, у нас конечно чёрный юмор, но обычно уместность таких моментов улавливается мимикой и атмосферой, а здесь будто реальную злость проявляет.

Самое обидное то, что я не вижу, что бы такое происходило с остальными нашими друзьями, максимум он может приятности о своей девушки говорить при мне одной, но с ней самой выражаться более грубо (также в шутку), но я не лезу в их согласование как они решили общаться между собой, да и слышала, что вполне милы с друг другом наедине.»;
На самом деле, я считаю хорошей идеей не только изучение тактик ненасильственного поведения, о которых написал психолог выше, но и выстраивание границ в общении с другом. Поскольку я вижу, что Вас ранит его поведение с Вами при других его друзьях, а значит, оставлять ситуацию так нельзя. Вы не провоцируете конфликт, говоря что Вам что-то не нравится, это нормальная практика, которая помогает отстоять себя и сделать общение лучше (ну, или прекратить общение в случае, если собеседник не принимает во внимание свои ошибки).

То, что для Вас и для друга приемлем чёрный юмор, я не считаю проблемой, поскольку Вы сами определяете грань в общении, за которую можно и нельзя переходить. И если Вы понимаете, что шутка это шутка, и извиняетесь друг перед другом, если переборщили с токсичностью, - то это ок и такой стиль общения имеет право на существование. Он особенно часто встречается среди молодёжи и среди людей, которым трудно напрямую выражать свои эмоции. Юмор это мощная психологическая защита, в том числе, от страха быть уязвимыми.

Но то, что при своих друзьях Ваш друг начинает проявлять к Вам грубость - это уже тревожный звоночек, который говорит о проблемах с его социализацией. В идеале, ему самому бы психолог не помешал, чтобы понять, откуда он взял такой паттерн поведения, и почему он пытается выглядеть грубее в глазах своих товарищей, что ему это даёт.
А Вам нужно подумать, что Вам даёт дружба с этим человеком, ради чего вы общаетесь? Если это общение ценно для Вас, то стоит озвучить другу, что его поведение с Вами, когда вы в компании, Вас ранит и Вы не хотите, чтобы он продолжал в том же духе. Если друг поймёт, что был не прав, и будет работать над своими реакциями - будет хорошо. Если начнёт обвинять Вас в ответ или делать вид, что ничего такого не было - будет значить, что он не готов меняться, и что Вам такое общение может вредить.

Добрый вечер, Алина.

Для диагностики Вашего состояния нужно длительное наблюдение у психиатра, так как и биполярное расстройство, и многие другие расстройства диагностируются после регулярных визитов к врачу, чтобы он(а) наблюдал(а) Вас в динамике. То есть, чтобы специалист видел, как меняется Ваше состояние со временем.
Вы принимаете какие-то медикаменты, назначенные врачом, сейчас? И посещаете ли психиатра регулярно? Есть ли у Вас эффект от лечения? Биполярное расстройство - это на всю жизнь, но с ним можно научиться жить с профессиональной помощью и с минимальным вредом для себя.

Для регуляции своих эмоций и работы с навязчивыми мыслями лучше всего подходит психотерапия, потому что при наличии ментальных расстройств важно регулярно отслеживать своё состояние, регулировать свои эмоции, управлять уровнем стресса в своей жизни. В целом, весь образ жизни влияет на то, как Вы себя чувствуете, так что об этом тоже надо позаботиться.
Но в первую очередь, обратиться к врачу за диагностикой, и если предположение о расстройстве подтвердится, то найти психотерапевта, который с людьми с таким расстройством работает.

Доброго дня, Таньо!

Ви питаєте, чому людина не любить свій день народження. Це дуже індивідуальне питання, і якщо Ви не любите це свято, варто подумати над тим, як це відчуваєте саме Ви і які причини Вам вбачаються важливими в цьому конкретному випадку.

Для поточнення можу задати додаткові питання. Наприклад, коли вперше Ви відчули, що не любите свій день народження, після яких подій у житті?« Родичі - не хочу оцих сюсюкань, і розповідей про ціну привезеного ними торта чи букета...(був неприємний минулорічний досвід)»; Вас зачепила меркантильна поведінка родичів лише минулого року, чи кожного року Вам було некомфортно з цим? Якщо кожного року, то що сталося саме минулого року, що Ви усвідомили весь емоційний біль від їх поведінки, і не захотіли більше з нею миритися? Для мене це, насправді, більш позитивний досвід для особистого зростання, хоча він сумний та неприємний в моменті.
На жаль, родичів не обирають, і їхні способи висловити любов до Вас чи інші патерни поведінки (часто деструктивні і такі, що передаються з покоління в покоління) не завжди співпадають з тим, що для Вас прийнятно та комфортно, не завжди це збігається з Вашими особистими кордонами та цінностями. Тому Ви маєте право не запрошувати їх на своє свято, якщо не хочете. І сформулювати відмову у такій формі, яка для Вас буде оптимальною.

«Можливо, відсвяткую символічно увечері з чоловіком і доньками. Все.»;
Якщо це саме такий спосіб відзначити, який для Вас найбільш підходящий, то чому б і ні? Відсвяткувати у вузькому колі найдорожчих Вам людей -дуже навіть добре. А щодо інстаграмних картинок, як в інших все добре, - то це популярна в сучасному суспільстві пастка. Бо в соцмережах люди, здебільшого, демонструють саме позитивні аспекти свого життя або видають бажане за дійсне. Ви не можете точно знати, що насправді переживають люди з навіть зовні благополучним життям, тому важливо це усвідомлювати і намагатися не порівнювати своє життя з життям інших.

Ви маєте повне право провести цей день так, як хочете, навіть якщо він для Вас сумний і неприємний. Це зайвий привід попіклуватися про себе і про свої потреби. Подумайте, чого Ви насправді хочете в моменті? Якщо хочете відпочити і щоб усі Вас залишили в спокої, то відпочиньте і повідомте своєму колу спілкування, що хочете побути наодинці. Якщо хочете якоїсь особливої уваги чи підтримки в цей день від чоловіка та доньок - скажіть їм, що Вам потрібно і якої допомоги Ви від них хотіли б. І якщо проблема зі святкуванням днів народження стоїть гостро та заважає повноцінно жити - звертайтесь по допомогу до психолога.