Психологиня Оксана Сенченко Черкаси лише онлайн
17-03-2020 Оксана Сенченко
Років досвіду: 5
Останній візит на сайт 11 днів тому.
Років досвіду: 5
Освіта
- вересень 2014 р. - грудень 2019 р. - Львівський національний університет ім. Івана Франка, ступінь бакалавра та магістра за спеціальністю "Психологія" (дипломи з відзнакою).
- вересень 2018 р. - лютий 2023 р. - 4-річне навчання на Європейському освітньому проєкті Транзакційний аналіз в напрямі психотерапії.
- з січня 2021 р. - навчаюся на проєкті з Пропедевтики.
- Член Української Асоціації Транзакційного аналізу (УАТА).
- більше 200 год індивідуальної психотерапії.
- постійний професійний саморозвиток (відвідування додаткових лекцій, майстер-класів, воркшопів, конференцій, групових та індивідуальних супервізій, інтервізій, читання фахової літератури і т. д.).
- вересень 2018 р. - лютий 2023 р. - 4-річне навчання на Європейському освітньому проєкті Транзакційний аналіз в напрямі психотерапії.
- з січня 2021 р. - навчаюся на проєкті з Пропедевтики.
- Член Української Асоціації Транзакційного аналізу (УАТА).
- більше 200 год індивідуальної психотерапії.
- постійний професійний саморозвиток (відвідування додаткових лекцій, майстер-класів, воркшопів, конференцій, групових та індивідуальних супервізій, інтервізій, читання фахової літератури і т. д.).
Досвід психологічної практики
Практикую в методі Транзакційного аналізу в напрямі психотерапії під керівництвом супервізора, маю досвід онлайн-консультування.
- 9 лютого – 8 березня 2017 р. – проходження виробничої практики у психологічному центрі «Добрий день» (м. Черкаси).
- 23 листопада – 20 грудня 2017 р. – проходження педагогічної практики в СШ № 62 у м. Львів.
- 25-28 липня 2019 р. – була волонтером у VI Всеукраїнському таборі з Транзакційного Аналізу.
- 14 жовтня - 10 листопада 2019 р. – проходження асистентської (педагогічної) практики в ЛНУ ім. Івана Франка.
- з квітня 2020 р. – індивідуальна психологічна практика під керівництвом супервізора.
- з вересня 2020 р. – проводжу тренінги, просвітницькі лекції для дітей у психологічному центрі "Добрий день" (м. Черкаси).
- з березня 2022 р. – волонтер у проєкті по психологічній підтримці "Розкажи мені" та ін.
- 9 лютого – 8 березня 2017 р. – проходження виробничої практики у психологічному центрі «Добрий день» (м. Черкаси).
- 23 листопада – 20 грудня 2017 р. – проходження педагогічної практики в СШ № 62 у м. Львів.
- 25-28 липня 2019 р. – була волонтером у VI Всеукраїнському таборі з Транзакційного Аналізу.
- 14 жовтня - 10 листопада 2019 р. – проходження асистентської (педагогічної) практики в ЛНУ ім. Івана Франка.
- з квітня 2020 р. – індивідуальна психологічна практика під керівництвом супервізора.
- з вересня 2020 р. – проводжу тренінги, просвітницькі лекції для дітей у психологічному центрі "Добрий день" (м. Черкаси).
- з березня 2022 р. – волонтер у проєкті по психологічній підтримці "Розкажи мені" та ін.
Працюю з запитами
спеціалізація, зона професійних інтересів
спеціалізація, зона професійних інтересів
Працюю із такими запитами:
- Як покращити стосунки (партнерські, подружні, дитячо-батьківські, професійні, дружні)?
- Як покращити свій емоційний стан і самоставлення?
- Як віднайти, зрозуміти та актуалізувати своє справжнє «Я» (пошук внутрішньоособистісних ресурсів, постановка цілей та їхня реалізація)?
- Як подолати кризові ситуації в житті (втрати, професійні кризи тощо) та вирішити внутрішньоособистісні конфлікти?
Не працюю із залежностями (алкоголь, наркотики, лудоманія).
Зараз консультую через Skype або Viber під керівництвом супервізора.
Я готова бути поруч і підтримувати Вас у подорожі самопізнання, саморозвитку і самозцілення. Вибір за Вами.
- Як покращити стосунки (партнерські, подружні, дитячо-батьківські, професійні, дружні)?
- Як покращити свій емоційний стан і самоставлення?
- Як віднайти, зрозуміти та актуалізувати своє справжнє «Я» (пошук внутрішньоособистісних ресурсів, постановка цілей та їхня реалізація)?
- Як подолати кризові ситуації в житті (втрати, професійні кризи тощо) та вирішити внутрішньоособистісні конфлікти?
Не працюю із залежностями (алкоголь, наркотики, лудоманія).
Зараз консультую через Skype або Viber під керівництвом супервізора.
Я готова бути поруч і підтримувати Вас у подорожі самопізнання, саморозвитку і самозцілення. Вибір за Вами.
Використовую підходи та техніки
Середня вартість консультації
1000 грн
Основне
⭐ Оцінка від колег-психологів
Рейтинг від колег: 10 з 10ти.
Усього оцінок: 10. хто оцінював
Чому користувачі не можуть залишати відгуки про психологів? Чому не можна дати можливість запитувати на сайті оцінювати відповіді?
Людина, яка звертається за психологічною допомогою, так само як і будь-який нефахівець у принципі, не завжди може об'єктивно оцінити користь від тих чи інших рекомендацій психолога. Іноді найбільш слушна порада, наприклад, переглянути свої способи реагування в конфлікті, що повторюється, а найприємніша для клієнта - запевнення в тому, що він у всьому абсолютно правий і змінитися повинні оточуючі люди.
Іноді саме ті відповіді, які «зачіпають» клієнта, викликаючи почуття роздратування та агресії, якраз і є «правильнішими».
Хороші рекомендації не завжди приносять полегшення одразу.
Тому майстерність психолога може найточніше оцінити інший фахівець.
Залишили відгуки
"ТА 101"
"Техніки роботи з дітьми: типи голоду та можливості їх задоволення"
"Чоловічі страхи"
"Психосоматика: етіологія, діагностика, терапія"
"Три рівня фінансових відносин в парі"
"Базовий курс навчання з Транзакційного Аналізу в галузі психотерапії"
"Вплив соціальних мереж на особистість дорослого та дитини. Транзактно-аналітичний підхід
Відповіді 5230
Обида на родителей
Доброго дня, Viktoria.
«Мужу ничего не говорю об отношениях с мамой , он думает что у нас всё хорошо. когда мы приезжали вместе раньше то родители всегда вели себя сдержано ! Я не знаю что делать! может рассказать ему всё? »;
А що Вас лякає у розмові на цю тему із чоловіком? Що може найгірше трапитися, якщо Ви розповісте про це чоловіку? Стосунки - це двоє партнерів та відкрите обговорення, співпраця. Крім цього, ви обоє, як батьки, відповідальні за здоров'я вашої ще не народженої дитинки, тому ця ситуація стосується вас обох. Вам будувати стосунки і жити із чоловіком, а не з вашими батьками.
«Мужу ничего не говорю об отношениях с мамой , он думает что у нас всё хорошо. когда мы приезжали вместе раньше то родители всегда вели себя сдержано ! Я не знаю что делать! может рассказать ему всё? »;
А що Вас лякає у розмові на цю тему із чоловіком? Що може найгірше трапитися, якщо Ви розповісте про це чоловіку? Стосунки - це двоє партнерів та відкрите обговорення, співпраця. Крім цього, ви обоє, як батьки, відповідальні за здоров'я вашої ще не народженої дитинки, тому ця ситуація стосується вас обох. Вам будувати стосунки і жити із чоловіком, а не з вашими батьками.
Ответ отредактирован автором 03-07-2020 14:41:43
ПОМОГИТЕ!!!
Доброго дня, nik393.
Дуже співчуваю, що у Вашому житті Ви пережили стільки насилля - це жахливо! Вам обов'язково необхідно пройти індивідуальну терапію у психолога-психотерапевта, щоб пропрацювати Вашу ранню травматизацію.
« и я не знаю как мои чувства к этому всмему переменить на естественное влечение как перестать быть уродом моральным »;
А що Ви вкладаєте у слово "моральний урод"? Вашу сексуальну орієнтацію, чи Ваші вчинки щодо вітчима та друга?
Дуже співчуваю, що у Вашому житті Ви пережили стільки насилля - це жахливо! Вам обов'язково необхідно пройти індивідуальну терапію у психолога-психотерапевта, щоб пропрацювати Вашу ранню травматизацію.
« и я не знаю как мои чувства к этому всмему переменить на естественное влечение как перестать быть уродом моральным »;
А що Ви вкладаєте у слово "моральний урод"? Вашу сексуальну орієнтацію, чи Ваші вчинки щодо вітчима та друга?
Обида на родителей
Доброго дня, Viktoria.
«Объясните мне пожалуйста почему такое отношение от казалось бы самого близкого человека?? »;
Дуже співчуваю, що Ви опинилися в такій ситуації. Скажіть, будь ласка, а що Вам дасть відповідь на це питання?
«говорит что я брошу своего сыночка на её плечи , что она его будет растить с моим отцом ( сейчас я беременная на 36 недели ) откуда у неё эти мысли ? »;
Скоріш за все, вона говорить не про Вас, а про якісь вої внутрішні конфлікти, негативний досвід і страхи. Інше питання - чому Ви так реагуєте і чому для Вас є настільки важливою думка матері? Помітно, що Вам необхідно психологічно сепаруватися від неї (індивідуальна терапія у психолога-психотерапевта).
«Мама упрекает меня что я только думаю о ребёнке, что я нечего не хочу делать как только живот гладить ходить , говорит что она когда была беременная то делала всё!!!! »;
Із цієї цитати помітно, що Ваша мама відчуває ревнощі щодо Вашої дитини (адже Ви приділяєте їй більше уваги) + можливо заздрість до Вас, адже у неї не було такої можливості переживати вагітність у підтримуючому середовищі. Мені здається, що вона гнівається на себе (за свої ревнощі) та на своїх батьків, чоловіка, а переносить цей гнів на Вас.
«что ей люди говорили что я ему не нужна ! »;
Які саме люди? Для Вас це справді важливо?
«Когда говорю что всё что ты говоришь на меня и ребёнка и в том числе на на мужа расскажу ему, она сразу говорит ты что дура !?? Зачем??? »;
А навіщо Ви говорите це матері, а просто одразу не поговорите із чоловіком, щоб він пришвидшив можливість переїзду або ж допоміг Вам пожити окремо від батьків (у друзів, або орендована квартира)?
«Ещё и говорят как ты с ней уживаешься?»;
А навіщо Ви взагалі намагаєтеся "уживатися"? Ви зараз вагітна і не маєте стресувати, адже це впливає на дитинку, тому подбайте про себе і знайдіть, разом із чоловіком, варіанти переїзду від батьків.
«Объясните мне пожалуйста почему такое отношение от казалось бы самого близкого человека?? »;
Дуже співчуваю, що Ви опинилися в такій ситуації. Скажіть, будь ласка, а що Вам дасть відповідь на це питання?
«говорит что я брошу своего сыночка на её плечи , что она его будет растить с моим отцом ( сейчас я беременная на 36 недели ) откуда у неё эти мысли ? »;
Скоріш за все, вона говорить не про Вас, а про якісь вої внутрішні конфлікти, негативний досвід і страхи. Інше питання - чому Ви так реагуєте і чому для Вас є настільки важливою думка матері? Помітно, що Вам необхідно психологічно сепаруватися від неї (індивідуальна терапія у психолога-психотерапевта).
«Мама упрекает меня что я только думаю о ребёнке, что я нечего не хочу делать как только живот гладить ходить , говорит что она когда была беременная то делала всё!!!! »;
Із цієї цитати помітно, що Ваша мама відчуває ревнощі щодо Вашої дитини (адже Ви приділяєте їй більше уваги) + можливо заздрість до Вас, адже у неї не було такої можливості переживати вагітність у підтримуючому середовищі. Мені здається, що вона гнівається на себе (за свої ревнощі) та на своїх батьків, чоловіка, а переносить цей гнів на Вас.
«что ей люди говорили что я ему не нужна ! »;
Які саме люди? Для Вас це справді важливо?
«Когда говорю что всё что ты говоришь на меня и ребёнка и в том числе на на мужа расскажу ему, она сразу говорит ты что дура !?? Зачем??? »;
А навіщо Ви говорите це матері, а просто одразу не поговорите із чоловіком, щоб він пришвидшив можливість переїзду або ж допоміг Вам пожити окремо від батьків (у друзів, або орендована квартира)?
«Ещё и говорят как ты с ней уживаешься?»;
А навіщо Ви взагалі намагаєтеся "уживатися"? Ви зараз вагітна і не маєте стресувати, адже це впливає на дитинку, тому подбайте про себе і знайдіть, разом із чоловіком, варіанти переїзду від батьків.
Как с этим жить или как простить себя ?
Доброго дня, Nik 555.
Дуже співчуваю Вам, що Ви опинилися у такій стуації. Так, дуже шкода кішку, однак вже нічого не повернеш. Ви зараз відчуваєте провину, а це вже означає, що Вам не байдуже на неї і Ви це зробили не заради задоволення. Водночас, щоб "вшанувати пам'ять" тавринки - зробіть висновки щодо своєї афективної сфери (помітно, що у Вас проблеми із контролем гніву + можливо у Вашому житті Ви зараз переживаєте фрустацію або стрес). Я б Вам рекомендувала звернутися індивідуально до психолога-психотерапевта (можливо саме ця ситуація є поштовхом для особистісних змін).
Крім цього, напишіть листа тваринці, в якому опишіть всі свої почуття та слова, які Ви б хотіли сказати їй на останок. Після цього перечитайте лист, порвіть його або спаліть.
Вірю у Вас і бажаю Вам удачі!
Дуже співчуваю Вам, що Ви опинилися у такій стуації. Так, дуже шкода кішку, однак вже нічого не повернеш. Ви зараз відчуваєте провину, а це вже означає, що Вам не байдуже на неї і Ви це зробили не заради задоволення. Водночас, щоб "вшанувати пам'ять" тавринки - зробіть висновки щодо своєї афективної сфери (помітно, що у Вас проблеми із контролем гніву + можливо у Вашому житті Ви зараз переживаєте фрустацію або стрес). Я б Вам рекомендувала звернутися індивідуально до психолога-психотерапевта (можливо саме ця ситуація є поштовхом для особистісних змін).
Крім цього, напишіть листа тваринці, в якому опишіть всі свої почуття та слова, які Ви б хотіли сказати їй на останок. Після цього перечитайте лист, порвіть його або спаліть.
Вірю у Вас і бажаю Вам удачі!
Ответ отредактирован автором 03-07-2020 14:16:33
Можно ли постоянно представлять себя с другой внешностью и характером?
«Я хочу так прокачать свою уверенность. »;
Як на мене, ця техніка є неефективною, адже Ви не звертайте увагу на свої реальні досягнення і це лише ще більше Вас фруструєте. Крім цього, коли Ви намагаєтеся "бути схожим на когось", Ви втрачаєте себе. В основі психічних розладів, про які Ви говорите, лежить біологічний компонент, вроджена схильність, тому ймовірність мінімальна. Водночас, що у Вас точно можне виникнути - так це використання захисного механізму "втеча у світ фантазій", що заважатиме Вам отримувати задоволення від реального життя.
Звісно, у психології існує техніка, коли людина начебто уявляє як вона досягнула бажаної цілі (можливо Ви бачили фільм "Секрет"), однак це за умови, що вона не лише фантазує, але і робить конкретні кроки для цього (дозоване фантазування).
Деякі ефективні техніки для розвитку самоцінності та підвищення самооцінки:
а) уявіть себе у віці 5-6 років. А тепер спробуйте пофантазувати, що Ви говорите цьому хлопчику всі ті негативні фрази про нього, які Ви зараз говорите сам собі. Які у Вас почуття? А Ви і досі продовжуєте кожного дня булерити цього маленького хлопчика в собі, а він на це не заслуговує. Тому візьміть своє дитяче фото і говоріть кожного дня цій маленькому хлопчику, яким чудовим він є і як Ви його любите;
б) станьте перед дзеркалом, у якому Вас видно у повний ріст. Погляньте на себе уважно. Знайдіть ті риси або частини Вашого тіла, які Вам подобаються найбільше у собі. Не концентруйтеся на недоліках, лише на перевагах. Запишіть на папері те, що Вам подобається у своїй зовнішності. Після того, як проведете цю процедуру, скажіть вголос своєму тілу "дякую" за те, що воно може подобатися. Пам'ятайте, що в будь-якому тілі є частина, яка подобається.
в) напишіть список із 25 пунктів, де зазначте, що Вам у собі подобається як в особистості риси характеру, інтереси, вміння і навички). Носіть цей список із собою та перечуйте його кожного дня та в ті періоди, коли Ви починаєте критикувати себе або коли Вас критикують інші;
г) напишіть 10 подяк своєму тілу (наприклад, тіло дозволяє мені рухатися, відчувати, або ж я сьогодні отримала задоволення від того, що потягалася у ліжку);
д) Кожного дня (зранку та перед сном) ставайте перед дзеркалом та говоріть собі: "Я тебе люблю", "Ти цінний", "Ти гарний, розумний, цікавий і надзвичайний хлопець!".
Як на мене, ця техніка є неефективною, адже Ви не звертайте увагу на свої реальні досягнення і це лише ще більше Вас фруструєте. Крім цього, коли Ви намагаєтеся "бути схожим на когось", Ви втрачаєте себе. В основі психічних розладів, про які Ви говорите, лежить біологічний компонент, вроджена схильність, тому ймовірність мінімальна. Водночас, що у Вас точно можне виникнути - так це використання захисного механізму "втеча у світ фантазій", що заважатиме Вам отримувати задоволення від реального життя.
Звісно, у психології існує техніка, коли людина начебто уявляє як вона досягнула бажаної цілі (можливо Ви бачили фільм "Секрет"), однак це за умови, що вона не лише фантазує, але і робить конкретні кроки для цього (дозоване фантазування).
Деякі ефективні техніки для розвитку самоцінності та підвищення самооцінки:
а) уявіть себе у віці 5-6 років. А тепер спробуйте пофантазувати, що Ви говорите цьому хлопчику всі ті негативні фрази про нього, які Ви зараз говорите сам собі. Які у Вас почуття? А Ви і досі продовжуєте кожного дня булерити цього маленького хлопчика в собі, а він на це не заслуговує. Тому візьміть своє дитяче фото і говоріть кожного дня цій маленькому хлопчику, яким чудовим він є і як Ви його любите;
б) станьте перед дзеркалом, у якому Вас видно у повний ріст. Погляньте на себе уважно. Знайдіть ті риси або частини Вашого тіла, які Вам подобаються найбільше у собі. Не концентруйтеся на недоліках, лише на перевагах. Запишіть на папері те, що Вам подобається у своїй зовнішності. Після того, як проведете цю процедуру, скажіть вголос своєму тілу "дякую" за те, що воно може подобатися. Пам'ятайте, що в будь-якому тілі є частина, яка подобається.
в) напишіть список із 25 пунктів, де зазначте, що Вам у собі подобається як в особистості риси характеру, інтереси, вміння і навички). Носіть цей список із собою та перечуйте його кожного дня та в ті періоди, коли Ви починаєте критикувати себе або коли Вас критикують інші;
г) напишіть 10 подяк своєму тілу (наприклад, тіло дозволяє мені рухатися, відчувати, або ж я сьогодні отримала задоволення від того, що потягалася у ліжку);
д) Кожного дня (зранку та перед сном) ставайте перед дзеркалом та говоріть собі: "Я тебе люблю", "Ти цінний", "Ти гарний, розумний, цікавий і надзвичайний хлопець!".
Как отпустить и простить
«А по поводу отца и моих отношений с ним, я бы не равняла. Я никогда не видела ничего схожего у отца и бывшего молодого человека. Да и за отцом я не скучаю, его как будто и не было... »;
Із цим чоловіком у Вас спостерігається созалежна модель поведінки, яка формується через дитячо-батьківські стосунки. Так, на раціональному рівні Ви розумієте, що не сумуєте за батьком, однак на афективному та несвідомому рівні ця рана дає про себе знати у вигляді, на перший погляд, непоєднуваних речей (емоційна фіксація на тому чоловікові). У будь-якому разі - це запит на терапію, а в режимі переписки, на жаль, цю проблему не вирішиш. Я можу Вам порекомендувати одну техніку, але це як "перша допомога" і прикладання подорожника - можливо і допоможе, але якщо ні - то зверніться до спеціаліста: напишіть лист своєму колишньому, у якому опишіть всі свої почуття та слова, які Ви б хотіли сказати йому наостанок. Після цього перечитайте лист та порвіть його, викиньте чи спаліть.
Із цим чоловіком у Вас спостерігається созалежна модель поведінки, яка формується через дитячо-батьківські стосунки. Так, на раціональному рівні Ви розумієте, що не сумуєте за батьком, однак на афективному та несвідомому рівні ця рана дає про себе знати у вигляді, на перший погляд, непоєднуваних речей (емоційна фіксація на тому чоловікові). У будь-якому разі - це запит на терапію, а в режимі переписки, на жаль, цю проблему не вирішиш. Я можу Вам порекомендувати одну техніку, але це як "перша допомога" і прикладання подорожника - можливо і допоможе, але якщо ні - то зверніться до спеціаліста: напишіть лист своєму колишньому, у якому опишіть всі свої почуття та слова, які Ви б хотіли сказати йому наостанок. Після цього перечитайте лист та порвіть його, викиньте чи спаліть.
Я их никогда не прощу
Доброго дня, nik8d6.
Співчуваю, що Ви опинилися в такій ситуації, хочеться Вас підтримати.
«Бабушка умирала долго и мучительно 6 месяцев у нас дома, так как все её дети, которые брали ее пенсию, отказались за ней смотреть ( болезнь была слишком невыносимой, альцгеймер ). »;
А які у Вас були стосунки з бабусею? Як Ви пережили її втрату?
« Хотела отказаться от всего этого. Для меня это было невыносимо. Я практически спала в этот год. Комната была в ужасном состоянии, в буквальном смысле свалка. Волосы могла не мыть, пока учитель не сделает замечание( и то потом это дело маскировала присыпкой). Много плакала.»;
Скажіть, будь ласка, саме в цей рік померла Ваша бабуся?
«Выяснилось, что мама просто хотела показать, доказать, тем родственникам, которые бросили бабушку, да и вообще всем на что способна ее семья. Она сама не смогла получить медаль, и брат тоже.»;
Помітно, що мама через Вас намагалася реалізувати себе, невраховуючи Ваші бажання. Дуже Вам співчуваю.
«Через год поступила в универ, на нелюбимую специальность, на платном.»;
А ким, за професією, Ви б хотіли бути?
«Жила в общаге, хоть можно было и из дома ехать в универ. И я считаю это было самым лучшим решением.»;
Ви вже велика молодчинка, адже, незважаючи на Ваш психологічний стан (припускаю, що депресія) змогли нарешті зробити перший крок і переїхати від батьків. Цінуйте це!
«(но иногда ментально действую как они).»;
Можете, будь ласка, детальніше розповісти про цю свою думку.
« Но уйти надолго не получилось. Я снова с ними сейчас. Такое чувство я все равно живу не своей жизнью. Рядом с ними я все время ругаюсь, хочу уйти, плачу, кажется только после их смети я обрету свободу(но иногда ментально действую как они). В отчаянии хочется все это закончить. Как начать жить? Как уйти от них далеко. Как обрести храбрость, и понять что я хочу? »;
Я думаю, що Ви вже знаєте чого хочете (судячи із допису) - це фізично і психологічно сепаруватися від батьків, щоб нарешті Ви почали чути себе і свої бажання. Скажіть, будь ласка, а чи у Вас є друзі чи одногрупники, які могли б Вас зараз психологічно підтримати + запропонувати Вам на час канікул у них пожити? Крім цього, зі свого досвіду, я знаю, що в гуртожитках влітку студенти можуть проживати. Також Ви б могли знайти літній підробіток, щоб почати фінансово сепаруватися від батьків.
У темі Ви написали, що "ніколи не пробачите їх". На скільки я зрозуміла - батьків? Так, Ви маєте пораво гніватися і сумувати. Для того, щоб Ви змогли це зробити екологічно і не тримати у собі - зверніться у психологічну службу при Вашому навчальному закладі (там надають безкоштовні консультації).
Співчуваю, що Ви опинилися в такій ситуації, хочеться Вас підтримати.
«Бабушка умирала долго и мучительно 6 месяцев у нас дома, так как все её дети, которые брали ее пенсию, отказались за ней смотреть ( болезнь была слишком невыносимой, альцгеймер ). »;
А які у Вас були стосунки з бабусею? Як Ви пережили її втрату?
« Хотела отказаться от всего этого. Для меня это было невыносимо. Я практически спала в этот год. Комната была в ужасном состоянии, в буквальном смысле свалка. Волосы могла не мыть, пока учитель не сделает замечание( и то потом это дело маскировала присыпкой). Много плакала.»;
Скажіть, будь ласка, саме в цей рік померла Ваша бабуся?
«Выяснилось, что мама просто хотела показать, доказать, тем родственникам, которые бросили бабушку, да и вообще всем на что способна ее семья. Она сама не смогла получить медаль, и брат тоже.»;
Помітно, що мама через Вас намагалася реалізувати себе, невраховуючи Ваші бажання. Дуже Вам співчуваю.
«Через год поступила в универ, на нелюбимую специальность, на платном.»;
А ким, за професією, Ви б хотіли бути?
«Жила в общаге, хоть можно было и из дома ехать в универ. И я считаю это было самым лучшим решением.»;
Ви вже велика молодчинка, адже, незважаючи на Ваш психологічний стан (припускаю, що депресія) змогли нарешті зробити перший крок і переїхати від батьків. Цінуйте це!
«(но иногда ментально действую как они).»;
Можете, будь ласка, детальніше розповісти про цю свою думку.
« Но уйти надолго не получилось. Я снова с ними сейчас. Такое чувство я все равно живу не своей жизнью. Рядом с ними я все время ругаюсь, хочу уйти, плачу, кажется только после их смети я обрету свободу(но иногда ментально действую как они). В отчаянии хочется все это закончить. Как начать жить? Как уйти от них далеко. Как обрести храбрость, и понять что я хочу? »;
Я думаю, що Ви вже знаєте чого хочете (судячи із допису) - це фізично і психологічно сепаруватися від батьків, щоб нарешті Ви почали чути себе і свої бажання. Скажіть, будь ласка, а чи у Вас є друзі чи одногрупники, які могли б Вас зараз психологічно підтримати + запропонувати Вам на час канікул у них пожити? Крім цього, зі свого досвіду, я знаю, що в гуртожитках влітку студенти можуть проживати. Також Ви б могли знайти літній підробіток, щоб почати фінансово сепаруватися від батьків.
У темі Ви написали, що "ніколи не пробачите їх". На скільки я зрозуміла - батьків? Так, Ви маєте пораво гніватися і сумувати. Для того, щоб Ви змогли це зробити екологічно і не тримати у собі - зверніться у психологічну службу при Вашому навчальному закладі (там надають безкоштовні консультації).
Ответ отредактирован автором 02-07-2020 22:03:12
Как улучшить эмоциональный фон в семье во время карантина и безденежья?
« Поддержка сейчас от родственников больше финансовая, что дополнительно расслабило мужа в плане поиска работы и подработок. Так что в плане моральной поддержки больше муж»;
Тобто родичі Вам вже фінасово допомагають + Ви попередньо написали, що також трохи працюєте (продажі). Крім цього, чоловік також працює, але замовлень мало і тому зарплатні немає. Ок, а Ви обговорювали з чоловіком, чи він взагалі планує шукати іншу роботу?
«Но реализация часто слишком отличается от задуманного, что приводит к новым спорам::unsure:: Поэтому сейчас мы просто решаем каждый свою часть обязанностей и стараемся без контроля со стороны другого.»;
А в чому саме полягають спори? Ок, ви розділили обов'язки навпіл, а чи ви визначили часові рамки реалізації?
«Онлайн-работа не прошла, мы уже рассматривали такой вариант.»;
А чому "не пройшла"? Зараз, під час пандемії, це найкращий варіант + у Вас однорічна дитина, яка потребує уваги та догляду.
«Поддержка от мужа есть, но только в очень критических ситуациях или когда инициатива с моей стороны.»;
А якої саме підтримки Ви б хотіли від чоловіка?
«Хотелось бы просто советов как отвлечься от этого всего::unsure:: Спасибо »;
Помітно, що ви вже намагалися відволіктися: прогулянки, перегляд фільмів тощо, однак це не надто допомагає. Відволікання - це не завжди хороша і достатня стратегія, адже проблема не вирішується, а фрустрація нікуди не зникає. Безумовно, я підтримую Вашу ініціативу відпочинку - це однозначно варто залишити. Однак, в будь-якому випадку, Вам потрібно спільно із чоловіком відкрито, конструктивно обговорити свої переживання (щоб це не накоплювалося і перетворювалося у сварки та прояви агресії щодо дитини) + спільно складати план дій, робити покроково кожну сходинку із плану та радіти її досягненню.
Тобто родичі Вам вже фінасово допомагають + Ви попередньо написали, що також трохи працюєте (продажі). Крім цього, чоловік також працює, але замовлень мало і тому зарплатні немає. Ок, а Ви обговорювали з чоловіком, чи він взагалі планує шукати іншу роботу?
«Но реализация часто слишком отличается от задуманного, что приводит к новым спорам::unsure:: Поэтому сейчас мы просто решаем каждый свою часть обязанностей и стараемся без контроля со стороны другого.»;
А в чому саме полягають спори? Ок, ви розділили обов'язки навпіл, а чи ви визначили часові рамки реалізації?
«Онлайн-работа не прошла, мы уже рассматривали такой вариант.»;
А чому "не пройшла"? Зараз, під час пандемії, це найкращий варіант + у Вас однорічна дитина, яка потребує уваги та догляду.
«Поддержка от мужа есть, но только в очень критических ситуациях или когда инициатива с моей стороны.»;
А якої саме підтримки Ви б хотіли від чоловіка?
«Хотелось бы просто советов как отвлечься от этого всего::unsure:: Спасибо »;
Помітно, що ви вже намагалися відволіктися: прогулянки, перегляд фільмів тощо, однак це не надто допомагає. Відволікання - це не завжди хороша і достатня стратегія, адже проблема не вирішується, а фрустрація нікуди не зникає. Безумовно, я підтримую Вашу ініціативу відпочинку - це однозначно варто залишити. Однак, в будь-якому випадку, Вам потрібно спільно із чоловіком відкрито, конструктивно обговорити свої переживання (щоб це не накоплювалося і перетворювалося у сварки та прояви агресії щодо дитини) + спільно складати план дій, робити покроково кожну сходинку із плану та радіти її досягненню.
Ответ отредактирован автором 02-07-2020 21:47:53
Мама не одобряет мой выбор мужа.
« Я дещо зрозуміла зараз. Мені так важко зараз тому, що я відчуваю наче батьки мене не люблять будь-якою. Тоб-то чим я успішніша тим наче дорогіша для них. А я хочу, щоб мене любили навіть якщо я невдаха.»;
На жаль, ми не обираємо батьків. Припускаю, що Ваші батьки також не бачили безумовної любові від своїх батьків, тому просто не вміють по-іншому (однак, це не є виправданням для них, Ви маєте право сумувати і гніватися на батьків, адже Ви не отримували у дитинстві тої любові та прийняття, на які заслуговували). Співчуваю Вам. Як би ми не хотіли, однак ми нездатні вплинути чи змінити почуття, ставлення, поведінку інших людей, а лише свої. Однак, подивіться на ситуацію з іншого боку - саме Ви здатні "перевати цей сценарний родинний ланцюг" і не повторювати тих помилок, які зробила Ваша матір у Вашій сім'ї. Вам необхідно звернутися до психолога-психотерапевта, щоб екологічно посумувати про своє дитинство, вивільнити гнів на батьків і, нарешті, від них психологічно сепаруватися і почати жити власним життям.
Вірю у Вас і бажаю Вам успіхів!
На жаль, ми не обираємо батьків. Припускаю, що Ваші батьки також не бачили безумовної любові від своїх батьків, тому просто не вміють по-іншому (однак, це не є виправданням для них, Ви маєте право сумувати і гніватися на батьків, адже Ви не отримували у дитинстві тої любові та прийняття, на які заслуговували). Співчуваю Вам. Як би ми не хотіли, однак ми нездатні вплинути чи змінити почуття, ставлення, поведінку інших людей, а лише свої. Однак, подивіться на ситуацію з іншого боку - саме Ви здатні "перевати цей сценарний родинний ланцюг" і не повторювати тих помилок, які зробила Ваша матір у Вашій сім'ї. Вам необхідно звернутися до психолога-психотерапевта, щоб екологічно посумувати про своє дитинство, вивільнити гнів на батьків і, нарешті, від них психологічно сепаруватися і почати жити власним життям.
Вірю у Вас і бажаю Вам успіхів!
Ответ отредактирован автором 02-07-2020 15:19:16
Как отпустить и простить
«Наверное было интересно наблюдать за его жизнью...Но единственное, что мне кажется, так это то, что с бывшим молодым человеком были более чувственные интимные отношения, может это иллюзия.»;
Мені здається, що зараз у Вас говорять не почуття, а актуалізація травми зникнення із Вашого життя батька (він так само, обрав не Вас). Саме через ці стосунки Ви намагаєтеся пропрацювати свої дитячо-батьківські стосунки, що створило созалежну модель поведінки із минулим партнером. Крім цього, помітно, що Ви, все-таки, не відпустили минулі стосунки, адже Вам "було цікаво, як у нього складається життя".
Єдина рекомендація - це видалити цього хлопця із соц. мереж та пропрацювати свої дитячо-батьківські стосунки із психологом-психотерапевтом.
«Мой муж не знает о моих переживаниях и о том что мне писал бывший молодой человек.»;
А чому Ви не хочете з ним про це поговорити? Вас щось лякає?
Мені здається, що зараз у Вас говорять не почуття, а актуалізація травми зникнення із Вашого життя батька (він так само, обрав не Вас). Саме через ці стосунки Ви намагаєтеся пропрацювати свої дитячо-батьківські стосунки, що створило созалежну модель поведінки із минулим партнером. Крім цього, помітно, що Ви, все-таки, не відпустили минулі стосунки, адже Вам "було цікаво, як у нього складається життя".
Єдина рекомендація - це видалити цього хлопця із соц. мереж та пропрацювати свої дитячо-батьківські стосунки із психологом-психотерапевтом.
«Мой муж не знает о моих переживаниях и о том что мне писал бывший молодой человек.»;
А чому Ви не хочете з ним про це поговорити? Вас щось лякає?
Мама не одобряет мой выбор мужа.
Доброго дня, Alina.
«Когда я была подростком, если она не одобряла молодого человека, меня с ним просто не пускали гулять. а именно: создавала тяжелую обстановку дома: либо не разговаривала со мной, либо постоянно конфликтовала до тех пор, пока я не откажусь от неодобренного кавалера.
Между собой у родителей напряженные отношения. Со слов мамы: живем и живем, как соседи.
Ее неодобрение как-бы как яблоко раздора между нами. »;
Таке відчуття, що Ваша мама намгається через Вас пропрацювати свій невдалий досвід стосунків, тому і шукає Вам такого чоловіка, який би задовільняв її критеріям. Вам це потрібно?
«Я чувствую некий холодок от нее. Такое чувство, что я потеряла часть ее любви из-за того, что ослушалась.»;
Заради повернення "цієї частинки любові" від неї Ви готові пожертвувати своїм партнером? Мені здається, що Ви все життя намагалися "заслужити" любов своєї матері і зараз це продовжується, адже Ви не психологічно не сепарувалися від неї.
«Мне тяжело оттого, что я не могу с ней советоваться о семейной жизни, так как она настроена не доброжелательно.»;
А Ви відчуваєте, що не можете самостійно (без мами) прийняти вірне рішення? Скоріш за все, Ви отримали від батьків установку, що "Ми знаємо краще..." і досі починаєте її дотримуватися. Як наслідок, Ви невпевнена у собі, не відчуваєте контролю над своїм життям та перекладаєте відповідальність за рішення та їхні наслідки на маму. Мені здається, що в деяких моментах вона може дати Вам не надто хорошу пораду, адже у її стосунках із чоловіком існують проблеми (вона не є еталоном). В будь-якому разі у Вас запит на індивідуальну терапію із психологом-психотерапевтом.
«Когда я была подростком, если она не одобряла молодого человека, меня с ним просто не пускали гулять. а именно: создавала тяжелую обстановку дома: либо не разговаривала со мной, либо постоянно конфликтовала до тех пор, пока я не откажусь от неодобренного кавалера.
Между собой у родителей напряженные отношения. Со слов мамы: живем и живем, как соседи.
Ее неодобрение как-бы как яблоко раздора между нами. »;
Таке відчуття, що Ваша мама намгається через Вас пропрацювати свій невдалий досвід стосунків, тому і шукає Вам такого чоловіка, який би задовільняв її критеріям. Вам це потрібно?
«Я чувствую некий холодок от нее. Такое чувство, что я потеряла часть ее любви из-за того, что ослушалась.»;
Заради повернення "цієї частинки любові" від неї Ви готові пожертвувати своїм партнером? Мені здається, що Ви все життя намагалися "заслужити" любов своєї матері і зараз це продовжується, адже Ви не психологічно не сепарувалися від неї.
«Мне тяжело оттого, что я не могу с ней советоваться о семейной жизни, так как она настроена не доброжелательно.»;
А Ви відчуваєте, що не можете самостійно (без мами) прийняти вірне рішення? Скоріш за все, Ви отримали від батьків установку, що "Ми знаємо краще..." і досі починаєте її дотримуватися. Як наслідок, Ви невпевнена у собі, не відчуваєте контролю над своїм життям та перекладаєте відповідальність за рішення та їхні наслідки на маму. Мені здається, що в деяких моментах вона може дати Вам не надто хорошу пораду, адже у її стосунках із чоловіком існують проблеми (вона не є еталоном). В будь-якому разі у Вас запит на індивідуальну терапію із психологом-психотерапевтом.
Не можу зрозуміти поведінку мами
Доброго дня, Дарина.
«Я не розумію чому вона так чинить?...Можливо, я перебільшую та складається враження, що мама - свідомо чи несвідомо - маніпулює мною, та я не розумію яку ціль вона переслідує...»;
А що Вам дасть відповідь на це питання? У Вас своє життя і лише Ви відповідальні за свої вчинки, водночас, помітно, що Ви психологічно не сепарувавлися від матері, адже навіть "коли мама сказала Вам не йти на лекцію" Ви зробили так, як вона хотіла. Крім цього, припускаю, що вагому роль відіграє і те, що Ви живете разом із батьками. Ви думали про переїзд? Ви десь працюєте?
Одне я можу сказати Вам точно, гіперопіка Вашої матері пов'язана із якимись її внутрішніми конфліктами, які вона переробляє через Вас + її тривожністю. Водночас, Ви не відповідальні за її психічний стан - це лише у її владі, а Ваше завдання - жити власним життям та сепаруватися.
«Мені хочеться просто будувати своє життя, знайомитися з людьми... Бо реально я відчуваю, що не живу своїм життям... Ось так... »;
Ви цілком маєте право на своє життя, свої рішення і свої помилки. Що Вам заважає почати жити своїм життям вже зараз?
«Я не розумію чому вона так чинить?...Можливо, я перебільшую та складається враження, що мама - свідомо чи несвідомо - маніпулює мною, та я не розумію яку ціль вона переслідує...»;
А що Вам дасть відповідь на це питання? У Вас своє життя і лише Ви відповідальні за свої вчинки, водночас, помітно, що Ви психологічно не сепарувавлися від матері, адже навіть "коли мама сказала Вам не йти на лекцію" Ви зробили так, як вона хотіла. Крім цього, припускаю, що вагому роль відіграє і те, що Ви живете разом із батьками. Ви думали про переїзд? Ви десь працюєте?
Одне я можу сказати Вам точно, гіперопіка Вашої матері пов'язана із якимись її внутрішніми конфліктами, які вона переробляє через Вас + її тривожністю. Водночас, Ви не відповідальні за її психічний стан - це лише у її владі, а Ваше завдання - жити власним життям та сепаруватися.
«Мені хочеться просто будувати своє життя, знайомитися з людьми... Бо реально я відчуваю, що не живу своїм життям... Ось так... »;
Ви цілком маєте право на своє життя, свої рішення і свої помилки. Що Вам заважає почати жити своїм життям вже зараз?
Я її люблю,а я для неї друг...
«Приблизно її слова: ти розумієш, ми надто мало бачились..всього пару разів...мені цього замало... »;
По перше "приблизно" вже означає те, що Ви додали трохи суб'єктивізму у переказ повідомлення. По друге, я не бачу прямої заяви дівчини, що вона хоче і далі пізнавати Вас для того, щоб продовжувати стосунки. Запитайте її про це.
По перше "приблизно" вже означає те, що Ви додали трохи суб'єктивізму у переказ повідомлення. По друге, я не бачу прямої заяви дівчини, що вона хоче і далі пізнавати Вас для того, щоб продовжувати стосунки. Запитайте її про це.
Можно ли постоянно представлять себя с другой внешностью и характером?
Доброго дня, Сантьяго.
Давайте уявимо ситуацію, що Ви досягнули цього "ідеалу". Що саме змінилося у Вашому житті?
Давайте уявимо ситуацію, що Ви досягнули цього "ідеалу". Що саме змінилося у Вашому житті?
Апатия и тревога
Доброго дня, nikcc5.
Дуже Вам співчуваю. Помітно, що у Вашому житті Ви пережили багато стресових ситуацій (сварки батьків, розлучення, "травля" з боку вчителів, покидання Вас однолітками, використання Вас як об'єкта-замінника для вивільнення гніву Вашою матір'ю, відсутність підтримки та проявів уваги, любові збоку Вашого батька і матері), що перетворилося на хронічний стрес і, як наслідок, сприяло виникненню у Вас основних симптомів депресії: агедонія, сум і загострене почуття провини, психомоторна загальмованість. Можливо у Вас є ще порушення сну? Крім цього, у Вас спостерігається яскраво виражена аутоагресія, що проявляється у самоушкоджуючій поведінці (Ви вказали у дописі про те, що Ви іноді собі завдаєте шкоду).
Перш за все, Вам потрібно пройти медлогляд у ендокринолога, психіатра, невропатолога (Вам всерівно доведеться його робити, коли Ви будете вступати до ВНЗ, тому це лише плюс) тому, що в основі депресії лежать біохімічні порушення (це може бути ендогенною депресією). Крім цього, Ви зазначили про часті "крайнощі" у афективній сфері, а це може бути зовсім інше, ніж депресія (для цього потрібна діагностика психіатра). Безумовно, додатково, Вам необхідно звернутися індивідуально до психолога-психотерапевта, адже проблема 100 % лежить і на рівні психології (у Вас багато психологічних травм у дитинстві, які необхідно пропрацювати). Таким чином, Вам необхідно працювати паралельно із різними спеціалістами.
Тепер скажіть, будь ласка, чи Ви б могли поговорити зі своєю мамою про Ваш психічний стан, описати ситуацію та попросити у неї підтримку у зверненні до спеціалістів (адже Ви неповнолітня, а мама відповідальна за Ваше психологічне благополуччя)?
Ви цінна тому, будь ласка, попіклуйтеся про себе!
Дуже Вам співчуваю. Помітно, що у Вашому житті Ви пережили багато стресових ситуацій (сварки батьків, розлучення, "травля" з боку вчителів, покидання Вас однолітками, використання Вас як об'єкта-замінника для вивільнення гніву Вашою матір'ю, відсутність підтримки та проявів уваги, любові збоку Вашого батька і матері), що перетворилося на хронічний стрес і, як наслідок, сприяло виникненню у Вас основних симптомів депресії: агедонія, сум і загострене почуття провини, психомоторна загальмованість. Можливо у Вас є ще порушення сну? Крім цього, у Вас спостерігається яскраво виражена аутоагресія, що проявляється у самоушкоджуючій поведінці (Ви вказали у дописі про те, що Ви іноді собі завдаєте шкоду).
Перш за все, Вам потрібно пройти медлогляд у ендокринолога, психіатра, невропатолога (Вам всерівно доведеться його робити, коли Ви будете вступати до ВНЗ, тому це лише плюс) тому, що в основі депресії лежать біохімічні порушення (це може бути ендогенною депресією). Крім цього, Ви зазначили про часті "крайнощі" у афективній сфері, а це може бути зовсім інше, ніж депресія (для цього потрібна діагностика психіатра). Безумовно, додатково, Вам необхідно звернутися індивідуально до психолога-психотерапевта, адже проблема 100 % лежить і на рівні психології (у Вас багато психологічних травм у дитинстві, які необхідно пропрацювати). Таким чином, Вам необхідно працювати паралельно із різними спеціалістами.
Тепер скажіть, будь ласка, чи Ви б могли поговорити зі своєю мамою про Ваш психічний стан, описати ситуацію та попросити у неї підтримку у зверненні до спеціалістів (адже Ви неповнолітня, а мама відповідальна за Ваше психологічне благополуччя)?
Ви цінна тому, будь ласка, попіклуйтеся про себе!
Ответ отредактирован автором 02-07-2020 13:50:01
Публикації психолога 2
Відео психолога 3
всі категорії ...
Особистісне зростання та корисні поради
Стереотипи, забобони, міфи
Самооцінка
Повідомлення
Щоб відправити повідомлення цьому психологу прямо звідси, потрібно зареєструватися або увійти як користувач.
