Психологиня Марія Радченко Дніпро лише онлайн

Добрый день.

Может, у Вас был похожий опыт, когда Ваши границы кто-то переходил, а Вы на это не реагировали, или - когда кто-то близкий Вам в прошлом (например, родители) не реагировали должным образом на унижение в свою сторону. Из-за этого мог сформироваться образ человека "слабого" и не способного за себя постоять, который сейчас проецируется на мужа. Если такой опыт был, можете по желанию им поделиться.
И не зависимо от того, связана ли Ваша реакция напрямую с прошлым опытом, нужно рассмотреть картину отношений с мужем в целом. Всегда ли Вы недовольны его поведением? Всегда ли Вы замечали такое поведение, или только после какого-то конкретного события? Насколько Вас удовлетворяет брак в целом, и есть ли какие-то аспекты, которые Вы хотели изменить? Если да, то говорили ли об этом с мужем лично?

Розкажіть, будь ласка, детальніше, що трапилося? Що змушує думати про самогубство?

9 років - це Ваш справжній вік? І якщо Ви неповнолітні, то які у Вас стосунки з батьками, чи знають вони, що Вам погано? Якщо ні, то треба їм сказати, щоб батьки записали Вас до психолога і психіатра, бо ці фахівці займаються терапією депресії і запобігають самогубству.

Бажання померти - це захист психіки від емоційного болю, коли проблеми здаються нездоланними. Але емоційний біль тимчасовий, і його можна розділити з іншими. Тому не закривайтеся в собі, і звертайтесь по допомогу до батьків чи інших членів родини, яким довіряєте, а також до шкільного психолога.

Відредаговано автором 17-04-2025 23:17:41

Доброго вечора!

3 роки - це сензитивний період в житті дитини, відомий як криза трьох років. В цьому віці дитина може виявляти певні поведінкові проблеми, тому що вперше у житті починає усвідомлювати та відстоювати своє "я". Але якщо поведінка стає неконтрольованою, і чинить шкоду самій дитині чи її оточенню, то варто звернутися до дитячого психолога з цією проблемою.
Бо агресія доньки має певні причини, варто звернутися до фахівця очно та виявити, які саме причини та як з ними працювати.

Що стосується інших мам і того, що Ви не знали, як реагувати. Чи буває у Вас в інших життєвих ситуаціях, що Ви не знаєте, як реагувати? Як Ви себе почуваєте в цей момент, яка перша реакція спадає Вам на думку, і що зупиняє Вас від відповіді тій чи іншій людині?
Мама, яка сказала про лозину Вашій дочці, не може виховувати Вашу дитину, тільки Ви можете це робити. В цій ситуації можна було б позначити особистий кордон, мовляв "Не сваріть мою дочку, я її мати, я займаюсь її вихованням і пояснюю, що ображати інших дітей не можна. А лозиною в нашій сім'ї не користуються." Це лише один з можливих варіантів відповіді, доволі "рафінований", бо зазвичай люди відповідають більш коротко і так, як їм хочеться в моменті. У Вас же, мабуть, якийсь ступор настає, і цей момент теж важливо проговорити з психологом, на індивідуальній або сімейній терапії.

Що стосується батьків дітей, яких ображала Ваша дочка (або навпаки - вони її), то що заважає вступати з ними в діалог, і обговорити ситуацію, яка виникла між Вашими дітьми? Можна вислухати обидві сторони, щоб зрозуміти, що відбулося. Якщо виявиться, що донька когось образила, можна порадити їй підійти та вибачитися до дитини, яка була ображена (і навпаки, якщо образили доньку, то запропонувати батькам образника пояснити їх дитині, що так не можна).
Якщо конфлікт був з двох сторін, можна разом з батьками дітей, з якими донька посварилась, дізнатись що трапилось та помирити дітей. І якщо виявиться, що діти не хотять миритися або батьки не йдуть на діалог, обмежити спілкування дітей, які не ладнають (поки не будуть вирішені психологічні проблеми доньки або тих, з ким вона свариться). Не в радикальній формі, мовляв "не дружи з тим, не грай з тим", а наочно пояснювати, що таке дружба (можна на прикладі казок, мультиків, тощо), яка вона буває, і що робити, коли люди сваряться. А також зазначати, що не всі люди добре ладнають та дружать між собою, так теж буває.

Також важливо навчити доньку керувати своїми емоціями. Для цього важливо, насамперед, звернути увагу, як з управлінням емоціями у Вас, куди Ви спрямовуєте свою агресію і чи взагалі дозволяєте їй проявлятися. Бо, судячи з Вашої оповіді, Ви неконфліктна та стримана людина, а донька проявляє ті емоції, які Ви в собі подавляєте. Може бути так. що навчившись асертивно проявляти емоції та відстоювати свої кордони, ви надасте хороший приклад дочці.

Відредаговано автором 17-04-2025 23:07:57

Причин может быть много.

Не обязательно не хочет общаться, может быть устал, занят, прочёл и решил ответить позже, но забыл, или просто привычка такая. Поэтому лучше не додумывать за других, почему они поступают так или иначе, а спросить напрямую у них.

Ещё, важно обращать внимание на то, как Вы себя чувствуете, когда Вам не отвечают на сообщения. Вас это удивляет/обижает/расстраивает/раздражает/озадачивает/свой вариант? И ещё, чтобы понять, как к Вам относится человек, нужно смотреть не только скорость ответа на сообщения, а и другие факторы (общение с Вами в реальной жизни, если оно есть, конкретные поступки, поддержка, помощь, внимание, комплименты или интерес к Вам, и т.д.). Если всё это есть, а только своевременных ответов нету, это одно, а если кроме ответов беспокоит что-то ещё в отношении человека - это другое.

Доброго вечора.

Розкажіть, будь ласка, як давно Ви знаходитесь в стані депресії, як він проявляється? Чи зверталися Ви по допомогу до психіатра (якщо ні, то дуже бажано звернутися за діагностикою та медикаментозним лікуванням)?
І що зараз відбувається у Вашому житті, що непокоїть Вас найбільше в даний момент часу? Ви можете надати більше інформації на форумі, а також можете обрати психолога для індивідуальної роботи, адже при депресії найкраще працюють психотерапія та медикаментозне лікування разом.

«Всё упирается в то что единственный человек на данный момент кто может обеспечивать их это я»;
Как уже написали психологи выше, Вы можете помогать родителям финансово, не живя с ними. Как Вам такой вариант?

Добрый день!

Чувство ненависти к родителям тут закономерно, учитывая опыт отношений с ними и невысказанную накопленную агрессию у Вас. Что мешает Вам уехать в город и найти там другую работу? Почему отцу не наняли сиделку, а вместо сиделки назначили Вас, не смотря на то, что Вы этого не хотите? Вы, как взрослый человек, можете выбирать жить своей жизнью и не спасать родителей, особенно если жизнь с ними вызывает суицидальные мысли.

«Я відповіла, що якщо бачить у цьому проблему, то чому не робить пропозицію, адже ми вже довгий час разом. Він сказав, що давно хоче, але не знає як це зробити, і попросив мене написати йому варіанти того, як би я хотіла отримати пропозицію. Після цього він знову попросив мене продати автомобіль і сказав, що готовий оформити довіреність, але я не хочу цим займатися після таких слів, бо залишився неприємний осад і недовіра.

Ця ситуація змусила мене засумніватися в міцності наших стосунків. Я не розумію, чому мене це настільки зачепило, і чому не можу “відпустити” ситуацію. Мені важко повернутися до звичного спілкування, я відчуваю себе відстороненою, мені боляче й сумно. Водночас не можу зрозуміти, чи це просто емоційна реакція, чи знак того, що в наших стосунках є глибинна проблема.»;
Доброго вечора, Катерино!

Ви підняли дуже важливе питання. У Ваших стосунках є глибинна проблема, яка, ймовірніше за все, вже є певний час. Просто зараз спрацював певний тригер (недовіра хлопця, відсутність статусу дружини як "офіційної" партнерки у стосунках), який цю проблему зробив видимою та відчутною на рівні свідомості. Тобто, коли звертаєтеся до психологів після ситуації з довіреністю на авто, то потім може виявитися, що справа взагалі не в продажі авто чи довірі до Вас в фінансовому плані, це лише поверхня.

Глибинні причини можете виявити лише Ви самі (з допомогою психолога, якщо буде потреба). Треба розбиратися, як ви з хлопцем будуєте відносини, чи озвучуєте Ви в них свої потреби, і чи почуваєте себе почутою. Також Ви писали про те, як не жертвувати своїми потребами і ставити себе на перше місце. Чому саме це питання Вас турбує в даному випадку? Чи доводилось Вам ставити свої потреби не на перше місце раніше? Матеріалу для роботи багато, тому краще за все обрати психолога і досліджувати себе разом. І, якщо хлопець теж зацікавлений в налагодженні контакту з Вами, можна спробувати парне консультування або терапію. Щасти!

«Дякую, родич заходить іноді в гості, тому взаємодія не часта, я думала треба з ним жорсткіше, бо як мені здається найбільше істерик отримують лояльні до нього люди, а не тих, кого він боїться»;
Дивлячись що мається на увазі під "жорсткіше". Якщо мова про вибудову кордонів - то тут підтримую. До прикладу, якщо людина так себе поводить, то можна не кликати його в гості, попередивши про це. Але якщо ставите якийсь кордон, треба продовжувати його дотримуватися, щоб людина бачила, що ви послідовні в діях і не будете поблажливою.

Про вимушене спілкування я писала, не знаючи вашого контексту. Бо деякі люди з проблемними родичами взагалі живуть, і це ускладнює ситуацію.

Доброго дня!

Емпатію в психології поділяють на когнітивну та емоційну: тобто здатність розуміти свої та чужі емоції - в першому випадку, і здатність співчувати - в другому. Зазвичай, вроджений рівень емпатії, а також набутий внаслідок виховання рівень емпатії (генетично в кожної людини є певна "стеля" того, наскільки вона може бути співчутливою, але чи розвинеться в людини емпатія, ще залежить від її попереднього досвіду) - це не вибір, а, в першому випадку - біологічний чинник (особливо, якщо нейровідмінність має місце), а другому - це соціальний чинник, на який ми до певного віку впливати не можемо.

У Вас є обидва види емпатії, судячи з Вашої оповіді. І є своя особлива специфіка її прояву (бо в кожної людини емпатія проявляється по-різному, що на рівні емоцій, що на рівні дій). Про наявність або відсутність нейровідмінностей не можу сказати, бо треба знати й інші особливості неровової системи. Наприклад, рівень сенсорної чутливості до світла, звуку, певних смаків та текстур (він може бути підвищеним, чи навпаки, заниженим), особливості комунікації, наявність певних повторюваних дій (що не спричинені конкретними тривожними думками, а мають місце з дитинства в тому чи іншому вигляді), наявність специфічних інтересів і ще багато чого (тут я перерахувала ознаки аутизму, але це не єдина нейровідмінність, яка може бути в людини). Плюс, за розладів аутичного спектру в людини не обов'язково нема емпатії взагалі. Вона може бути заниженою, підвищеною чи на середньому рівні, а також мати свою специфіку (наприклад, більш виражене співчуття до вигаданих персонажів, ніж до реальних, під це підпадає).
А те, як Ви проявляєте емпатію в дії, це уже Ваш вибір, як дорослої людини.

Тож перейдемо до Вашого чоловіка. Я не знаю, в яких умовах він виховувався і чи є у нього нейровідмінності. Бо я не можу дати конкретний психологічний діагноз чоловіку лише на основі того, що він токсично себе поводить. Але факт залишається фактом, він токсично себе поводить, і я схиляюсь, що це його вибір. Тобто, навіть якщо він має якийсь розлад особистості, або навіть якщо він психологічно травмований в минулому, він є свідомою людиною, яка може керувати своїми діями, і звернутися до психолога для роботи над своїми проблемами. Але, судячи з усього, не хоче.
Тому конкретно в цьому випадку я б радила фокус уваги змістити з чоловіка і причин його поведінки на себе, і подумати, як Вам живеться в таких стосунках? Також можна звернутись до психолога для більш детального аналізу ситуації та пошук рішення існуючих проблем. Саме індивідуально Вам, по парна терапія при аб'юзивних відносинах не показана. Бережіть себе!

Схоже, що родич - емоційно незріла людина. Можливо, має якийсь особистісний розлад, наприклад, істероїдний. Також Ви зазначили, що він п'є, а на фоні зловживання алкоголем теж можуть загострюватись особливості характеру (особливо, якщо вони і до того були).

Але тут не так важливо, який діагноз у Вашого родича, як те, як Ви його сприймаєте і як вибудовуєте кордони в спілкуванні. Наскільки близько ви з ним живете і наскільки тісно спілкуєтесь? Як Ви витрмуєте емоційний тиск з боку родича, яким чином на нього реагуєте?
Якщо вимушене спілкування і є, то краще за все розмовляти спокійно і без глядачів, щоб не підкріплювати зайвий раз демонстративну поведінку. При погрозах самогубством оцінити, наскільки погроза реальна. Частіше за все, демонстративні люди роблять спроби самогубства, щоб привернути до себе увагу або маніпулювати іншими, і це рідко закінчується смертю. Але ситуація може закінчитись плачевно, якщо така людина не розрахує сили чи зробить щось необережне, тому в крайньому випадку можна викликати родичу екстрені служби (поліцію, швидку), і вже хай лікарі розбираються з його "тарганами".

Відредаговано автором 12-04-2025 02:07:05

Добрый вечер!

Возможно, сын отзеркаливает поведение папы, который тоже никуда не хочет. Можно поговорить с отцом ребёнка на тему того, чтобы у Вас с ним был общий подход к воспитанию сына. Вы считаете, что сыну нужно гулять и ходить в кружки, отец считает, что это не нужно, и психика сына разрывается между этими двумя моделями поведения. Лучше всего обратиться к детскому или семейному психологу с этим.

Доброго вечора.

Ви можете запропонувати дружині звернутися разом до психолога за парною терапією (психолог не дасть Вам 100% гарантії зберегти шлюб, але допоможе розібратися в своїх почуттях і налагодити конструктивний діалог Вам і дружині). Але якщо дружина не захоче, і вона для себе вже прийняла рішення, то варто це її рішення поважати. І, в будь-якому випадку, консультація психолога буде корисною, насамперед, Вам, бо Ви бачите проблему в своєму патерні побудови стосунків і, сподіваюсь, хочете з цим щось робити.

Согласна с коллегами выше.

От себя дополню, что эмоц. качели у нейроотличных людей, в том числе при СДВГ, могут быть при стрессах, сбитом режиме дня и ситуациях, которые вызывают эмоциональное выгорание. То есть, если Ваша нервная система перегружена/недостимулирована/затриггерена каким-то образом, это может вызвать перепады настроения, не связанные с расстройствами личности.
И если у Вас есть ПМС, то можно ещё у гинеколога и эндокринолога провериться.

Доброго вечора!

Цікавий момент в тому, що почуття у Вас притупилися, коли хлопець зробив пропозицію, і повернулись назад - коли він від Вас дистанціювався. Які емоції та думки у Вас виникли, коли хлопець захотів зробити пропозицію? Як Ви уявили майбутнє життя з ним, які негативні моменти Ви для себе в цьому відчули та побачили? Чи є у поведінці хлопця щось, що Вас відштовхує? І навпаки, що Вам в цьому хлопці подобається, чому ви досі разом?

Також важливо розібратися, чи є у Вашому дитинстві коріння подібного паттерну в стосунках. Чи було таке, що батьи або люди, які їх заміняли, поводили себе холодно та відсторонено з Вами? Або ж навпаки, надмірно втручались у Ваш особистий простір? А також, як Ваші батьки спілкувалися між собою, які у них були відносини? Те, як ми будуємо близькі стосунки, закладається ще в дитинстві, під час спостереження за значущими дорослими та спілкування з ними. Також можуть вплинути попередні романтичні відносини, якщо вони у Вас були. І особливості вашого характеру, сформовані в тих чи інших обставинах. Тому Вам потрібно, насамперед, звернутися до психолога, і розібратися краще в природі своїх почуттів і що хочете з ними робити.

Відредаговано автором 09-04-2025 17:02:34