Психологиня Оксана Сенченко Черкаси лише онлайн

«С родителями все сложно... Мамы нет уже 4 года, отец далеко, воспитывает бабушка. »;
Дуже Вам співчуваю. Боляче втрати маму і, по суті, і тата у такому молодому віці. Припускаю, що це відіграло Вагому роль у тому, чому Ви прагнете "радувати інших". Вам не вистачає прийняття, любові і підтримки.

«Конфликт - между своими же убеждениями и желаниями. »;
А чого Ви хочете і в чому переконані?

« С влюбленностью может быть связано в том плане, что я с ним во многом несогласна, я считаю что он не прав и это меня мчучает.»;
Це цілком нормально, що в парі можуть виникати непорозуміння, адже Ви не одна єдина особистість, а дві особистості, що вирішили бути разом.

« Мій батько помер від інсульту моя мама теш його контролювала, каждый його шаг.»;
Припускаю, що контроль збільшився піся смерті батька, а зараз Ви є для Вашої мами "сенсом її існування". Ваша мама пропрацьовує через Вас свої внутрішньоособистісні конфлікти, а Ви їй це дозволяєте. Будь ласка, потурбуйтеся про себе і сепаруйтеся, для початку, просторово від матері. У Вас є чоловік, який підтримує Вас - скористайтеся цим. Якщо Ви бачите, що Вас це важко зробити самостійно - зверніться індивідуально до психолога.

Ответ отредактирован автором 30-11-2020 13:58:32

« Мне кажется, что я кукла в руках кукловода.»;
На жаль, Ви самі обрали бути лялькою і лише Вам обирати, чи Ви будите нею далі. Якщо Ви "не можете" цього зробити, то це означає, що такий різновид стосунків Вам щось все-таки дає, що Ви за нього тримаєтеся, навіть коли страждаєте. Ви прийшли у цей світ не для того, щоб радувати Вашу маму, а для того, щоб мати власне життя, власні цілі, бажання, помилки. Ви - окрема особистість і маєте право на проживати своє життя так, як хочете Ви. Я бачу у Вас силу для сепарації, адже Ви написали сюди на форум - скористайтеся нею.

Скажіть, будь ласка, яку допомогу Ви б хотіли від психологів?

Ответ отредактирован автором 30-11-2020 13:49:54

Доброго дня, merri.
У Вас спостерігається патологічний симбіоз із мамою і найкраще - це, перш за все, просторова і фінансова сепарація від матері. Крім цього, мама Вас контролює, а Ви це їй дозволяєте - тут подвійна відповідальність. Ми не здатні змінити іншу людину, чи вплинути на її ставлення, поведінку, почуття, проте здатні змінити себе. Пам'ятайте про це.
Скажіть, будь ласка, а які у мами стосунки із Вашим батьком?

«. Мама после етого встаёт около дверей входних и закриватет собой их и говорит. Ни куда ты не пойдёшь ты что смерти моей хочеш и ету квартиру тоже. »;
А це вже психологічне насилля і маніпуляція. Вам це необхідно?

Скажіть, будь ласка, що Вам заважає переїхати разом із чоловіком від матері?
Рекомендую Вам також почитати книгу для психоедукації С. Форвард "Токсичные родители".

Ответ отредактирован автором 30-11-2020 13:43:21

Доброго дня, Аліна.
Найкраще для Вас - працювати комплексно: психіатр + психолог із психотерапевтичним напрямом.

«От антидепрессантов мне становится ещё хуже и начинаются галлюцинации хотя пью в маленьких дозировках. »;
Ви казали про це своєму психіатру? Ви проходите планове спостереження?

«Расставаться с формулировкой "я тебя люблю, но нам надо расстаться" крайне странно и непонятно для меня.»;
А Ви казали про це хлопцю? Чи хотіли б Ви роставити всі "крапки над і"?

«Я готова ждать и ждала все эти 3 года, что он, как бы правильно сказать, захочет(?), созреет(?) иметь семью. »;
І Ви далі готові чекати, навіть знаючи, що Ваші погляди на стосунки різняться і примаючи це?

«У нас взаимопонимание и поддержка, доверие и общие интересы. »;
Хіба можна говорити про взаєморозуміння, коли хлопець припиняє стосунки і не говорить чіткої причини?

« Или это только мне хотелось. Я сейчас уже ни в чем не уверена, потому что в моей картине мира у нас все было замечательно.»;
Можливо. А Ви пробували "заглянути" у його картину світу?

«Но я не думаю, что вопросы типа "разобраться в себе" могут решаться самостоятельно. Все, что я могу тут - только посоветовать, так как решение за ним. Но тут скорее вопрос, лезть ли мне с моими советами.»;
Перш за все, необхідно остаточно визначитися, чого хочете Ви: припинити ці стосунки, чи працювати над ними, а після цього вже приймати рішення.

Доброго дня, Армін.
Дуже Вам співчуваю, адже Ваші сестри порушують Ваші особистісні межі та пропрацьовують через Вас власні внутрішньоособистісні конфлікти. Ви маєте право гніватися на них та сумувати - не пригнічуйте свої переживання, а конструктивно вивільнюйте їх. У Вашій розповіді багато суму, проте не відчувається гніву. Як у Вас справи із гнівом? Ви живете разом із сестрами?

«я немного подумаю и надеюсь решусь на психолога, могла бы я потом связаться с вами? »;
Так, звісно ::smile::. Вірю у Вас і бажаю Вам удачі!

Доброго дня, Маша.
Перш за все, хочеться привітати Вас з Днем народженням і побажати Вам щастя, адже Ви на нього заслуговуєте.
Читаючи Ваш запит склалося враження, що Ваша мама дуже тривожна і гіперопікає Вас, а Вас це виснажує і сковує. Також хотілося б детальніше розглянути, що ж трапилося в 11 років, що це докорінно змінило Ваше життя. Ви розглядали варіант індивідуального звернення до психолога?

Дуже співчуваю, що батьки не чують Вас.
«хоча мені просто не цікаво з моїми однокласниками, а окрім школи я нікуди не ходжу »;
А що Вам заважає ходити в інші місця, щоб знайти друзів? Можливо Ви зараз і не хочете друзів через Ваш тяжкий психологічний стан?

«ви знаєте, я в 11 класі і мрію переїхати, щоб позбавитися від маминої гіперопіки і нарешті піти до психолога і виговоритися.»;
Хороша мрія, проте Ви можете це зробити вже зараз і не чекати до 11 класу. Скажіть, будь ласка, Ви розглядали варіант звернутися до шкільного психолога?

Доброго дня, Alex21.
Скажіть, будь ласка, а як розмова дійшла до цієї теми? Що особисто Вам дають ці стосунки, а чого у них не вистачає?

Співчуваю, що у Вас не було теплих стосунків з батьками. Корінь созалежної моделі стосунків лежить в дитинстві і, з Вашої розповіді, гіпотеза підтверджується. Я б Вам рекомендувала пройти індивідуальну психотерапію, щоб Ви, через терапевтичні стосунки, пропрацювали дитячо-батьківські стосунки + отримали позитивний досвід безпечної прив'язаності і несвідомо не пропрацьовували внутрішні конфлікти через партнерські стосунки.

Доброго дня, Настя.
Відчувається багато страху і болю у Ваших словах хочеться Вас підтримати. Ви говорили з батьками про цю ситуацію? Вони знають, що відбулося у першому класі та ваші нав'язливі думки, самоушкоджуючу поведінку? Вам терміново необхідна індивідуальна співпраця із психологом тому, будь ласка, заручіться підтримкою батьків, адже Ви неповнолітня.

Знаєте, любов не болить - це скоріше схоже на созалежні стосунки, де два партнери утворюють разом цілісну особистість, на що не здатні окремо один від одного. Крім цього, Ви говорите про страх, що без нього Ви начебто не можете існувати і це ще один "дзвіночок" про цей різновид стосунків. Скажіть, будь ласка, які у Вас були стосунки із батьками та батьками між собою як пари?

Водночас, збоку хлопця помітно, що він не хоче працювати над цими стосунками, адже всі проблеми "заморожуються" (припускаю, що це його внутрішньоособистісні конфлікти, над якими працювати лише йому).

Доброго дня, Шахсанам.
Дуже Вам співчуваю. Найкраще для Вас - це індивідуальна психотерапія із психологом-психотерапевтом. Саме там, у безпечному середовищі, Ви отримаєте досвід безпечної прив'язаності, якого у Вас не було в дитинстві та перенесете його на найближче соціальне оточення.

Бажаю Вам знайти хорошого спеціаліста та пропрацювати себе. Вірю у Вас і бажаю Вам удачі!